Рішення № 56546302, 16.03.2016, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2016 рокуСправа № 912/147/16 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Наливайко Є.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/147/16

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатрансбудекспо

до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "Велта

про стягнення 35 845 934,74 грн

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "Велта

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатрансбудекспо

про визнання недійсним договору,

за участю представників сторін:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом) - ОСОБА_1, довіреність від 10.02.2016;

від відповідача (позивача за зустрічним позовом) - ОСОБА_2, довіреність №9/16 від 09.02.2016.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю Мегатрансбудекспо (надалі - ТОВ Мегатрансбудекспо, позивач за первісним позовом) звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми Велта (надалі - ТОВ ВКФ Велта, відповідач за первісним позовом) 37 784 629,43 грн, з яких: 19 000 000,00 грн основної заборгованості, 3 758 356,16 грн пені, 14 004 958,20 грн втрат від інфляції, 1 021 315,07 грн 3% річних.

Позов обґрунтовано неповерненням безвідсоткової позики у розмірі 19 000 000 грн ТОВ ВКФ Велта всупереч вимогам укладеного між сторонами Договору № 2609-1 від 26.09.2013 про надання поворотної (строкової) безвідсоткової фінансової допомоги (позики).

Ухвалою від 19.01.2016 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено об 11 год. 00 хв. 11.02.2016, від сторін витребувано необхідні для вирішення спору докази.

10.02.2016 представником ТОВ ВКФ Велта подано до господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю явки повноважного представника у судове засідання, оскільки такий бере участь у судовому засіданні в Дніпропетровського апеляційному адміністративному господарському суді. Доказів, витребуваних господарським судом, відповідач не подав.

11.02.2016 ТОВ "Мегатрансбудекспо" подано до господарського суду заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач за первісним позовом просить стягнути з ТОВ ВКФ Велта 41 921 416, 44 грн, з яких 19 000 000 грн основного боргу, 4132273,97 грн пені, 15 479 100,00 грн втрат від інфляції, 1 127 342,47 грн 3 % річних. До заяви додано докази її направлення ТОВ ВКФ Велта, а саме: фіскальний чек та опис вкладення до цінного листа від 10.02.2016.

Господарським судом взято до уваги, що враховуючи пізнє направлення позивачем за первісним позовом заяви про збільшення позовних вимог відповідачу за первісним позовом, останній не має можливості до дня судового засідання 11.02.2016 надати відзив на позов з урахуванням вказаного збільшення.

Ухвалою від 11.02.2016 розгляд справи відкладено до 11 год. 30 хв. 25.02.2016, витребувано від сторін необхідні докази.

15.02.2016 представник відповідача за первісним позовом ознайомився з матеріалами справи № 912/147/16.

22.02.2016 до господарського суду від ТОВ "Мегатрансбудекспо" надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог з доказами направлення копії заяви відповідачу за первісним позовом, відповідно до якої позивач за первісним позовом просить стягнути з ТОВ ВКФ Велта 35 845 934, 74 грн, з них 19 000 000,00 грн основного боргу, 15653003,23грн втрат від інфляції, 1 192 931,51 грн 3 % річних.

За приписами статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Господарський суд приймає подані позивачем заяви про збільшення та зменшення розміру позовних вимог і подальший розгляд справи здійснюється з їх урахуванням, виходячи із ціни позову у розмірі 35 845 934, 74 грн.

Позивач за первісним позовом додав до клопотання додаткові пояснення до позовної заяви, у яких звертає увагу на пункт 2.1. Договору № 2609-1 від 26.09.2013 про надання поворотної (строкової) безвідсоткової фінансової допомоги (позики), яким визначено, що Позикодавець надає поворотну безвідсоткову фінансову допомогу Позичальнику в межах загальної суми Договору на підставі отриманих від Позичальника заяв про отримання чергових траншів. Також в пункті 2.1. Договору передбачено, що Заява на транш обов'язково має містити суму траншу та здійснюється Позичальником у письмовій формі. У зв'язку із вказаним позивач за первісним позовом пояснює, що позика у розмірі 21 000 000 грн була перерахована відповідачу за первісним позовом на підставі усної домовленості між сторонами. При цьому ТОВ ВКФ Велта протягом усієї дії Договору не заперечувало проти перерахованих коштів, користувалося та продовжує користуватися отриманими коштами, 31.12.2013 між сторонами укладена Додаткова угода № 1 до Договору, а 06.01.2016 ТОВ ВКФ Велта була повернута частина боргу у розмірі 2 000 000 грн. За переконанням ТОВ "Мегатрансбудекспо", відповідач за первісним позовом тим самим погодився на отримання та користування грошовими коштами за Договором.

24.02.2016 від ТОВ ВКФ Велта надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 912/147/16 до вирішення по суті пов'язаної з нею справи № 910/1972/16 в Господарському суді міста Києва.

Ухвалою від 25.02.2016 господарський суд відклав розгляд справи до 14 год. 00 хв. 16.03.2016, витребувавши від сторін необхідні докази.

16.03.2016 ТОВ "Мегатрансбудекспо" подано додаткові пояснення, у яких викладені письмові заперечення на клопотання ТОВ ВКФ Велта щодо зупинення провадження у справі до розгляду справи № 910/1972/16. Так позивач за первісним позовом висловлюється проти зупинення провадження у даній справі, посилаючись на правові позиції Вищого господарського суду України, які викладені відповідно у постановах пленуму № 11 від 29.05.2013 (пункт 2.17) та № 18 від 26.12.2011 (пункт 3.16). Також позивач за первісним позовом звертає увагу, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю або у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству. Таким чином, розглядаючи позовні вимоги у даній справі, господарський суд має право визнати недійсним Договір, стягнення заборгованості за яким є предметом позову. Додатково ТОВ "Мегатрансбудекспо" повідомляє, що 10.03.2016 в Господарському суді міста Києва розглянута справа № 910/1972/16 про визнання Договору недійсним, за наслідками якої винесено рішення про відмову у задоволенні позову ТОВ ВКФ "Велта" до ТОВ "Мегатрансбудекспо" про визнання недійсним договору. До пояснень додано копію рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2016 у справі №910/1972/16, повний текст якого складено 14.03.2016.

16.03.2016 ТОВ ВКФ "Велта" подало зустрічний позов до ТОВ "Мегатрансбудекспо", у якому просить визнати недійсним договір про надання поворотної (строкової) безвідсоткової фінансової допомоги (позики) № 2609-1 від 26.09.2013, укладений між ТОВ ВКФ "Велта" та ТОВ "Мегатрансбудекспо".

Зустрічний позов мотивовано перевищенням Генеральним директором ТОВ "ВКФ "Велта" своїх повноважень при укладенні спірного Договору позики, чим порушено вимоги пунктів 12.4.26 та 12.24.3 Статуту ТОВ "ВКФ "Велта", а також вимоги частини 3 статті 92 та частин 1, 2 статті 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 60 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.

Зважаючи на подання відповідачем клопотань про відкладення розгляду справи, клопотання про зупинення провадження у справі, неподання відзиву на позов та нез'явлення представника відповідача в жодне з попередніх судових засідань, і, як наслідок, відсутність в матеріалах справи його пояснень по суті спору, господарським судом не розпочато розгляд справи по суті. Також господарським судом встановлено, що зустрічний позов взаємно пов'язаний з первісним, оскільки у зустрічному позові заявлена вимога про визнання недійсним Договору позики, на підставі якого у первісному позові позивач просить стягнути заборгованість.

Ухвалою від 16.03.2016 господарським судом прийнято зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом у справі № 912/147/16.

Розглянувши клопотання відповідача за первісним позовом про зупинення провадження у справі, господарський суд відмовляє у його задоволенні виходячи з такого.

Згідно частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу (надалі -ГПК) України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному конкретному випадку з'ясовує як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом і чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

За змістом даної правової норми пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК України).

Водночас, під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

При цьому, наявність одночасно двох цих обставин є необхідною процесуальною підставою для застосування частини першої статті 79 ГПК України.

Господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зупинення провадження у справі № 912/147/16, оскільки відповідно до пункту 1 статті 83 ГПК України господарський суд наділений повноваженнями самостійно визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору у справі договір, якщо він суперечить законодавству, належним чином обґрунтувавши необхідність застосування такого захисту прав і законних інтересів сторін, а тому порушення господарським судом міста Києва провадження у справі № 910/1972/16 про визнання недійсним договору № 2609-1 від 26.09.2013 жодним чином не перешкоджає з'ясуванню обставин у даній справі.

До того ж господарський суд вважає, що зацікавлена сторона при наявності відповідних підстав не позбавлена права відповідно до приписів статей 112-114 ГПК України звернутися до господарського суду з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Водночас зупинення у даній справі може спричинити порушення прав позивача за первісним позовом на справедливий і ефективний розгляд справи упродовж розумного строку.

Враховуючи зазначене, господарський суд при вирішенні первісного позову у справі № 912/147/16 повинен дослідити питання щодо наявності чи то відсутності підстав для визнання недійсним договору № 2609-1 про надання поворотної (строкової) безвідсоткової фінансової допомоги (позики) від 26.09.2013.

Під час судового розгляду представником ТОВ ВКФ "Велта" подано клопотання про залучення третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом - Компанію "ОСОБА_3 Глобал Лімітед" (Velta Group Global Limited), зареєстровану в Англії й Уельсі, під реєстраційним номером 07852857, за адресою: 100 Нью Брідж Стріт, Лондон EC4V 6JA, United Kingdom).

Своє клопотання позивач за зустрічним позовом, посилаючись на статтю 27 ГПК України, обґрунтовує тим, що Компанія "ОСОБА_3 Глобал Лімітед" володіє 100% статутного капіталу ТОВ ВКФ "Велта", а отже є єдиним його власником і в разі задоволення первісного позову зменшиться вартість належного майна Компанії - корпоративних прав у статутному капіталі ТОВ ВКФ "Велта". Також, на думку представника ТОВ ВКФ "Велта", оскільки Компанія "ОСОБА_3 Глобал Лімітед" - єдиний учасник Загальних зборів ТОВ ВКФ "Велта", то лише вона може підтвердити факт укладення оскаржуваного Договору позики без попереднього позитивного рішення Зборів, а також відсутність подальшого схвалення цього правочину.

Господарський суд не знаходить вагомих причин для задоволення клопотання ТОВ ВКФ "Велта" про залучення третьої особи, виходячи з такого.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. У справах щодо майна господарських організацій, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, господарський суд залучає орган державної влади, що здійснює управління корпоративними правами, до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі. Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.

Отже необхідною умовою для залучення особи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог є можливість в результаті розгляду справи впливу на її права і обов'язки щодо однієї з сторін.

Товариство з обмеженою відповідальністю, яким є позивач за зустрічним позовом, відповідно до частини 3 статті 80 Господарського кодексу України є господарським товариством, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

У статті 88 Господарського кодексу України учасники господарського товариства мають право, зокрема, одержувати інформацію про товариство. Так, на вимогу учасника товариство зобов'язане надати йому для ознайомлення річні звіти про фінансово-господарську діяльність товариства, протоколи ревізійної комісії, протоколи зборів органів управління товариства тощо.

Отже, в разі задоволення первісного позову та виконання ТОВ ВКФ "Велта" такого рішення, Компанія "ОСОБА_3 Глобал Лімітед" має право отримати інформацію про таке зменшення майна ТОВ ВКФ "Велта".

Водночас саме ТОВ ВКФ "Велта" в силу приписів статей 55, 62, 79 Господарського кодексу України є самостійним суб'єктом господарювання, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків і самостійно несе відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах свого майна. Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України та пункту 2.1 свого Статуту ТОВ ВКФ "Велта" здійснює самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Враховуючи зазначене, Компанія "ОСОБА_3 Глобал Лімітед", внесши свій вклад як учасник ТОВ ВКФ "Велта" несе ризик в межах цього вкладу згідно законодавства, а отже при внесенні такого вкладу була обізнана про такий ризик і можливість зменшення цього вкладу чи то збільшення в процесі господарської діяльності ТОВ ВКФ "Велта", за яку несе відповідальність самостійно саме ТОВ ВКФ "Велта".

Щодо підтвердження факту відсутності попереднього позитивного рішення Загальних зборів ТОВ ВКФ "Велта" про укладення Договору позики, єдиним учасником таких зборів Компанії "ОСОБА_3 Глобал Лімітед", то господарський суд вважає добросовісною поведінку позивача за зустрічним позовом і не піддає сумніву його твердження щодо відсутності такого рішення, а тому додаткове підтвердження цього факту учасником ТОВ ВКФ "Велта" на думку господарського суду не є необхідним.

За викладених обставин клопотання про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача за зустрічним позовом Компанії "ОСОБА_3 Глобал Лімітед" не підлягає задоволенню господарським судом.

У судовому засіданні представник ТОВ ВКФ "Велта" заявив усне клопотання про витребування від ТОВ "Мегатрансбудекспо" оригіналу платіжного доручення № 12122 від 06.01.2016, яким повернуто відповідачем за первісним позовом частину наданої йому позики у розмірі 2 000 000грн. Обґрунтовуючи своє клопотання представник ТОВ ВКФ Велта зазначає, що він не впевнений у тому, що вказане платіжне доручення містить у графі "призначення платежу" посилання на Договір позики № 2609-1 від 26.09.2013, а на ксерокопії цього платіжного доручення, що засвідчена позивачем за зустрічним позовом, відсутня відмітка банку.

Господарський суд відхиляє таке клопотання ТОВ ВКФ Велта, оскільки в разі наявності в такому платіжному дорученні іншого призначення платежу вказана сторона має право подати докази на підтвердження вказаного, оскільки платіж здійснювався саме відповідачем за первісним позовом, таким доказом, зокрема, може бути виписка з його особового рахунку, в якому зазначене інше призначення такого платежу.

Всупереч зазначеному відповідач за первісним позовом не подав доказів на підтвердження своїх доводів, а його заперечення ґрунтуються на припущеннях, що в призначенні платежу може бути зазначено інше, в той же час не зазначає що саме.

Господарський суд бере до уваги неподання відповідачем відзиву на позов, подання лише необґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, про зупинення провадження у справі, про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, про витребування від ТОВ "Мегатрансбудекспо" оригіналу платіжного доручення, належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи, в результаті подання яких розгляд даної справи відкладався неодноразово. Відповідно до статей 4-2, 4-3 ГПК України судочинства здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. ОСОБА_4 зазначено вище, відповідачем за первісним позовом жодних доказів господарському суду не надано, його позиція ґрунтується лише на припущеннях, які нічим не підтверджені. Всупереч вимогам частини 3 статті 22 ГПК України ТОВ ВКФ "Велта" недобросовісно користується належними йому процесуальними правами, не виявляє повагу до прав і охоронюваних законом інтересів ТОВ "Мегатрансбудекспо", не вживав заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Навпаки відповідач за первісним позовом вживав всіх можливих заходів для утруднення вирішення даної справи, подавав необґрунтовані клопотання, чим самим затягував судовий процес.

Необхідно наголосити, що у відповідності до частини 1 статті 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Позовну заяву ТОВ "Мегатрансбудекспо" подало 18.01.2016, тобто господарський суд має вирішити спір до 18.03.2016. У той же час ТОВ ВКФ "Велта" 16.03.2016 подало зустрічний позов, який в силу приписів статті 60 ГПК України має бути спільно розглянути з первісним, тобто в межах того ж двохмісячного строку, до 18.03.2016.

Вищезазначене свідчить про зловживання ТОВ ВКФ "Велта" своїми процесуальними правами, що призводить до затягування справи, а не всебічного розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 16.03.2016 представник позивача за первісним позовом підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Представник відповідача за первісним позовом усно заперечив позовні вимоги, проте письмових пояснень по суті спору не надав, посилаючись лише на недійсність Договору позики, про що ним заявлено зустрічний позов. Зустрічний позов представник ТОВ ВКФ "Велта" підтримав у повному обсязі, представник ТОВ "Мегатрансбудекспо" усно заперечив проти задоволення зустрічного позову.

Незважаючи на те, що відповідач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом не надали письмових відзивів на позов, з огляду на наявність у матеріалах справи достатніх доказів для вирішення спору по суті, господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши подані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, наведенні в обґрунтування підстав позову і заперечень проти позовних вимог, господарський суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

26.09.2013 між ТОВ Мегатрансбудекспо (надалі Позикодавець, позивач за первісним позовом) та ТОВ ВКФ Велта (надалі Позичальник, відповідач за первісним позовом) укладено договір про надання поворотної (строкової) безвідсоткової фінансової допомоги (позики) № 2609-1 (надалі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору Позикодавець надає Позичальнику поворотну (строкову) безвідсоткову фінансову допомогу (надалі - Позика), Позичальник зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним Договором.

Під поворотною фінансовою допомогою за цим Договором розуміється сума коштів, що надійшла Позичальнику у користування за цим Договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення (пункт 1.2. Договору).

За змістом пункту 1.5. Договору позика надається в межах загальної суми, що становить 21 000 000, 00 грн (надалі Загальна сума Договору) та надається Позикодавцем частинами (траншами) в межах Загальної суми Договору (відповідно до пунктів 1.5., 1.6 Договору).

Пунктами 2.1., 2.2. Договору визначено, що Позикодавець надає позику Позичальнику в межах Загальної суми Договору на підставі отриманих від Позичальника заяв про отримання чергових траншів (далі Заяви на транші). Позикодавець перераховує Позичальнику суму траншу протягом (трьох) банківських днів з дня отримання Заяви на транш в національній валюті України у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позичальника.

Згідно пункту 3.1 Договору поворотна безвідсоткова фінансова допомога надається Позичальнику на термін 31 грудня 2013 року, включно.

Позичальник має право повернути фактично отриману суму поворотної безвідсоткової фінансової допомоги (або її частину) достроково (пункт 3.2. Договору).

Строк, вказаний у пункті 3.1. даного Договору, може бути продовжений за взаємною згодою сторін в порядку, встановленому чинним законодавством (пункт 3.3. Договору).

Відповідно до пункту 4.1. Договору при настанні терміну, вказаного в пункті 3.1. даного Договору, Позичальник зобов'язується протягом 1 (одного) банківського дня повернути Позикодавцю фактично отриману суму поворотної безвідсоткової фінансової допомоги.

Повернення Позичальником фактично отриманої суми поворотної безвідсоткової фінансової допомоги (або її частини) здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Позикодавця або іншими обумовленими Сторонами шляхами (пункти 4.1., 4.2. Договору).

Відповідно до пункту 5.1 підписанням цього Договору сторони досягли згоди по всім істотним умовам Договору. Даний договір набуває чинності з моменту його укладання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (пункт 5.2 Договору).

Договір підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками. Зі сторони ТОВ ВКФ "Велта"- Генеральним директором ОСОБА_5

За поясненням позивача за первісним позовом Заяви на транші ТОВ ВКФ Велта не направлялись, а на підставі усної домовленості між сторонами ТОВ Мегатрансбудекспо перерахувало на рахунок ТОВ ВКФ Велта 21 000 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 263 від 26.09.2013 на суму 10 000 000,00 грн та № 264 від 26.09.2013 на суму 11 000 000,00 грн з призначенням платежу "Надання поворотної (строкової) безвідсоткової фінансової допомоги (позики), згідно договору № 2609-1 від 26.09.2013 року. Без ПДВ" (а.с. 14-15).

Представник ТОВ ВКФ "Велта" не спростував факту надання коштів у розмірі 21 000 000 грн на виконання умов Договору, доказів повернення таких коштів, як безпідставно отриманих, господарському суду не подав, а відтак господарський суд вважає доведеним факт перерахування коштів у розмірі 21 000 000 грн саме на виконання умов Договору, незважаючи на відсутність Заявок на транші.

31.12.2013 сторони уклали Додатковий договір № 1 від 31.12.2013 до Договору № 2609-1 від 26.09.2013 (надалі - Додатковий договір), в якому пункт 3.1 викладено в новій редакції Поворотна безвідсоткова фінансова допомога надається Позичальнику на термін 31 березня 2014 року, включно. Додатковий договір підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками. Зі сторони ТОВ ВКФ Велта- Генеральним директором ОСОБА_5

Враховуючи пункти 3.1. (з урахуванням змін, внесених Додатковим договором № 1) та 4.1. Договору відповідач за первісним позовом мав повернути фактично отриману суму поворотної безвідсоткової фінансової допомоги протягом 1 (одного) банківського дня при настанні 31.03.2014, тобто 01.04.2014, оскільки це середа і такий день був банківським. Також відповідач за первісним позовом мав право в силу вимог пункту 3.2. Договору повернути отриману суму поворотної безвідсоткової фінансової допомоги (або її частину) достроково.

Всупереч зазначеному, доказів повернення безвідсоткової фінансової допомоги в розмірі 21 000 000 грн до 01.04.2014 включно господарському суду не подано, лише 06.01.2016 ТОВ ВКФ Велта перерахувало ТОВ Мегатрансбудекспо 2 000 000,00 грн, про що свідчить платіжне доручення № 12122 з призначенням платежу "Повернення безвідсоткової фінансової допомоги (позики) згідно договору № 2609-1 від 26.09.2013. Без ПДВ" (а.с. 16).

Доказів повернення інших сум господарському суду не подано.

Отже, станом на день подання позову основна заборгованість відповідача за первісним позовом перед ТОВ "Мегатрансбудекспо" складає 19 000 000,00 грн у зв'язку із чим останній і звернувся із позовом до господарського суду.

Розглядаючи даний спір в частині первісного позову господарський суд враховує такі положення законодавства.

Господарський кодекс України визначає, що підставою виникнення господарського зобов'язання є господарський договір, який укладається та виконується за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, встановлених Господарським кодексом України (статті 174, 179, 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором визнається домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором позики.

Згідно статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За вимогами статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Однак, ТОВ ВКФ "Велта" доказів повернення ТОВ "Мегатрансбудекспо" суми поворотної безвідсоткової фінансової допомоги (позики) в розмірі 19 000 000,00 грн не подано.

Таким чином, враховуючи, що факт невиконання ТОВ ВКФ "Велта" свого обов'язку з повернення безвідсоткової фінансової допомоги (позики) підтверджується матеріалами справи, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог ТОВ "Мегатрансбудекспо" в частині стягнення основного боргу з ТОВ ВКФ Велта" у розмірі 19 000 000,00 грн.

Також позивачем за первісним позовом заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 15 653 003,23 грн втрат від інфляції та 1 192 931,51 грн 3 % річних.

Відповідно до частини 1 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач за первісним позовом нараховує інфляційні втрати у розмірі 15 479 100 грн у зв'язку із неповерненням суми позики в розмірі 21 000 000 грн за період з 01.01.2014 по 31.12.2015. Господарський суд здійснив власний розрахунок інфляційних втрат із суми 21 000 000 грн за період 02.01.2014-31.12.2015 (оскільки строк виконання зобов'язання до 01.04.2014 включно, як досліджено вище) і їх загальна сума склала 15 479 164,33 грн. Не виходячи за межі позовних вимог, господарський суд задовольняє позов в цій частині в розмірі заявленому позивачем за первісним позовом (15 479 100 грн).

Враховуючи сплату ТОВ ВКФ "Велта" 2 000 000 грн 06.01.2016 позивач за первісним позовом здійснює нарахування інфляційних втрат на суму 21 000 000 грн за період 01.01.2016-05.01.2016 і на суму 19 000 000 грн за період з 06.01.2016-31.01.2016. Загальна сума таких нарахувань за розрахунком ТОВ "Мегатрансбудекспо" складає 173 903,23 грн.

Господарський суд не погоджується із таким розрахунком позивача за первісним позовом, оскільки при застосуванні індексу інфляції необхідно брати до уваги, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а у середньому на місяць, тому умовно необхідно рахувати, що сума заборгованості яка існує у конкретному місяці до 15 числа включно індексується з урахуванням індексу інфляції за цей місяць, якщо заборгованість погашена до 15 числа, то індекс інфляції цього місяця не застосовується. Така правова позиція викладена також у листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ".

Отже на суму заборгованості в розмірі 21 000 000 грн позивач за первісним позовом має право нараховувати інфляційні втрати лише до січня 2016 року, оскільки 06.01.2016 відбулося погашення заборгованості в розмірі 2 000 000 грн, а отже втрати від інфляції за січень місяць нараховуються лише на суму 19 000 000 грн.

Господарський суд здійснив відповідний розрахунок інфляційних втрат за період з 01.01.2016-31.01.2016 із суми заборгованості 19 000 000 грн і їх сума склала 171 000 грн. В такому розмірі господарський суд задовольняє позов в цій частині.

Також позивачем за первісним позовом заявлено 3 % річних у сумі 1 192 931,51 грн, з яких:

1 113 287,67 грн 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 21 000 000 грн за період з 01.04.2014 по 05.01.2016;

79 643,84 грн 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 19 000 000 грн за період з 06.01.2016 по 25.02.2016.

Господарський суд, враховуючи початок перебігу терміну прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 21 000 000 грн (02.04.2014) здійснив перерахунок 3% річних, оскільки позивачем за первісним позовом неправильно зазначено період. Так ТОВ "Мегатрансбудекспо" має право нараховувати 3% річних із суми заборгованості 21 000 000 грн лише з 02.04.2014.

За розрахунком господарського суду 3% річних на суму заборгованості в розмірі 21 000 000 грн за період 02.04.2014 05.01.2016 складають 1 111 561,64 грн.

Із суми 19 000 000 грн позивачем за первісним позовом вірно нараховані 3% річних за період 06.01.2016-25.02.2016, і тому в цій частині позов підлягає задоволенню повністю у сумі 79 643,84 грн.

Щодо дослідження питання дійсності (недійсності) Договору господарський суд вважає за необхідне врахувати таке.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 203 ЦК України передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

ОСОБА_4 встановлено вище, укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором позики, тому до спірних правовідносин слід застосовувати положення глави 71 ЦК України. Згідно з статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до приписів статей 173, 174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Фінансовою послугою, відповідно до пункту 5 статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", є операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Надання коштів у позику за статтею 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" визнається різновидом фінансових послуг та передбачає спеціальний суб'єктний склад надавача таких послуг; визначальною ознакою надання позики, як фінансової послуги, є здійснення її з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості активів. За статтею 5 цього Закону фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 1 зазначеного Закону фінансова установа - це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг.

Аналізуючи зазначені правові норми господарський суд доходить висновку, що сфера дії Закону за суб'єктним складом учасників є обмеженою і не поширюється на: по-перше, юридичних осіб, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами; по-друге, фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Таким чином, ТОВ "Мегатрансбудекспо" не є фінансовою установою в розумінні Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". Слід звернути увагу на те, що між сторонами укладено договір про безпроцентну фінансову допомогу, тобто договір укладено не з метою отримання позикодавцем прибутку.

ОСОБА_4 України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" регулює відносини лише за участю учасників ринків фінансових послуг, то регулювання відносин між юридичними особами, зокрема щодо договорів позики регулюються нормами ЦК України.

Договір позики, як загальна договірна конструкція є підставою для виникнення правовідносин, учасниками яких є будь-які фізичні або юридичні особи, оскільки ЦК України не містить жодного виключення як щодо суб'єктного складу, так і щодо права на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір яких і порядок їх одержання встановлюється договором (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Таким чином, ОСОБА_4 України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" є спеціальним нормативним актом, який регулює відносини спеціальних суб'єктів - учасників ринку фінансових послуг, і не поширюється на всіх інших юридичних і фізичних осіб - суб'єктів договору позики, правовідносини яких регулюються нормами статей 1046 - 1048 ЦК України.

Крім того господарським судом встановлено, що у Статуті ТОВ "Мегатрансбудекспо" немає застережень щодо заборони надання позики іншим суб'єктам господарювання, також, як зазначено вище, надання позики є господарським договором, відносини за яким регулюються нормами ЦК України. Ліцензування чи то видачу інших дозволів на надання позики нормами цивільного законодавства не передбачено, а тому укладення Договору не є порушенням господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності) позивача за первісним позовом.

Дослідивши умови Договору, господарський суд дійшов висновку, що сторонами додержано всіх необхідних вимог, які є необхідними для чинності правочину. Зміст Договору не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина 1 статті 203 Цивільного кодексу України); ТОВ "Мегатрансбудекспо" мало необхідний обсяг цивільної дієздатності для укладення Договору (частина 2 статті 203 Цивільного кодексу України).

Враховуючи зазначене господарський суд не знаходить правових підстав для визнання Договору недійсним.

З огляду на вищевикладені обставини господарський суд задовольняє позовні вимоги ТОВ Мегатрансбудекспо частково на суму 35 841 305,48 грн, з яких 19 000 000 грн основного боргу, 15 650 100,00 грн інфляційних втрат, 1 191 205,48 грн 3% річних.

Розглядаючи зустрічний позов ТОВ ВКФ "Велта" до ТОВ "Мегатрансбудекспо" про визнання Договору недійсним господарський суд враховує таке.

Зустрічний позов обґрунтовано такими обставинами: при укладенні Договору Директор ТОВ ВКФ "Велта" ОСОБА_5 вийшов за межі своїх повноважень, чим порушив вимоги, передбачені Статутом ТОВ ВКФ "Велта" (пункти 12.24.3 та 12.4.26) та законом (статті 92, 97-99, 145 ЦК України); відповідно до пункту 12.26 Статуту ТОВ ВКФ "Велта" будь-які дії, вчинені Генеральним директором від імені Товариства, передбачені пунктом 12.4 цього Статуту, без попереднього позитивного рішення Загальних зборів про вчинення таких дій, у порядку встановленому цим Статутом, є такими, що вчинені з перевищенням повноважень, неправомочними та нелегітимними. Внаслідок зазначеного позивачем за зустрічним позовом Договір має бути визнаний недійсним в силу приписів частин 1,2 статті 203, частин 1, 3 статті 215 ЦК України.

Господарський суд, дослідивши Статут ТОВ ВКФ "Велта" зауважує, що пункту 12.4.26 в цьому Статуті ТОВ ВКФ "Велта" не існує. Натомість відповідно до підпункту 12.7.27 Статуту до компетенції Загальних зборів Учасників належить отримання Товариством позики, кредиту або фінансової допомоги, або іншим способом запозичення Товариством грошових коштів у сумі, що перевищує 1 000 000 доларів США, або еквівалент цієї суми, в будь-якій іншій валюті, єдиною трансакцією або серією транзакцій, здійснений протягом 12 (дванадцяти) місяців із однією особою та, або особами, кожна із яких пов'язана із тією самою особою.

Аналогічно не існує пункту 12.24.3 у Статуті ТОВ ВКФ "Велта", на який посилається позивач за зустрічним позовом, а пункт 12.26 містить інші положення, ніж ті, що зазначені позивачем за зустрічним позовом.

Відповідно до підпункту 12.23.3. Статуту Генеральний директор у межах своєї компетенції без надання письмових повноважень Загальними зборами приймає рішення відносно укладання та підписання від імені Товариства будь-яких, без обмежень, господарських та інших договорів, у тому числі, зокрема, позики; виступає розпорядником коштів та майна Товариства, з урахуванням обмежень встановлених п. 12.7.11.-12.7.13., 12.7.21.-12.7.28. пункту 12.7. розділу 12 цього Статуту.

Згідно пункту 12.25. Статуту ТОВ ВКФ "Велта" будь-які дії вчинені Генеральним директором від імені Товариства передбачені пунктами12.7.2., 12.7.3., 12.7.6. - 12.7.13., 12.7.21.-12.7.28. пункту 12.7. розділу 12 цього Статуту, без попереднього надання позитивного рішення Загальних зборів учасників про вчинення таких дій, в порядку передбаченому вище, є такими, що вчинені з перевищенням повноважень, неправомочними та нелегітимними.

Доказів попереднього надання позитивного рішення Загальних зборів учасників ТОВ ВКФ "Велта" щодо укладення оспорюваного Договору господарському суду не подано, отже таке попереднє схвалення відсутнє.

Відповідно до частин 1, 3 статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Водночас статтею 241 ЦК України визначено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Господарський суд враховує положення, викладені у пункті 3.4. постанови пленуму ВГСУ № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", відповідно до яких наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Господарським судом встановлено, що після підписання Договору ТОВ ВКФ "Велта" було вчинено изку дій, які свідчать про наступне його схвалення, зокрема підписано Додатковий договір № 1 від 31.12.2013, отримано від ТОВ "Мегатрансбудекспо" фінансову допомогу у розмірі 21 000 000 грн (доказів повернення такої суми як безпідставно отриманих коштів чи то листування з цього приводу або інші докази, які б спростували, що такі кошти перераховані не на виконання Договору ТОВ ВКФ "Велта" не подало), перераховано 06.01.2016 2 000 000 грн на рахунок ТОВ "Мегатрансбудекспо" із призначенням платежу "Повернення безвідсоткової фінансової допомоги (позики) згідно договору № 2609-1 від 26.09.2013 Без ПДВ". Такі дії свідчать про схвалення ТОВ ВКФ "Велта" Договору, а тому в силу приписів статті 241 ЦК України останній не може бути визнаний недійсним господарським судом у зв'язку із перевищенням Генеральним директором ТОВ ВКФ "Велта" своїх повноважень.

Генеральний директор ТОВ ВКФ "Велта", як виконавчий орган Товариства в межах своєї компетенції, визначеної законом і Статутом Товариства, наділений повноваженнями вчиняти відповідні дії саме від імені товариства, тому укладення Додаткового договору № 1 від 31.12.2013, яким внесено зміни до Договору, перерахування коштів згідно платіжного доручення №12122 від 06.01.2016 свідчить про схвалення оспорюваного Договору саме повноважним органом юридичної особи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України № 3-60гс14 від 19.08.2014.

З огляду на викладене зустрічний позов про визнання Договору недійсним не підлягає задоволенню.

На підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд первісного позову покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам, за розгляд зустрічного позову покладається на ТОВ ВКФ "Велта".

Керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 60, 75, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми Велта (26014, Кіровоградська обл., Новомиргородський район, с. Коробчине, вул. Хутір Комінтерн, буд. 3, ідентифікаційний код 30912734) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Мегатрансбудекспо(03680, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 72, 9 поверх, офіс 2, ідентифікаційний код 37559792) 19 000 000 грн основного боргу, 15650100,00грн інфляційних втрат, 1 191 205,48 грн 3% річних та 206 673,31 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У решті первісного позову відмовити.

У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 18.03.2016.

Суддя Є. М. Наливайко