Постанова № 56547323, 09.03.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" березня 2016 р.Справа № 914/3542/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Бойко С. М.

суддів Бонк Т. Б.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Фіна Н.

за участю сторін

від позивача ОСОБА_2 (довіреність від 26.01.2016 року)

від відповідача не зявився

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_3 акціонерного товариства Український ОСОБА_4

на рішення господарського суду Львівської області від 26.01.2016 р., у справі № 914/3542/15, суддя Петрашко М.М.,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ІЗОК, м.Львів

до відповідача ОСОБА_3 акціонерного товариства Український ОСОБА_4, м.Київ в особі Львівського центрального відділення ОСОБА_3 акціонерного товариства Український ОСОБА_4, м.Львів

про розірвання договору банківського рахунку та стягнення 603 825,51 грн.

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 26.01.2016 року, в справі №914/3542/15 частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЗОК» до ОСОБА_3 акціонерного товариства Український ОСОБА_4, м.Київ в особі Львівського центрального відділення ОСОБА_3 акціонерного товариства Український ОСОБА_4, м.Львів. Розірвано договір банківського рахунку №105 від 05.02.2007р., що укладений між ОСОБА_3 акціонерним товариством Український ОСОБА_4 в особі Львівської філії акціонерного товариства Український ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю ІЗОК. Стягнуто з ОСОБА_3 акціонерного товариства Український ОСОБА_4 в особі Львівської філії акціонерного товариства Український ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ІЗОК грошові кошти в сумі 486 912,71 грн. та судовий збір в розмірі 8 521,69 грн.

В частині позовних вимог про стягнення 116 912,80 грн. провадження у справі припинено.

Підставою для задоволення позовних вимог, суд першої інстанції вказав, що відповідач порушив умови договору банківського рахунку залишок коштів не перерахував. Станом на дату винесення рішення, на рахунку позивача, містяться грошові кошти в сумі 486 912,71 грн. Решта сума, а саме 116 912,80 грн. були перераховані банком після порушення провадження у даній справі. У звязку з чим, на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України, суд дійшов висновку припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 116 912,80 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення господарського суду Львівської області від 26.01.2016 року в справі №914/3542/15 скасувати з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нове, яким в позові відмовити.

При цьому апелянт вказує, що суд не надав належної оцінки тому факту, що Публічне акціонерне товариство Український ОСОБА_4 з 24.12.2015р. відповідно до постанови Правління НБУ №934 від 24.12.2015р. Про віднесення ПАТ Укрінбанк до категорії неплатоспроможних, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 24.12.2015р. №239 Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ Укрінбанк та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку. При цьому відповідач посилається на ч.5 ст.36 ЗУ Про систему гарантування вкладів фізичних осіб, де зазначено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зокрема щодо майнових зобовязань здійснюється виключно у межах процедури ліквідації банку. Відтак, як стверджує апелянт, на позивача поширюються обмеження щодо задоволення його вимог до банку під час запровадження у ньому тимчасової адміністрації, встановлені приписами п.1 ч.5 ст.36 ЗУ Про систему гарантування вкладів фізичних осіб. На підтвердження своєї правової позиції посилається на постанову Верховного суду України від 01.04.2015 року у справі № 3-25гс15.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив доводи апелянта, просив рішення господарського суду Львівської області від 26.01.2016 року в справі №914/3542/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому вказав, що погоджується з висновками суду першої інстанції, а щодо посилання апелянта на постанову Верховного суду України від 01.04.2015 року у справі № 3-25гс15, то на думку позивача, відповідач неправильно її трактує. Як зазначає позивач, в даному випадку він звернувся до суду з вимогою, до того як була введена тимчасова адміністрація.

Представники позивача, в судовому засідання, заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому вказав, що заперечує проти відкладення справи, оскільки відповідач вчиняє дії для затягування розгляду справи.

Представники відповідача не зявились, причини неявки не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, а тому їх неявку суд розцінює як без поважних причин і вважає розглянути спір за наявних в справі доказів про права і обовязки сторін.

Апеляційний суд, розглянувши наявні в справі докази, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, вважає, що рішення господарського суду Львівської області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судами встановлено, що 05.02.2007р. між акціонерним товариством Український ОСОБА_4 (надалі банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю ІЗОК (надалі клієнт) було укладено договір банківського рахунка №105, відповідно до умов якого банк відкриває клієнту поточні рахунки та здійснює їх обслуговування (надалі банківські послуги).

Відповідно до п.2.2.2. клієнт має право вимагати від банку своєчасного і повного надання банківських послуг відповідно до п.1.1. договору.

Обовязки банку викладено в п.2.3. договору. Зокрема у п.2.3.2. зазначено, що банк приймає на себе зобовязання своєчасно здійснювати розрахункові операції відповідно до нормативно-правових актів НБУ та чинного законодавства.

Згідно п.2.3.4 договору, банк приймає на себе зобовязання проводити обслуговування клієнта в операційний час з 9-00 до 16-00 годин, у пятницю з 9-00 до 15-00 години, а також у після операційний час до 17-30 годин, у пятницю до 16-30 годин (крім неробочих та святкових днів).

Пунктом 10.1. договору передбачено, що сторона, що одержала пропозиції щодо дострокового розірвання договору, повинна відповісти другій стороні не пізніше 30 днів з дня відправлення пропозиції. Сторони домовились, що неотримання відповіді у вищезазначений термін, вважається згодою сторони до якої звернулися з пропозицією, на дострокове розірвання договору, а договір таким, що розірваний, або втратив чинність.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст.1067 ЦК України закріплено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Згідно із ст.1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до ст.1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 1075 ЦК України передбачено, що договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Як вірно встановив суд першої інстанції, в матеріалах справи міститься заява Товариства з обмеженою відповідальністю ІЗОК від 25.09.2015 року № 02-101 (а.с. 17), яка була адресована Львівському центральному відділенню ОСОБА_3 акціонерного товариства Український ОСОБА_4 про розірвання договору банківського рахунка №105 від 05.02.2007р. та перерахування коштів, що знаходяться на розрахунковому рахунку позивача за реквізитами, зазначеними у вказаній заяві. Вказана заява була отримана відповідачем 28.09.2015р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 73), і як вбачається з матеріалів справи, вказана заява залишена без відповіді.

Відповідач порушив умови договору банківського рахунку залишок коштів не перерахував. У позовній заяві позивач просить розірвати договір та стягнути 603 825,51 грн., які залишились на його рахунку. Однак, як було встановлено судом першої інстанції, не заперечується сторонами та підтверджується матеріалами справи, що на рахунку позивача станом на дату винесення рішення у даній справі містяться грошові кошти в сумі 486 912,71 грн. Решта сума, а саме 116 912,80 грн. були перераховані банком після порушення провадження у даній справі.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України у звязку з відсутністю предмету спору господарський суд припиняє провадження у справі. Отже, враховуючи наведене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про припинення провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 116 912,80 грн. у звязку із відсутністю предмету спору.

Статтею 36 ЗУ Про систему гарантування вкладів фізичних осіб, встановлено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Рішення №239 Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ Укрінбанк та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку було прийнято виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 24.12.2015р.

Однак заява товариства з обмеженою відповідальністю ІЗОК № 02-101 про розірвання договору банківського рахунка №105 від 05.02.2007р. та перерахування коштів, була адресована ОСОБА_3 акціонерному товариству Український ОСОБА_4 25.09.2015 року і отримана відповідачем 28.09.2015р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Разом з тим, слід зазначити, що позов у даній справі було подано 08.10.2015р., тобто до запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ Укрінбанк.

Статтею 1075 ЦК України передбачено, що договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Положеннями п. 20.6 постанови Правління Національного банку України від 12.11.2003 року N 492 "Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах" передбачено, що банк за наявності коштів на поточному рахунку, який закривається на підставі заяви клієнта, здійснює завершальні операції за рахунком [з виконання платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів, виплати коштів готівкою, перерахування залишку коштів згідно з дорученням клієнта тощо]. Датою закриття поточного рахунку вважається наступний після проведення останньої операції за цим рахунком день. Якщо на поточному рахунку власника немає залишку коштів, а заява подана в операційний час банку, то датою закриття поточного рахунку є день отримання банком цієї заяви.

У п.2.3.2.договору банківського рахунку №105 від 05.02.2007р. зазначено, що банк приймає на себе зобовязання своєчасно здійснювати розрахункові операції відповідно до нормативно-правових актів НБУ та чинного законодавства.

Згідно п.2.3.4 договору, банк приймає на себе зобовязання проводити обслуговування клієнта в операційний час з 9-00 до 16-00 годин, у пятницю з 9-00 до 15-00 години, а також у після операційний час до 17-30 годин, у пятницю до 16-30 годин (крім неробочих та святкових днів).

Пунктом 10.1. договору банківського рахунку №105 від 05.02.2007р. передбачено, що сторона, що одержала пропозиції щодо дострокового розірвання договору, повинна відповісти другій стороні не пізніше 30 днів з дня відправлення пропозиції. Сторони домовились, що неотримання відповіді у вищезазначений термін, вважається згодою сторони до якої звернулися з пропозицією, на дострокове розірвання договору, а договір таким, що розірваний, або втратив чинність.

В силу наведених положень законодавства та договору банківського рахунку №105 від 05.02.2007р., беручи до уваги встановлені судом обставини, внаслідок порушення відповідачем вищенаведених норм законодавства та істотного порушення умов договору, залишок коштів на банківському рахунку позивача не було перераховано на рахунок вказаний у заяві позивача від 25.09.2015р. Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного правового висновку, про те що вказаний договір банківського рахунку в силу ст. 1075 ЦК України та п.10.1 договору слід вважати розірваним, а кошти мали бути перераховані задовго до запровадження тимчасової адміністрації.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, зважаючи на те, що відповідач не виконав умови договору банківського рахунку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про часткове задоволення позову, розірвання договору банківського рахунка №105 від 05.02.2007р. та стягнення з ОСОБА_3 акціонерного товариства Український ОСОБА_4 на користь ТзОВ ІЗОК 486 912,71 грн.

Щодо посилання відповідача на постанову Верховного суду України від 01.04.2015 року у справі № 3-25гс15, то в даній постанові, правова позиція Верховного суду України зводиться до того, що не підлягає задоволенню вимога товариства, як кредитора у разі звернення до банку під час дії тимчасової адміністрації. Однак, в даному випадку позивач звернувся до банку ще до запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ Укрінбанк.

Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд, вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте, з урахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_3 акціонерного товариства Український ОСОБА_4.

2.Рішення господарського суду Львівської області від 26.01.2016 року в справі №914/3542/15 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4.Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 14.03.2016 р.

Головуючий -суддяБойко С. М.

СуддяБонк Т. Б.

СуддяЯкімець Г. Г.