Ухвала суду № 56542219, 11.02.2016, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи: 666/2725/15-ц Головуючий в І інстанції Єпішин Ю.М.

Номер провадження: №22-ц/791/171/16 Доповідач: Кутурланова О.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого Кутурланової О.В.,

суддів: Борка А.Л.,

Кузнєцової О.А.,

секретар Кутузова А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 28 вересня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно набутих коштів,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно набутих коштів.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що в червні 2014 року відповідач звернувся до нього з проханням надати у позику грошові кошти в сумі 199168,00 грн., які зобов'язався повернути протягом двох місяців з моменту отримання.

На виконання досягнутих домовленостей він перерахував на розрахункову картку відповідача декількома платежами грошові кошти в загальному розмірі 199168 грн.

Оскільки у подальшому договір позики укладено не було, а відповідач зобов'язань по поверненню грошових коштів так і не виконав, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_3 на його користь безпідставно набуті грошові кошти у сумі 199168,00 грн., а також судові витрати.

Рішенням Дніпровського районного суду м.Херсона від 28 вересня 2015 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно набутих коштів відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Письмові заперечення на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходили.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що застосування норм глави 83 ЦК України можливе тільки у випадку наявності між сторонами позадоговірних відносин, а за наявності між сторонами зобов'язальних договірних правовідносин, у зв'язку із якими були передані грошові кошти відсутні підстави для можливості застосування норм ст.1212 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він ґрунтується на досліджених судом доказах та нормах матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

За змістом ч.1 ст.1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Вiдповiдно до ч.1 п.1, ч.2 ст.11, ч. 1 та 2 ст.509 ЦК України цивiльнi права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов'язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною 1 ст.202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ч.1 та 2 ст.205 ЦК України правочин може вичинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Приписами ч.1 ст.207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова ч.1 ст.1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi ст.1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_3 з 20.06.2007 року зареєстрований як фізична особа-підприємець, що здійснює роздрібну торгівлю у неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, що відповідачем не заперечувалося (а.с.13-14).

22.06.2014 року згідно квитанції № НОМЕР_1 ОСОБА_3 перераховано грошові кошти у сумі 12000 грн. на поповнення картрахунку № НОМЕР_3, в графі р/р платника зазначено CASH (а.с.37).

25.06.2014 року згідно квитанції № НОМЕР_2 ОСОБА_3 перераховано грошові кошти у сумі 9000 грн. на поповнення картрахунку № НОМЕР_3, в графі р/р платника зазначено CASH (а.с.37).

04.07.2014 року з терміналу на поповнення картрахунку № НОМЕР_3 перераховані грошові кошти двома платежами по 39800 грн. (а.с.8,99).

З наданого ПАТ КБ «Приватбанк» витягу по картрахунку вбачається, що картрахунок № НОМЕР_3 належить ОСОБА_3 і перераховані у вищенаведені періоди грошові кошти останнім знімалися (а.с.97-99).

Обґрунтовуючи свої заперечення проти заявлених позовних вимог, відповідач зазначив, що грошові кошти отримані ним від позивача не безпідставно, а у зв'язку із здійсненням ним підприємницької діяльності та досягнутої з ОСОБА_2 домовленості щодо здійснення спільної господарської діяльності у літній період, відповідно до якої він кожного разу при отриманні від позивача коштів здійснював закупівлю сільгосппродукції у фермерів Херсонської області та надсилав її ОСОБА_2 для подальшої реалізації, за що отримував свій відсоток від реалізації.

Отже, враховуючи встановлені у справі обставини та пояснення сторін, приймаючи до уваги, що досліджені у справі докази дають підстави для висновку, що отримання відповідачем грошових коштів від позивача відбувалося не безпідставно, а на виконання договірного зобов'язання, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення безпідставно отриманих коштів.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, висновки суду ґрунтуються на досліджених доказах та встановлених судом обставинах і підстави для його скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі, належних доказах і, як такі, що висновки суду не спростовують, підлягають відхиленню.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 28 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.В. Кутурланова

Судді: А.Л. Борко

О.А. Кузнєцова