Ухвала суду № 56541105, 17.03.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/8857/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Чернобай О. І.Номер провадження 22-ц/788/298/16 Суддя-доповідач - Ільченко О. Ю. Категорія - 57

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

17 березня 2016 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Ільченко О. Ю.,

суддів - Гагіна М. В. , Ткачук С. С. ,

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 грудня 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Златобанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання договорів укладеними та зобов'язання повернути кошти,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 грудня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено за необгрунтованістю.

В апеляційній скарзі позивач не погоджується з рішенням суду в частині відмови суду в задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання Банку повернути 13636 доларів США згідно укладеного договору - угоди № 104552 та 6820 доларів США згідно договору - угоди № 105247, просить рішення суду в цій частині скасувати та ухвалити нове, яким зобов'язати ПАТ «Златобанк» повернути йому зазначені кошти. При цьому вказує на помилковість висновку суду про те, що Фонд гарантування вкладів повідомив позивача, що сума гарантованого відшкодування за вкладами перерахована йому грошовим переказом. Вважає, що вклад повинен бути повернутий за курсом долара США встановленого НБУ на момент введення у Банку тимчасової адміністрації, тобто станом на 19 травня 2015 року за 100 доларів - 2211,86 грн. Зазначає, що позбавлений реальної можливості отримати свої кошти та розпоряджатись ними.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позову щодо визнання угод укладеними не оскаржується, тому апеляційним судом в цій частині рішення не переглядається.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, які підтримали доводи апеляційної скарги, письмове заперечення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вирішуючи позов в частині щодо визнання угод укладеними, суд першої інстанції вважав, що Цивільним кодексом України не передбачено такий спосіб захисту, як визнання укладених договорів банківських вкладів укладеними, а тому відмовив у задоволенні позову. Крім того, відмовляючи у задоволенні позову в частині повернення коштів за вкладами, суд виходив з того, що відносно Банку запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, внаслідок чого вимоги щодо повернення коштів вкладника будуть задовольнятися відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Колегія суддів погоджується з рішенням суду, оскільки його висновки ґрунтується на нормах матеріального права.

Згідно з ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Перевіряючи доводи позивача встановлено, що 09 лютого 2015 року ПАТ «Златобанк» та ОСОБА_3 уклали угоду про приєднання до Публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (Договір банківського вкладу) № 104552. Відповідно до п. 2 угоди початкова сума вкладу становить 13636,00 доларів США зі строком розміщення до 23 лютого 2015 року та розміром процентної ставки - 3 % річних (а.с.4).

11 лютого 2015 року сторони уклали іншу угоду про приєднання до Публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (Договір банківського вкладу) № 105247 з початковою сумою вкладу 6820 доларів США зі строком розміщення до 25 лютого 2015 року та розміром процентної ставки - 3 % річних (а.с. 6).

Факт внесення вказаних коштів на депозитні рахунки підтверджується квитанціями (а.с. 5, 7).

Відповідність оригіналам банківських договорів і квитанцій про внесення коштів перевірено в суді апеляційної інстанції.

Згідно з п. 3.2. вказаних угод повернення вкладів гарантувалося Фондом гарантування вкладів фізичних осіб у розмірі, визначеному чинним законодавством України на дату недоступності вкладів.

Відповідно до ст. 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Таким чином, наявні матеріали справи, зокрема договори банківського вкладу від 09 та 11 лютого 2015 року, квитанції щодо залучення коштів на депозитні вклади, свідчать про те, що між сторонами виникли правовідносини банку та вкладника за рахунками, на які внесені вклади, по яким отримувачем коштів є АТ «Златобанк» (м. Київ), що підтверджується реквізитами на квитанціях про валютування.

Разом з тим, колегія суддів не вбачає підстав про покладення зобов'язань на відповідача щодо повернення депозитних коштів, оскільки постановою правління НБУ № 310 від 12 травня 2015 року вирішено відкликати банківську ліценцію ПАТ «Златобанк» та ліквідувати Банк (а.с.34).

З рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 13 травня 2015 року вбачається, що розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Златобанк» та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію Банку строком до 12 травня 2016 року (а.с.35).

12 серпня 2015 року ОСОБА_3 звертався із заявою до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо виплати йому гарантованої суми відшкодування за вкладом, розміщеним у ПАТ «Златобанк» (а.с. 10).

Відповідно до листа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02 жовтня 2015 року позивач повідомлявся про те, що сума гарантованого відшкодування за вкладами перерахована йому грошовим переказом, а для отримання коштів потрібно звернутися з 06 жовтня 2015 року в найближчу філію ПАТ «ПУМБ» до 16 листопада 2015 року. Крім того, повідомлялися номера телефонів для отримання інформації (а.с. 71).

З позовом ОСОБА_3 звернувся до суду 10 вересня 2015 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків встановлених законом.

Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» установлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати відшкодування за вкладами, а також визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Златобанк» з 13 травня 2015 року здійснює свою діяльність на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми вказаного закону є спеціальними і він є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Відповідно до першого абзацу ч. 1 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Згідно з п. 1 ч. 5 ст. 36 зазначеного Закону під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Відповідно до ч. 6 ст. 36 цього Закону обмеження, встановлене п. 1 ч. 5 цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку, зокрема, щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині повернення коштів за договорами банківських вкладів, оскільки у Банку запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, наслідком чого є спеціальний порядок повернення коштів вкладників.

Такий висновок суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 20 січня 2016 року у справі N 6-2001 цс 1.

Посилання апелянта на помилковість висновку суду про те, що Фонд гарантування вкладів повідомляв позивача, що сума гарантованого відшкодування за вкладами перерахована йому грошовим переказом не можна взяти до уваги, оскільки позивач не спростував того факту, що Фонд дійсно направляв йому таке повідомлення, проте матеріали справи не містять доказів того, що останній скористався такою пропозицією.

Твердження апелянта про те, що він позбавлений реальної можливості отримати свої кошти та розпоряджатись ними не можуть бути підставою для скасування рішення суду, так як вимоги позивача щодо повернення коштів за банківськими вкладами у даному випадку повинні задовольнятися відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Доводи апеляційної скарги, висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 грудня 2015 року в оскарженій частині залишити без змін.

Ухвала набрала законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -