Ухвала суду № 56541606, 17.03.2016, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/6787/13-цГоловуючий у 1-й інстанції Вийванко О.М. Провадження № 22-ц/789/375/16 Доповідач - Ткач О.І.Категорія -

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2016 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Ткач О.І.

суддів - Бершадська Г. В., Гірський Б. О.,

при секретарі - Брілю В.Л.

з участю ОСОБА_2 та адвоката

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 15.04.2013 року у справі за поданням Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника - фізичної особи ОСОБА_2 до виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням,-

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2013 року старший державний виконавець першого відділу ДВС

Тернопільського міського управління юстиції звернувся з поданням про обмеження в праві виїзду за кордон ОСОБА_2, посилаючись на те, що у відділі ДВС перебуває виконавчий лист про стягнення із нього коштів в сумі 104676 грн. за договором про надання консультаційних послуг. Оскільки у боржника не виявлено будь-якого майна, і йому було видано закордонний паспорт і у стягувача є побоювання щодо ускладнення виконання рішення суду, просить обмежити виїзд ОСОБА_2 за межі України.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду вищевказане подання задоволено:

встановлено тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника-фізичної особи ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1). до виконання ним зобов'язань, згідно виконавчого листа № 2-2196\11, виданого 26.01.2011 Тернопільським міськрайонним судом тернопільської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 коштів в сумі 104 676 грн. за договором № 0912\03 від 09.12.2008 року про надання консультаційних послуг, пов'язаних з виїздом за кордон, а також, стягнення з ОСОБА_2 на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_3 1046,76 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, сплачені позивачем при подачі позову.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні подання відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції, посилаючись на те, що вона ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає, що ухвала суду є незаконною оскільки державним виконавцем не подано жодних доказів щодо його умисного ухилення від виконання боргових зобов'язань.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та межах позовних вимог, перевіривши законність та обґрунтованість судової ухвали, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити.

Задовольняючи подання Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції, суд першої інстанції виходив з того, що боржнику ОСОБА_2, видано закордонний паспорт, а тому з метою забезпечення виконання боргових зобов'язань його слід обмежити в праві виїзду за кордон.

З таким висновком суду першої інстанції, не може погодитись суд апеляційної інстанції, оскільки висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи та порушують норми процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що на виконанні Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції перебувало виконавче провадження серії ВП № 31065402 від 08.02.2012 року на виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду від 26.01.2011 року (а.с. 4).

Під час судового розгляду в суді апеляційної інстанції встановлено, що постановою від 24.09.2015 року повернуто виконавчий документ стягувачеві і станом на 17.03.2016 року - виконавче провадження завершено (а.с. 51-53).

У відповідності до ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" у разі відкриття провадження за виконавчим документом, копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилається не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Згідно ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження" копія постанови про відкриття виконавчого провадження надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З матеріалів справи вбачається, що 08.02.2012 року року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, однак будь-які докази про отримання боржником вказаних повідомлень та постанови про відкриття виконавчого провадження у матеріалах справи відсутні.

Окрім запитів про матеріальний стан особи боржника та запиту про виготовлення особою закордонного паспорту державним виконавцем не проводились. В справі відсутні будь-які виклики, повідомлення державного виконавця про необхідність погашення боргу.

У відповідності до п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішення звертатись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи, або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Відповідно до положення ч. 2 ст. 10 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню.

Оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 377-1 ЦПК України, згадане подання розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування. Тим більше, що особа стосовно обмеження права якої внесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду, що нею було вжито усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Таким чином, в контексті вищезазначених норм права, державний виконавець повинен був довести факт свідомого ухилення боржника, яке полягає: в утриманні від виконавчих дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; не наданні у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про доходи та майно, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; в несвоєчасній явці за викликом державного виконавця; в ненаданні письмового повідомлення про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання.

Враховуючи наведене, оскаржувана ухвала суду першої інстанції є такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому відповідно до ст. 312 ЦПК України підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 307, 312 ЦПК України, суд апеляційної інстанції -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 15.04.2013 року- скасувати.

Відмовити в задоволенні подання Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника - фізичної особи ОСОБА_2 до виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області О.І. Ткач