Ухвала суду № 56544625, 15.03.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/225/2016(м)

265/6621/15-ц

Головуючий у 1 інстанції: Щербіна А.В.

Суддя-доповідач: Попова С.А.

Категорія 30

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Попової С.А.,

суддів Ігнатоля Т.Г., Кочегарової Л.М.,

за участю секретаря Герасимової Г.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» до ОСОБА_2 про компенсацію виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 14 січня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2015 року ПрАТ «СТ «Іллічівське» звернулось до суду із вказаним позовом до ОСОБА_2 про компенсацію виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу, посилаючись на наступне. 27.03.2013р. сталася дорожньо-транспортна пригода, за якої ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом марки «ГАЗ 3302», держномер НОМЕР_1, цивільно-правова відповідальність власника якого (ОСОБА_3) була застрахована 20.11.2012р. СТ «Іллічівське» (Поліс № АЕ/1376620), скоїв зіткнення з транспортним засобом марки «ВАЗ 2103» держномер НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_4 Постановою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 24.04.2013р. ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні ДТП. Подія визнана позивачем страховим випадком, на підставі чого ОСОБА_4 здійснено відшкодування збитків пошкодженого транспортного засобу в розмірі 4139,78грн. Відповідно до п. 8. договору страхування до керування забезпеченим ТЗ не допущені особи з водійським стажем менше 3 років. А оскільки ОСОБА_2 на момент ДТП мав водійський стаж менше 3 років (водійське посвідчення видано 03.09.2011р.), що є порушенням умов страхування, то із урахуванням ч. 38-1.1. ст. 38-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик просив стягнути з відповідача 50% виплаченого страхового відшкодування, що в грошовому виразі становить 2069,98грн., а також компенсувати понесені судові витрати.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 14 січня 2016 року позов ПрАТ «СК «Іллічівське» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПрАТ «СТ «Іллічівське» частину виплаченого страхового відшкодування в розмірі 2069,89грн. та судовий збір в розмірі 1218грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального права, просив рішення скасувати, ухваливши нове рішення з відмовою в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5, який підтримав доводи скарги довірителя, заперечення проти скарги представника позивача ПрАТ «СТ «Іллічівське» - ОСОБА_7, розглянувши справу згідно із ч. 2 ст. 305 ЦПК України у відсутність повідомленого про дату і час розгляду справи відповідача, від якого надійшла заява про вирішення справи у його відсутність, дослідивши письмові матеріали справи і обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, за таких підстав.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом і це вбачається з матеріалів справи, 20.11.2012р. між ПрАТ «СТ «Іллічівське» та ОСОБА_3 укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс № АЕ/1376620) зі строком дії 01.12.2012р.-30.11.2013р. Забезпечений транспортний засіб - автомобіль марки «ГАЗ 3302», реєстраційний номер НОМЕР_1.

У п. 8 «Особливі умови використання забезпеченого ТЗ» вказано, що до керування забезпеченим транспортним засобом не допускаються особи з водійським стажем менше 3-х років.

В період дії вказаного договору страхування - 27.03.2013р. відповідач ОСОБА_2, керуючи забезпеченим автомобілем «ГАЗ 3302», скоїв дорожньо-транспортну пригоду зіткненням із автомобілем ВАЗ-2103, державний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_4, порушивши вимоги п. 11.2, 11.3 ПДР України. Вина відповідача у настанні ДТП встановлена постановою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 24.04.2013р. про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

За наслідками ДТП ПрАТ СТ «Іллічівське» 10.06.2013р. здійснило виплату страхового відшкодування ОСОБА_4 в сумі 4139,78грн.

Задовольняючи позов, суд врахував, що договором страхування було обумовлено обмеження, за яким до керування забезпеченим засобом не допускаються особи з водійським стажем до 3 років, яким являється відповідач ОСОБА_2 На підставі п. 38-1.1. ст. 38-1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", в редакції, що діяла на момент укладення договору страхування, суд визначив матеріальну відповідальність відповідача в розмірі 50% від страхового відшкодування, сплаченого страховою компанією потерпілому у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася за вини відповідача.

З такими висновками суду не можна не погодитись з огляду на наступне.

Відповідно до п. 38-1.1. ст. 38-1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004р. № 1961-IV (в редакції із змінами згідно Закону України від 17.02.2011р. N 3045-VI, що введенні в дію з 19.09.2011р.) - чинна редакція на момент укладення договору страхування від 20.11.2012р., якою правильно керувався суд першої інстанції: у разі якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи водієм, водійський стаж якого є меншим, ніж визначено умовами договору страхування, то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.

За умовами договору страхування від 22.11.2012р. встановлені обмеження у п. 8, за якими не допускається керування забезпеченим транспортним засобом (автомобіль «ГАЗ 3302», НОМЕР_1), особами, які мають водійський стаж менше 3 років.

Як з'ясовано, на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 мав водійський стаж менше 3 років, як не спростовано в ході розгляду справи (водійське посвідчення ВАЕ № 311046 видане 03.09.2011р.), що є порушенням умов договору страхування.

Тому відповідач підпадає під дію положень ст. 38-1 Закону № 1961-IV, згідно з яким окреслено обсяг його матеріально-правової відповідальності перед страховою компанією «СТ «Іллічівське» у розмірі 50% сплаченого позивачем страхового відшкодування, що мають бути стягнуті в порядку регресу, як правильно визначився суд першої інстанції.

Прийняте рішення відповідає вимогам закону і роз'ясненням у абз. 1 п. 26 і абз. 2 п. 11 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013р. № 4, за якими: з винної особи за регресною вимогою стягується розмір визначеного відшкодування за зобов'язанням з відшкодування шкоди, а якщо законом встановлено межі відшкодування або межі відповідальності винної особи, то витрати з такої особи стягуються у цих межах.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на Закон України від 05.07.2012р. № 5090-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", діючий з 05.02.2013р., чинний на момент дорожньо-транспортної пригоди 27.03.2013р. і виплати страхового відшкодування 10.06.2013р., яким скасовано підставу для стягнення 50% регресної виплати з винуватої особи, який мав водійський стаж менше 3 років, яким, як вважає відповідач, мав керуватись суд.

Проте, з такими доводами апеляційної скарги погодитись не можна, оскільки цей Закон № 5090-VI, введений в дію пізніше укладення договору страхування від 20.11.2012р., саме з якого випливають виниклі у справі конкретні правовідносини щодо страхування.

В ч. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 5090-VI вказано, що норми цього Закону не застосовуються до договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладених до набрання чинності цим Законом (це положення є діючим з моменту опублікування закону 04.08.2012р., тобто на момент укладення договору страхування від 20.11.2012р.).

Згідно із регламентованими Цивільним кодексом України принципом дії правових актів у часі, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (ч. 3 ст. 5 ЦК).

Тому, враховуючи аналіз наведеного законодавства, Закон № 5090-VI, на який в обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається відповідач, не може регулювати виниклі у даній справі відносин.

Суд першої інстанції нормативно переконливо вмотивував відхилення заперечень відповідача в частині незастосування цих положень Закону № 5090-VI (п. 21), з мотивів передрішуючого чинника регулювання правових підстав для можливості пред'явлення страховиком регресної вимоги до відповідача - моменту укладення договору страхування.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в достатньому обсязі встановив обставини справи за позовними вимогами ПрАТ «СТ «Іллічівське», відповідні їм правовідносини, поясненням сторін та наданим доказам дав належну оцінку. Суд правильно застосував матеріальний закон, діючий на момент виникнення правовідносин, вимоги ст.ст. 212-214 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність матеріально-правових підстав для стягнення з відповідача, з вини якого сталася дорожньо-транспортна пригода, в порядку регресу на користь страхової компанії 50% сплаченого страхового відшкодування, що в грошовому виразі становить 2069,89грн. (4139,78:100х50%).

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду представником відповідача не надано і в суді апеляційної інстанції. Порушень норм процесуального права, які б могли призвести до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

За таких обставин, на підставі ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга відповідача ОСОБА_2 підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 14 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий С.А.Попова

Судді Т.Г.Ігнатоля

Л.М.Кочегарова