Рішення № 56546407, 23.02.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.02.2016 Справа № 905/3405/15

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при секретарі судового засідання Вороніній О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Державного підприємства «Вугілля України», м.Київ

до відповідача: Державного підприємства «Антрацит», м.Дружківка

про стягнення заборгованості у розмірі 435 398 828,51 грн.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 за довіреністю.

від відповідача - не зявився.

СУТЬ СПОРУ

Заявлено позов, Державним підприємством «Вугілля України», м.Київ, до Державного підприємства «Антрацит», м.Дружківка про стягнення заборгованості у розмірі 288429204,94грн., розмір інфляційних втрат 99721224,97 грн., 3% річних у розмірі 9448485,43 грн., пені у розмірі 37799923,17 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що відповідно до умов укладених договорів про надання фінансової допомоги №13-05/ФД/1 від 27.05.2011р., №13-05/ФД/2 від 27.05.2011р., №13-05/ФД/3 від 27.05.2011р., №13-05/ФД/4 від 27.05.2011р., №13-05/ФД/5 від 27.05.2011р., №13-05/ФД/6 від 27.05.2011р., №13-05/ФД/7 від 22.06.2011р., №13-05/ФД/8 від 22.06.2011р., №13-05/ФД/9 від 22.06.2011р., №13-05/ФД/10 від 22.06.2011р., №13-05/ФД/11 від 22.06.2011р., №13-05/ФД/12 від 22.06.2011р., №13-05/ФД/13 від 06.09.2011р., №13-05/ФД/14 від 06.09.2011р. позивач надав кошти у вигляді безпроцентної поворотної грошової позики, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по поверненню грошових коштів у строк не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 435 398 828,51 грн.

Представник позивача у судовому засідання підтримав позовну заяву у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'являвся, відзив на позовну заяву не надав. Про дату та час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, ухвала про порушення провадження у справи та про відкладення розгляду справи були надіслані за адресою, яка зазначена у позовній заяві.

За приписами п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" доказом повідомлення сторони про час і місце розгляду справи в разі неповернення ухвали підприємством звязку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового звязку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Тобто відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, однак у судове засідання не з'явився, свого представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Також за приписами п.3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26 грудня 2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відтак відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За клопотанням представника позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. №802), статті 3 Декларації прав національностей України (від 1 листопада 1991р. №1771) та усним клопотанням позивача, справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

Між Державним підприємством «Вугілля України» (надавач) та Державним підприємством «Антрацит» (отримувач) укладено договори №13-05/ФД/1 від 27.05.2011р., №13-05/ФД/2 від 27.05.2011р., №13-05/ФД/3 від 27.05.2011р., №13-05/ФД/4 від 27.05.2011р., №13-05/ФД/5 від 27.05.2011р., №13-05/ФД/6 від 27.05.2011р., №13-05/ФД/7 від 22.06.2011р., №13-05/ФД/8 від 22.06.2011р., №13-05/ФД/9 від 22.06.2011р., №13-05/ФД/10 від 22.06.2011р., №13-05/ФД/11 від 22.06.2011р., №13-05/ФД/12 від 22.06.2011р., №13-05/ФД/13 від 06.09.2011р., №13-05/ФД/14 від 06.09.2011р. про надання фінансової допомоги, за умовами якого надавач надає одержувачу поворотну фінансову допомогу у розмірі 289236065,00 грн.

До договорів фінансової допомоги було укладено додатки №1 "Графік надання фінансової допомоги" та №2 "Графік повернення фінансової допомоги у сумі 12 916 839,00грн.

Пунктом 5.2.3 договорів сторонами передбачено, що Одержувач зобовязаний повернути фінансову допомогу згідно з графіком повернення коштів фінансової допомоги.

Проте, дане зобовязання відповідачем не виконувалось, у наслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість за договорами про надання фінансової допомоги у сумі 289236065,00грн.

19.04.2011р. між Державним підприємством «Вугілля України» (надавач) та Державним підприємством «Антрацит» укладено договір поставки вугілля №21-11/1-ЕН.

Відповідно до умов п.1.2 договору поставки, покупець приймає вугілля, оплачує його вартість на умовах встановлених договором поставки.

Згідно з приписами п.3.1.1. договору, постачальник зобовязаний поставити покупцеві на умовах цього договору вугілля в строк, в асортименті, по реквізитам та з якісними характеристиками, погодженими сторонами.

Пунктом 4.2 договору сторонами визначено, вантажовідправники, залізничні станції відвантаження та призначення, кількість, марки, базова якість, терміни поставки, максимальний добовий обсяг відвантаження вугілля на кожну ТЕС, ціна та вартість вугілля, визначаються в додатках до договору.

Умовами п.7.3 договорів поставки визначено, що покупець оплачує постачальнику вартість вугілля на умовах 90% попередньої оплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Залишкові 10% вартість вугілля оплачується протягом трьох банківських днів з моменту підписання актів приймання-передачі вугілля та надання постачальником документів, вказаних в пунктах 3.1.6 та 3.1.7 договору.

Проте, відповідач не поставив вугільну продукцію в тій кількості, за яку позивачем була фактично здійснена попередня оплата.

З огляду на зазначене, за відповідачем утворився борг у розмірі 5 184 485,32грн., що підтверджується актом звірки розрахунків, який складений та підписаний без зауважень.

Рішенням господарського суду Луганської області № 14/5014/1280/2012 від 30.07.2012р. та рішенням господарського суду Луганської області №14/5014/1277/2012 від 30.07.2012р. позовні вимоги позивач до відповідача про стягнення збитків задоволені у повному обсязі та стягнуто суму збитків у загальному розмірі 5396908,45грн.

Станом на 01.01.2013р.заборгованість відповідача перед позивачем у урахуванням договорів про надання фінансової допомоги та рішеннями суду склала 294 632 973,45грн.

У звязку із неможливістю погашення відповідачем суми боргу у розмірі 294 632 973,45грн., постачальнику біло запропоновано розстрочити борг графіком реструктуризації заборгованості.

08.01.2013р. між ДП «Вугілля України» (Кредитор) та ДП «Антрацит» (Боржник) укладено договір з реструктуризації боргу №09/12-РБ.

Так, в умовах п.1 договору сторонами встановлено, що станом на дату підписання цього договору загальна заборгованість Боржника перед Кредитором становить 294 632 973,45грн.

Відповідно до п.2 договору, з підписання цього договору зобовязання Боржника по погашенню боргу шляхом сплати грошових коштів за договорами та/або рішеннями судів та/або правочинами, переліченими у п.1 цього договору, реструктуризуються, а Боржник зобовязується погасити Борг перед кредитором шляхом щомісячного перерахування кредиторові сум погашення, розрахованих пропорційно питомої ваги в загальній сумі реструктуризованої заборгованості по договорам та в першу чергу погашення заборгованості по рішенням суду.

Пунктом 4 договору сторони встановили, що боржник зобовязаний здійснити перерахування сум погашення боргу до настання першого робочого дня місяця, що слідує за місяцем погашення.

Так, відповідно до умов п.5 договору, що у випадку порушення боржником виконання Графіку реструктуризації (розстрочення) боргу або інших умов цього договору, кредитор має право на власний вибір, без отримання згоди боржника та надіславши йому листом відповідне повідомлення, в односторонньому порядку розірвати цей договір та/або звернутись до суду з позовом про дострокове стягнення за цим договором з боржника на свою користь всієї суми боргу або її частини, що залишилась непогашеною.

Відповідно до п.6 договору, у разі прострочення перерахування Боржником суми погашення або її частини, Кредитор має право нарахувати Боржникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення починаючи з першого дня прострочення.

Згідно приписів п.13 договору реструктуризації боргу, строк його дії встановлюється Графіком погашення Боргу, проте договір діє до повного його виконання.

Так з моменту укладання договору реструктуризації боргу з 08.01.2013р. по 01.07.2015р. відповідач частково сплатив погасив суми заборгованості у розмірі 6203768,51грн.

З огляду на зазначене на момент звернення позивач до суду у ДП «Антрацит» перед позивачем існує заборгованість за договором реструктуризації боргу тільки по фінансовій допомозі, яка становить 288 429 204,94грн.

Факт існування за відповідачем боргу у розмірі 288 429 204,94грн. підтверджується актом звірки взаємних розрахунків.

Так, на момент подачі позовної заяви, заборгованість відповідача перед позивачем за договором реструктуризації боргу становить 435 398 838,51грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача,господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів частини 1 ст.12 ЦК України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статей 626 та 629 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обовязків та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно приписів статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до приписів ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами статті 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Відповідно до приписів частини 1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній форм досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнута згода.

Згідно приписів ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (абз.1 ч.1 ст.1049 ЦК України).

Частиною 2 ст.9 ЦК України передбачено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Крім того, згідно вимог передбачених п.п.14.1.257 статті 14 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обовязковою до повернення.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 99721224,97грн. та 3% річних в сумі 9448485,43грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог частини 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитору зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобовязання у вигляді стягнення нарахованого індексу інфляції на суму боргу в розмірі 99721224,97грн., 3% річних в сумі 9448485,43грн. є обґрунтованими, арифметично вірними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення пені в сумі 37799923,17грн. за прострочення сплати суми заборгованості на підставі умов п.6 договору суд зазначає наступне:

Згідно з ч.2 ст.193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься у ст.611 ЦК України, відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписами п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р.«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» визначено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобовязання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 ст.549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки, що узгоджується із ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст.216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобовязань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Перевіривши розрахунок пені суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним та обґрунтованим та підлягає задоволенню у розмірі 37799923,17грн.

Відповідно до вимог передбачених пунктом 4 частини 3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є - змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 4-3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Під час розгляду зазначеної справи відповідачем належним чином не спростовано вимоги, які викладено у позовній заяви, крім того з моменту укладання договору реструктуризації боргу з 08.01.2013р. по 01.07.2015р. відповідач частково сплатив суму заборгованості у розмірі 6203768,51грн., чим саме підтвердив наявність боргу перед позивачем.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтями 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до приписів ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем, Державним підприємством «Вугілля України» разом з позовною заявою подано клопотання про зменшення розмірі судового збору.

Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.

Згідно приписів п. 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №7 від 21.02.2013р. визначено, єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

З огляду на зазначене, враховуючи майновий стан позивача, що підтверджено матеріалами та керуючись вимогами передбаченими ст.8 Закону України «Про судовий збір», приписами п.3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №7 від 21.02.2013р. зазначене клопотання підлягає задоволенню.

Судові витрати покладаються на сторону судового процесу, відповідач, відповідно до вимог передбачених ст.49 ГПК України.

На підставі вимог передбачених ст.6, 8, 10, 19, 129 Конституції України, ст.14 Податкового кодексу України, п.3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №7 від 21.02.2013р., п.п.3.9.1., 3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26 грудня 2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», п.2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р.«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» , ст.8 Закону України «Про судовий збір», ст.ст.9, 11-16, 509, 525, 526, 530, 546, 549, 550, 610, 612, 626-629, 638, 1046, 1049 ЦК України, ст.ст. 20, 67, 173, 174, 193, 216-218, 230 ГК України та керуючись ст.ст.1, 2, 2-1, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 32-34, 36, 43, 49, 74, 75, 77, 81-1,82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Державного підприємства «Вугілля України», м.Київ, до Державного підприємства «Антрацит», м.Сніжне про стягнення суми боргу 435 398 828,51 грн., а саме основної заборгованості у розмірі 288429204,94грн., розмір інфляційних втрат 99721224,97 грн., 3 % річних у розмірі 9448485,43грн., пені у розмірі 377999232,17 грн.,- задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Антрацит», м.Дружківка (84200, Донецька область, м.Дружківка, вул. Радченко,60, офіс 24, код ЄДРПОУ 32226065) на користь Державного підприємства «Вугілля України», м.Київ (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд.4, р/р 2600236918901 в ПАТ «ОСОБА_2 у м.Київ», МФО 300120, код ЄДРПОУ 32709929) заборгованість у розмірі 288429204,94грн., інфляційні втрати на суму 99721224,97 грн., 3 % річних на суму 9448485,43грн., пені на суму 377999232,17 грн.

Стягнути з Державного підприємства «Вугілля України», м.Київ (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд.4, р/р 2600236918901 в ПАТ «ОСОБА_2 у м.Київ», МФО 300120, код ЄДРПОУ 32709929) на користь державного бюджету України судовий збір 54213,65грн.

Стягнути з Державного підприємства «Антрацит», м.Дружківка (84200, Донецька область, м.Дружківка, вул. Радченко,60, офіс 24, код ЄДРПОУ 32226065) на користь Державного підприємства «Вугілля України», м.Київ (Державного підприємства «Вугілля України», м.Київ (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд.4, р/р 2600236918901 в ПАТ «ОСОБА_2 у м.Київ», МФО 300120, код ЄДРПОУ 32709929) судовий збір 54213,65грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 26.02.2016р.

Суддя С.В. Тоцький