Рішення № 56545831, 10.03.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.03.2016 Справа № 905/67/16

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Осадчої А.М.,

за участю секретаря судового засідання Щитової Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Департаменту міського майна Маріупольської міської ради м. Маріуполь

до відповідача: Приватного підприємства "Альтаир-Плюс" м. Маріуполь

про стягнення заборгованості по орендній платі у розмірі 32831,58 грн.

та пені у розмірі 2452,87 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПРАВИ:

24.12.2015року шляхом направлення поштового відправлення Департамент міського майна Маріупольської міської ради м. Маріуполь (далі - Департамент) звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємства "Альтаир-Плюс" м. Маріуполь (далі – ПП "Альтаир-Плюс") про стягнення заборгованості по орендній платі у розмірі 32831,58 грн. та пені у розмірі 2452,87 грн. за договором №1247-О від 06.09.2011року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не виконані зобов'язання з оплати орендної плати за договором №1247-О на довгострокову оренду нежитлового приміщення від 06.09.2011року за період з червня 2015року по вересень 2015року включно, внаслідок чого виникла заборгованість та підстави для нарахування пені.

Ухвалою суду від 11.01.2016року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 905/67/16, розгляд справи відкладався.

На підтвердження зазначених у позові обставин позивач надав суду належним чином засвідчені копії: договору №1247-О на довгострокову оренду нежитлового приміщення від 06.09.2011року, витягу з Державного реєстру правочинів, витягу про державну реєстрацію прав, акту №6706 приймання-передачі нежилого приміщення в будинку 64а по вул.Пашковського від 06.10.2011року, рахунку №270/1 від 16.11.2015року, Положення про Департамент, розпорядження №42ос від 27.01.2015року, рішення Маріупольської міської ради №6/43-5016 від 30.12.2014року.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 324, 762 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ст.ст. 5,10,18, 19,26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

ПП "Альтаир-Плюс" звернулось до суду з клопотанням про направлення на юридичну адресу відповідача копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Дане клопотання судом задоволене.

15.02.2016року позивачем надані суду докази на підтвердження відправлення означених документів відповідачу.

ПП "Альтаир-Плюс" надав суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми ст.7 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» щодо скасування орендної плати за користування державним та комунальним майном з 14.04.2014року по дату набрання чинності Указу Президента України про завершення АТО.

Відповідач надав суду копії витягу з ЄДРПОУ щодо останнього, Статуту підприємства, правового висновку Донецької Торгово-промислової палати «Щодо засвідчення форс-мажорних обставин» №105/12.1-21-03 від 01.02.2016року, листа Департаменту №05/4-7 від 05.01.2016року.

У письмових поясненнях Департаменту від 02.02.2016року вказано, що у порушення п.5.3 договору Орендар не звертався до бухгалтерії Департаменту з метою отримання рахунків на оплату орендної плати у період з червня 2015року по вересень 2015року, докази направлення рахунків на адресу відповідача відсутні.

У судове засідання 10.03.2016року уповноважені представники сторін, не з’явились, про час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином, у спосіб, передбачений процесуальним законом.

Департамент звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи за відсутності представника установи, яке викладене у письмових поясненнях від 15.02.2016року.

Дане клопотання судом задоволене.

Згідно із пунктом 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011року у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до положень статті 81-1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи. З клопотаннями про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу сторони до суду не звертались.

Дослідивши представлені сторонами в порядку статті 43 ГПК України докази, вивчивши матеріали справи, приймаючи до уваги позицію відповідача, що викладена у судовому засіданні 25.02.2016року, суд у межах заявлених позовних вимог встановив наступне.

Статтею 11 ЦК України унормовано, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

06.09.2011року між Управлінням міського майна Маріупольської міської ради (Орендодавець) та Приватним підприємством “Альтаир-Плюс” (Орендар) укладений договір №1247-О на довгострокову оренду нежитлового приміщення.

Як виходить з п. 1 рішення Маріупольської міської ради №6/43-5016 від 30.12.2014року з 01.02.2015року Управління міського майна Маріупольської міської ради перейменовано у Департаменту міського майна Маріупольської міської ради, який у відповідності до п.1.1 Положення про Департамент є правонаступником прав та обов’язків відповідного Управління. Тобто, Департамент є стороною договору №1247-О.

Згідно п.1.1 договору на підставі заяви Орендаря від 15.08.2011року та договору дарування свідоцтва на право довгострокової оренди б/н від 01.08.2011року Орендодавець передає, а Орендар приймає у срочне платне користування нежитлове приміщення основної будівлі-пристрою Літ.А1-2, загальною площею 813,40кв.м., розташоване за адресою: місто Маріуполь, вулиця Пашковського, будинок № 64а на земельній ділянці, яка знаходиться у розпорядженні міської ради, а саме: приміщення №1 кімнати 65-91 та V-VIII, приміщення №2, кімната 1, приміщення №4, кімнати 1-8 та І,ІІ, пристрій для використання під заготівельну фабрику продуктів харчування (об’єкт торгівлі). Нежитлове приміщення дійсно належить територіальній громаді м.Маріуполя згідно свідоцтва на право власності ЯЯЯ№696863, виданого Маріупольською міською радою від 19.09.2008року та зареєстрованого у реєстрі прав власності на нерухоме майно – згідно витягу про реєстрацію від 19.09.2008року, виданого Маріупольським БТІ за реєстраційним №24772980 та витягу із реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого Маріупольським БТІ від 26.08.2011року №31093808 під реєстраційним №24772980 (номер запису 3052 у книзі:5).

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами, нотаріального посвідчення та державної реєстрації і діє до 30.09.2018року.(п. 8.1 договору).

Договір посвідчено приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області 06.09.2011року, зареєстровано в реєстрі за №3775. Договір є зареєстрованим у Державному реєстрі правочинів 06.09.2011року.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що вступ Орендаря у тимчасове платне володіння та користування приміщенням наступає на підставі договору та свідоцтва на право довгострокової оренди нежитлових приміщень міської комунальної власності з моменту підписання акту прийому-передачі вказаного нежитлового приміщення.

Розмір орендної плати визначається на підставі рішення Маріупольської міської ради.(п.5.1 договору)

Згідно пп. 5.2 п.5 договору за вказане у п.1.1 договору приміщення Орендар оплачує орендну плату за перший місяць у розмірі 4685,18грн. з розрахунку 5,76грн. за 1 кв.м. та перераховує її на розрахунковий рахунок Одержувача не пізніше останнього дня поточного місяця, з урахуванням індексу інфляції. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Оплата проводиться щомісячно не пізніше останнього дня поточного місяця. Орендар зобов’язаний отримати рахунок на оплату у бухгалтерії Департаменту. (п.5.3 договору).

Зі змісту спірного договору вбачається, що у відповідності до вимог статті 181 ГК України сторони досягли згоди і визначилися між собою за всіма істотними умовами щодо: предмету договірного зобов’язання, майна, що передається в оренду, а також розміру орендної плати та строку оренди. Зазначений правочин укладений у письмовій формі, підписаний уповноваженими представниками юридичних осіб, які мають необхідний обсяг дієздатності, без зауважень і складання протоколу розбіжностей, скріплений відтисками печаток підприємств посвідчений нотаріально, зареєстрований у встановленому законом порядку. Його зміст не суперечить актам цивільного законодавства, він сторонами не оспорений та у судовому порядку недійсним не визнаний.

Враховуючи викладене, суд вважає, що укладений договір за своєю правовою природою є договором оренди, а тому виниклі між сторонами спірні правовідносини за правилами абзацу другого частини першої статті 193 Господарського кодексу України регулюються відповідними нормами зобов’язального права і глави 58 Цивільного кодексу України з урахуванням приписів Закону України „Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (далі - Закон) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Державну політику у сфері оренди здійснюють у тому числі й органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності (ч.2. ст. 2 Закону).

Об'єктами оренди за цим Законом є у тому числі й нерухоме майно органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що не використовується зазначеними органами для здійснення своїх функцій, може бути передано в оренду без права викупу орендарем та передачі в суборенду (ч.1. ст. 4 Закону).

Статтею 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення (приведення у відповідність з цим Законом) законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря. Договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору. Передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди. (ч.1. ст.12, 13 Закону). Частиною статті 17 Закону встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до ч.1. ст. 759 ЦК України та ч.1. ст. 283 Господарського кодексу України (надалі – ГК України), за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч.1. ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Плата за користування майном встановлюється договором найму (ч.1. ст. 762 ЦК України).

Згідно ч.2. ст. 640 ЦК України, якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Приписами п.п.4.1, 4.2. договору встановлено зобов’язання сторін передати і відповідно прийняти за актом прийому-передачі приміщення у 10-денний термін після укладання договору оренди.

06.10.2011року сторонами договору підписано акт №6706 прийому-передачі майна, відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв вищезазначені нежитлові приміщення 813,40кв.м., розташоване по вул.Пашковського, буд.64а, м.Маріуполь.

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст. 599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

У зв’язку із невиконанням відповідачем умов договору №1247-О на довгострокову оренду нежитлового приміщення від 06.09.2011року у період з червня 2015р. по вересень 2015р. за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 32 831,58 грн., що стало підставою для нарахування пені в сумі 2452,87 грн. за період 01.08.2015р. по 16.11.2015р.

Указом Президента України №405/2014 від 14 квітня 2014року "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” запроваджено антитерористичну операцію на території України.

Законом України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” визначений період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності зазначеним Указом Президента України та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

На час розгляду справи антитерористична операція триває.

У відповідності до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у 10-денний строк з дня опублікування вказаного Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" № 405/2014від 14 квітня 2014 року, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

У зв'язку із зазначеними приписами Закону, Розпорядженням КМУ України №1085-р від 07.11.2014року затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення. До переліку пунктів, на території яких органі влади тимчасово не здійснюють свої повноваження увійшло місто Маріуполь, Донецької області.

Розпорядженням №1079-р від 05.11.2014 року Кабінет Міністрів України зупинив дію зазначеного вище розпорядження.

Правомірність розпорядження КМУ №1079-р від 05.11.2014р. оспорюється у справі №826/18327/14 Окружного адміністративного суду м.Києва.

Одночасно, зі змісту ст. 1 Закону України “Про боротьбу з тероризмом” антитерористична операція включає комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності. Згідно зазначеного Закону райони проведення антитерористичної операції визначаються у тому числі керівництвом антитерористичної операції.

На виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України", приписів Закону України “Про боротьбу з тероризмом”, керівником Антитерористичного центру при СБУ виданий Наказ від 07.10.2014р. №33/6/а “Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення”, відповідно до якого районами проведення АТО визначені Донецька та Луганська області з терміном дії з 07.04.2014року.

Згідно Закону України “Про боротьбу з тероризмом” в районі проведення антитерористичної операції встановлюється особливий порядок пов'язаний з наданням спеціальних повноважень, необхідних для забезпечення безпеки і здоров'я громадян, які опинилися в районі проведення антитерористичної операції, нормального функціонування державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій.

Таким чином, проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей з 07.04.2014р. визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом.

Одночасно, проведення антитерористичної операції на території м. Маріуполь Донецької області з 07.04.2014р. є загальновідомим фактом.

За змістом п.39 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. по справі Серявін та інші проти України, будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, якою це право встановлено, лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Згідно із ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006р. рішення Європейського суду є джерелом права для національних судів. Враховуючи викладене та принцип верховенства права, закріплений ст.8 Конституції України, суд вважає, що незабезпечення державними органами передумов виконання Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» порушує той самий справедливий баланс та не може бути підставою для відмови в захисті прав відповідача судом.

Крім того, суд приймає до уваги, що 02.12.2015року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження №1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України», до якого також увійшло місто Маріуполь. Даним розпорядженням визнано такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція”; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 1079 “Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053.

Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" визначені заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, зокрема, відповідно до ст. 7 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», скасовано на період проведення антитерористичної операції орендну плату за користування державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Згідно витягу з ЄДРПОУ місцем реєстрації та місцем знаходження відповідача є місто Маріуполь.

За договором №1247-О від 06.09.2011року майно передавалось у оренду для використання під заготівельну фабрику продуктів харчування (об’єкт торгівлі), тобто для ведення підприємницької діяльності.

Інформації щодо зміни місцезнаходження та проведення підприємницької діяльності відповідачем в іншому місці суду не надано.

На підставі вищевикладеного, враховуючи зазначені вище норми закону, а також усвідомлюючи загальновідомий факт місцезнаходження відповідача в зоні активних бойових дій, суд застосовує до правовідносин між позивачем та відповідачем ст. 7 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та відмовляє у задоволені вимог щодо заборгованості з орендної плати в сумі 32 831,58 грн.,яка виникла за період з червня 2015р. по вересень 2015р. - період проведення антитерористичної операції.

Суд не приймає до уваги посилання позивача, викладені у листі Департаменту №05/4-7 від 05.01.2016року відносно того, що згідно Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов’язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України, який у відповідача відсутній, що унеможливлює застосування до спірних правовідносин відповідного Закону.

Зокрема, норма ст.7 Закону є нормою прямої дії, не потребує додаткового підтвердження і не ставиться у залежність від виконання суб’єктами господарювання будь-яких дій, а саме, отримання вказаного сертифікату. Питання звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов’язань не охоплюються ст.7 Закону, в ній мова йде про скасування орендної плати за користування державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції у період її проведення.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язань. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Положення п.7.3. договору передбачають, що у разі порушення терміну внесення орендної плати, починаючи з першого числа місяця, наступного за звітним, з Орендаря стягується пеня у розмірі двох облікових ставок Національного банку України від місячної орендної плати за кожний день прострочення. Нарахування штрафних санкцій за прострочку внесення орендної плати припиняється з того дня, коли зобов’язання виконані у повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення пені у розмірі 2452,87 грн., суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині, з огляду на те, що з розрахунку пені, доданого позивачем до матеріалів справи, вбачається, що нарахування пені здійснено позивачем щодо заборгованості з орендної плати в сумі 32 831,58 грн., що виникла за період з червня 2015р. по вересень 2015р. з розмежуванням по місяцям, та враховуючи висновки суду про відмову у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості з орендної плати.

У відповідності до ст.49 ГПК України, враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, витрати по оплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 549, 599, 629, 640, 759 Цивільного кодексу України; ст.ст. 181, 193, 202, 230, 283, 286 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 82-85, 115,116 Господарського процесуального кодексу України, Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», Законом України «Про оренду державного та комунального майна» суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог Департаменту міського майна Маріупольської міської ради м. Маріуполь до відповідача: Приватного підприємства "Альтаир-Плюс" м. Маріуполь про стягнення заборгованості по орендній платі у розмірі 32831,58 грн. та пені у розмірі 2452,87 грн.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 10.03.2016року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 15.03.2016року.

Суддя А.М. Осадча