Рішення № 56545173, 16.03.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

№22-ц/796/3683/16 Головуючий у 1-ій інстанції - Сирбул О.Ф.

Доповідач - Панченко М.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2016 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.Києва у складі:

головуючого - Панченка М.М.

суддів - Волошиної В.М., Барановської Л.В.

при секретарі - Желепі О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м.Києва», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція», Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» про зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2015 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м. Києва», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція», Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва», в якому просив зобов'язати відповідача здійснити перерахунок заборгованості зі сплати житлово-комунальних послуг по квартирі АДРЕСА_1 з моменту набуття позивачем права власності на указану квартиру, а також зобов'язати відповідача не включати такий борг, який виник до 27 травня 2015 року, до суми заборгованості в майбутньому.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 27 травня 2015 року між ним та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. Після набуття права власності на квартиру та отримання квитанцій про сплату житлово-комунальних платежів, позивач постав перед фактом існування заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг у попереднього власника квартири в загальній сумі 4 887 грн. 32 коп. За заявою ОСОБА_2 відповідачем було відкрито інший особовий рахунок на ім'я нового власника квартири, проте, разом із відкриттям такого рахунку до нього було внесено борг попереднього власника. Отже, позивач, вважає, що у зв'язку з відсутністю будь-яких договірних відносин між ним та відповідачем, на нього не може бути покладено обов'язок зі сплати заборгованості за житлово-комунальні послуги, яка виникла у колишнього власника квартири.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 22 грудня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

В поданій апеляційній скарзі позивач, посилаючись на доводи позовної заяви, просить оскаржуване рішення скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Заслухавши доповідь по справі, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставинах, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, зазначеним вимогам в повній мірі рішення суду не відповідає.

Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_2 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 з 1989 року.

27 травня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 /а.с. 5-6/.

Указана квартира до її купівлі позивачем мала два особових рахунки(особовий рахунок розділений між двома співвласниками) та є приватизованою. Одну кімнату займала ОСОБА_3 разом з двома доньками та братом - ОСОБА_2, іншу кімнату займала ОСОБА_4, сім'я якої складається з двох осіб /а.с. 35/.

Згідно квитанцій про оплату житлово-комунальних послуг /а.с. 8/, у попереднього власника указаної квартири утворився борг з оплати житлово-комунальних та інших послуг в сумі 3404 грн. 53 коп., а також з оплати централізованого опалення в сумі 1482 грн. 79 коп.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 зареєстрований та проживає у квартирі АДРЕСА_1 з 1989 року, а тому є споживачем відповідних житлово-комунальних послуг, які надавалися якісно та в повному обсязі, з огляду на що, підстави для здійснення перерахунку заборгованості відсутні.

Проте, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду, який не в повній мірі відповідає нормам чинного матеріального права.

Так, за змістом ч.ч. 1,2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

В силу вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

За змістом ч. 3 ст. 29 цього ж Закону, договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцями цих послуг.

Отже, чинним законодавством встановлено обов'язок власника квартири укладати відповідні договори про надання послуг з безпосередніми їх виконавцями, а також обов'язок оплачувати отримані послуги.

Таким чином, єдиною підставою нарахування заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг є неналежне виконання стороною відповідного договору(власником квартири) свого обов'язку щодо своєчасної оплати вартості таких послуг.

Між тим, до моменту купівлі квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 не був стороною жодного договору про надання послуг в даній квартирі.

За змістом ст. 322 ЦК України, саме на власника покладається тягар утримання майна. Виходячи із системного аналізу вищевикладеного, новий власник майна не зобов'язаний сплачувати борги попереднього власника, якщо судом буде встановлено, що він не брав на себе обов'язку з їх сплати.

Матеріали справи не містять підтверджень того, що ОСОБА_2 брав на себе зобов'язання зі сплати заборгованості за житлово-комунальні послуги попереднього власника квартири шляхом укладання відповідних правочинів, прийняття спадщини або передбачення такого пункту в договорі купівлі-продажу зазначеної вище квартири.

Посилання суду першої інстанції на факт проживання позивача в квартирі АДРЕСА_1 ще з 1989 року не дає підстав для висновку про те, що позивач має обов'язок погашення боргу попереднього власника квартири, з огляду на наступне.

Так, згідно з ч.3 ст.156 ЖК України, повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі вирішується в судовому порядку.

За змістом указаної норми закону, розмір участі члена сім'ї власника у витратах по утриманню будинку (квартири) та прибудинкової території визначається за домовленістю між власником та членом його сім'ї, а в разі спору - судом.

У відповідності до п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету міністрів України №572 від 8 жовтня 1992 року, саме власник квартири зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, оплачувати надані житлово-комунальні послуги.

Отже, суб'єктами правовідносин щодо оплати житлово-комунальних послуг є власник та виконавець. При цьому, за домовленістю власника з членами його сім'ї може бути встановлено розмір участі члена сім'ї власника у витратах по утриманню будинку.

Як зазначив позивач в суді апеляційної інстанції, проти чого не заперечував представник відповідача, квартира АДРЕСА_1 в період нарахування заборгованості належала двом співвласникам: ОСОБА_3 та ОСОБА_4, у зв'язку з чим особовий рахунок по сплаті житлово-комунальних послуг по даній квартирі був розділений на дві частини. Отже, дана квартира по суті була «комунальною», а в квартирі мешкало дві окремі сім'ї(ОСОБА_3 та ОСОБА_4), які окремо користувалися житлово-комунальними послугами та мали відокремлені особові рахунки по їх сплаті.

Указана обставина підтверджується, зокрема, копією довідки форми №3 /а.с. 35/, з якої вбачається що квартира АДРЕСА_1 має два особових рахунки та є приватизованою. Одну кімнату займає ОСОБА_3 разом з двома доньками та братом - ОСОБА_2, іншу кімната займає ОСОБА_4, сім'я якої складається з двох осіб.

Таким чином, позивач дійсно був зареєстрований у спірній квартирі ще з 1989 року, проте, як член сім'ї саме ОСОБА_3.

Між тим, як слідує з матеріалів справи, зокрема, з довідки про нарахування та сплату по особовому рахунку, наданої в судовому засіданні позивачем, заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг виникла саме у ОСОБА_4, членом сім'ї якої в розумінні ст. 156 ЖК України ОСОБА_2 не був, у зв'язку з чим жодних обов'язків з оплати такої заборгованості не має.

Після набуття позивачем права власності на зазначену квартиру шляхом її купівлі у ОСОБА_3, яка в свою чергу, з 2014 року була власником усієї квартири на підставі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 грудня 2014 року, відповідачем покладено заборгованість ОСОБА_4 на особовий рахунок ОСОБА_2, чим порушено законні права та інтереси останнього.

Отже, враховуючи, що відсутні правові підстави для нарахування ОСОБА_2 заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг в квартирі АДРЕСА_1 за період до 27 травня 2015 року, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок такої заборгованості, виключивши за ОСОБА_2 борг, який виник у попереднього власника, тобто до 27 травня 2015 року.

Щодо позовної вимоги про не включення суми заборгованості, яка виникла до 27 травня 2015 року, до можливої майбутньої суми заборгованості ОСОБА_2, то колегія суддів вважає за доцільне указану вимогу відхилити, як таку, що охоплюється основною вимогою про здійснення перерахунку заборгованості та не потребує додаткового задоволення.

При цьому, колегія суддів вважає, що Комунальне підприємство «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м. Києва» не позбавлене права стягнути заборгованість по указаній квартирі, яка виникла за період до 27 травня 2015 року, з попереднього власника квартири, за яким утворилася така заборгованість.

Крім того, відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений при зверненні до суду останнім судовий збір в сумі 1083 грн. 12 коп.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову в частині вимог про здійснення перерахунку заборгованості ОСОБА_2.

Керуючись ст.ст.307,309, ч.2 ст.314 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 грудня 2015 року та ухвалити нове рішення наступного змісту.

Позов ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м. Києва», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція», Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва», про зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Зобов'язати Комунальне підприємство «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м. Києва» здійснити перерахунок заборгованості ОСОБА_2 з оплати житлово-комунальних та інших послуг, в тому числі послуг з централізованого опалення, по квартирі АДРЕСА_1, починаючи з 27 травня 2015 року, виключивши за ОСОБА_2 заборгованість з оплати житлово-комунальних та інших послуг, в тому числі послуг з централізованого опалення, яка виникла до 27 травня 2015 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м. Києва» на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір в розмірі 1083 грн. 12 коп.

Рішення набирає чинності негайно, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання чинності шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: