Рішення № 56539989, 25.02.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1403/16

Головуючий у першій інстанції Трушина О. І. Доповідач Заїкін А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

- головуючого судді - Заїкіна А.П.,

- суддів: - Гірняк Л.А., Калараш А.А.,

за участю секретаря - Томашевської К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, виконавчого комітету Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області, управління Держземагенства у Біляївському районі Одеської області, третя особа - публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», про розірвання шлюбу, визнання права власності, визнання частково недійсними рішень органів місцевого самоврядування та правовстановлюючих документів, позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про виділ в натурі частки із майна, визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування та правовстановлюючих документів, за апеляційними скаргами ОСОБА_4 та публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 09 листопада 2015 року,

встановила:

У липні 2014 р. ОСОБА_4 звернулася до суду із вищезазначеним позовом, в якому з врахуванням неодноразових уточнень, які надійшли до суду у жовтні та листопаді 2014 р., остаточно просила: 1) визнати недійсним рішення виконкому Нерубайської сільської ради народних депутатів № 115 від 30.10.1997 р. в частині передачі ОСОБА_5 у приватну власність ? ч. земельної ділянки, площею - 0,1398 га., на території Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області; 2) визнати частково недійсним Державний акт на право приватної власності на землю НОМЕР_3, виданий 01.12.1997 р. на підставі рішення виконкому Нерубайської сільської ради народних депутатів № 115 від 30.10.1997 р., в частині передачі ОСОБА_5 у приватну власність ? ч. земельної ділянки, площею - 0,1398 га., на території Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області; 3) скасувати рішення виконкому Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області від 25.12.2001 р. № 189 в частині передачі ОСОБА_5 у приватну власність ? ч. житлового будинку АДРЕСА_1) визнати частково недійсним Свідоцтво НОМЕР_4 про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, видане на ім'я ОСОБА_5, зареєстроване в КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» за № 792 в книзі 102-ж-192, в частині передачі ОСОБА_5 у приватну власність ? ч. вказаного житлового будинку; 5) визнати за нею в об'єкті права спільної сумісної власності подружжя право власності на ? ч. житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1; 6) визнати за нею право власності на ? ч. земельної ділянки, площею - 0,1398 га., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 7) розірвати шлюб між нею та ОСОБА_5, зареєстрований 12.03.1994 р. в Нерубайській сільській раді Біляївського району Одеської області, актовий запис № 14.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_4 зазначала, що у період шлюбу вона та відповідач побудували житловий будинок АДРЕСА_1 (далі - Житловий будинок). Під побудований ними житловий будинок рішенням виконкому Нерубайської сільської ради народних депутатів № 115 від 30.10.1997 р. відповідачу була надана у приватну власність земельна ділянка, на яку він 01.12.1997 р. отримав Державний акт на право приватної власності на землю НОМЕР_3. Право власності на житловий будинок, згідно Свідоцтва НОМЕР_4 про право власності на житловий будинок, також оформлено на відповідача.

З березня 2014 р. у них виникають постійні сварки, спільне подружнє проживання не склалося, сімейні стосунки припинилися. Сім'ю зберегти остаточно неможливо. Неповнолітніх дітей немає.

У грудні 2014 р. до Біляївського районного суду Одеської області надійшов вищевказаний окремий позов ОСОБА_5, в якому він просив: 1) виділити йому в натурі ? ч. житлового будинку та надвірних споруд, розташованого по АДРЕСА_1 без врахування самовільно побудованих будівель та споруд; 2) визнати незаконним, нечинним та скасувати рішення виконавчого комітету Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області № 365 від 31.08.2006 р., яким узаконено за ним, згідно технічного паспорта на житловий будинок від 14.09.2006 р., добудову надвірних споруд (сарай, літня кухня, літній душ, вбиральня, цистерна для води, огорожа), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1; 3) визнати незаконним, нечинним та скасувати Свідоцтво НОМЕР_4 про право власності на житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 видане виконавчим комітетом Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області 12.01.2002 р. на підставі рішення виконавчого комітету Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області від 25.01.2001 р. № 189; 4) визнати незаконним, нечинним та скасувати виданий виконавчим комітетом Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області 26.09.2006 р. дублікат Свідоцтва про право власності на житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 виданого виконавчим комітетом Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області 12.01.2002 р. за НОМЕР_4; 5) визнати незаконним, нечинним та скасувати рішення виконавчого комітету Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області № 189 від 25.12.2001 р.; 6) скасувати реєстрацію права власності житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 зареєстрованого на його ім'я КП «Одеське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» у книзі № 102-ж-192 за № 792, та в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 28.09.2006 р., реєстраційний № 16198153; 7) визнати за ним право власності на ? ч. доходів фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 з жовтня 2013 р. по день винесення рішення суду, стягнувши вартість цієї частки та стягувати у подальшому ? ч. її доходів до припинення підприємницької діяльності; 8) стягнути з ОСОБА_4 на його користь аліменти на утримання доньки - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі - ? ч. від усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_4, починаючи з 22.12.2014 р. і до 06.02.2019 р., але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Позовні вимоги ОСОБА_5 обґрунтовував тим, що у 1992 р., до укладення шлюбу, він отримав у дар ? ч. житлового будинку, разом із сараєм та цистерною для води, по АДРЕСА_1 Біля подарованої ? ч. житлового будинку, самочинно, без відповідних дозвільних документів та проекту, у 1994 р. було побудовано ще один житловий будинок. Господарські будівлі та споруди не будувалися. Пізніше йому було передано у приватну власність під побудований житловий будинок земельну ділянку, площею - 0,1398 га., на яку він у 1997 р. отримав Державний акт про право приватної власності на землю. 12.01.2002 р., на підставі рішення виконкому Нерубайської сільської ради від 25.12.2001 р. № 189, отримав Свідоцтво НОМЕР_4 про право власності на житловий будинок, дублікат якого було видано 26.09.2006 р.. Право власності на житловий будинок було зареєстровано у встановленому порядку. Рішенням виконкому Нерубайської сільської ради № 365 від 31.08.2006 р. було узаконено за ним добудову надвірних споруд (сарай, літня кухня, літній душ. Вбиральня, цистерна для води, огорожа), хоча всі ці об'єкти були подаровані йому у 1992 р..

Шлюбні відносини з ОСОБА_4 припинилися з жовтня 2013 р.. Донька ОСОБА_6 проживає разом з ним, навчається на заочному відділені у Національному фармацевтичному університеті за контрактом. Він несе витрати на навчання доньки. ОСОБА_4 від матеріального утримання доньки ухиляється, хоча займається підприємницькою діяльністю, має дохід і може надавати матеріальну допомогу на час навчання доньки.

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 14.01.2015 р. справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 було об'єднано в одне провадження із справою за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5.

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 09.11.2015 р. позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання права власності на ? ч. доходів ФОП ОСОБА_4 та стягнення з останньої аліментів на час навчання доньки, за заявою ОСОБА_5 від 09.11.2015, залишені без розгляду.

ОСОБА_4 та її представник у судовому засіданні підтримали уточнені позовні вимоги. ОСОБА_4 пояснила, що після укладення шлюбу вони разом з відповідачем побудували житловий будинок, реконструкцію якого провели у 2008 р.. Подарована ОСОБА_5 ? ч. житлового будинку внаслідок проведеної реконструкції використовується як літня кухня. Оскільки житловий будинок побудовано у період шлюбу, то вона має право на ? ч. цього будинку та ? ч. земельної ділянки, на якій він знаходиться. У задоволенні позову ОСОБА_5 просили відмовити за його необґрунтованістю.

ОСОБА_5 та його представник у судовому засіданні визнали позов ОСОБА_4 тільки в частині розірвання шлюбу. Пояснили, що сім'я розпалася остаточно, її збереження є неможливим. В решті позову ОСОБА_4 просили відмовити. Позовні вимоги окремого позову ОСОБА_5 підтримали. Пояснили, що порушено право приватної власності ОСОБА_5, оскільки до складу побудованого житлового будинку увійшла ? ч. подарованого особисто ОСОБА_5 житлового будинку.

Нерубайська сільська рада Біляївського району Одеської області свого представника у судове засідання не направила. Про час і місце розгляду справи сповіщена належним чином. Надала заяву про розгляд справи за відсутності її представника.

Управління Держземагенства у Біляївському районі Одеської області свого представника у судове засідання не направило. Про час і місце розгляду справи сповіщене належним чином. Причини неявки представника не повідомило. Заяв та клопотань не надало.

Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» свого представника у судове засідання не направило. Про час і місце розгляду справи сповіщене належним чином. Причини неявки представника суду не повідомило. У письмових запереченнях на позов Банк просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_4, оскільки спірний житловий будинок знаходиться в іпотеці в забезпечення виконання обов'язків ОСОБА_5 з повернення кредиту.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 09.11.2015 р. позовна заява ОСОБА_4 задоволена частково. Шлюб між ОСОБА_5 і ОСОБА_4, зареєстрований 12.03.1994 року Нерубайською сільською радою Біляївського району Одеської області, актовий запис № 14, розірвано. В задоволенні іншої частини позову ОСОБА_4 відмовлено.

Позов ОСОБА_5 задоволено частково. Визнано незаконним і скасовано рішення виконавчого комітету Нерубайської сільської ради № 189 від 25.12.2001 р., на підставі якого видано Свідоцтво про право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_5. Визнано незаконним і скасовано Свідоцтво про право власності НОМЕР_4 на житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою - АДРЕСА_1 видане виконавчим комітетом Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області № 189 від 25.12.2001 р., а також дублікат Свідоцтва, виданий виконавчим комітетом Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області 26.09.2006 року. Визнано незаконним і скасовано рішення виконавчого комітету Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області № 365 від 31.08.2006 р., згідно якого за ОСОБА_5 узаконено добудову надвірних споруд - сараю, літньої кухні, літнього душу, вбиральні, цистерни для води, огорожі, які побудовані за адресою - АДРЕСА_1. Скасовано державну реєстрацію права власності на житловий будинок з надвірними спорудами, який розташований за адресою - АДРЕСА_1 зареєстрований за ОСОБА_5 комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» у Книзі за № 102-ж-192, номер запису 792 та у електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно, реєстраційний номер 16198153. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

ОСОБА_4 в апеляційній скарзі оскаржує рішення суду в частині відмови у задоволенні її позовних вимог про визнання права власності, визнання частково недійсними рішень органу місцевого самоврядування та задоволення позовних вимог ОСОБА_5 про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування та правовстановлюючих документів. Просить рішення суду першої інстанції в оскарженій частині скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення її вимог та повну відмову в позові ОСОБА_5. Посилається на те, що рішення в оскарженій частині ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

ОСОБА_4 та її представник у судовому засіданні підтримали викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги.

Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - Банк) в апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати. Ухвалити нове рішення про повну відмову в задоволенні як позову ОСОБА_4, так і позову ОСОБА_5. При цьому, доводів у чому порушені права Банку ухваленням рішення про розірвання шлюбу скарга не містить. Посилається на те, що рішення ухвалено при неповному з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник Банку в судовому засіданні підтримала викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги.

Банк у письмових запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_4 вважав необхідним скаргу відхилити, рішення тільки в частині відмовлених позовних вимог останньої залишити без змін. Посилався на те, що для визнання майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя необхідно не тільки його придбання у період шлюбу, а ще й за рахунок спільних коштів подружжя. Відсутні підстави для визнання за ОСОБА_4 права власності на ? ч. житлового будинку, які були подаровані ОСОБА_5. Відповідно до висновку експертизи визначити можливі варіанти поділу житлового будинку з надвірними спорудами без урахування подарованої частини, виходячи з того, що частки є рівними, не уявляється можливим. Спірне майно знаходиться в іпотеці Банку. Позовні вимоги ОСОБА_4 фактично направлені на визнання недійсними правовстановлюючих документів на предмет іпотеки, виведення його з-під іпотеки, що може привести до порушення прав та інтересів Банку як іпотекодержателя.

Представник ОСОБА_5 у письмових запереченнях на апеляційні скарги вважав необхідним скарги відхилити, рішення залишити без змін. Посилався на те, що про порушення своїх прав на ? ч. подарованого житлового будинку ОСОБА_5 дізнався тільки у 2014 р. під час підготовки позову до суду. Тому висновок суду про те, що ОСОБА_5 не пропустив строк позовної давності є обґрунтованим. На присадибній земельній ділянці знаходяться два житлових будинки - 1952 року побудови та 1994 року побудови. ? ч житлового будинку 1952 року побудови була подарована ОСОБА_5. Житловий будинок 1994 року побудови було реконструйовано у 2007 р.. Як будівництво житлового будинку у 1994 р., так і його реконструкція проведена без відповідних дозвільних документів, а тому є самочинними. Крім того, до складу житлового будинку 1994 року побудови включено подаровану йому ? ч. житлового будинку. Оскільки виник спір про право, а реєстрація права власності є похідною від прийнятих виконавчим комітетом рішень, то справа підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

В судовому засіданні представник ОСОБА_5 підтримав викладені в письмових запереченнях на скаргу доводи та вимоги. Додатково пояснив, що на його думку виконавчий комітет Нерубайської сільської ради у виниклих між сторонами правовідносинах є належним відповідачем. Разом з тим, пояснив, що у господарському суді належним відповідачем виступає Нерубайська сільська рада.

Нерубайська сільська рада Біляївського району Одеської області, управління Держземагенства у Біляївському районі Одеської області у судове засідання своїх представників не направили. Про час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Причини неявки представників не повідомили. Заяв та клопотань не надали.

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторін, або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином сповіщених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції в частині розірвання шлюбу та відмови у задоволенні вимог ОСОБА_5 про виділ йому в натурі ? ч. житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, без врахування самовільно побудованих будівель та споруд, не оскаржено, а тому в апеляційному порядку в цій частині не переглядається (ст. 303 ЦПК України).

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційних скарг та заперечень на них, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Вказаним вимогам законодавства рішення суду першої інстанції не відповідає.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовів ОСОБА_4 та ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що ? ч. житлового будинку, 1952 року побудови, по АДРЕСА_1 було подаровано ОСОБА_5 до шлюбу - у 1992 р.. Побудований під час шлюбу у 1994 р. ще один житловий будинок є самочинним, оскільки в експлуатацію не приймався. Акт державної комісії про прийняття і введення його в експлуатацію відсутній. Побудовано його без належного дозволу та проекту. Подарована ОСОБА_5 ? ч. житлового будинку за результатами незаконної реконструкції стала літньою кухнею. Тому, усі спірні рішення виконкому Нерубайської сільської ради відносно цього житлового будинку підлягають визнанню незаконними та скасуванню. У зв'язку з визнанням незаконними та скасуванням спірних рішень виконкому Нерубайської сільської ради, не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_4 (Т. 3, а. с. 138 - 145).

Колегія суддів, вважає, що погодитися з цими висновками суду не можна. Вказаних висновків суд першої інстанції дійшов з порушенням вищевказаних норм процесуального права та норм матеріального права (ст.ст. 16 Закону України «Про власність», ст. ст. 22, 28 КпШС України, ст. ст. 60, 63, 65, 68, 70 СК України, ст. 368 ЦК України). Не відповідають обставинам справи висновки суду про можливість задоволення позовних вимог ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування рішень виконавчого комітету Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області та відмову в задоволенні вимог ОСОБА_4 про визнання за нею права власності на ? ідеальні частини житлового будинку та земельної ділянки.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до копії Дублікату Договору дарування житлового будинку від 29.06.1992 р., ОСОБА_5 отримав у дар ? ч. житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 (Т. 3, а. с. 46 - 46 зворотня сторона).

Згідно Свідоцтва про укладення шлюбу від 12.03.1994 р. ОСОБА_5 та ОСОБА_4 уклали шлюб 12.03.1994 р. Шлюб зареєстровано Нерубайською сільською радою Біляївського району Одеської області, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено запис № 14 (Т. 1, а. с. 4).

Рішенням виконкому Нерубайської сільської ради від 30.10.1997 р. № 115 ОСОБА_5 передано додатково у приватну власність земельну ділянку, площею - 0,1398 га., для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд в АДРЕСА_1 (Т. 3, а. с. 19, 23).

01.12.1997 р. ОСОБА_5 отримав Державний акт НОМЕР_3 на право приватної власності на земельну ділянку, площею - 0,1398 га., яка розмішена - АДРЕСА_1, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель (Т. 1, а. с. 40 - 40 зворотня сторона).

На підставі рішення виконавчого комітету Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області від 25.12.2001 р. № 189 (Т. 3, а. с. 15) ОСОБА_5 12.01.2002 р. було видано Свідоцтво НОМЕР_4 про право власності на житловий будинок, розміщений в АДРЕСА_1 (Т. 1, а. с. 85 - 86). Відповідно до вказаного Свідоцтва про право власності, житловий будинок складається з одного будинку, сараю, літньої кухні, літнього душу, вбиральні, цистерни для води, огорожі. В подальшому - 26.09.2006 р. ОСОБА_5 отримав Дублікат вказаного Свідоцтва НОМЕР_4 про право власності на житловий будинок.

Рішенням виконкому Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області від 31.08.2006 р. № 365 узаконено за ОСОБА_5, згідно технічного паспорту на житловий будинок від 14.09.2006 р., добудову надвірних споруд (сарай, літня кухня, літній душ, вбиральня, цистерна для води, огорожа) до житлового будинку по АДРЕСА_1 (Т. 2, а. с. 10).

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 12367683 від 02.11.2006 р. та витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 11980911 від 28.09.2006 р. належний на праві приватної власності ОСОБА_5 житловий будинок, розміщений за адресою - АДРЕСА_1 складається в цілому з: - літера «А» - житловий будинок, загальною площею - 178,30 кв. м., житловою площею - 49,80 кв. м.; - літера «Б» - сарай; - літера «В» - літня кухня; - літера «Г» - літній душ; - літера «Д» - вбиральня; - І - цистерна, - 1 - 4 - огорожа (Т. 1, а. с. 87 - 90).

20.08.2008 р. ОСОБА_5 уклав з АКІБ «УкрСиббанк» договір про надання споживчого кредиту № 11385373000 та договір про надання споживчого кредиту № 11385368000 (Т. 1, а. с. 145 - 152, 177 - 186).

В забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаними кредитними договорами ОСОБА_5 уклав з АКІБ «УкрСиббанк» Іпотечний договір. Відповідно до п. п. 1.1, 1.8 іпотечного договору в іпотеку передано належні позичальнику-іпотекодавцю: - земельну ділянку, площею - 0,1398 га., яка розташована за адресою - АДРЕСА_1 Біляївського району Одеської області та розташований на вказаній земельній ділянці житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами. Іпотечний договір вчинений за письмовою згодою дружини Іпотекодавця, що викладена окремою заявою, яка зберігається у справах приватного нотаріуса (Т. 1, а. с. 153 - 159).

08.12.2011 р. між АКІБ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, зокрема і за вищевказаним договором про надання споживчого кредиту № 11385368000 (Т. 3, а. с. 165 - 166).

Між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виникли правовідносини щодо права спільної сумісної власності подружжя.

Між ОСОБА_4, ОСОБА_5 та Нерубайською сільською радою Біляївського району Одеської області, управлінням Держземагенства у Біляївському районі Одеської області виникли правовідносини щодо оформлення права власності на об'єкти права спільної сумісної власності подружжя, скасування рішень органу місцевого самоврядування та державної реєстрації.

Оскільки, право спільної сумісної власності подружжя на спірні житловий будинок та земельну ділянку виникло до набрання чинності СК України до цих правовідносин підлягають застосуванню положення Закону України «Про власність» та КпШС України.

Статтею 16 Закону України «Про власність» передбачено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Здійснення ними цього права регулюється цим Законом і Кодексом про шлюб та сім'ю України.

Відповідно до ст. ст. 22, 28 КпШС України, майно нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю подружжя. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

В разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Оскільки, право власності ОСОБА_5 на житловий будинок виникло під час його знаходження у шлюбі з ОСОБА_4 то житловий будинок є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Частки подружжя у праві власності на житловий будинок є рівними.

В подальшому після набрання чинності ЦК України та СК України, а саме - у вересні 2006 р. було узаконено реконструкцію житлового будинку та внесені відповідні відомості до реєстру прав власності на нерухоме майно.

Стаття 368 ЦК України передбачає, що майно набуте подружжям за час шлюбу є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами, передбаченими ст. ст. 60, 63, 65, 68, 70 СК України, майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Для укладення одним з подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

У разі поділу майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Таким чином, як законодавство, яке діяло на час виникнення права власності на житловий будинок, так і законодавство, яке діяло на час узаконення реконструкції житлового будинку, передбачає презумпцію віднесення придбаного за час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя. У такому разі позивач (ОСОБА_4.) звільняється від доведення цієї обставини, яка має значення для правильного вирішення справи, а відповідач (ОСОБА_5), якщо заперечує проти цього, відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України має довести протилежне (спростувати матеріально-правову презумпцію).

Встановлено, що житловий будинок було побудовано та проведено його реконструкцію під час перебування ОСОБА_5 у шлюбі з ОСОБА_4, тому право останньої на ? ч. житлового будинку підлягає захисту. Позовні вимоги ОСОБА_4 про визнання за нею права власності на ? ч. спірного житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами підлягають задоволенню.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 18-2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 р. «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», з подальшими змінами та доповненнями, якщо на приватизованій громадянином у період шлюбу земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди до особи, що не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному будинку, будівлі, споруді у відповідності до статей 120 ЗК, 377 ЦК.

Верховним Судом України в постанові від 11.06.2012 р. у справі № 6-66цс11 висловлена правова позиція, яка в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України у подібних правовідносинах, про те, що відповідно до ст. ст. 22, 24 КпШС (чинного на час виникнення спірних правовідносин), у разі коли одним із подружжя під час шлюбу придбано будинок, у подружжя виникає спільна сумісна власність, тобто право іншого з подружжя на частину будинку. У зв'язку з тим, що для обслуговування цього будинку виділяється у власність земельна ділянка, то у подружжя, за яким визнається право власності на частину будинку, у такій самій частині виникає і право власності на зазначену земельну ділянку.

Виходячи з наведеного, право ОСОБА_4 на ? ч. земельної ділянки, яка була надана у власність ОСОБА_5 під будівництво та обслуговування житлового будинку, який є спільним сумісним майном подружжя, підлягає захисту. Позовні вимоги ОСОБА_4 про визнання за нею права власності на ? ч. земельної ділянки, на якій розмішений житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, підлягають задоволенню.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про визнання частково недійсним Державного акту на право приватної власності на землю та визнання частково недійсним Свідоцтва НОМЕР_4 про право власності на житловий будинок необхідно відмовити, оскільки задоволення вказаних вимог не призведе до відновлення порушених прав позивачки щодо її права на ? ч. спільного сумісного майна подружжя.

Таким чином, доводи ОСОБА_4 про порушення судом норм матеріального та процесуального права є частково обґрунтованими. Доводи останньої щодо розгляду справи про скасування рішень виконкому в порядок адміністративного судочинства, не залучення до участі у справі в якості відповідача органу державної реєстрації, колегія суддів не приймає до уваги, виходячи з встановлених по справі обставин. Доводи про пропуск ОСОБА_5 строку позовної давності щодо вимоги про скасування рішення органу місцевого самоврядування колегія суддів не обговорює, у зв'язку з відмовою у позові ОСОБА_5 до виконкому Нерубайської сільської ради у зв'язку з його безпідставністю, про що вказано нижче.

Щодо позовних вимог ОСОБА_5 про скасування рішень виконавчого комітету Нерубайської сільської ради, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. ст. 10, 11, 27, 31 ЦПК України, тільки позивачу належить право визначитися з підставами та предметом позову, відповідачем по справі.

З позову ОСОБА_5 (Т. 2, а. с. 2 - 6) вбачається, що одним з відповідачів зазначено - виконавчий комітет Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області, відносно скасування рішень цього органу.

Статтями 1, 10, 11 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що виконавчий комітет це - виконавчий орган, який створюється сільськими радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначений цим та іншими законами. Сільська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє відповідну територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. ст. 80, 89 ЦК України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем і відповідачем у суді. Юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення.

Згідно отриманого апеляційним судом Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань (Т. 3, а. с. 221) тільки Нерубайська сільська рада Біляївського району Одеської області є юридичною особою. Доказів протилежного суду не надано. А відтак тільки цей орган місцевого самоврядування може бути належним відповідачем по даній справі, а не виконавчий комітет Нерубайської сільської ради. За таких обставин у задоволенні позовних вимог як ОСОБА_4, так і ОСОБА_5 до виконавчого комітету Нерубайської сільської ради про скасування спірних рішень необхідно відмовити.

Доводи представника ОСОБА_5 про порушення прав останнього на подаровану ? ч. житлового будинку, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки встановлено, що у результаті будівництва житлового будинку в 1994 році, проведення в подальшому його реконструкції, ? ч. подарованого житлового будинку змінила своє цільове призначення, стала використовуватися як літня кухня у складі одного цілого домоволодіння.

Доводи Банку про те, що житловий будинок було побудовано на виділеній земельній ділянці, помилкове скасування права власності за ОСОБА_5 на житловий будинок, спірний житловий будинок було передано ОСОБА_5 за згодою ОСОБА_4 в іпотеку Банку є обґрунтованими.

Доводи Банку про те, що розгляд вимог про скасування державної реєстрації повинен здійснюватися в порядку адміністративного судочинства, а також про те, що у випадку визнання за ОСОБА_4 права власності на ? ч. житлового будинку, без виділення цієї частки в натурі, відбудеться виведення житлового будинку з-під іпотеки, не відповідають встановленим обставинам по справі та вимогам діючого законодавства, а тому колегією суддів не приймаються до уваги.

Невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом вищезазначених норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про визнання права власності, визнання частково недійсними рішень органів місцевого самоврядування, правовстановлюючих документів та задоволення позовних вимог ОСОБА_5 про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування та правовстановлюючих документів. Тому, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення, яким позов ОСОБА_4 задовольнити частково. Визнати за нею право приватної власності на: - ? частину житлового будинку з надвірними спорудами та будівлями, який знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 і складається в цілому з: - літера «А» - житловий будинок, загальною площею - 178,30 кв. м., житловою площею - 49,80 кв. м.; - літера «Б» - сарай; - літера «В» - літня кухня; - літера «Г» - літній душ; - літера «Д» - вбиральня; - І - цистерна, - 1 - 4 - огорожа; - ? частину земельної ділянки, яка знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 площею - 0,1398 га., цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про визнання недійсним рішення виконкому Нерубайської сільської ради народних депутатів № 115 від 30.10.1997 р. в частині передачі ОСОБА_5 ? частини земельної ділянки, скасування рішення виконкому Нерубайської сільської ради народних депутатів № 189 від 25.12.2001 р. в частині передачі у приватну власність ОСОБА_5 ? частини житлового будинку АДРЕСА_1 визнання частково недійсним Державного акту НОМЕР_3 про право приватної власності на землю від 01.12.1997 р. в частині права власності на ? частину, визнання частково недійсним Свідоцтва НОМЕР_4 про право власності на житловий будинок від 12.01.2002 р. в частині права власності на ? частину необхідно відмовити.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_4, виконавчого комітету Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування та правовстановлюючих документів необхідно відмовити.

В решті рішення необхідно залишити без змін.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 307, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Підставою для скасування рішення суду є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. ст. 79, 88 ЦПК України, у зв'язку з частковим задоволенням позову ОСОБА_4 та відмовою у задоволенні позову ОСОБА_5, необхідно стягнути судовий збір на користь ПАТ «Дельта Банк», за подання апеляційної скарги, з: - ОСОБА_5 у сумі - 2 009,70 грн.; - ОСОБА_4 у сумі - 2 009,70 грн.. Стягнути судовий збір на користь ОСОБА_4 з ОСОБА_5, сплачений за подання позову та апеляційної скарги, у сумі - 2 479,50 грн..

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,

вирішила:

Апеляційні скарги ОСОБА_4 та публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - задовольнити частково.

Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 09 листопада 2015 року в частині

відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про визнання права власності, визнання частково недійсними рішень органу місцевого самоврядування, правовстановлюючих документів та задоволення позовних вимог ОСОБА_5 про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування та правовстановлюючих документів - скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5, виконавчого комітету Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області, управління Держземагенства у Біляївському районі Одеської області, третя особа - публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», про визнання права власності, визнання частково недійсними рішень органів місцевого самоврядування та правовстановлюючих документів - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_4 право приватної власності на:

- ? частину житлового будинку з надвірними спорудами та будівлями, який знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 і складається в цілому з: - літера «А» - житловий будинок, загальною площею - 178,30 кв. м., житловою площею - 49,80 кв. м.; - літера «Б» - сарай; - літера «В» - літня кухня; - літера «Г» - літній душ; - літера «Д» - вбиральня; - І - цистерна, - 1 - 4 - огорожа;

- ? частину земельної ділянки, яка знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 площею - 0,1398 га., цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про визнання недійсним рішення виконкому Нерубайської сільської ради народних депутатів № 115 від 30 жовтня 1997 року в частині передачі ОСОБА_5 ? частини земельної ділянки, скасування рішення виконкому Нерубайської сільської ради народних депутатів № 189 від 25 грудня 2001 року в частині передачі у приватну власність ОСОБА_5 ? частини житлового будинку АДРЕСА_1, визнання частково недійсним Державного акту на право приватної власності на землю, визнання частково недійсним Свідоцтва НОМЕР_4 про право власності на житловий будинок - відмовити.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_4, виконавчого комітету Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування та правовстановлюючих документів - відмовити.

В решті рішення - залишити без змін.

Стягнути судовий збір на користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» з:

- ОСОБА_5 (номер картки фізичної особи платника податків - НОМЕР_1) у сумі - 2 009 (дві тисячі дев'ять) грн. 70 коп.;

- ОСОБА_4 (номер картки фізичної особи платника податків - НОМЕР_2) судовий збір у сумі - 2 009 (дві тисячі дев'ять) грн. 70 коп..

Стягнути судовий збір на користь ОСОБА_4 (номер картки фізичної особи платника податків - НОМЕР_2) з ОСОБА_5 (номер картки фізичної особи платника податків - НОМЕР_1) у сумі - 2 479 (дві тисячі чотириста сімдесят дев'ять) грн. 50 грн..

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: Л. А. Гірняк

А. А. Калараш