Рішення № 56545430, 17.03.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.03.16р. Справа № 904/132/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантіс", 52500, Дніпропетровська обл., Синельниківський р-н, м. Синельникове, вул. Космічна, буд. 1

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Эффект", 83009, Донецька обл., м. Донецьк, вул. Будинкобудівельна, буд. 10

відповідача-2 Приватного акціонерного товариства "Винагрокомплекс", 5

про стягнення заборгованості у розмірі 72 035,34 грн.

Суддя Панна С.П.

Представники:

від позивача ОСОБА_1О - представник за довіреністю № б/н від 02.10.2015 року

від відповідача-1 не з'явився

від відповідача-2 не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Атлантіс" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Эффект" про стягнення заборгованості у розмірі 71 035,34 грн. та Приватного акціонерного товариства "Винагрокомплекс" про стягнення заборгованості у розмірі 1 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем-1 умов договору поставки від 01.03.2010 року за № 9 та невиконанням відповідачем-2 положень договору поруки № 18-14 від 18.03.2014 року.

24.07.2016року позивач уточнює позовні вимоги та просить стягнути на його користь з відповідача-1 71035,34 грн. боргу та солідарнр стягнути. з В-1 та В-2 1000,00 грн. cудовий збір покласти на відповідачів.

01.03.2016 року позивач направив уточнення до позовної заяви де просить на його користь стягнути з В-1 заборгованість у сумі 75754,99 грн. та солідарно стягнути з В-1 та В-2суму у розмірі 1000,00 грн., судовий збір покласти на відповідачів.

10.03.16 року позивач уточнює позовні вимоги та просить на його користь стягнути з Відповідача-1 75748, 95грн. та солідарно стягнути з В-1 та В-2 1000,00 грн. cудовий збір покласти на відповідачів.

В-1 та В-2 мотивовані відзиви на позовну заяву не надали, в судове засідання 04.02.16 р., 24.02.2016 р., 10.03.16 р., не з'явились.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 04.02.2016 року юридичне місцезнаходження відповідача-1:83009, Донецька обл., м. Донецьк, вул. Будинкобудівельна, буд. 10 - куди судом і надсилалась ухвала про порушення провадження у справі.

Відповідач-2 мотивований відзив на позовну заяву не надав, в судове засідання 24.02.2016 року не з'явився.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 24.02.2016 року юридичне місцезнаходження відповідача-2 : 52005, АДРЕСА_1 - куди і надсилались ухвали суду.

Відповідно до підпункту 3.9.1 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд:

ВСТАНОВИВ:

01.03.2010 між ТОВ "Атлантіс" та ТОВ "Эффект" було укладено Договір за №9 згідно п.1.1якого, продавець (ТОВ "Атлантіс") надає дистриб'ютору (ТОВ "Эффект") право офіційного представництва (не виключне) на договірній території Донецькій області (окрім м. Донецька та м. Маріуполя), у відношенні алкогольної продукції, асортимент якої вказаної у додатку №1.

Відповідно до положень п.3.1 вищезазначеного Договору продавець зобов'язується поставити продукцію, а дистриб'ютор зобов'язується прийняти та оплатити зазначену продукцію.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Відповідно до положень п.3.15 вищевказаного договору, право власності на продукцію, ризик її випадкового знищення чи пошкодження переходить від продавця до дистриб'ютора з моменту підписання сторонами належним чином оформленої накладної.

Таким чином, поставка вважається закінченою з моменту передачі партії товару покупцю у власність, що посвідчується товарно-транспортною накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін та необхідними товаророзпорядчими документами.

З зазначеного вбачається, що підписавши видаткові та товарно-транспортні накладні на переміщення алкогольних напоїв, Відповідачем-1 своїм підписом та печаткою підтвердив своє погодження саме із отриманою кількістю, асортиментом та ціною товару, а також засвідчив сам факт прийняття товару та перехід права власності на останній.

Стаття 664 Цивільного кодексу України передбачає, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно зі ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, а у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до положень п.3.17 Договору № 9, дистриб'ютор зобов'язаний оплатити поставлену продукцію протягом 21 календарних днів з моменту поставки продукції.

Як було з'ясовано в судовому засіданні, на виконання умов Договору ТОВ "Атлантіс", було поставлено продукцію відповідно до прийнятих та підтверджених замовлень Відповідача-1, а також одночасно з товаром Покупцеві передано документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до п.3.15 та п.3.16 Договору.

В свою чергу, станом на дату розгляду справи відповідачем-1 не сплачено суму заборгованості у розмірі 39 125,25 грн. за поставлений товар відповідно до наступних видаткових накладних: від 07.05.2014 за № 1066, від 09.05.2014 за № 1148, від 20.05.2014 за № 1546, за 27.05.2014 за № 1901, від 05.06.2014 за № 2456, від 10.06.2014 за № 2680, від 13.06.2014 за № 2984, від 19.06.2014 за № 3273, від 24.06.2014 за № 3490, від 25.06.2014 за № 3589, від 09.07.2014 за № 4308, від 09.07.2014 за № 4311.

Таким чином, сума заборгованості з урахуванням повернення товару склала 39 125,25 грн., яка підлягає задоволенню і підтверджується матеріалами справи.

Згідно з положеннями ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ст.525 ЦК України закріплено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття ст. 664 ЦК України передбачає, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Позивачем зазначений обов'язок був виконаний, що підтверджено Відповідачем-1, шляхом підписання видаткових та товарно-транспортних накладних на переміщення алкогольних напоїв.

Згідно зі ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, а у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Покупець вважається таким, що прострочив виконання свого зобов'язання по оплаті продукції, зі спливом визначеного умовами Договору строку, відведеного покупцю для виконання його грошового зобов'язання (згідно п.3.17 вищенаведеного договору, 21 календарний день з моменту поставки товару).

Відповідно до п.1.9 Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань"день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Згідно з п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року за № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до приписів п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року за № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Отже, зі спливом 21 дня із дати поставки, зобов'язання Відповідач-1 з оплати грошових коштів вважається простроченим.

Позовні вимоги по стягненню з відповідачаи 3% річних у сумі 2094,10 грн.,інфляційних у розмірі 24401,22грн.,підлягають до стягнення.

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно до положень ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (надалі - Закон) встановлено, що його норми регулюють договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до ст. 1 Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону).

Отже, Законом передбачено обов'язкове встановлення у договорі розміру штрафних санкцій за невиконання зобов'язань.

Відповідно до п. 4.3 Договору №9, у випадку порушення строків сплати дистриб'ютор сплачує продавцю пеню в розмірі 0,5% від простроченої суми заборгованості за кожний день прострочення до повного погашення заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочення платежу.

В свою чергу, відповідно до п.4.3 Договору №9 від 01.03.2010 року, у випадку прострочення платежу на десять та більше банківських днів дистриб'ютор сплачує продавцю штраф у розмірі 10% від суми заборгованості. Враховуючи той факт, що просрочка по оплаті заборгованості становить понад 10 банківських днів, штраф відповідно до п.4.3 Договору №9 складає 3 912,53 грн.

1)Таким чином сума пені, що нараховувалась на суму заборгованості склала 7 191,19 грн., штраф у розмірі 10% від суми заборгованості становить 3 912,53 грн. які також підлягають до стягнення.

Отже, загальна сума грошових коштів, які підлягають стягненню з Відповідача - 1 за порушення зобов'язань за Договором №9 складає 76 754,99 грн., в тому числі:

2)Основна заборгованість - 39 125,25 грн.;

3) 3% річних нарахованих на заборгованість за договором №9 - 2 109,16 грн.;

4)Інфляційні витрати- 24 416,86 грн.;

5)Пеня - 7 191,19 грн.;

6)Штраф у розмірі 10% від суми заборгованості- 3 912,53 грн.

Так, Відповідач-1 з дати підписання накладних став власником алкогольної продукції.

18.03.2014 року між ТОВ "Атлантіс" та ПрАТ "ВИНАГРОКОМПЛЕКС" був укладений договір поруки, згідно якого ПрАТ "ВИНАГРОКОМПЛЕКС" (поручитель за Договором) поручився перед ТОВ "Атлантіс" (кредитор за Договором) за виконання обов'язку ТОВ "Эффект" (боржник за Договором) щодо оплати наданих послуг за Договором №9 від 01.03.2010 року укладеним між кредитором та боржником.

Відповідно до ст. 554 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно п.3.1 Договору поруки передбачений Договором обов'язок поручителя перед кредитором обмежується сплатою суми 1 000 (оду тисячу) гривень.

Відповідно до п.3.2 Договору поруки поручитель не відповідає за сплату боржником процентів, за відшкодування збитків, а також штрафних санкцій за неналежне виконання зобов'язання по основному договору.

Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 Цивільного когдексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Згідно п.6.1. розділу 6 договору поруки за№18-14 від 18.03.2014 договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2015 року.,тобто договір поруки припинив свою дію. У позовних вимогах до В-1 в стягненні 1000 грн. позивачу необхідно відмовити.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем з урахуванням направлених ним уточнень до позовної заяви, переплачено судовий збір у сумі 1 378,00 грн. (платіжне доручення № 13704 від 30.11.2015 року, платіжне доручення № 602 від 29.02.2016 року), який згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" підлягає поверненню, але за клопотанням сторони. Клопотання від позивача не надійшло.

Судовий збір необхідно покласти на відповідача-1 Товариство з обмеженою відповідальністю "Єффект", оскільки спір виник з його вини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Эффект" (83009, Донецька обл., м. Донецьк, вул. Будинкобудівельна, буд. 10, код ЕДРПОУ 32575736) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантіс" (52500, Дніпропетровська обл., Синельниківський р-н, м. Синельникове, вул. Космічна, буд. 1, код ЄДРПОУ 30012937) основну заборгованість за договором № 9 від 01.03.2010 року у сумі 39 125 (тридцять дев'ять тисяч сто двадцять п'ять) грн. 25 коп., 3% річних у сумі 2 094 (дві тисячі дев'яносто чотири) грн. 10 коп., інфляційних витрат у розмірі 24 401 (двадцять чотири тисячі чотириста одна) грн. 22 коп., пені у сумі 7 215 (сім тисяч двісті п'ятнадцять) грн. 85 коп., штраф у розмірі 3 912 (три тисячі дев'ятсот дванадцять) грн. 53 коп. та судового збору у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп., про що видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 15.03.2016 року

Суддя ОСОБА_2