Ухвала суду № 56541044, 17.03.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/8377/13-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Князєв В. Б.Номер провадження 22-ц/788/263/16 Суддя-доповідач - Бойко В. Б. Категорія - 49

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Бойка В. Б.,

суддів - Семеній Л. І. , Шевченка В. А.

за участю секретаря судового засідання -

Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 16 жовтня 2013 року

в справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу,

В С Т А Н О В И Л А :

В серпні 2013 року ОСОБА_6 звернулась до суду з даним позовом, в якому, посилаючись на припинення з січня 2013 року подружніх стосунків з відповідачем, просила укладений 16 липня 1993 року у відділі ЗАГС Сумського міськвиконкому між сторонами шлюб розірвати.

Рішенням Ковпаківського районного суду м Суми від 16 жовтня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено.

В вересні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з заявою про перегляд вказаного рішення суду за нововиявленими обставинами, яку ухвалою суду від 22 грудня 2015 року залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухваливши нове про відмову в задоволенні позову ОСОБА_6

Вказує, що судом першої інстанції не з'ясовано чи можливе збереження шлюбу та подальше спільне проживання, як вплине розірвання шлюбу на неповнолітнього сина. Зазначає, що вони продовжили проживати однією сім'єю, вели спільне господарство та виховували дітей, а шлюб розірвали фіктивно, на прохання ОСОБА_6, щоб уникнути звільненні з роботи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача та його представників, які підтримали доводи апеляційної скарги, заперечення позивачки проти її задоволення, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

У відповідності до ч. 2 ст. 308 ЦПК України, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 з 16 липня 1993 року перебували в зареєстрованому шлюбі ( а.с. 5 ). Від шлюбу мають дітей - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 ( а.с. 6 - 7 ).

У відповідності до приписів ч. 2 ст. 104, ч. 3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що сторони з 2013 року припинили подружні відносини через відсутність спільних інтересів та взаєморозуміння. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя ( ч. 1 ст. 110 СК України ).

Статтею 112 СК України передбачено, що суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Зі змісту позову слідує, що ОСОБА_6 свої вимоги мотивувала тим, що подружні стосунки між нею та ОСОБА_4 припинені з січня 2013 року, спільне життя не склалось через різницю характерів, відсутністю спільних інтересів, поглядів на життя та взаєморозуміння.

23 серпня 2013 року та 02 жовтня 2013 року відповідачем ОСОБА_4 були подані до Ковпаківського районного суду м. Суми дві заяви про слухання справи в його відсутності, в яких він зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та згоден на розірвання шлюбу.

Факт подачі до суду двох заяв про визнання позову відповідач визнає.

У відповідності до приписів ч. 4 ст. 174 ЦПК України, визнання відповідачем позову, є підставою для ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів визнає непереконливими, виходячи з наступного.

Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Шлюб ґрунтується на вільній згоді чоловіка та жінки ( ст.ст. 3 та 24 СК України ).

У відповідності до ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що шлюб був розірвано фіктивно відповідачем суду надано не було.

Згідно висновку ДІМ ВМ СМВ УМВС України в Сумській області ОСОБА_9 від 16 вересня 2015 року ( а.с. 76 ), при проведенні перевірки за зверненням ОСОБА_6, ОСОБА_4 пояснював, що після розлучення у 2013 році сторони спільного господарства не ведуть. Причиною звернення позивачки до правоохоронних органів були погрози з боку відповідача на адресу позивачки та її нового чоловіка.

Проживання сторін після розірвання шлюбу в одній квартирі не свідчить про те, що вони продовжували проживати там як одна сім'я, мали спільний побут, вели спільне господарство та мали взаємні права та обов'язки саме як подружжя.

Позивачка не заперечує надання відповідачем коштів на утримання дітей після жовтня 2013 року, проте дана обставина також не вказує на наявність подружніх відносин між сторонами, а також про фіктивність їх намірів

В пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя » від 21 грудня 2007 року №11 роз'яснено, що передбачене ч. 1 ст. 111 СК України вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення (ч. 5 ст. 191 ЦПК).

Оскільки відповідач був згоден на розірвання шлюбу, жодних клопотань про надання строку для примирення від сторін не надходило, тому невжиття судом заходів для їх примирення не є підставою для скасування рішення суду.

Із показань допитаних судом першої інстанції свідків ОСОБА_10 ( матері позивачки ) та ОСОБА_7 ( повнолітнього сина сторін ) вбачається, що відповідач був згоден у 2013 році на розірвання шлюбу, про що їм повідомляв.

Ці показання відповідачем не спростовані.

По справі дійсно встановлено, що позивачка тривалий час підтримує стосунки з іншим чоловіком, а 15.01.2016 року уклала новий шлюб ( про що стороні відповідача відомо ), тому примирення між сторонами неможливе.

З роз'яснень наданих в п. 11 вищевказаної постанови вбачається, що скасування рішення суду про розірвання шлюбу в разі, коли його було зареєстровано в органах РАЦС і подружжя (або один із них) взяли новий шлюб, можливе тільки у випадку, коли при його постановленні були допущені істотні порушення норм матеріального або процесуального права.

Таким чином, враховуючи те, що позивач створила іншу сім'ю, порушень норм матеріального чи процесуального права, які були б підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції колегією суддів не виявлено, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 16 жовтня 2013 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді -