Рішення № 56542080, 17.03.2016, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №668/1142/15-ц Головуючий в І інстанції Зубов О. С. Провадження №22-ц/791/713/16 Доповідач: Воронцова Л. П.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючогоСтародубця М.П.,суддів:Воронцової Л.П., Ігнатенко П. Я.,секретарПісоцька Т. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», ОСОБА_5 на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 02 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про стягнення банківського вкладу, процентів, неустойки та моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2015 року ОСОБА_5 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, уточненим в ході розгляду справи, посилаючись на те, що 03 січня 2014 року між нею і ПАТ «Дельта Банк» в письмовій формі укладено договір банківського вкладу «Найкращий від Миколая» у гривні. Відповідно до умов договору банк на певних умовах відкрив позивачу рахунок, на який остання перерахувала 21 000 грн. на строк до 08 січня 2015 року, що підтверджується квитанцією від 03 січня 2014 року та договором від тієї ж дати. 29 грудня 2014 року позивач звернулася до банку з заявою про повернення суми вкладу по закінченню дії строку договору, яка залишена відповідачем без виконання. Позивач просила суд стягнути залишок внесеного нею вкладу з нарахованими процентами, пеню, інфляційні витрати і 3 % річних та моральну шкоду.

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 02 червня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Дельта Банк» на користь ОСОБА_5 залишок банківського вкладу за договором від 03 червня 2014 року з нарахованими відсотками в сумі 3 873,82 грн., інфляційні витрати в сумі 117,72 грн. та три відсотка річних в сумі 3,34 грн., а всього 3 994,88 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ПАТ «Дельта Банк», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права у частині задоволених позовних вимог просило скасувати рішення суду, ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на незаконність судового рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних збитків в сумі 410,83 грн. просила його скасувати, ухвалити у вказаній частині нове рішення, яким стягнути з банку на її користь інфляційні збитки в сумі 410,13 грн.

Вказане судове рішення у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди і пені сторонами не оскаржується, тому в апеляційному порядку не переглядається.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу Банку ОСОБА_5, посилаючись на її безпідставність, просить її відхилити.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ «Дельта Банк» підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_5 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки Банк порушив умови договору банківського вкладу щодо повернення внесених позивачем на депозит коштів та нарахованих відсотків, остання має право на стягнення вкладу, отримання інфляційних витрат та 3 % річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

З висновком суду колегія суддів погодитися не може з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03 січня 2014 року між ОСОБА_5 та Банком було укладено договір банківського вкладу №006-21061-030114 на вклад «Найкращий від Миколая» у гривні. Відповідно до умов договору Банк відкрив позивачці вказаний (депозитний) рахунок НОМЕР_2, на який остання перерахувала 21 000,00 грн. на строк до 08 січня 2015 року під 21,5 % річних, та відкрив поточний рахунок вкладника з використанням платіжної картки НОМЕР_1 для нарахування та виплати процентів /а.с.7/.

Відповідно до пунктів 1.9.,1.10. договору нараховані проценти за вкладом виплачуються щомісячно, починаючи з першого робочого дня місяця, що слідує за місяцем, в якому проценти нараховані відповідно до умов цього договору у випадках, передбачених цим договором та правилами, шляхом зарахування на поточний рахунок вкладника з використанням платіжної картки НОМЕР_1, відкритий в установі банку. Вклад виплачується по закінченню строку розміщення вкладу, зазначеного в п.1.3. даного договору, шляхом зарахування на поточний рахунок вкладника з використанням платіжної картки НОМЕР_1 відкритий в установі банку /а. с. 7/.

Квитанцією №30418720 від 03 січня 2014 року підтверджується факт розміщення ОСОБА_5 грошових коштів у розмірі 21 000,00 грн. в установі Банку /а.с.8/.

29 грудня 2014 року ОСОБА_5 звернулася до Банку з заявою про витребування суми вкладу з нарахованими на нього процентами за вкладним (депозитним) рахунком НОМЕР_2 по закінченню строку його залучення - 08 січня 2015 року /а.с.9/.

Відповідно до банківської виписки по картковому рахунку позивачки НОМЕР_1 за період з 28 лютого 2013 року по 26 січня 2015 року на її рахунок 06 січня 2015 року повернуто кошти по закінченню депозитного договору в сумі 21 000 грн. З 08 січня 2015 року і майже щодня ОСОБА_5 користувалася картковим рахунком та коштами, повернутими банком і станом на 26 січня 2015 року активний залишок на зазначеному рахунку становить 3 873,82 грн. /а.с.45-50/.

Згідно з пунктом 16 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспромож ного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до пункту 6 статті 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Статтею 36 вказаного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Зокрема, згідно з підпунктами 1, 2 частини пятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.Відповідно до частини другої статті 46 цього Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшений ліквідаційної маси.

Суд першої інстанції ці положення Закону не врахував, не звернув уваги на те, що з 3 березня 2015 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб запровадив тимчасову адміністрацію та розпочав процедуру виведення ПАТ «Дельта Банк» з ринку. На момент ухвалення рішення судом першої інстанції, 02 червня 2015 року, у банку вже було введено тимчасову адміністрацію, що унеможливило стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Згідно із ч. 1 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Представником відповідача надано витяг зі списку вкладників, які отримують кошти в межах гарантованої суми за рахунок цільової позики Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, згідно з яким 07 липня 2015 року ОСОБА_5 отримала через ПАТ КБ «ПриватБанк» 3 912 грн. 29 коп., які обліковувалися на рахунку НОМЕР_1 /а. с. 109 - 111/.

За таких обставин відсутні передбачені законом підстави для стягнення з відповідача грошових коштів за вищевказаним договором банківського вкладу з відсотками за користування у сумі 3 873 грн. 82 коп., інфляційних витрат і трьох відсотків річних, виходячи зі змісту ст. ст. 1, 3 ЦПК України та враховуючи, що порушені права позивача відновлено шляхом виплати через ПАТ КБ «ПриватБанк» в межах гарантованої суми за рахунок цільової позики Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а стягнення грошових коштів за одним і тим самим депозитним договором у судовому порядку призведе до подвійної відповідальності, що прямо заборонено положеннями Конституції України, що узгоджується з правовою позицією Верховного суду України від 20 січня 2015 року № 6-2001цс15.

Крім того, відповідно до ч. 1 п. 22 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, яка діяла на час ухвалення рішення судом першої інстанції) встановлено, що від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Проте у порушення вимог вказаного закону судом першої інстанції безпідставно стягнуто з ПАТ «Дельта Банк» у дохід держави судовий збір у сумі 246 грн. 60 коп.

Крім того, у стягненні судового збору з відповідача слід відмовити відповідно до принципу, закладеному у ст. 88 ЦПК України.

З огляду на зазначене, суд І інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини і дійшов хибного висновку, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.303,307,309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» задовольнити.

Рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 02 червня 2015 року скасувати, ухвалити нове.

У задоволенні позову ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» про стягнення банківського вкладу, неустойки, процентів та моральної шкоди - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий М. П. Стародубець Судді: Л. П. Воронцова П. Я. Ігнатенко