Рішення № 56545834, 25.02.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.02.2016 Справа № 905/3691/15

Господарський суд Донецької області в особі головуючого судді Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Татарині Б.Т., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний будинок Схід-запчастина

Донецька область м.Макіївка

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Шинторгсервіс

Донецька область м. Краматорськ

про стягнення 21745,30 грн.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 - довіреність від 21 січня 2016 року (не зявився),

відповідача не зявився.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 21745,30 грн., з яких: заборгованість в розмірі 13176,00 грн., річні проценти в розмірі 586,19 грн. та інфляційні втрати в розмірі 7983,11 грн. за неналежне виконання грошового зобовязання. Обґрунтовуючи заявлений позов, позивач посилається на те, що відповідачем було придбано у позивача товар поставлений за усною угодою відповідно до видаткових накладних. Разом з товаром та видатковими накладними позивач передав рахунки-фактури на оплату поставленого товару, які відповідачем сплачені частково. Направлено претензію-вимогу відповідачу щодо сплати отриманого товару.

05.02.2016 року до господарського суду надійшло пояснення позивача в якому зазначає, що відсутність посилання на довіреності у видаткових накладних, за якими позивачем поставлений товар відповідачу, обумовлена тим, що товар передавався відповідачу безпосередньо на території відповідача за адресою: м. Донецьк, вул. Куприна, 329, при цьому довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей не складались. Позивачем надані податкові накладні та банківська виписка за 04.06.2015 р.

24.02.2016 року до господарського суду надійшла заява позивача про розгляд справи за відсутністю його представника, посилаючись на значні витрати на відрядження представника позивача.

Представники сторін не скористалися своїм законним правом на участь в судовому засіданні про час і місце якого були належним чином повідомлені, відповідач не виконав дії покладені на нього ухвалою про порушення справи, а саме не надав письмовий відзив на позов та докази належного виконання грошових зобовязань за договором.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що процесуальні документи у цій справі (ухвали суду) були направлені сторонам за адресами, зазначеними у позові, і які відповідають відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, тому вважається повідомленими про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає документи, надані позивачем достатніми для вирішення спору по суті без явки представників сторін та ненадання відповідачем відзиву на позов відповідно до ст. 75 ГПК України.

Господарський суд, оцінивши надані позивачем документи, зясувавши підстави по яких виник спір, вважає можливим вирішити спір без явки представників сторін -

ВСТАНОВИВ:

Предметом даного спору є стягнення заборгованості, яка виникла з поставки товарів матеріально-технічного призначення, придбаного за оформленими видатковими накладними і виставленими для оплати рахунками-фактурами.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України (в подальшому за текстом ЦК) договір це різновид правочину, який спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків, на підставі якого виникають, змінюються або припиняються права і обовязки сторін.

Пунктом другим ст. 205 ЦК встановлено, що правочин, до якого законом не встановлена обовязкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних наслідків.

Офертою визнається адресована одній або кільком конкретним особам пропозиція, яка є досить визначеною і виражає намір особи, яка зробила пропозицію вважати себе, що уклали договір з адресатом, яким буде прийнято пропозицію.

Як вбачається з матеріалів даної справи, позивачем видано представнику відповідача - ТОВ «Шинторгсервіс» товар на загальну суму 14176,00 грн., що підтверджує позивач видатковими накладними № ВЗ-0002274 від 19.06.2014р. на суму 6786,00 грн. і № ВЗ-0002313 від 20.06.2014р. на суму 7390,00 грн., на яких є кругла печатка із зазначеним «ТОВ «Шинторгсервіс» код 32757679 України, м. Донецьк» і підпис особи без вказівки прізвища отримувача і без зазначення довіреності, виданої юридичною особою на отримання товару.

З витягу ЄДРПОУ місце знаходження відповідача є м. Краматорськ, а не як зазначено у печатці отримувача м. Донецьк.

Згідно з Інструкцією, затвердженою наказом Мінфіну від 16.05.1996 р. № 99, товарно-матеріальні цінності повинні відпускатися покупцям або передаватися безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Юридична природа цього документа стає зрозумілою зі статей 237 та 244 Цивільного кодексу, де йдеться про представництво це правовідносини, у яких одна сторона (представник) зобовязана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. При цьому представництво може здійснюватися за довіреністю.

Позивачем не надано доказів повноважень особою від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Шинторгсервіс» отримувати від його імені товарно-матеріальних цінностей за довіреністю.

Той факт, що платіжним дорученням № 6858 від 04.06.2015р. відповідач перерахував позивачу 1000,00 грн. може бути доказом часткового виконання грошових зобовязань за цими поставками, оскільки підставою в призначенні платежу вказано: «за акумулятори згідно акту звірки від 18.04.2015р. у т.ч. ПДВ 20% - 166,67 грн.»

Відповідно до частини другої ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право його вимагати у будь-який час.

Доведено, що позивач звернувся до відповідача з претензією-вимогою про стягнення заборгованості за отриманий ним товар за вказаними вище видатковими накладними вих. № 17/08/01 від 17.08.2015 року тільки 20.08.2015р., що підтверджується описом вкладення і печаткою поштового відділення про відправлення.

За ст. 530 Цивільного кодексу України боржник повинен виконати вимогу позивача у семиденний строк від дня її предявлення (до 27.08.2015 року включно).

Оскільки доведено, що відповідач не сплатив отриманий товар у строки, визначені законом, господарський суд вважає доведеними підстави для стягнення з відповідача заборгованості в сумі 13176,00 грн. (14176,00 1000,00), оскільки відповідно до ст.ст. 525, 692 ЦК України боржник не може в односторонньому порядку відмовлятися від виконання зобовязання, яке повинно бути виконано після прийняття товарно-розпорядних документів та задовольняє цю вимогу в повному обсязі

Прострочка виконання грошового зобовязання є не невиконання стороною своїх зобовязань в обумовлений договором або законом строк. Оскільки частиною другою статті 530 ЦК України обумовлений строк виконання грошового обовязку, за яким він зобовязаний сплатити отриманий товар у семиденний строк від дня предявлення вимоги, тому починаючи з 28.08.2015 року вважається просточеним зобовязання по сплаті відповідачем отриманого товару.

Позивач з посиланням на норми ст.625 Цивільного Кодексу України, заявив вимоги про стягнення з боржника, який не виконав своєчасно грошові зобовязання інфляційні витрати в сумі 7983,11 грн. за період з 21.06.2014р. по 18.11.2015р. і 3% річних в сумі 58,19 грн. за той самий період.

Вирішуючи ці питання, суд виходить з наступного:

-ст.625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання;

-боржник, що прострочив виконання грошового зобовязання, за вимогою кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом;

-встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню з восьмого дня предявлення вимоги щодо сплати переданого товару відповідачу, тобто з 28.08.2015р. до моменту фактичного виконання грошового зобовязання.

Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків оплати товару господарський суд, зробивши власний розрахунок по за кожною окремою поставкою, частково задовольняє вимоги позивача в частині стягнення нарахованих за несвоєчасну оплату поставленого обладнання за період з початку строку прострочки до визначеного позивачем строку ( 28.08.2015р. по 18.11.2015р. ) в розмірі 21,39 грн. і 3% річних в розмірі 89,00 грн. за той самий період, що складається окрема за видатковими накладними:

- № В3-0002274 від 19.06.2014р. інфляція в розмірі 39,00 грн., 3 % річних у розмірі 9,39 грн.;

- № В3-002313 від 20.06.2014р. інфляційні втрати в розмірі 50,00 грн. 3 % річних у розмірі 2,00грн.;

риПУ нарахуванні позивачем 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасну оплату поставленого позивачем обладнання за видатковою накладною В№-0002274 від 19.06.2014р. за період з 21.06.2014р по 03.06.2015р. на суму 6786,00 грн., господарський суд відмовляє, оскільки дане нарахування здійснене до початку перебігу прострочки оплати (до 28.08.2015р.).

Приймаючи до уваги, що позов виник з вини відповідача, на нього покладаються судові витрати у розмірі, пропорційно стягнутій сумі у розмірі 743,89 грн.

На підставі зазначених статей та, керуючись ст.ст. 75, 49, 82, 84, 85, 81-1 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Схід-запчастина» м. Макіївка про стягнення 21745,30 грн. частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шинторгсервіс» (ЄДРПОУ 32757679, м. Краматорськ 84333, Донецька область, вул. Уральська, буд. 12, кімната 333) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Схід-Запчастина» (ЄДРПОУ 36652101, м. Макіївка - 86115, Донецька область, вул. Магістральна, буд. 204, прим. 1) заборгованість в розмірі 13176,00 грн., інфляційні втрати в розмірі 21,39 грн., 3% річних в розмірі 89,00 грн., судові витрати в розмірі 743,89 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити за недоведеністю.

Видати накази після вступу в законну дію рішення господарського суду.

Суддя С.Ю. Гринько