Рішення № 56541032, 17.03.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №578/1080/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Щербина А. С.Номер провадження 22-ц/788/491/16 Суддя-доповідач - Бойко В. Б. Категорія - 27

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Бойка В. Б.,

суддів - Кононенко О. Ю. , Семеній Л. І.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Краснопільського районного суду Сумської області від 09 лютого 2016 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», треті особи : приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, відділ державної виконавчої служби Краснопільського районного управління юстиції Сумської області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И Л А :

В листопаді 2015 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. від 31.08.2015 року, за реєстровим №4660 про стягнення з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» ( далі - ПАТ ) заборгованості за кредитним договором в сумі 120858 грн. 79 коп. Свої вимоги позивач мотивує тим, що 14.04.2008 року між сторонами було укладено кредитно-заставний договір №DN81AR56230095, за яким він отримав від відповідача кредитні кошти під заставу автомобіля. Після укладення зазначеного договору він деякий час сплачував кредитні платежі, але у зв'язку з кризою втратив роботу та вимушений був зупинити виплату платежів, а 16 листопада 2011 року повернути банку предмет застави - автомобіль. Вважав, що відповідачу нічого не винен.

Восени 2014 року банк звернувся до суду з позовом про стягнення з нього кредитних коштів у сумі 82641 грн. 78 коп., але у зв'язку із запереченнями ОСОБА_3 проти заявлених вимог, за заявою банку, вказаний позов було залишено без розгляду.

Зазначає, що приватний нотаріус при вчиненні виконавчого напису 31.08.2015 року не дотрималася вимог законодавства України. Зміст кредитно-заставного договору має суттєві суперечності, що впливають на розмір розрахунків між сторонами, на договорі стоїть печатка не ПАТ, а іншої юридичної особи, вважає свій борг є спірним.

Рішенням Краснопільського районного суду Сумської області від 09 лютого 2016 року у задоволенні позову було відмовлено за необгрунтованістю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на незаконність оскаржуваного рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, а позов задовольнити. Зазначає, що суд не надав оцінку наявним у справі доказам, не перевірив належним чином підстави позову, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Заслухавши пояснення апелянта та його представника, які підтримали доводи апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення місцевого суду відповідає не у повному обсязі.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що при вчиненні оскаржуваної нотаріальної дії були дотримані вимоги чинного законодавства.

Проте колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, оскільки його було зроблено внаслідок порушення норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання :

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення суду відповідає не в повній мірі.

Як встановлено судом першої інстанції та як вбачається із матеріалів справи, 14.04.2008 року між сторонами було укладено кредитно-заставний договір №DN81AR56230095, за яким позивач отримав від ПАТ кредитні кошти під заставу автомобіля ( а.с. 5-11 ).

Кредитні кошти позивачем бралися на придбання транспортного засобу, тобто кредит є споживчим.

Згідно зі статтею 18 ЦК України та статтею 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України ( КМУ ).

Відповідно до статті 88 цього ж Закону України, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до п. 2 постанови КМУ від 29 червня 1999 р. №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими заборгованість проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса», для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, подаються : оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Вчинення виконавчих написів врегульовано також і Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом МЮУ від 22.02.2012 року №296/5 ( глава 16 Порядку ).

Таким чином, виконавчий напис - це розпорядження нотаріуса про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачі чи повернення майна кредитору, здійснене на документах, які підтверджують зобов'язання боржника. В основі вчинення цієї нотаріальної дії знаходиться факт безспірності відповідальності боржника. Тому вчинення виконавчого напису - це не вирішення спору між кредитором та боржником, а підтвердження безспірності зобов'язань боржника.

Як вбачається із матеріалів справи, на підставі довіреності, виданої ПАТ 15.12.2014 року, ОСОБА_5 звернувся до приватного нотаріуса Бондар І.М. Дніпропетровського міського нотаріального округу для вчинення виконавчого напису. Заява нотаріусом була прийнята 31.08.2015 року про що свідчить штамп нотаріуса ( а.с. 51 ).

На вимогу нотаріуса, заявником було надано наступні документи : кредитно-заставний договір від 14.04.2008 року ( а.с. 58-70 ), ксерокопії особистих документів боржника, довідка про ідентифікаційний номер ( а.с. 71-73 ) та письмова вимога на ім'я ОСОБА_3 ( а.с. 55 ) про необхідність виконання кредитного договору та підтвердження відправлення вимоги ( а.с. 56-57 ).

Вважаючи ці документи достатніми та вірно оформленими, нотаріус вчинив виконавчий напис.

Вищенаведені нормативно-правові акти встановлюють, що при вчиненні виконавчого напису, нотаріус має перевірити ряд питань, в т.ч. і належність кредитору права стягнення заборгованості для задоволення його вимог за кредитним договором.

За змістом абз. 2 ч. 2 ст. 207 та п. 2) ч. 1 ст. 208 ЦК України ( в ред., яка була чинною на момент укладення між сторонами кредитно-заставного договору ), у письмовій формі належить вчиняти в т.ч. і правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Отже, наявність у договорі печатки юридичної особи станом на 14.04.2008 року було елементом дотримання письмової форми договору.

Проте, із наданої нотаріусом копії договору ( а.с. 58-65 ) вбачається, що на ньому відсутня печатка Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», а проставлена печатка ТОВ « Автокредит».

Дана обставина відповідачем не була пояснена ані нотаріусу, ані суду.

Не розкриті і повноваження особи, яка, нібито, від імені банку підписала договір ( ОСОБА_6 - а.с. 65 ).

Таким чином, нотаріус не пересвідчився, чи належить ПАТ право вимоги у спірних правовідносинах.

Як зазначалося вище, вчинення нотаріусом виконавчого напису є окремим, самостійним способом захисту цивільних прав та інтересів.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що однією з умов вчинення виконавчих написів є те, що з дня виникнення права на вимогу минуло не більше 3 років ( загальний строк позовної давності ).

Пунктом 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що якщо кредитодавець у позасудовому порядку або до судового провадження звертається з вимогою про повернення споживчого кредиту або погашення іншого боргового зобов'язання споживача, кредитодавець не може у будь-який спосіб вимагати будь-якої плати або винагороди від споживача за таке звернення.

Кредитодавцю забороняється в т.ч. і вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

З цього приводу, у п. 31 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз»яснено, що положення пункту 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, стосуються позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямована на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту.

У виконавчому написі ( а.с. 50 ) зазначено, що стягнення проводиться за 7 років 4 місяці ( з 14.04.2008 року по 14.08.2015 року ), тобто поза межами 3-річного строку, що прямо суперечить вищенаведеним положенням закодавства.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису не виконав передбачених законодавчими актами приписів, не переконався належним чином у безспірності заборгованості та неуважно поставився до наданих йому ПАТ документів.

З урахуванням викладеного, у відповідності до пунктів 3) та 4) ч. 1 ст. 309 ЦПК України, колегія суддів дійшла до висновку про необхідність скасування рішення місцевого суду з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 .

На підставі ст. 88 ЦПК України, належить стягнути з ПАТ на користь апелянта 535 гривень 92 копійки судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 311-315 ЦПК України, колегія суддів -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Краснопільського районного суду Сумської області від 09 лютого 2016 року в даній справі скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 31.08.2015 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, за реєстровим номером №4660 про стягнення з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» грошових коштів у сумі 120858 грн. 79 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 535 гривень 92 копійки судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий -

Судді -