Ухвала суду № 56547475, 15.03.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2016 р. Справа № 876/11855/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судового засідання Андрушківа І.Я.,

представника позивача Ємчика Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Груп» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

23.08.2013 року ТзОВ «Вест Ойл Груп» звернулося до суду з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 20.06.2012 року № 0000032201.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що підприємством укладено договір підряду № 0305 від 03.05.2010 року з TзOB «ВСК Геос» на будівництво АЗС. Генпідрядник виконав умови договору про що свідчать акти виконаних робіт. Перевіряючими при використанні терміну «нікчемний правочин» не звернуто уваги на те, що недійсність нікчемних правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі. Вказані перевіряючими «ознаки нікчемності», як то відсутність у TзOB «ВСК Геос» необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо, не є і не можуть бути підставами визнання укладених правочинів недійсними (нікчемними). Жодним Законом не передбачено право органів державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях. Вважає, що висновок перевіряючих щодо нікчемності правочинів, укладених між ТзОВ «Вест Ойл Груп» та TзOB «ВСК Геос» є необґрунтованим та безпідставним, означені правочини укладені сторонами з дотриманням усіх загальних вимог, необхідних для чинності правочину (належним чином підписані обома сторонами, мають двосторонній зобовязувальний характер, тощо), спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (сторони в повному обсязі виконали свої зобов'язання за даними договорами).

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2013 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 20.06.2012 року № 0000032201.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що Луцькою ОДПІ Головного управління Міндоходів у Волинській області не доведено правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення № 0000032201 від 20.06.2012 року. В свою чергу, позивач довів правомірність визначення в декларації за жовтень 2010 року податкового кредиту на суму ПДВ - 338858, 83 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Волинській області подала апеляційну скаргу, в якій просила оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ТзОВ «Вест Ойл Груп», згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 658142, зареєстроване як юридична особа, та з 08.08.2006 року знаходиться на обліку в органах державної податкової служби, відповідно до довідки Луцької ОДПІ № 618(а.с.41-42).

Згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 16.08.2006 року № 02613760 серії НБ144493, виданого Луцькою ОДПІ, індивідуальний податковий номер - 345243203181, ТзОВ «Вест Ойл Груп» здійснює види діяльності за КВЕД: організація будівництва об'єктів нерухомості для продажу чи здавання в оренду, здавання в оренду власного нерухомого майна, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, діяльність у сфері інжинірингу(а.с.44).

В період з 23.04.2012 року по 07.06.2012 року Луцькою ОДПІ на підставі пункту 75.1 статті 75, статті 77 ПК України, та плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на II квартал 2012 року проведена планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Груп» з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року.

За результатами перевірки 14.06.2012 року Луцькою ОДПІ складено акт № 1938/22-1/34524327 в якому зазначено, що в ході перевірки не підтверджено виконання будівництва АЗС генпідрядником, що свідчить про те, що правочини між ТзОВ «ВСК Геос» та підрядником ТзОВ «Вест Ойл Груп» здійснені без мети настання реальних наслідків(а.с.8-36).

На підставі вищевказаного акту 20.06.2012 року Луцькою ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000032201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 423573,75 грн., за основним платежем - 338859,00 грн., за штрафними санкціями 84714,75 грн.(а.с.7).

Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції прийшов до висновку про протиправність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

В період, що перевірявся, платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, визначались Законом України «Про податок на додану вартість» (у відповідній редакції).

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку - це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до п. 1.7, п. 1.8 цієї статті податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом, а бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.7.1 та пп. 7.7.2 ст. 7 цього Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Підпунктом 7.7.10 цього пункту передбачено, що джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

При цьому відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 цього Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні за змістом правила містяться й у статті 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з пунктом 201.6 цієї статті податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до пункту 201.10 зазначеної статті податкова накладна надається платнику податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість, та їх використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

З матеріалів справи слідує, що між ТзОВ «Вест Ойл Груп» (замовник) та ТзОВ «ВСК Геос» (підрядник) укладено договір підряду № 0305 від 03.05.2010 року, згідно з яким ТзОВ «ВСК Геос» зобов'язалось виконати комплекс будівельних робіт на АЗС, розташованих в Рівненській області(а.с.45-48).

Виконані роботи підтверджені довідками про вартість виконаних підрядних робіт (типова форма 3 КБ-3) за липень 2010 року на загальну суму 2033153,00 грн.(а.с.49-56).

Також підрядником виписано податкову накладну № 30766 від 30.07.2010 року на загальну суму 2033153 грн., в тому числі ПДВ на суму 338858,83 грн.(а.с.57).

Наведеними документами, які, як вбачається з їх змісту, відповідають вимогам до первинних документів, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджується фактичне здійснення господарської діяльності.

Також зазначена податкова накладна не мала недоліків, а порядок її заповнення відповідає чинному на момент її виписки законодавству.

Отже, з дня отримання податкової накладної у позивача виникло право формувати податковий кредит по взаєморозрахунках з даним контрагентом.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів дійшла висновку, що на підставі належних, допустимих та достатніх доказів встановлено факти проведення позивачем господарських операцій з ТзОВ «ВСК Геос», що підтверджено первинними документами, які відповідають вимогам законодавства. Відтак, у податкового органу не було законних підстав для висновків про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з цим контрагентом за період, що перевірявся.

Щодо посилання відповідача на акт від 20.01.2012 року № 135/23-3/36756148 про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «ВСК Геос» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.05.2010 року по 31.05.2011 року, колегія судів зазначає наступне.

По-перше, сам акт є суперечливим, оскільки, зазначивши про неможливість провести перевірку ТзОВ «ВСК Геос», податковий орган фактично провів невиїзну перевірку даного підприємства.

По-друге, в даному акті вказано, зокрема, про неможливість здійснення ТзОВ «ВСК Геос» господарської діяльності, однак орган державної податкової служби дійшов зазначених висновків без дослідження первинних документів фінансового і бухгалтерського обліку підприємства, в зв'язку з чим, на думку колегії суддів, відомості, зафіксовані в цьому акті, не можна вважати повністю достовірними та обґрунтованими.

Чинним законодавством не передбачено відображення суджень податкового органу відносно неправильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій в акті про неможливість проведення перевірки або акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатись лише обставини, котрі спричинили таку неможливість.

В даному випадку, колегія суддів не може також не зауважити, що судом першої інстанції було залишено поза увагою той факт, що в зазначеному вище акті предметом дослідження не були безпосередньо господарські операції між позивачем та даним контрагентом, по яких формувався податковий кредит, а тому вказаний документ не є належним доказом підтвердження безтоварності господарських операцій позивача з його контрагентом.

Слід також зауважити, що співставлення даних податкової звітності з бази автоматизованого контролю, як етапу контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

У податковому праві визначається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не було встановлено факту відсутності реєстрації контрагента позивача в якості платника податку на додану вартість на момент складання податкової накладної, зокрема припинення юридичної особи підприємства-контрагента. Відповідач не надав належних доказів того, що на момент проведення операцій з позивачем підприємство-контрагент було фіктивним підприємством, вчиняло порушення в сфері оподаткування, документувало безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів господарювання, та укладало нікчемні правочини, які завідомо порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства.

Колегія суддів також враховує ту обставину, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.07.2013 року у справі № К/9991/68029/12 залишено без змін ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року та постанову Київського окружного адміністративного суду 31 липня 2012 року, якими визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі м. Києва по проведенню зустрічної звірки ТзОВ «ВСК Геос», результати якої оформлені актом про неможливість проведення зустрічної звірки від 20.01.2012 року № 135/23-3/36756148.

На думку колегії суддів судом першої інстанції також вірно не взято до уваги посилання відповідача на пояснення від 01.12.2011 відібрані ОВС УПМ ДПА у м. Києві у засновника, директора та головного бухгалтера ТзОВ «ВСК Геос», оскільки факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва та ухилення від сплати податків, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду.

Доказів існування вироку у кримінальній справі про обвинувачення посадових осіб контрагента позивача відповідачем не надано. Колегія суддів також зазначає, що ні в суді першої інстанції, ні в процесі апеляційного розгляду, відповідачем не надано ні копії цих пояснень, ні доказів порушення будь-якої кримінальної справи стосовно посадових осіб ТзОВ «ВСК Геос».

Згідно ч. 4 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 5 ст. 71 КАС України суд може збирати докази з власної ініціативи.

В процесі апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент здійснення господарських операцій з позивачем та на час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції Матвієнко О.В. продовжує бути засновником і керівником ТзОВ «ВСК Геос». Також колегія суддів враховує, що ТзОВ «ВСК Геос» не є виключеним з ЄДРПОУ та перебуває на обліку в органах державної податкової служби і є зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Колегія суддів апеляційного суду першої інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаної контрагентом податкової накладної, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2013 року у справі № 803/1824/13-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.Б. Заверуха

Судді: О.М. Гінда

В.В. Ніколін

Повний текст ухвали

виготовлений та підписаний

17.03.2016 року