Рішення № 56546572, 14.03.2016, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2016 року Справа № 915/2209/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Іст Грейнс

64014, м. Одеса, Лідерсівський бульвар, 5, офіс 2

Адреса для листування: 01004, м. Київ, вул. Горького, 7 Б, офіс 3

Відповідач:Товариство з обмеженою відповідальністю Елеваторне

54020, м. Миколаїв, вул. Мала Морська, 108, офіс 207

Про: стягнення заборгованості в сумі 11278844,90 грн.

Суддя О.Г. Смородінова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: ОСОБА_1, довір. № б/н від 07.10.2015 року.

Від відповідача: не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Іст Грейнс» 29.12.2015 року звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом (з урахуванням заяви від 10.03.2016 року та додаткових пояснень від 10.03.2016 року) стягнути з відповідача суму збитків в розмірі 11278844,90 грн. в тому числі: суму збитків 7840309,50 грн., суму пені 1568061,90 грн., суму понесених витрат 1870473,50 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі умов пунктів 1.1, 1.3, договору складського зберігання № 1/08 від 26.07.2013 року, додаткової угоди № 4 від 20.06.2014 року, угоди від 26.07.2013 року; складської квитанції на зерно № 499 від 26.05.2014 року; акту від 31.12.2014 року підтвердження залишків олійних та зернових культур, що зберігаються на ТОВ «Елеваторне» станом на 31.12.2014 року; листа № 43 від 20.05.2014 року; рахунку № 6 від 15.04.2014 року,; претензії від 08.03.2014 року та вимоги від 30.09.2015 року; норм ст. ст. 957, 953, 949, 951, 623 Цивільного кодексу України, ст. 33 Закону України «Про зерно та ринок зерна», ст. 193 Господарського кодексу України та мотивовані наступним:

-у вказаний позивачем строк 15.10.2015 року і по дату подання позовної заяви відповідачем не виконано вимоги позивача щодо відвантаження продукції у порядку передбаченому договором;

-оскільки на день звернення до суду відповідач не повернув (не відвантажив) майно, а саме ячмінь 3 класу позивачу, останній має право відповідно до умов договору вимагати компенсувати ринкову вартість продукції;

-відповідно до п. 3.11.3 угоди про внесення змін до договору № 1/08 складського зберігання зерна від 26.07.2013 року передбачена відповідальність: «... у разі меншої подачі на місто передачі товару Зерновий склад має компенсувати поклажедавцю витрати, повязані з цим, згідно рахунків третіх осіб». 08.03.2014 року від замовника надійшов рахунок на адресу позивача, щодо сплати компенсації за простій судна (Демередж) та мертвий фрахт фрахт за недовідвантажену кількість товару. З огляду на зазначений пункт позивач передав рахунок № 6 від 15.04.2014 року відповідачу на оплату компенсації за понесені витрати в розмірі 1870473,50 грн. З вищезазначеним рахунком відповідач погодився, проте на сьогоднішній день рахунок залишився без оплати;

-крім того, позивач зазначає, що додатковою угодою № 4 від 20.06.2014 року передбачена відповідальність за кожний день затримки неоплаченої суми у вигляді пені, розрахунок якої складає: 7840309,50 *0,5% *40 (кількість днів прострочення / з 14.11.2014 року по 24.12.2014 року) = 1568061,90 грн.

Відповідач свого представника в судове засідання жодного разу не направив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать як відмітки канцелярії на зворотних сторонах судових ухвал так і поштові повідомлення про повернення кореспонденції з відміткою, про закінчення терміну зберігання.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про відкладення розгляду справи було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Отже, справу розглянуто на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

14.03.2016 р. за результатами розгляду справи, суд на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представника позивача, дослідивши докази у їх сукупності, господарський суд -

встановив:

26 липня 2013 року між сторонами був укладений договір № 1/08 «складського зберігання зерна» згідно з предметом якого позивач, як поклажодавець передає, а відповідач, як зерновий склад, приймає зернові культури врожаю 2013 року (іменовано надалі «Продукція»), забезпечує при необхідності доробку шляхом очищення та сушіння, а також зберігання (включаючи доробку вентилюванням та охолодженням в процесі зберігання), і проводить відпуск продукції поклажодавцю.

За умовами пунктів 1.2, 1.3, 1.4 договору під терміном «зернові культури» розуміють плоди такої зернової культури, як ячмінь; продукція передається на зберігання за умовою «до запитання», але не довше ніж до 31 грудня 2013 року, крім випадку, передбаченого пунктом 6.7 цього договору. Термін зберігання продукції обчислюється по кількості календарних днів фактичного періоду зберігання; вартість продукції, прийнятої на зберігання, - для цілей відшкодування можливих збитків поклажодавця встановлюється сторонами окремою додатковою угодою до цього договору. Якщо сторони не дійшли згоди про вартість продукції або не підписали додаткову угоду з інших причин вартість продукції, прийнятої на зберігання, - для цілей відшкодування можливих збитків поклажодавця, - визначається виходячи з цін, що склалися на біржових торгах по спотовим контрактам на момент приймання продукції поклажодавця на зберігання.

Продукція зберігається за адресою: 57412, с. Новоселівка, вулиця Елеваторна, будинок 13, Березанський район, Миколаївської області (п. 2.5 договору).

Згідно з пунктами 3.3, 3.4, 3.5, 3.6, 3.7, 3.11 договору: продукція приймається по заліковій вазі, але не вище фізичної ваги, визначеної при зважуванні на вагах зернового складу. Облік продукції ведеться зерновим складом у фізичній вазі відповідно до вимог діючого законодавства; продукцію поклажодавець доставляє на зерновий склад автотранспортом; відпуск продукції зі зберігання здійснюється зерновим складом партіями на підставі письмової заяви поклажодавця, у присутності його представника, за умови остаточного розрахунку за наданий зерновим складом обсяг послуг. До заяви додаються складські документи і довіреність; відпуск продукції може здійснюватись за письмовим зверненням поклажодавця, також шляхом переоформлення продукції з особового рахунку поклажодавця на особовий рахунок нового власника продукції; відпуск (переоформлення) продукції здійснюється у фізичній вазі, виходячи з фактичної якості продукції, що визначилась у процесі доробки і зберігання, на момент відпуску (переоформлення), що повинно підтверджуватися посвідченням якості, видаваним зерновим складом; порядок відвантаження продукції на водний транспорт (річкові плавучі засоби або морське судно) регулюється окремою додатковою угодою між сторонами.

До обовязків зернового складу увійшло, зокрема, відшкодувати поклажодавцю втрату або невиправдану нестачу продукції, а також погіршення її якості, якщо таке є наслідком порушень встановлених правил зберігання, коштами або однорідною продукцією належної якості (п. 4.4 договору); зробити відпуск продукції в автомобільний або водний транспорт, наданий поклажодавцем, у погоджених сторонами обсягах і обговорені термінів, або переоформлення продукції на особовий рахунок нового власника, при відчуженні продукції, на умовах, установлених пунктами 3.5-3.10 цього договору (п.4.5 договору).

До обовязків поклажодавця увійшло, зокрема, забезпечити відбірку переданої на зберігання продукції не пізніше термінів, зазначених у п. 1.3 цього договору (п.5.5 договору); не менш ніж за десять днів до вибірки (переоформлення), провести з зерновим складом звіряння кількості продукції, що зберігається, і погодити терміни, спосіб і обсяги одержаної продукції в асортименті (п.5.7 договору); при одержані продукції шляхом навантаження в автомобільний та водний транспорт, виходячи з кількості продукції, що вибирається, забезпечити надання відповідного автомобільного або водного транспорту.

Також умовами пунктів 7.1 та 7.2 сторони передбачили, що власником переданої на зберігання і доробку продукції є поклажодавець; зерновий склад не має права розпоряджатися продукцією поклажодавця, крім випадків, передбачених пунктами 6.7 і 8.7 цього договору.

За приписами п. 8.3 зерновий склад відшкодовує поклажодавцю втрату або невиправдану нестачу продукції, що знаходиться на зберіганні, у розмірі вартості втраченої або невиправданої відсутності продукції, визначеної відповідно до п. 1.4 договору. Відшкодування збитків поклажодавцю здійснюється зерновим складом за домовленістю сторін або шляхом перерахування коштів, або шляхом відшкодування в натуральному вигляді однорідної продукції належної якості.

Даний договір набирає сили з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобовязань, відповідно до умов цього договору (п.12.1 договору).

Угодою від 26.07.2013 року «про внесення змін до договору № 1/08 від 26.07.2013 року» сторони виклали п. 3.11 договору в наступній редакції: При необхідності відвантаження поклажодавець інформує зерновий склад про планову дату прибуття судна для перевантаження, за 10 діб до підходу морського судна на Банку Трутаєва; Зерновий склад зобовязується забезпечити безперебійну подачу річкових плав засобів на місто передачі у Березанському лимані. При цьому на протязі відвантаження на борт морського судна подача річкових плав. засобів має бути не менше ніж 5000 тонн за добу, за умовою що судова партія не більш як 20000 метричних тон. У разі меншої подачі на місто передачі товару зерновий склад має компенсувати поклажодавцю витрати, повязані з цим, згідно рахунків третіх осіб.

Угодою № 2 від 27.12.2013 року сторони виклали п. 1.3 договору № 1/08 в наступній редакції: продукція передається на зберігання за умовою «до запитання», але не довше ніж до 14 лютого 2014 року, крім випадку, передбаченого пунктом 6.7 цього договору. Термін зберігання продукції обчислюється по кількості календарних днів фактичного періоду зберігання.

Угодою № 4 від 20.06.2014 року сторони дійшли згоди доповнити п. 1.4 договору складського зберігання № 1/08 від 26.07.2013 року абзацом другим наступного змісту: у разі нестачі продукції внаслідок понад нормативних втрат, крадіжки, пошкодження, знищення або інших подібних причин, момент виявлення нестачі протягом 7 робочих днів з моменту отримання відповідної вимоги поклажодавця. При затримці задоволення вимоги поклажодавця зерновому складу нараховується пеня в розмірі 0,5 % від неоплаченої суми за кожен день затримки.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача про стягнення з відповідача збитків в сумі - 11278844,90 грн.

Дослідивши надані сторонами докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 43 ГПК України, проаналізувавши норми чинного законодавства, які регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про доведеність позивачем заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами регулюються положеннями чинного законодавства про зберігання.

Так, за приписами ч. 1 ст. 957 Цивільного кодексу України, за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.

Частиною 1 статті 949 ЦК України передбачено обов'язок зберігача повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 951 ЦК України, збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у розмірі її вартості.

Згідно зі ст. 953 ЦК України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" (далі-Закон) зерновий склад зобов'язаний вживати усіх заходів, передбачених цим Законом, нормативно-правовими актами, договором складського зберігання зерна, для забезпечення схоронності зерна, переданого йому на зберігання.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону зерновий склад зобов'язаний повернути поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, зерно у стані, передбаченому договором складського зберігання та законодавством.

Частиною 1 ст. 33 Закону встановлено, що за втрату, нестачу чи пошкодження зерна, прийнятого на зберігання, зерновий склад несе відповідальність на підставах, передбачених законодавством.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов вищенаведеного договору, 26.05.2014 року відповідач видав позивачу складську квитанцію на зерно № 499 АН № 015801, якою підтверджується , що відповідач прийняв від позивача на зберігання ячмінь 3 класу, вагою 2403030 кг.

В грудні 2014 року позивач реалізував частину товару, що знаходилась на зберіганні у відповідача. Внаслідок чого станом на 31.12.2014 року на складських приміщеннях відповідача залишився залишок ячміня 3 класу в кількості 2148,03 тони. Даний факт підтверджується актом залишків олійних та зернових культур від 31.12.2014 року.

В судовому засіданні судом було зясовано, що позивач неодноразово звертався до відповідача щодо відвантаження залишку продукції. Проте ці звернення були залишені відповідачем поза увагою.

Документальні докази, які надані позивачем в обґрунтування позову свідчать про те, що Phaethon international, як власник судна 08.03.2014 року виставив рахунок покупцю товару SGAF General Tranding щодо компенсації витрат за простій судна та недовантаження продукції на судно. SGAF General Tranding сплатив вищезазначений рахунок, що підтверджується випискою по рахунку від 19.03.2014 року. Тому SGAF General Tranding, як покупець виставило рахунок-фактуру № 72 від 14.04.2014 року ТОВ «Іст Грейнс» для отримання компенсації за понесені витрати SGAF General Tranding.

Угодою про внесення змін до договору № 1/08 складського зберігання зерна від 26.07.2013 року передбачена відповідальність зернового складу компенсувати поклажодавцю витрати, на підставі рахунків третіх осіб. Внаслідок чого, ТОВ «Іст Грейнс» виставив рахунок № 6 від 15.04.2014 року ТОВ «Елеваторне» на оплату компенсації за понесені витрати в розмірі 1870473,50 грн. З вищезазначеним рахунком відповідач погодився, що підтверджується листом від 20.05.2014 року № 43, за підписом генерального директора ТОВ «Елеваторне», в якому останній запевнив та гарантував виконати свої зобовязання перед ТОВ «Іст Грейнс», у тому числі зі сплати рахунку № 6 від 15.04.2014 року до серпня 2014 року.

Після чого, 21.05.2014 року позивач направив SGAF General Tranding за вих. № 87/1 гарантійний - лист про зобовязання сплатити суму штрафу після надходження коштів від відповідача.

В подальшому, 30.09.2015 року позивач скерував на адресу відповідача вимогу № 82 про виконання зобовязань за договором, в якій вимагав: 15.10.2015 року відвантажити на корабель «KING PEACE» в повному обсязі продукцію згідно договору складського зберігання « 1/08 від 26.07.2013 року на користь ТОВ «ІстГрейнс»; проінформувати поклажодавця про готовність до відвантаження та фактичне його здійснення у письмовій формі з наданням відповідних підтверджуючих документів; в разі нестачі, відсутності, пошкодження, знищення продукції компенсувати ринкову вартість продукції протягом 7 днів з моменту отримання відповідної вимоги поклажодавця шляхом перерахування на розрахунковий рахунок № 26005010217608 в АТ «Укрексімбанк» в м. Одеса МФО 328618, ЄДРПОУ 37007918 суму збитків, зазначену в відповідній вимозі.

Але вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді та належного реагування.

За правилами ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач не спростував доводи позивача та не довів, шляхом надання відповідних доказів, належне виконання взятих на себе договірних зобов'язань.

Отже, станом час звернення з позовом до суду відповідач дійсно не повернув (не відвантажив) майно поклажодавцю та не компенсував понесені останнім витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За умовами ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

В той час, як ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч.1 ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Частиною 2 ст. 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

За приписами ч. 1-2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки );

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків можливе лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 623 ЦК України.

Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок неналежного виконання зобов'язання за договором, тобто наявності прямого причинного - наслідкового зв'язку між неправомірними діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

При цьому, обов'язковими умовами покладання відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Досліджуючи докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що в діях відповідача по даній справі наявні всі елементи складу правопорушення, а саме:

1.Збитки - об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у неодержаних кредитором доходів, які б він одержав, коли зобов'язання було виконано боржником. Таким чином позивач не отримав дохід від продажу зерна, оскільки відповідачем були порушені умови договору щодо повернення залишків ячменю.

2.Причинний зв'язок між діями особи та збитками - відповідач не повернув річ за першою вимогою позивача чим завдав збитків позивачу.

3.Вина - відповідач навмисно та свідомо порушив умови договору та своїми протиправними діями завдав збитків позивачу. Саме бездіяльність відповідача призвела до збитків для позивача.

4. Протиправна поведінка відповідача полягає у невиконанні та ігноруванні останнім умов п.8.5 договору. Так з пояснень позивача вбачається, що після підписання акту від 31.12.2014 року, відповідач припинив будь-яке спілкування з представниками позивача не відповідав на телефоні дзвінки та електроні листи, не отримував поштової кореспонденції. Всі спроби позивача відвантажити частину зерна, яке знаходиться на зберіганні не давали жодного успіху, оскільки відповідач відверто ігнорував листи та дзвінки позивача, а отже, останній не мав потрапити до місця зберігання свого майна та забрати його.

Частиною 1 ст. 34 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" встановлено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою, нестачею чи пошкодженням зерна, відшкодовуються зерновим складом: за втрату та нестачу зерна - у розмірі вартості втраченого або такого, що його не вистачає, зерна.

Отже, виходячи з наведених норм та встановлених обставин, внаслідок втрати відповідачем майна, що підтверджується актом списання товарів № 1 від 31.12.2015 року (у звязку з не допуском членів комісії на ТОВ «Елеваторне» та не підтвердженням ТОВ «Елеваторне» остатків ячменя протягом тривалого часу, незважаючи на неодноразові звернення підприємства), беручи до уваги ринкову вартість продукції на день звернення товариства до суду (витяг з Інтернет ресурсу) позивач поніс збитки на суму 7840309,50 грн. (2148,03 * 3650).

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено що вразі, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, відповідачу відповідно до умов п. 2 угоди № 4 від 20.06.2014 року «…При затримці задоволення вимоги поклажодавця зерновому складу нараховується пеня в розмірі 0,5 % від неоплаченої суми за кожен день затримки», цілком правомірно була нарахована до стягнення пеня в загальному розмірі 1568061,90 грн. (за період з 14.11.2014 р. по 24.12.14 р.).

За правилами ст. 610, п. 1 ст. 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, відповідно до ст. 623 ЦК України та умов п. 3.11.3 угоди про внесення змін до договору № 1/08 складського зберігання зерна від 26.07.2013 року, яким передбачена відповідальність: «... у разі меншої подачі на місто передачі товару Зерновий склад має компенсувати поклажедавцю витрати, повязані з цим, згідно рахунків третіх осіб», позивачем на законних підставах нараховано боржнику до стягнення суму понесених витрат в розмірі 1870473,50 грн.

Таким чином, заявлена позивачем вимога до стягнення з відповідача загального розміру суми, що складає 11278844,90 грн., з яких сума збитків 7840309,50 грн., сума пені 1568061,90 грн., сума понесених витрат 1870473,50 грн., є обґрунтованою, доведеною та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Елеваторне» (54020, м. Миколаїв, вул. Мала Морська, 108, офіс 207, код ЄДРПОУ: 36700427, р/р 26000010837936 в АК "УСБ", м. Київ МФО 300023, р/р 26004040170001 в ПАТ "СТОЛИЧНИЙ", м. Суми МФО 397133, р/р 26008056201137 в ПАТ "ПРИВАТБАНК", м. Київ МФО 380269) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іст Грейнс» (64014, м. Одеса, Лідерсівський бульвар, 5, офіс 2, код ЄДРПОУ: 370007918, р/р 26008010117608 в філії АТ «Укрексімбанк» у м. Одеса МФО 328618) суму збитків 7840309,50 грн., суму пені 1568061,90 грн., суму понесених витрат 1870473,50 грн. та 169182,70 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено 18 березня 2016 року.

Суддя О.Г.Смородінова