Рішення № 56545039, 16.03.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції: Сирбул О.Ф.

№ 22-ц/796/4022/2016 Доповідач: Шебуєва В.А.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2016 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва

в складі: головуючого-судді Шебуєвої В.А.,

суддів Українець Л.Д., Оніщука М.І.,

секретар: Троц В.О.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності від імені та в інтересах ОСОБА_2, на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 10 грудня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 10 грудня 2015 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 три проценти річних за договором позики за період з 25 березня 2014 року по 23 квітня 2015 року в сумі 2 824,31 грн., а також 28,24 грн. судових витрат зі сплати судового збору, а всього 2 852,55 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта, суд неправильно визначив суму боргу ОСОБА_3 перед позивачем та безпідставно відмовив у задоволенні вимог в частині стягнення інфляційної складової за час прострочення виконання зобов'язання.

В апеляційній інстанції представник ОСОБА_4 підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити.

Представник ОСОБА_3 просить відхилити подану апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 05 квітня 2013 року ОСОБА_2 надав ОСОБА_3 позику у розмірі 3 800 доларів США. Договір позики грошей був оформлений письмовою розпискою, в якій відповідач зобов'язувався повернути зазначену суму грошей до 05 червня 2013 року, проте у зазначений строк ОСОБА_3 в добровільному порядку борг не повернув.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 25 лютого 2014 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість за вищевказаним договором позики в національній валюті України - в сумі 30 670,55 грн., а також три проценти річних від простроченої суми в розмірі 419,40 грн.

Вказане рішення суду набрало законної сили 10 березня 2014 року (а. с. 8).

24 квітня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України трьох процентів річних за період з 25 березня 2014 року по 23 квітня 2015 року в сумі 2781,03 грн. та борг з урахуванням інфляційної складової за період з червня 2013 року по березень 2015 року включно в сумі 98 795,11 грн. Послався на те, що ОСОБА_3 не виконує рішення Дарницького районного суду м.Києва від 25 лютого 2014 року.

Суд першої інстанції дійшов задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2 частково, стягнувши з ОСОБА_3 на користь позивача три проценти річних за договором позики за період з 25 березня 2014 року по 23 квітня 2015 року в сумі 2 824,31 грн. В задоволенні вимог ОСОБА_2 про стягнення інфляційної складової суд першої інстанції відмовив.

При цьому, суд виходив з того, що за договором позики ОСОБА_3 були надані кошти в іноземній валюті - доларах США, а тому ОСОБА_2 не має права на стягнення інфляційної складової згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України. Сума трьох процентів річних за прострочення виконання зобов'язання була обрахована судом з визначенням еквіваленту позики за курсом гривні, встановленого НБУ станом на день ухвалення рішення - 10 грудня 2014 року.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції та вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ст. ст. 526, 527 ЦК України належним виконанням зобов'язання є, зокрема, виконання його належними сторонами або уповноваженими особами, під якими слід розуміти будь-яку особу, яка має повноваження сторони зобов'язання, про що може бути зазначено у договорі або виданій відповідно до закону довіреності.

Аналіз норм ст. 99 Конституції України, ст. ст.192, 533 ЦК України дає підстави для висновку, що незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій визначена сума зобов'язання) валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і його виконання є національна валюта України - гривня.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як було встановлено судом, рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 25 лютого 2014 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики в національній валюті України в сумі 30 670,55 грн. Відтак, за результатами розгляду спору щодо договору позики, укладеного між ОСОБА_2 і ОСОБА_3, та відповідно до заявлених ОСОБА_2, позовних вимог суд стягнув борг в національній валюті 30 670,55 грн.

Наявність рішення суду, що набрало законної сили у спорі між тими самими сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав відповідно до п.2 ч.2 ст. 122 ЦПК України, п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України позбавляє ОСОБА_2 повторно пред'явити до ОСОБА_3 позов щодо стягнення боргу в національній валюті за договором позики у іноземній валюті. Проте ОСОБА_2 вправі порушувати питання про стягнення на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України з ОСОБА_3 трьох процентів річних та інфляційної складової за весь час прострочення сплати грошової суми, визначеної рішенням суду.

Враховуючи викладене, з ОСОБА_3 на користь позивача підлягає стягненню 995,74 грн. трьох процентів річних за період з 25 березня 2014 року по 23 квітня 2015 року та 15 028,56 грн. інфляційної складової за період з 10 березня 2014 року по 31 березня 2015 року, а всього 16 024,30 грн. Відповідальність за порушення грошового зобов'язання при цьому застосовується до зобов'язання у сумі 30670,55 грн.

За результатами розгляду апеляційної скарги представника ОСОБА_2 рішення Дарницького районного суду м. Києва від 10 грудня 2015 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України пропорційно до задоволених вимог з ОСОБА_3 на користь позивача підлягає стягненню 160,24 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності від імені та в інтересах ОСОБА_2, задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 10 грудня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2995,74 грн. трьох процентів річних за період з 25 березня 2014 року по 23 квітня 2015 року та 15 028,56 грн. інфляційної складової за період з 10 березня 2014 року по 31 березня 2015 року, а всього 16 024,30 грн.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2160,24 грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили з часу проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді