Рішення № 56545909, 16.03.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/19/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2016 Справа № 908/465/16

За позовом: Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Запорізького відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (69063 м. Запоріжжя, вул. Артема, 37-В)

до Фермерського господарства ОСОБА_1Н. (70516 Запорізька область Оріхівський район, с. Жовта Круча, вул. 40 років Перемоги, 69)

про стягнення 105 665 грн. 75 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, дов. № 11 від 10.03.2016р.

від відповідача: ОСОБА_3, б/н від 14.03.2016р.

Господарським судом Запорізької області розглядається позов Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Запорізького відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до Фермерського господарства ОСОБА_1Н. про 100 000 грн. 00 коп. основного боргу, 5 665 грн. 75 коп. пені.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.02.2016р., справу № 908/465/16 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 19.02.2016р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/465/16, присвоєно справі номер провадження 27/19/16 та призначено судове засідання на 16.03.2016р.

16.03.2016р. до початку розгляду справи представники позивача та відповідача заявили письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та розяснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 16.03.2016р. позивач підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві та надав витребувані ухвалою суду документи. Просить суд стягнути з відповідача 100 000 грн. 00 коп. основного боргу, 5 665 грн. 75 коп. пені.

Відповідач у судовому засіданні 16.03.2016р. позовні вимоги визнав в повному обсязі, про що зазначив у письмовому відзиві (міститься в матеріалах справи), в якому також просив суд відстрочити виконання судового рішення строком до 15.12.2015р.

У судовому засідання 16.03.206р. відповідач надав письмове клопотання, відповідно до якого просить суд, у звязку з допущеною технічною помилкою відстрочити виконання судового рішення строком до 15.12.2016р., а не до 15.12.2015р, як було зазначено у відзиві.

Дане клопотання відповідача прийнято судом.

Крім того, у судовому засіданні 16.03.2016р. відповідач надав письмове клопотання про відстрочення виконання рішення суду до 15.12.2016р., у звязку з нестабільним фінансовим станом, сезонністю робіт, заборгованістю перед кредиторами.

Позивач не заперечив проти відстрочення виконання судового рішення строком до 15.12.2016р., про що зазначив у клопотанні відповідача.

Відповідно до ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представників позивача та відповідача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Господарським судом встановлено, що 22.12.2010р. між Запорізьким відділенням Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та Фермерським господарством ОСОБА_1Н. укладено договір № 23 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству.

Суспільні відносини у сфері здійснення державної підтримки фермерських господарств врегульовано Господарським кодексом України, Законом України «Про фермерські господарства», Порядком використання коштів державного бюджету для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1102 від 25.08.2004р.

Відповідно до ст. 10 Закону, Український державний фонд підтримки фермерських господарств є державною бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансового становлення і розвитку фермерських господарств, діє на основі Статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики.

Відповідно до п. 6 Статуту державної установи «Український державний фонд підтримки фермерських господарств», який затверджено розпорядженням Міністерства аграрної політики України від 06.06.2006р. за № 61, Український державний фонд підтримки фермерських господарств є бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки фермерських господарств, є юридичною особою, має самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Державного казначейства, печатку з зображенням державного герба України, своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Одним з основних напрямків діяльності Укрдержфонду, згідно з п. 12 Статуту Укрдержфонду, є надання фінансової підтримки фермерським господарствам через регіональні відділення Укрдержфонду.

Згідно з п. 8 Статуту Укрдержфонд має регіональні відділення в Автономній Республіці Крим та областях, які не мають статусу юридичної особи ... і діють на підставі положення, затвердженого Укрдержфондом.

Відповідно до додатку до Статуту Запорізьке відділення Українського державного фонду є регіональним відділенням Укрдержфонду.

Наказом Укрдержфонду № 75 від 13.12.2006 року «Про затвердження Положень регіональних відділень Українського державного фонду підтримки фермерських господарств» затверджено Положення Запорізького відділення Укрдержфонду.

Пунктом 7 Положення встановлено, що Запорізьке відділення Укрдержфонду не має статусу юридичної особи.

Згідно з п. 9 Положення Запорізьке відділення Укрдержфонду здійснює свою діяльність на підставі Положення та довіреності виданої генеральним директором Укрдержфонду директору відділення.

Позивачем є Український державний фонд підтримки фермерських господарств в особі Запорізького відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств.

Згідно з п. 1 договору позивач зобов'язався надати фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі відповідачу, а відповідач зобов'язався використати її за цільовим призначенням і повернути фінансову підтримку (допомогу) у визначений договором строк.

Відповідно до п. 2 договору на підставі довідки, виданої конкурсною комісією для укладання договору про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству, від 14 грудня 2010 року, та Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, Затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004р. (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2009р.), Порядку та умов проведення конкурсу для надання фінансової підтримки фермерським господарствам на поворотній основі, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики України від 30.03.2007р. № 229, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України від 18.04.2007р. за № 383/13650, фінансова підтримка (допомога) на поворотній основі надається для виробництва, переробки і збуту виробленої продукції, провадження виробничої діяльності.

Згідно п. 3.1.3 договору позивач має право вимагати для забезпечення договору про надання фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі до його укладання підтвердження гарантій повернення коштів (договір застави). Обєкт договору застави трактор Беларус-892, вартістю застави 148 000грн. 00 коп.

Відповідно до п. 3.2.1 договору позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача фінансову підтримку у розмірі 100 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями № 14 від 22.12.2010 року на суму 100 000 грн. 00 коп., таким чином виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання по договору.

У відповідності до п. 3.4.2 договору відповідач зобов'язувався повернути позивачу суму отриманої фінансової підтримки в наступні строки:

до 31 грудня 2015 року в сумі 100 000 грн. 00 коп.

Згідно п. 4.1 договору фінансова підтримка (допомога) надається Фермерському господарству ОСОБА_1Н. терміном до 31 грудня 2015р.

Відповідач в порушення умов договору, згідно встановленого графіку та у повному обсязі отриману фінансову допомогу позивачу до 31 грудня 2015р. не повернув.

Таким чином, за відповідачем рахується непогашена заборгованість за договором про надання фінансової підтримки (допомоги) в сумі 100 000 грн. 00 коп.

З метою досудового врегулювання спору позивачем направлено відповідачу претензію № 13 від 14.01.2016р.

Претензія позивача залишилася відповідачем без відповіді та задоволення.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п.п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобовязання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Під належним виконанням зобовязання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобовязань. Якщо учасники зобовязання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобовязання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обовязки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обовязків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобовязання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобовязання, воно вважатиметься припиненим.

Виконання, яке припиняє зобовязання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).

Враховуючи, що судом встановлено факт несвоєчасного повернення коштів фінансової підтримки (допомоги), позовні вимоги в частині стягнення 100 000 грн. 00 коп. основного боргу визнаються судом обґрунтованими, доведеними та задовольняються у повному обсязі.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 5.2 договору сторони обумовили, що за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки (допомоги) фермерське господарство зобов'язано сплачує Запорізькому відділенню пеню за весь час прострочення, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення.

У звязку з вищевикладеним позивачем нарахована пеня у розмірі 5 665 грн. 75 коп. за період 01.01.2016р. по 16.02.2016р.

Перевіривши розрахунок пені за допомогою програмного комплексу Законодавство, господарський суд дійшов висновку, що він складений частково невірно. Стягненню підлягає пеня у розмірі 5 650 грн. 27 коп.

У задоволенні пені у розмірі 15 грн. 48 коп. відмовити.

Отже, відповідачем не надано доказів, в підтвердження відсутності вини та доказів вжиття всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання у повному обсязі.

Згідно пункту 7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобовязаннями усім належним їй майном.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягає сума основного боргу у розмірі 100 000 грн. 00 коп. та сума пені у розмірі 5 650 грн. 27 коп. В іншій частині позову слід відмовити.

Крім того, відповідач просить суд в порядку статті 121 ГПК України відстрочити виконання рішення суду до 15.12.2016р.

Позивач не заперечив проти відстрочення виконання судового рішення строком до 15.12.2016р., про що зазначив у клопотанні відповідача.

Відповідно до п. 3 Розяснень президії Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996р. № 02-5/333 із змінами та доповненнями Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України, заява про розстрочку або відстрочку виконання рішення суду розглядається за загальними правилами ГПК.

Слід мати на увазі, що згоди сторін на застосування способів, передбачених ст. 121 ГПК України, ця стаття не потребує, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними строками відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Відстрочка платежу - перенесення на більш пізній строк сплати платежу.

Вказана правова позиція викладена в п. 1 Розяснень президії Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996р. № 02-5/333 із змінами та доповненнями Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України.

Пункт 6 статті 83 ГПК України надає суду право відстрочити виконання рішення суду.

Підставою для відстрочення виконання рішення суду можуть бути певні обставини, що ускладнюють виконання рішення суду чи роблять його виконання неможливим у термін або встановлений, господарським судом, спосіб.

Відповідно до Роз'яснення Президії ВАС України від 12.09.1996р. № 02-5/333, господарський суд, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення суду, повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони суд має право розстрочити виконання судового рішення.

Питання про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Суд, вирішуючи питання щодо надання розстрочення та відстрочення виконання рішення, враховує ступінь виконання зобовязання боржником, матеріальні інтереси сторін, їх майновий та фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Засади діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України, передбачають створення умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України.

Надання фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі є однією із програм державної підтримки фермерського господарства, в межах якої фермерським господарствам надається допомога за рахунок державного і місцевого бюджетів, у тому числі через Український державний фонд підтримки фермерських господарств. Кошти Державного бюджету України спрямовуються на меліорацію земель, у тому числі їх зрошення та осушення, а також на консервацію та рекультивацію малопродуктивних сільськогосподарських угідь, на придбання сільськогосподарської техніки (комбайнів, тракторів, автомашин, бульдозерів, сівалок тощо). За рахунок місцевих бюджетів фермерським господарствам може надаватися допомога у будівництві об'єктів виробничого і невиробничого призначення, житла, проведенні заходів щодо землеустрою. Український державний фонд підтримки фермерських господарств є державною бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки становлення і розвитку фермерських господарств. Фермерським господарствам надається допомога за рахунок Державного бюджету України і місцевих бюджетів, у тому числі через Український державний фонд підтримки фермерських господарств, на поворотній основі строком до п'яти років на такі цілі: придбання техніки, обладнання, поновлення обігових коштів, на виробництво та переробку сільськогосподарської продукції, будівництво та реконструкцію виробничих і невиробничих приміщень, у тому числі житлових, закладення багаторічних насаджень, розвиток кредитної та обслуговуючої кооперації, зрошення та меліорацію земель.

Як вбачається із договору саме з метою придбання техніки, виробництва та переробки сільськогосподарської продукції надавалася фінансова допомога строком на пять років відповідачу. Невчасне повернення фінансової допомоги сталося внаслідок обєктивних чинників (погодні умови, економічна криза в державі внаслідок зміни політичного вектору суспільства, інфляційні процеси в економіці; знецінення національної валюти; непорозуміння на ринку збуту сільгосппродукції), деякі з яких зберігають свою дію і понині.

Отже, враховуючи мету держави при видачі фінансової допомоги для підтримки фермерських господарств, наведені сторонами обставини та їх позицію, сезонність виробництва сільгосппродукції, фінансовий та майновий стан фермерського господарства Аграрій в умовах сьогодення, підтримуючи створення умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, суд дійшов висновку, що своєчасне добровільне та належне (за умови стягнення одночасно всієї заявленої у позові суми) виконання рішення суду викличе труднощі у відповідача.

Господарський суд беручи до уваги пояснення відповідача та згоду позивача, дає згоду на відстрочення виконання судового рішення в частині стягнення 105 650 грн. 27 коп., строком до 15.12.2016р.

На підставі статті 85 ГПК України 16.03.2016року прийнято рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 78, 82, 84, 85, 121 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Запорізького відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, м. Запоріжжя до Фермерського господарства ОСОБА_1Н. с. Жовта Круча, Оріхівський район, Запорізька область задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства ОСОБА_1Н. (70516 Запорізька область Оріхівський район, с. Жовта Круча, вул. 40 років Перемоги, 69, код ЄДРПОУ 37088646) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Запорізького відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, м. Запоріжжя (69063 м. Запоріжжя, вул. Артема, 37-В, код ЄДРПОУ 25490940; отримувач: Запорізьке відділення Укрдержфонду підтримки фермерських господарств; р/р 37112024016544, Код банку МФО: 820172, назва банку: Держказначейська служба України м. Київ, код ЄДРПОУ 25490940) 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 5 650 (пять тисяч шістсот пятдесят) грн. 27 коп. пені, 1 584 (одна тисяча пятсот вісімдесят чотири) грн. 76 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Відстрочити виконання судового рішення в частині стягнення 105 650 (сто пять тисяч шістсот пятдесят) грн. 27 коп., строком до 15 грудня 2016р.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 17.03.2016р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.