Постанова № 56547120, 16.03.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2016 р. Справа№ 910/27192/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Ропій Л.М.

Калатай Н.Ф.

за участю секретаря судового засідання: Бовсунівської Л.О.,

представників:

від позивача Ковтун Т.О., дов. від 25.12.2015 №171,

від відповідача ОСОБА_3,

від третьої особи Костюк О.М., дов. від 04.01.2016 №062/02/07-24,

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2015 (підписане 24.12.2015)

у справі №910/27192/15 (суддя Марченко О.В.)

за позовом Комунального підприємства «Київський метрополітен»

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про стягнення 125 602,83 грн

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Київський метрополітен» (далі - позивач, або КП «Київський метрополітен») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі - відповідач, або ФОП ОСОБА_3) заборгованості, яка виникла за договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 20.07.2012 №523 в сумі 65 256,24 грн, яка складається з: 59 280, 34 грн основного боргу, 5 682, 06 грн пені, 293, 85 грн 3% річних, а також заборгованості, яка виникла за договором від 16.07.2010 №В-47-10 на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання та обслуговування орендованого майна в сумі 3 806,79 грн, яка складається з: 3 022, 09 грн основного боргу, 746, 70 грн пені та 38 грн 3% річних.

18.12.2015 позивач, в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України, подав заяву (далі - ГПК України) про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача:

- заборгованість, яка виникла за договором від 20.07.2012 №523, яка складається з: орендної плати за період з квітня 2015 по грудень 2015, що становить 101 299, 84 грн (за квітень 2015 - 10 457, 25 грн, за травень 2015 - 11 921, 27 грн, за червень 2015 - 12 183, 54 грн, за липень 2015 - 12 232, 27 грн, за серпень 2015 - 12 109, 95 грн, за вересень 2015 - 12 013, 07 грн, за жовтень 2015 - 12 289, 37 грн, за листопад 2015 - 12 129, 61 грн, за грудень 2015 - 5 587, 45 грн), пеню в сумі 11 169, 57 грн, 3% річних в сумі 779, 19 грн;

- заборгованість, що утворилась внаслідок неналежного виконання ФОП ОСОБА_3 умов договору від 16.07.2010 №В-47-10 в сумі 11 234,33 грн, пеню в сумі 1 060,78 грн та 3% річних в сумі 59,12 грн.

Місцевий господарський суд вказану заяву позивача прийняв до розгляду, виходячи з якої й вирішував судовий спір.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.12.2015 у справі №910/27192/15 позов задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 101 299, 84 грн основного боргу за договором від 20.07.2012 № 523, 10 858, 15 грн пені, 779,19 грн 3% річних, 11 234, 33 грн заборгованості за договором від 16.07.2010 № В-47-10 864, 40 грн пені, 59, 12 грн 3% річних та 1 876, 32 грн судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Повернуто позивачу з Державного бюджету України 551, 96 грн надлишково сплаченого судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що матеріалами справи доведений факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань по оплаті орендних платежів та витрат на утримання та обслуговування орендованого нерухомого майна за спірний період за вказаними вище договорами. В частині позовних вимог про стягнення пені, суд першої інстанції здійснив власний розрахунок, з урахуванням ст.232 Господарського кодексу України та стягнув з відповідача 10 858,15 грн пені за договором від 20.07.2012 №523 та 864,40 грн пені за договором від 16.07.2010 №В-47-10. В частині позовних вимог про стягнення 3% річних суд позовні вимоги задовольнив.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2015 скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач, в порушення вимог закону, не надав відповідачу можливості скористатись своїм пріоритетним правом на продовження договору оренди, а тому оренді відносини, що ґрунтувались на договорі від 20.07.2012 №523 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду між сторонами припинились. За твердженнями апелянта, після припинення договору від 20.07.2012 №523 (з 01.04.2015) орендоване майно відповідачем через обставини, що від нього не залежали (відсутність електроенергії та припинення надання послуг з утримання об'єкта оренди) використовуватись не могло і не використовувалось. Також скаржник посилався на те, що судом не залучено до участі у справі орендодавця - Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2016 прийнято апеляційну скаргу та порушено апеляційне провадження у справі №910/27192/15, розгляд скарги призначено на 17.02.2016. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 №28.

Доказом належного повідомлення сторін про час і місце розгляду апеляційної скарги є повідомлення про вручення поштових відправлень (ухвали суду від 18.01.2016) - 21.01.2016 позивачу, - 26.01.2016 відповідачу, долучені до матеріалів справи.

15.02.2016 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2016 розгляд апеляційної скарги відкладено на 16.03.2016, залучено до участі у праві в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

12.03.2016 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представник третьої особи подав пояснення на апеляційну скаргу.

15.03.2016 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відповідач подав пояснення до апеляційної скарги.

16.03.2016 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представник позивача подав клопотання про долучення додаткових документів до справи.

У судовому засіданні 16.03.2016 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2015 скасувати, постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Представники позивача та третьої особи заперечили доводи апеляційної скарги, просили залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Згідно зі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.07.2010 між КП «Київський метрополітен» (балансоутримувач) та ФОП ОСОБА_3 (орендар) укладено договір №В-47-10 на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання та обслуговування орендованого нерухомого майна (далі - договір на відшкодування витрат від 16.07.2010 №В-47-10), за умовами якого балансоутримувач забезпечує утримання об'єктів оренди відповідно до переліку, який є невід'ємною частиною договору (додаток 1) за цінами, визначеними в узагальненому розрахунку щомісячних витрат балансоутримувача на утримання та обслуговування орендованого нерухомого майна, а орендар відшкодовує балансоутримувачу вказані витрати.

Пунктом 2.2 договору на відшкодування витрат від 16.07.2010 №В-47-10 передбачено, що орендар здійснює платіж по відшкодуванню витрат з утримання об'єкта оренди щоквартально не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом, на підставі виданих балансоутримувачем розрахунків.

Розмір відшкодування витрат з утримання об'єктів оренди визначається відповідно до затвердженого узагальненого розрахунку витрат балансоутримувача на утримання та обслуговування орендованого нерухомого майна, який є невід'ємною частиною цього договору і який переглядається балансоутримувачем у випадку офіційних змін цін, тарифів, заробітної плати, тощо та загальної площі об'єктів оренди, вказаній в додатку № 1 до договору і фактичного використання орендарем об'єктів оренди.

На момент укладання цього договору розмір відшкодування витрат з врахуванням ПДВ складає 1 030, 72 грн на місяць (п.2.3 договору на відшкодування витрат від 16.07.2010 №В-47-10).

Відповідно до п.3.2.1 договору на відшкодування витрат від 16.07.2010 №В-47-10 орендар зобов'язується до 5 числа місяця, наступного за звітним кварталом самостійно отримувати рахунок (розрахунок) по відшкодуванню витрат та не пізніше 20 числа здійснювати платіж на поточний рахунок балансоутримувача.

Пунктом 6.1 договору на відшкодування витрат від 16.07.2010 №В-47-10 передбачено, що його укладено строком на календарний рік та останній діє по 31.12.2010 включно.

У разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (п.6.4 договору на відшкодування витрат від 16.07.2010 №В-47-10).

Оскільки матеріали справи не містять доказів звернення однієї з сторін до іншої з заявою про припинення його дії, договір на відшкодування витрат від 16.07.2010 №В-47-10 є чинним.

У додатку 1 до договору на відшкодування витрат від 16.07.2010 №В-47-10 визначено перелік об'єктів, які перебувають в користуванні орендаря, а саме частини переходу станцій метро: «Контрактова площа», «Петрівка» та «Святошин».

За своєю правовою природою укладений між сторонами правочин 16.07.2010 є договором про надання послуг.

Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.903 ЦК України).

З долучених позивачем до матеріалів справи актів приймання-передачі нерухомого майна вбачається, що об'єкти оренди - частини підземного переходу станцій метро: «Контрактова площа», «Петрівка» та «Святошин» були передані з оренди орендодавцю та підприємству 12.12.2015 та 14.12.2015.

Як встановлено місцевим господарським судом, відповідач свої зобов'язання за договором на відшкодування витрат від 16.07.2010 №В-47-10 належним чином не виконав, у зв'язку з чим в останнього утворилась заборгованість в сумі 11 234,33 грн. Тому позовна вимога про стягнення з відповідача 11 234, 33 грн боргу обґрунтовано задоволена судом першої інстанції.

20.07.2012 між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець), КП «Київський метрополітен» (підприємство, отримувач коштів) та ФОП ОСОБА_3 (орендар) укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №523 (далі - договір оренди від 20.07.2012 №523), за умовами якого орендодавець на підставі протоколу постійної комісії Київради з питань власності від 12.06.2012 № 121 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (частину переходу), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та визначене відповідно до проектної документації, розробленої ДП «ПІ Укрметротунельпроект», тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря (об'єкт оренди), що знаходиться за адресою: станція метро «Контрактова площа» (вестибюль № 1), б/н для торгівлі непродовольчими товарами.

Об'єктом оренди є частина переходу, визначена відповідно до проектної документації, розробленої ДП «ПІ Укрметротунельпроект», тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря, загальною площею 15,0 кв.м та зазначена в викопіюванні з схем тимчасового розташування МАФ, що складає невід'ємну частину цього договору (п.2.1 договору оренди від 20.07.2012 №523).

За користування об'єктом оренди орендар сплачує підприємству орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 22.09.2011 № 34/6250 (далі - Методика), та на дату підписання договору становить без ПДВ 387, 19 грн за 1 кв.м орендованої площі, що в цілому складає 5 807, 89 грн (п.3.1 договору оренди від 20.07.2012 №523).

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці (п.3.2 договору оренди від 20.07.2012 №523).

У п.3.4 договору оренди від 20.07.2012 №523 передбачено, що додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою.

Пунктом 3.5 договору оренди від 20.07.2012 №523 визначено, що орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства, за яким закріплене майно на праві господарського відання чи оперативного управління (балансоутримувача), а саме КП «Київський метрополітен», починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.

Згідно з п.3.8 договору оренди від 20.07.2012 №523 вартість комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньо- будинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо, не входить до складу орендної плати та сплачується орендарем окремо на підставі договорів, укладених з орендарем з підприємством або організаціями, які надають такі послуги.

Зобов'язання орендаря по сплаті орендної плати забезпечуються у вигляді авансової орендної плати в розмірі не менше ніж орендна плата за два місяці. Орендар сплачує авансовий платіж протягом 10 календарних днів з дати підписання договору. Підприємство зараховує авансовий платіж як орендну плату за останні два місяці строку дії договору. Індексація орендної плати в цьому випадку проводиться відповідно до Методики (п.3.9 договору оренди від 20.07.2012 №523).

Відповідно до п.9.1 договору оренди від 20.07.2012 №523 останній є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 01.04.2012 до 29.03.2015.

Визначаючи правову природу договору, суд першої станції дійшов вірного висновку, що укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором оренди комунального майна.

Частиною 1 ст.283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

За умовами договору оренди від 20.07.2012 №523 орендодавець зобов'язаний впродовж 30 днів з моменту підписання цього договору з додатками передати, а орендар прийняти за актом приймання-передачі об'єкт оренди. Акт приймання-передачі об'єкта оренди підписується орендодавцем, орендарем та КМ «Київський метрополітен».

На виконання умов договору оренди від 20.07.2012 №523 орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування об'єкт оренди, що підтверджується підписаним між орендодавцем, орендарем та балансоутримувачем актом приймання-передачі нерухомого майна від 20.07.2012.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт передачі приміщення в оренду.

У відповідності до ч. 2 ст. 291 ГК України договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Аналогічний припис міститься в ч. 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 7.6 договору оренди від 20.07.2012 №523 сторони погодили, що у разі закінчення строку дії договору або його розірванні відповідач зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди підприємству у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду з урахуванням всіх здійснених відповідачем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди.

Як вбачається з відомостей, розміщених на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2015 у справі №910/27685/15 встановлено, що договір від 20.07.2012 №523 припинив свою дію з 01.04.2015.

Частиною 3 ст.35 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Обставини, визнані учасниками судового процесу і відображені в судових рішеннях, є преюдиціальними в розумінні ч.3 ст.35 ГПК України (п.2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 №18).

Таким чином, обставини, встановлені в рішенні Господарського суду міста Києва від 09.12.2015 у справі №910/27685/15, яке набрало законної сили, мають преюдиціальне значення і не потребують повторного доказування.

Частиною 2 ст. 795 ЦК України передбачено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

У розгляді справ зі спорів, що виникають з договорів оренди будівель або інших капітальних споруд, слід враховувати умови договору та спеціальні норми статті 795 ЦК України, в силу яких договір найму припиняється з моменту оформлення відповідних документів (актів), що підтверджують повернення наймачем предмета договору найму (п.5.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» від 29.05.2013 № 12).

Відповідно до п.4.15 договору оренди від 20.07.2012 №523 орендар після припинення дії договору зобов'язаний протягом 30 календарних днів передати майно за актом приймання-передачі підприємству. Акт приймання-передачі об'єкта оренди підписується відповідним орендодавцем, орендарем та підприємством.

Тобто, обов'язок передачі орендованого майна за актом приймання-передачі орендодавцю та балансоутримувачу покладено на відповідача.

Проте, як вбачається з матеріалів справи акт прийому-передачі об'єкта з оренди, який би підтверджував фактичне повернення наймачем предмета договору найму між орендодавцем, орендарем та балансоутримувачем станом на дату подання позову підписано не було.

Що стосується доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі та поясненнях до неї, колегія суддів зазначає наступне.

За твердженнями ФОП ОСОБА_3, вона після припинення договору оренди від 20.07.2012 №523 не користувалась об'єктом оренди та намагалась його повернути орендодавцю та підприємству, свідченням чого є акт приймання-передачі нерухомого майна від 01.04.2015.

Однак, акт приймання-передачі нерухомого майна від 01.04.2015 не містить підпису уповноваженої особи Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та відтисків печаток позивача і орендодавця, а тому не може слугувати доказом повернення орендованого майна орендодавцю.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що з метою захисту своїх прав орендар на підтвердження виконання зобов'язання за договором від 20.07.2012 №523 не позбавлений права в судовому порядку вимагати прийняття від нього орендодавцем майна та документального оформлення такого прийняття актом відповідно до ч.2 ст.795 ЦК України.

З матеріалів справи не вбачається вчинення орендарем відповідних дій з метою документального підтвердження повернення майна, а саме: частини переходу, що знаходиться за адресою: станція метро «Контрактова площа» (вестибюль № 1) з оренди.

Частина 1 ст.19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачає, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

З акта приймання-передачі нерухомого майна від 14.12.2015 вбачається, що орендар передав, а орендодавець та підприємство прийняли: частину підземного переходу, площею 15,00 кв.м., яка знаходиться на балансі КП «Київський метрополітен» і розташована за адресою: м. Київ, станція метро «Контрактова площа» (вестибюль №1) та перебувала в орендному користуванні згідно з договором оренди від 20.07.2012 №523.

Вказаний вище акт підписано орендодавцем, орендарем та підприємством з проставлянням печаток господарюючих суб'єктів.

Крім того, з наявного у справі акта від 14.12.2015, складеного комісією у складі: ДС ОСОБА_6, інженера з технагляду ПСЧ-2 ОСОБА_7 та провідного інженера НДУ ОСОБА_8, вбачається, що 14.12.2015 відбувся демонтаж огороджувальної конструкції МАФ ФОП ОСОБА_9 за договором від 20.07.2012 №523, що знаходився в підземному переході вестибюлю.

Орендар після припинення дії договору оренди зобов'язаний протягом 30 календарних днів передати майно за актом приймання-передачі підприємству. Акт приймання-передачі об'єкта оренди підписується відповідним орендодавцем, орендарем та підприємством. У разі невиконання цього пункту орендар сплачує неустойку у подвійному розмірі орендної плати (п.4.15 договору оренди від 20.07.2012 №523).

За змістом ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20.03.2012 у справі №40/117.

Таким чином, ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня) (інформаційний лист Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування статей 785 та 786 ЦК України» від 29.05.2012 № 01-06/735/2012).

З розрахунку позивача (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) вбачається, що заборгованість відповідача виникла за період з квітня 2015 по грудень 2015 (14.12.2015) становить 101 299, 84 грн та складається з орендних плат: за квітень 2015 - 10 457, 25 грн, за травень 2015 - 11 921, 27 грн, за червень 2015 - 12 183, 54 грн, за липень 2015 - 12 232, 27 грн, за серпень 2015 - 12 109, 95 грн, за вересень 2015 - 12 013, 07 грн, за жовтень 2015 - 12 289, 37 грн, за листопад 2015 - 12 129, 61 грн, за грудень 2015 - 5 587, 45 грн.

Враховуючи той факт, що матеріалами справи підтверджено фактичне повернення орендарем об'єкта оренди 14.12.2015, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача 101 299,84 грн є правомірним.

Що стосується позовних вимог (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 779,19 грн за користування об'єктом оренди та в сумі 59,12 грн за договором на відшкодування витрат від 16.07.2010 №В-47-10, колегія суддів зазначає наступне.

З розрахунків позивача вбачається, що заявник проводив нарахування 3% річних:

- за користування об'єктом оренди з 21.05.2015 по 14.12.2015,

- по договору на відшкодування витрат від 16.07.2010 №В-47-10 з 21.04.2015 по 14.12.2015.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача, колегією суддів встановлено, що до стягнення підлягає 3% річних в сумі 779,19 грн за фактичне користування об'єктом оренди та в сумі 59,12 грн за договором на відшкодування витрат від 16.07.2010 №В-47-10.

Стосовно вимог позивача в частині стягнення пені 1060,78 грн за договором від 16.07.2010 №В-47-10 суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

У п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України вказано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч.1,3 ст.549 ЦК України).

Згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У п.5.2 договору на відшкодування витрат від 16.07.2010 №В-47-10 визначено, що за несвоєчасно перераховані платежі орендар сплачує на користь балансоутримувача (КП «Київський метрополітен») пеню в розмірі 0,5% від розміру несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки, але не більше розміру встановленого законодавством України.

Перевіривши розрахунок пені, суд першої інстанції правомірно обмежив заявлену до стягнення суму неустойки, з урахуванням приписів ст.232 ГК України, задовольнив вимогу частково та стягнув з відповідача пеню в сумі 864,40 грн за договором на відшкодування витрат від 16.07.2010 №В-47-10.

Водночас, місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку в частині заявлених позивачем вимог про стягнення пені по договору від 20.07.2012 №523, з огляду на наступне.

Частина 1 ст.548 ЦК України визначає, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1 ст.546 ЦК України).

Згідно зі ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

З наведеного КП «Київський метрополітен» розрахунку пені, доданого до заяви про збільшення позовних вимог вбачається, що позивач нараховує пеню за кожний місяць орендної плати, починаючи з 21 числа наступного місяця за звітним.

Відтак, враховуючи вказані вище законодавчі приписи та беручи до уваги те, що договір від 20.07.2012 №523 припинив свою дію з 01.04.2015, а пеню позивачем нараховано саме на підставі цього договору, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 10 858, 15 грн пені.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене вище, рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2015 у справі №910/27192/15 в частині стягнення пені за договором від 20.07.2012 №523 підлягає скасуванню, в іншій частині - залишенню без змін.

Судовий збір в сумі 551,96 грн правомірно повернутий судом першої інстанції позивачу з Державного бюджету України на підставі ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» (за клопотанням позивача у зв'язку з внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом).

Судові витрати, в порядку ст.49 ГПК України, покласти на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З додатків до апеляційної скарги вбачається, що скаржником при поданні апеляційної скарги було сплачено 2 063,95 грн судового збору, в той час як мало бути сплачено 2 072,45 грн.

Стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначає, що учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, а також на перегляд справи Верховним Судом України.

У випадку несплати судового збору у встановленому законом розмірі суд стягує недоплачену суму збору за результатами апеляційного провадження (п.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» від 17.05.2011 №7).

Отже, з ФОП ОСОБА_3 підлягає стягненню до Державного бюджету України 8,50 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.ст.49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2015 у справі №910/27192/15 в частині стягнення пені в сумі 10 858,15 грн за договором оренди від 20.07.2012 №523 скасувати та викласти його резолютивну частину в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (01015, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства «Київський метрополітен» (03056, м. Київ, пр-т. Перемоги, 35, ідентифікаційний номер 03328913) 101 299 (сто одну тисячу двісті дев'яносто дев'ять) грн 84 коп. основного боргу, 779 (сімсот сімдесят дев'ять) грн 19 коп. 3% річних, 11 234 (одинадцять тисяч двісті тридцять чотири) грн 33 коп. заборгованості за договором від 16.07.2010 № В-47-10 на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання та обслуговування орендованого нерухомого майна, 864 (вісімсот шістдесят чотири) грн 40 коп. пені, 59 (п'ятдесят дев'ять) грн 12 коп. 3% річних та 1 713 (одну тисячу сімсот тринадцять) грн 55 коп. судового збору за подання позовної заяви.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повернути Комунальному підприємству «Київський метрополітен» (03056, м. Київ, пр-т. Перемоги, 35, ідентифікаційний номер 03328913) з Державного бюджету України 551 (п'ятсот п'ятдесят одну) грн 96 коп. надлишково сплаченого судового збору».

3. Стягнути з Комунального підприємства «Київський метрополітен» (03056, м. Київ, пр-т. Перемоги, 35, ідентифікаційний номер 03328913) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (01015, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 179 (сто сімдесят дев'ять) грн 16 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (01015, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України 8 (вісім) грн 50 коп. за подачу апеляційної скарги.

5. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи №910/27192/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.І. Рябуха

Судді Л.М. Ропій

Н.Ф. Калатай