Постанова № 56544790, 09.03.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

09 березня 2016 р. Справа № 820/11860/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

суддів - Мар'єнко Л.М., Полях Н.А.,

за участю секретаря судового засідання - Цибульник Г.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області - Биковченко Н.І.,

представника третьої особи - Ключника А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Міністерства внутрішніх справ України, третя особа - Дергачівський районний відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, про визнання дій протиправними, скасування наказу та поновлення на роботі,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд з урахуванням уточнень: визнати дії ГУМВС України в Харківській області та Міністерства внутрішніх справ України щодо звільнення ОСОБА_4 з органів внутрішніх справ України без обов'язкового працевлаштування протиправним; скасувати наказ № 594 о/с від 05.11.2015 року, виданий начальником ГУМВС України в Харківській області в частині звільнення ОСОБА_4 згідно з пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, у запас Збройних сил за ст. 64 "Г" (через скорочення штатів) як такий, що виданий з порушенням норм чинного законодавства; поновити ОСОБА_4 на посаді оперуповноваженого СКМСД Дергачівського РВ ХМУ з 06 листопада 2015 року, а якщо це неможливо у зв'язку з відсутністю цієї посади, то зобов'язати Головне управління МВС України в Харківській області та Міністерство внутрішніх справ України призначити ОСОБА_4 на іншу рівноцінну за фахом посаду в органах внутрішніх справ.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач перебуваючи у декретній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, була незаконно та необґрунтовано звільнена у зв'язку із скороченням штатів. Як зазначив позивач а ні попереднього попередження про звільнення, а ні пропозицій щодо іншої роботи - з боку керівництва не було чим допущено бездіяльність в цей частині своїх обов'язків про проведенні процедури скорочення штатів, тим самим порушили конституційні та трудові права позивача.

Представник позивача в судовому засіданні просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, з підстав зазначених у позовній заяві та доданих до неї доказів.

Представник відповідача, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив у їх задоволенні відмовити.

Представник відповідача, Міністерства внутрішніх справ України в судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином.

Представник третьої особи, Дергачівського РВ ГУ МВС України в Харківській області в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував.

Згідно ч.2 ст.128 КАС України - неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 31.08.2006 року прийнята на службу в органах внутрішніх справ України на підставі наказу від 30.08.2006 року № 87 о/с.

Відповідно до наказу ГУМВС України в Харківській області № 330 о/с від 07.07.2015 року з 15.06.2015 року по 18.10.2015 року позивачу було надано відпустку по вагітності та пологами та наказом ГУМВС України в Харківській області № 564 о/с від 20.10.2015 року була надана відпустка до догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років з 19.10.2015 року по 02.09.2018 року.

Наказом ГУМВС України в Харківській області від 05.11.2015 року № 594 о/с, звільнено згідно з п. 10 та п. 11 розділу ХІ Закону України "Про національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, у запас Збройних сил за ст. 64 "г" (через скорочення штатів) капітана міліції ОСОБА_4, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею віку 3 років, оперуповноваженого СКМСД Дергачівського РВ ГУ, з 06.11.2015 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції за переліком згідно з додатком 1; ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ за переліком згідно з додатком 2.

Згідно із додатками 1, 2 до зазначеної постанови утворено Головне управління Національної поліції в Харківській області та ліквідовано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області.

Як вбачається з матеріалів справи наказом № 1347 від 03.11.2015 року «Про затвердження голів ліквідаційних комісій територіальних органів МВС по Харківській області» утворено ліквідаційні комісії територіальних органів Міністерства внутрішніх справ у Харківській області і, зокрема, головою ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (код ЄДР 08592313) призначено начальника ГУ МВС України в Харківській області генерал-майора міліції ОСОБА_5.

Судом встановлено, що відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців, Дергачівський РВ ХМУ ГУ та ГУ МВС України в Харківській області знаходяться в стані припинення.

Суд зазначає, що 2 липня 2015 року прийнято Закон України «Про Національну поліцію». Даний Закон визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, в тому числі звільнення, регулюється спеціальним законодавством, зокрема, Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі Положення № 114).

Пунктом 10 Положення № 114 визначено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Відповідно до частини першої 47 Закону України «Про Національну поліцію», призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України.

Згідно із пунктом 8 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Проте, механізму скорочення атестованих працівників органів внутрішніх справ спеціальним законодавством не передбачено. У зв'язку з цим, відповідно до ч. 7 ст. 9 КАСУ, згідно якої разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права), при скороченні атестованих працівників органів внутрішніх справ у частині, яка не врегульована спеціальним законодавством, слід застосовувати аналогію закону, тобто використовувати правові акти, що регулюють подібні за змістом відносини (аналогія закону).

Дана позиція відповідає вимогам рішення Конституційного Суду України від 7 травня 2002 року № 8-рп/202 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або посадових осіб), відповідно до якого, при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосовувати норми Кодексу законів про працю України, у якому визначено основні трудові права працівників.

Враховуючи, що спеціальним Законом не визначено строк попередження працівників органів внутрішніх справ про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів, суд вважає, що працівники відповідно до статті 49-2 Кодексу законів про працю України повинні бути попереджені про майбутнє звільнення не пізніше ніж за два місяці.

Крім того, відповідно до пункту 17 Положення № 114 вагітні жінки і матері з числа осіб рядового і начальницького складу користуються всіма правами і пільгами, встановленими законодавством.

Оскільки, Закон України «Про Національну поліцію» не містить положень щодо гарантій вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, тощо, в даному випадку до спірних правовідносин застосовуються конституційні принципи і загальні засади права.

Гарантії для даної категорії осіб передбачені Кодексом законів про працю України, зокрема, згідно із частиною третьою статті 184 Кодексу законів про працю України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору.

Зазначене положення відповідає правовій позиції Європейського Суду з прав людини.

Згідно статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, яка встановлює, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України. Крім того, ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлює, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 р. № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Обов'язковість судових рішень гарантується, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод. Так, у рішенні ЄСПЛ від 22.03.2012 року по справі «Костянтин Маркін проти Російської Федерації» зазначено, що по-перше, право на відпустку по догляду за дитиною належить всім громадянам без будь-яких відмінностей за ознаками статі або професії. Збройні сили, поліція та державні службовці не виключаються з числа користувачів цього фундаментального права.

По - друге, право на відпустку по догляду за дитиною має мінімальний зміст. Кінцева мета гармонізації праці, особистого та сімейного життя для працюючих батьків та рівності чоловіків та жінок у відношенні можливостей ринку праці та відношення на роботі повинні враховуватися при встановленні форми, тривалості та умов відпустки по догляду за дитиною. В кінці періоду відпустки по догляду за дитиною працівники мають право повернутися на ту ж роботу або, якщо це неможливо, на еквівалентну роботу, сумісну з їхнім трудовим контрактом або відносинами. Права, придбані або такі, що мають бути придбаними працівником на дату початку відпустки по догляду за дитиною, повинні зберігатися до кінця відпустки по догляду за дитиною.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 244-2 КАСУ висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Вирішуючи спір по суті, Харківський окружний адміністративний суд з огляду на приписи ч.2 ст.161, ст. 244-2 КАС України зважає на правові висновки Верховного Суду України, викладені в постанові від 17.10.2011 р. по справі № 21-327а11, згідно з якими встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

При цьому, зазначена позиція Верховного Суду України щодо зобов'язання роботодавця (держави) є безумовним при його виконанні, тобто не мають встановлюватися додаткові вимоги щодо працевлаштування такого працівника, що кореспондує вищевказаній у справі позиції ЄСПЛ.

З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачами були порушені права позивача в частині звільнення її зі служби в органах внутрішніх справ всупереч вимогам п. 17 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114, статті 49-2 та частини третьої статті 184 Кодексу законів про працю України.

За таких обставин наказ ГУ МВС України в Харківській області від 05.11.2015 року № 594 о/с "По особовому складу" в частині звільнення ОСОБА_4 з займаної посади, є протиправним і підлягає скасуванню.

Щодо частини позовної вимоги про зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_4 на іншу рівнозначну за фахом посаду в органах внутрішніх справ, у разі неможливості поновити на посаді оперуповноваженого СКМСД Дергачівського РВ ХМУ, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що Дергачівський РВ ХМУ перебуває у стані припинення з 10.11.2015 року на момент розгляду справи не ліквідований.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Частиною 2 статті 104 ЦК України передбачено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно ч. 3 ст. 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Відповідно до вимог чинного законодавства України після скорочення посад, обов'язкове працевлаштування повинно відбуватися шляхом призначення на посади відповідного фаху, а оскільки позивач проходить службу в органах внутрішніх справ, то його обов'язкове працевлаштування повинно відбуватися шляхом переводу для подальшого проходження служби в інші органи внутрішніх справ України.

Таким чином, з огляду на те, що позивачу жодної вакантної посади не пропонувалось та враховуючи той факт, що до теперішнього часу процедура ліквідації Дергачівського РВ ХМУ не завершена та його не виключено з Єдиного державного реєстру, суд приходить до висновку про поновлення позивача саме на тій посаді, з якої її було протиправно звільнено.

Щодо позовної вимоги про визнання дій ГУМВС України в Харківській області та Міністерства внутрішніх справ України щодо звільнення ОСОБА_4 з органів внутрішніх справ України без обов'язкового працевлаштування протиправним, суд зазначає, що задоволення позовних вимог позивача в частині скасування наказу про її звільнення на поновлення на посаді є достатнім способом захисту порушених прав ОСОБА_4

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідачі належними та допустимими доказами не довели правомірності звільнення позивача з органів внутрішніх справ, тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Отже, постанову суду в частині поновлення позивача на посаді слід звернути до негайного виконання.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Міністерства внутрішніх справ України, третя особа - Дергачівський районний відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, про визнання дій протиправними, скасування наказу та поновлення на роботі - задовольнити частково.

Скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області № 594 о/с від 05.11.2015 в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_4 зі служби в органах внутрішніх справ України.

Поновити ОСОБА_4 на посаді оперуповноваженого СКМСД Дергачівського РВ Головного управління МВС України в Харківській області з 06 листопада 2015 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді оперуповноваженого СКМСД Дергачівського РВ Головного управління МВС України в Харківській області з 06 листопада 2015 року підлягає негайному виконанню.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 14 березня 2016 року.

Головуючий суддя Р.В. Мельников

Суддя Л.М. Мар'єнко

Суддя Н.А. Полях