Постанова № 56547277, 14.03.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2016 р. Справа № 922/5728/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н. В. , суддя Істоміна О.А.

при секретарі Бєлкіній О.М.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 - директор ТОВ "НТК".

ОСОБА_2 за довіреністю б/н від 20.04.15 р.

1-го відповідача: ОСОБА_3 за довіреність № 13Д-10 від 04.09.15 р.

2- го відповідача: не зявився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу корпорації "Система ССБ" (ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ) (вх. № 156 Х/3-12) на рішення господарського суду Харківської області від 16 грудня 2015 року по справі № 922/5728/15

за позовом ТОВ "НТК", м. Харків,

до 1. корпорації "Система ССБ" (ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ) , м. Кіровоград ,

2. ТОВ "НТК ТД", м. Харків

про стягнення 265360,77 грн.

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2015 ТОВ "НТК" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просило солідарно стягнути з КОРПОРАЦІЇ "СИСТЕМА ССБ" (ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ) та ТОВ "НТК ТД" заборгованість за договором підряду № 11/02-14 від 25 лютого 2014 року на монтаж сендвіч - панелів у розмірі 1000,00 грн.; стягнути з КОРПОРАЦІЇ "СИСТЕМА ССБ" (ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ) на користь ТОВ "НТК" заборгованість за Договором №11/02-14 від 25 лютого 2014 року на монтаж сендвіч - панелів у розмірі 264360,77 грн. Судові витрати просило покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.12.2015 року по справі №922/5728/15 (суддя Шарко Л.В.) позовні вимоги задоволено повністю. Солідарно стягнуто з КОРПОРАЦІЇ "СИСТЕМА ССБ" (ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ) та ТОВ "НТК ТД" на користь ТОВ "НТК" заборгованість за договором підряду №11/02-14 на монтаж сендвич - панелей від 25 лютого 2014 року в розмірі 1000,00 грн. Стягнуто з КОРПОРАЦІЇ "СИСТЕМА ССБ" (ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ) на користь ТОВ "НТК" заборгованість за договором підряду № 11/02-14 від 25 лютого 2014 року на монтаж сендвич - панелей у розмірі 264360,77 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 3965,28 грн. Стягнуто з ТОВ "НТК ТД" на користь ТОВ "НТК" витрати по сплаті судового збору в сумі 15,13 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, корпорація "Система ССБ" (ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ) звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 16.12.2015 року по справі №922/5728/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В апеляційній скарзі заявник посилається на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм чинного законодавства України і що суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, неправильно та неповно дослідив докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, а також на те, що суд невірно застосував норми як матеріального, так і процесуального права, що потягло за собою неправильне вирішення господарського спору та згідно статті 104 Господарського процесуального Кодексу України є підставою для його скасування.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.01.2016 р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 16.02.2016 р.

Позивач 16.02.2016 р. надав за вх. № 1819 відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги 1-го відповідача заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.02.2016 р. розгляд справи відкладено на 02.03.2016 р.

1-м відповідачем 02.03.2016 р. за вх. № 2427 надані пояснення стосовно наявності інших договорів та господарських правовідносин між позивачем та 1-м відповідачем, окрім правовідносин за договором, зазначеним у позові.

Крім того, позивачем надані для залучення до матеріалів справи копії наступних документів, а саме:

-копію підписаної 1-м відповідачем довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3) за червень 2014 р. на суму 265395, 17 грн.

-копію підписаного 1-м відповідачем акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ2в) за червень 2014 р.

-копію підписаного 1-м відповідачем акту № 2 приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ2в) за червень 2014 р.

Оскільки ці докази є новими і залучені через канцелярію апеляційного суду на стадії апеляційного перегляду спору без зазначення поважних причин, з яких вони не були подані суду до вирішення спору по суті, колегія суддів долучає докази до матеріалів справи, оскільки діюче процесуальне законодавство не містить інституту повернення доказів, але колегія суддів не ґрунтує своїх висновків на перелічених вище доказах.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.03.2016 р. розгляд справи відкладено на 14.03.2016 р.

Заявником апеляційної скарги надано клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду справи з метою вирішення спору та обєктивного розгляду справи.

Колегія суддів, порадившись на місці, вирішила у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи відмовити, оскільки дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що в ній достатньо належних та допустимих доказів для всебічного, повного та обєктивного розгляду справи. В звязку з цим, колегія суддів вважає за недоцільне продовжувати строки розгляду справи.

Позивачем 14.03.2016 р. надані пояснення, в яких він зазначив, що твердження 1-го відповідача про те, що позивачем не надавались послуги з монтажу за договором № 11/02-14 від 25.02.2014 р. у червні 2014 р. та липні 2014 р. є необґрунтованими.

В судове засідання, призначене на 14.03.2016 р. представник 2-го відповідача не зявився, причину неявки не повідомив, хоча у відповідності до вимог чинного законодавства про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, будь-яких письмових клопотань (в т.ч. і про відкладення розгляду справи) не заявляв.

Враховуючи належне повідомлення 2-го відповідача про час та місце засідання суду, відсутність будь-яких клопотань, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу 1-го відповідача за відсутності зазначеного представника, за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 25 лютого 2014 року між КОРПОРАЦІЯ "СИСТЕМА ССБ" (ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ надалі - Відповідач 1. Замовник) та ТОВ "НТК" (Позивач, Підрядник) був укладений договір №11/02-14 (надалі - Договір), відповідно до якого ТОВ "НТК" зобов'язалось у відповідності з проектом "Ферма на 600 свиноматок на території Компанеєвського району Кіровоградської області" № 90/2013-5, з будівельних матеріалів Замовника виконати роботи по монтажу сендвіч - панелів покриттів, підвісної стелі та перегородок (надалі - роботи), та здати їх Відповідачу 1, який в свою чергу, зобов'язався прийняти дані роботи та оплатити.

Відповідно до пункту 2.4. Договору, 1-й відповідач зобов'язаний був сплатити передплату робіт передбачених даним Договором, у розмірі 96000,00 грн. у тому числі НДС - 20% на підставі виставленого рахунку Підрядника протягом 3 робочих днів від дня отримання такого рахунку.

Відповідно до пункту 2.5. Договору, наступна оплата робіт, передбачених договором здійснюється 1-м відповідачем по факту підписання проміжних актів виконаних робіт на підставі виставленого рахунку позивача шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позивача сум у розмірі 100% від вартості виконаних по кожному акту, крім останнього. Оплата робіт по останньому акту здійснюється у розмірі вартості виконаних робіт по акту за вирахуванням суми попередньої оплати, внесеної 1-м відповідачем на підставі п. 2.4. Договору.

Як свідчать матеріали справи, позивачем на адресу 1-го відповідача неодноразово направлялись акти виконаних робіт, зокрема, 10 серпня 2015 року позивач направив 1-му відповідачу повідомлення про готовність робіт за Договором № 11/02-14 від 25 лютого 2014 року до прийняття (цінним листом з описом вкладення), до даного повідомлення позивачем додано наступні документи для підписання:

довідку про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3) за червень 2014 року на 265395 грн. 17 коп.(2 екз.);

акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2014 року (форма КБ2в)(2 екз.);

акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2014 року (форма КБ2в) (2 екз.);

довідка про вартість виконаних будівельних робіт за червень 2014 року на суму 53000. 00 грн. (форма КБЗ) (2 екз.)

акт № 1 а приймання виконаних будівельних робіт за червень 2014 року (форма КБ2в) (2 екз.);

довідка про вартість виконаних будівельних робіт за липень 2014 року на суму 42701.86 грн. (форма КБ-3) (2 екз.);

акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2014 року (форма КБ2в) (2 екз.).

Дане повідомлення було отримано 1-м відповідачем 19 серпня 2015 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, доданого до матеріалів справи.

Відповідно до пункту 2.7. Договору, якщо Замовник протягом 5-ти робочих днів з моменту отримання документів, вказаних в п. 2.6. Договору, не направив Підряднику ані підписані акти виконаних робіт (форма КБ-2в) та ані довідку про вартість виконаних робіт (форма КБ-3), ані письмову мотивовану відмову від їх підписання, роботи вважаються прийнятими без зауважень з моменту спливу строку на їх підписання та підлягають сплаті в порядку та на умовах, визначених даним Договором.

Протягом п'яти днів з моменту отримання актів виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідок про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) 1-й відповідач не направив позивачу ані підписаних актів, ані вмотивованої відмови від їх підписання.

Таким чином, акти виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт вважаються підписаними з 28 серпня 2015 року.

Відповідно п. 2.9. Договору, підписання акту виконаних робіт, є підставою для оплати. Оплата здійснюється кожен місяць на підставі актів виконаних робіт (форма КБ-2в), довідки № КБ-3 за попередній місяць та доданим до них рахунків-фактур, шляхом перерахування відповідних сум на розрахунковий рахунок позивача протягом 2 (двох) банківських днів з моменту підписання ОСОБА_1 виконаних робіт.

Так, 1-й відповідач зобов'язаний був оплатити виконані роботи у повному обсязі до 01 вересня 2015 року.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою врегулювання спору в позасудовому порядку, позивач направив на адресу 1-му відповідачу лист-вимогу про сплату робіт за договором № 11/02-14 від 25 лютого 2014 року, однак 1-й відповідачем дана вимога виконана не була.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав вимог і заперечень колегія суддів дійшла висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобовязання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт господарювання (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязків.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Згідно із ст.ст. 98, 99 "Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668, Договором підряду може бути передбачено, що оплата виконаних робіт проводиться після прийняття замовником закінчених робіт (об'єкта будівництва) або поетапно проміжними платежами в міру виконання робіт. Розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються підрядником та передаються замовнику. Замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх. Після підписання документів замовник зобов'язаний оплатити виконані роботи.

Відповідно до частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Судом першої інстанції було вірно зазначено, що доказів, які б підтверджували сплату заборгованості у розмірі 265360,77 грн., 1-й відповідач суду не надав.

З урахуванням фактичних матеріалів справи та положень вищезазначених статей цивільного та господарського кодексів України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність позовних вимог позивача в частині стягнення з Корпорація "Система ССБ" заборгованості за договором № 11/02-14 від 25 лютого 2014 року в сумі 264360,77 грн.

Також, як свідчать матеріали справи, між позивачем та 2- м відповідачем було укладено договір поруки б/н від 25 лютого 2014 року, (далі - Договір поруки).

Відповідно до п. 1.1. Договору поруки, ТОВ "НТК ТД" поручається перед позивачем за виконання зобов'язань Боржника (1-го відповідача), що виникли за договором № 11/02-14 від 25 лютого 2014 року на монтаж сендвіч-панелів.

Згідно ч.1 ст. 199 ГК України, виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно із ч.1 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Так, відповідно до змісту договору поруки. 2-й відповідач відповідає за зобов'язаннями 1-го відповідача солідарно в межах 1000,00 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 554 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовної вимоги в частині стягнення з ТОВ "НТК ТД" заборгованості за договором поруки б/н від 25 лютого 2014 року в сумі 1000,00 грн.

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що заперечення відповідача фактично зводяться до того, що суд першої інстанції, на його думку, неправомірно відмовив у задоволенні його клопотання про клопотання про направлення справи за підсудністю до господарського суду Кіровоградської області, оскільки припинено договір поруки, відповідно до якого співвідповідачем по даній справі може виступати ТОВ "НТК ТД", місцезнаходження, якого м. Харків.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що такі твердження 1-го відповідача позбавлені належної переконливості, оскільки позивач, користуючись наданим законом правом вибору альтернативної підсудності у відповідності до вимог ГПК України звернувся із позовом до суду за місцезнаходженням 2-го відповідача. Таким чином, позивачем у повному обсязі дотримані встановлені чинним законодавством правила підсудності і справа була прийнята до провадження судом першої інстанції із додержанням правил підсудності.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 ГПК України, на підставі якої було винесено ухвалу, якщо справа не підсудна даному господарському суду, матеріали справи надсилаються господарським судом за встановленою підсудністю не пізніше п'яти днів з дня надходження позовної заяви або винесення ухвали про передачу справи.

Проте згідно із ч. 3 цієї ж статті справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

На підставі системного аналізу зазначених правових норм, колегія суддів дійшла висновку про те, що справа може бути направлена за підсудністю після порушення провадження по справі лише в тому випадку, якщо в момент відкриття провадження справа не була підсудна даному суду, проте суд про це не знав і не міг знати. Тобто, в результаті помилкового відкриття провадження по справі з порушенням правил підсудності справа підлягає передачі за належною підсудністю.

На момент відкриття провадження у справі суд не визначає наявність чи відсудіть підстав для задоволення позову та не встановлює факти дії чи припинення договорів, а лише визначає підсудність справи даному суду в залежності від місцезнаходження відповідача.

Такої позиції дотримується і Вищий господарський суд, так, у постанові від 05 серпня 2014 року у справі № 922/1090/14 зазначено: «Крім того, як роз'яснено в п.20.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 №10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам", якщо господарський суд, який прийняв справу до свого провадження з додержанням правил підсудності, залучив іншого відповідача чи замінив неналежного відповідача і у зв'язку з цим справа стала підсудною іншому господарському суду, питання про підсудність визначається за правилом ч. 3 ст.17 ГПК України, за винятком випадків, коли наслідком змін на стороні відповідача стає виключна підсудність справи.

Даний спір пов'язаний з виконанням господарських договорів, укладених між позивачем та відповідачами (з кожним з них окремо). При цьому, позовні вимоги до 2-го відповідача, які виникли з договору поруки, мають похідний характер від основних позовних вимог до 1-го відповідача, які виникли з договору купівлі-продажу.

Однак, приписами Господарського процесуального кодексу України встановлені єдині правила визначення підсудності тієї чи іншої господарської справи, тому суд, розглядаючи справу, має право оцінювати та визначати дотримання або недотримання цих правил позивачем.

Чинним процесуальним законодавством України не передбачено поділу альтернативної підсудності господарських справ на штучну та природну (дійсну), а також: не передбачено можливість незастосування судом альтернативної підсудності в залежності від того, мають позовні вимоги до декількох відповідачів основний чи похідний характер, або чи є вони (вимоги) взаємопов'язаними.

Касаційна інстанція також враховує, що у передбаченому ст.16 ГПК України вичерпному переліку господарських справ, які підлягають розгляду за правилом виключної підсудності, відсутні вказівки щодо обов'язковості визначення підсудності за вимогами до відповідача, які випливають з основного зобов'язання.

Оскільки провадження у розглядуваній справі було порушено судом першої інстанції з додержанням правил територіальної (альтернативної) підсудності (ч. 3 ст.15 ГПК України), тому винесення судом першої інстанції ухвали про передачу справи за підсудністю до іншого господарського суду суперечить імперативним приписам ч. 3 ст.17 ГПЇ України та порушує права позивача, чим спростовуються твердження заявника про зворотне.

Відтак, дійшла висновку про відсутність підстав для зміни територіальної підсудності даної справи після порушення провадженні у ній з додержанням правил підсудності.»

Таким чином, оскільки провадження у справі, що розглядається, було порушено судом першої інстанції із додержанням правил підсудності, клопотання 1-го відповідача передачу справи за підсудністю суперечить положенням ч. 3 ст. 17 Господарські процесуального кодексу України та порушує права позивача, передбачені ч. 1 ст. 1 та ч. 3 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу корпорації "Система ССБ" (ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ) на рішення господарського суду Харківської області від 16 грудня 2015 року по справі № 922/5728/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 16 грудня 2015 року по справі № 922/5728/15 залишити без змін.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Істоміна О.А.