Вирок № 56538722, 18.03.2016, Новоодеський районний суд Миколаївської області

18.03.2016

справа № 482/2257/15-к В И Р О К

Іменем України

18 березня 2016 року

Новоодеський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Гажі О.П.

секретаря судового засідання Шведової Я.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Нова Одеса, справу кримінального провадження №12014150280000779 у відношенні військовослужбовця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Чернігів Чернігівської області, громадянина України, паспорт НОМЕР_1, виданий Семенівським РВ УМВС України в Чернігівській області 18.11.2011 року, ІПН НОМЕР_2, з середньою спеціальною освітою, за спеціальністю водій, військовозобов'язаного, перебуває на військовій службі по контракту в Збройних Силах України з 06 вересня 2013 року на посаді водія акумуляторника військової частини А2802, у військовому звані молодшого сержанта, учасника бойових дій в зоні проведення АТО, одруженого, неповнолітніх дітей на утриманні не має, зареєстрований по АДРЕСА_1, проживаючого по АДРЕСА_2, раніше не судимого, про обвинувачення його в скоєні кримінального правопорушення, що передбачене ст.415ч.1 КК України.

У судовому засіданні при розгляді справи приймали участь сторони кримінального провадження: процесуальний прокурор військової прокуратури Миколаївського гарнізону Дударєв В.В., обвинувачений ОСОБА_3, потерпілий і цивільний позивач ОСОБА_4, представник потерпілих і цивільних позивачів ОСОБА_5, представник цивільного відповідача військової частини А2802 ОСОБА_6

Потерпілі і цивільні позивачі по справі: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та представник цивільного відповідача МТСБУ в судове засідання не з'явилися.

Потерпілі і цивільні позивачі по справі: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, надавши до суду письмові заяви про розгляд справи у їх відсутність, а представник цивільного відповідача МТСБУ без повідомлення причин неявки.

СУД, ВСТАНОВИВ і ВИЗНАЄ ДОВЕДЕННИМ, ЩО :

31 жовтня 2014 року, близько 17 години 45 хвилин, військовослужбовець ОСОБА_1, проходячи військову службу за контрактом на посаді водія акумуляторника військової частини А2802, керував на відповідних правових підставах, технічно справним військо-транспортним автомобілем «ЗІЛ 131», військовий реєстраційний номерний знак НОМЕР_3, який закріплений за вказаною вище військовою частиною, перебуваючи у стомленому стані, рухався в темну пору доби, з увімкненим світлом фар, по асфальтованій проїжджій частині автодороги Р-06 «Ульянівка-Миколаїв», в напрямку з м. Вознесенськ в бік м. Миколаєва Миколаївської області, зі швидкістю в межах 60 км/год.

У цей же час, по цій же автодорозі у зустрічному напрямку до водія ОСОБА_1, з увімкненим світлом фар з дозволеною правилами дорожнього руху швидкістю рухався технічно справний автомобіль «ВАЗ 21104», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_4, під керуванням водія ОСОБА_4, в салоні якого перебували пасажири ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8

При під'їзді до 180 км вказаної автодороги Р-06 «Ульянівка - Миколаїв», неподалік с. Троїцьке, на території Новоодеського району, водій військово-транспортного автомобілю «ЗІЛ 131» військовослужбовець ОСОБА_1 під час здійснення зустрічного роз'їзду з автомобілем «ВАЗ 21104», д/н НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_4, діючи із злочинною самовпевненістю, передбачаючи можливість настання негативних суспільно-небезпечних наслідків своєї самовпевненості, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, грубо порушуючи правила безпеки дорожнього руху та вимоги п.п. 1.3, 2.3 «а», 2.3 «б», 2.9 «б», 10.1, 11.3, 12.1, 12.2, 12.3, 12.6, 13.3 «Правил дорожнього руху України», в порушення п.п. 241, 243, 244, 246, 251, 252, 255, 259 «Настанови з автомобільної служби», затвердженої наказом №225 МО СРСР від 01.09.1977р., в порушення наказу МО України №10 від 10.01.1995 року «Про порядок використання автомобільної техніки у Збройних Силах України», перебуваючи у стомленому стані, не врахував, а проявив неуважність до виниклої дорожньої обстановки, не відреагував на її зміни, не обрав безпечну швидкість руху транспортного засобу, яким керував в умовах недостатньої видимості, щоб мати постійну можливість керувати цим транспортним засобом та контролювати його рух, допустив виїзд керованого ним транспортного засобу на зустрічну смугу руху по якій рухався автомобіль «ВАЗ 21110», державний номерний знак НОМЕР_4, під керуванням водія ОСОБА_4, внаслідок чого, зіткнувся лівим середнім колесом керованого ним автомобіля «ЗІЛ 131» під кутом приблизно 15-18 градусів до повздовжньої осі автомобіля, проти годинникової стрілки, з передньою лівою частиною автомобіля «ВАЗ 21104», д/н НОМЕР_4, під керуванням водія ОСОБА_4

В результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди, що відбулася з вини водія - військовослужбовця ОСОБА_1, дії якого знаходиться в прямому причинному зв'язку з її негативними наслідками ДТП, від зіткнення транспортних засобів, пасажир легкового автомобіля «ВАЗ 21104» ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості у виді забою м'яких тканин лівого стегна, гомілки, підшкірної гематоми тім'яної області зліва, перелому 1-ої п'ясної кістки правої кісті руки, а водій цього автомобіля та інші його пасажири отримали легкі тілесні ушкодження, які не охоплюються складом діяння інкримінованого в провину військовослужбовцю ОСОБА_1

Таким чином, військовослужбовець ОСОБА_1 вчинив військовий злочин, що передбачений ст.415ч.1 КК України, тобто порушення правил водіння транспортної машини, що спричинило потерпілому ОСОБА_8 середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Визнаними досудовим розслідуванням потерпілими ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8 пред'явлені цивільні позови.

Потерпілою ОСОБА_9 пред'явлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_1 і військової частини А2802 про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 15178,41 гривні та відшкодування моральної шкоди в сумі 5000 гривень.

Потерпілою ОСОБА_7 пред'явлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_1 і військової частини А2802 про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 13933,44 гривні та відшкодування моральної шкоди в сумі 5000 гривень.

Потерпілим ОСОБА_8 пред'явлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_1 і військової частини А2802 про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 16732,72 гривні та відшкодування моральної шкоди в сумі 10000 гривень.

Потерпілим ОСОБА_4 пред'явлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_1, військової частини А2802 та Моторно-транспортного страхового бюро України про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 76220,52 гривні та відшкодування моральної шкоди в сумі 20000 гривень, а також до обвинуваченого ОСОБА_1 про відшкодування понесених процесуальних витрат в сумі 3019,36 гривень.

По справі наявні процесуальні витрати по залученню експертів з проведення судових експертиз на загальну суму 4982 гривень.

Доказами на підтвердження вищезазначених, встановлених в суді обставин, являються покази допитаного в суді обвинуваченого, який повністю визнав свою провину в інкримінованому йому злочині та всі фактичні обставини пред'явленого йому обвинувачення, показами потерпілого ОСОБА_4, а також всіма іншими дослідженими в судовому засіданні доказами по справі, якими є - досліджені в суді висновки проведених експертиз і документи кримінального провадження.

Так, допитаний в суді обвинувачений - військовослужбовець військової частини А2802 - ОСОБА_1 повністю визнав себе винним у скоєні інкримінованого йому в провину злочині, що передбачений ст.415 ч.1 КК України, а заявлені потерпілими позовні вимоги про відшкодування матеріальної і моральної шкоди визнав частково, а саме: через безпідставність і недоведеність позовних вимог - не визнав заявлених позивачами вимог щодо відшкодування матеріальної шкоди та частково визнав заявлені ними розміри вимог в частині відшкодування спричиненої моральної шкоди, а саме на 40% від заявленого розміру, внаслідок чого в процесі між проведеними судовими засіданнями з розгляду даної справи, до видалення суду в нарадчу кімнату і постановлення вироку, обвинувачений в добровільному порядку, частково відшкодував всім визнаним по справі потерпілим 2900 гривень в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди, про що свідчить розписка представника потерпілих і цивільних позивачів про цей факт.

По суті пред'явленого обвинувачення, військовослужбовець ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив і визнав факт скоєння ним, 31.10.2014 року, зіткнення військово-транспортного автомобіля «ЗІЛ 131» під його керуванням з автомобілем «ВАЗ 21104», яким керував потерпілий ОСОБА_4, що рухався йому у зустрічному напрямку, на автодорозі Р-06 «Ульянівка-Миколаїв», на території Новоодеського району.

Свої дії пояснив тим, що було темно і в той час, коли він рухався по дорозі в напрямку з м. Вознесенська в бік м. Миколаєва, перевозячи бойові припаси, з правої сторони, його почав обганяти інший вантажний автомобіль з причепом, внаслідок чого, він, щоб уникнути цього зіткнення, виїхав на зустрічну смугу руху, де в зустрічному йому напрямку рухався легковий автомобіль «ВАЗ» та не встиг повернутися на свою смугу руху, внаслідок чого зіткнувся лівим середнім колесом свого автомобіля «ЗІЛ 131» з передньою лівою частиною автомобіля «ВАЗ 21104», д/н НОМЕР_4, під керуванням водія ОСОБА_4 Зазначив, що після зіткнення, він та інші військовослужбовці, що були в його автомобілі, надали першу невідкладну медичну допомогу потерпілим з легкового автомобіля, викликали швидку допомогу і міліцію на місце ДТП. Пояснив, що визнає свою вину і шкодує про те, що все так сталося, просить суд не позбавляти його волі.

Вислухавши покази обвинуваченого, покази ОСОБА_10, який визнаний по справі потерпілим, вислухавши пояснення представника потерпілих і цивільних позивачів, пояснення представника відповідача - військової частини А2802, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши дослідженні в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що крім визнання обвинуваченим своєї провини у скоєні цього злочину, що передбачений ч.1 ст.415 КК України, його вина повністю доведена в судовому засіданні дослідженими фактичними даними.

Доказами на підтвердження вищевикладених, встановлених в суді фактичних обставин, являються покази допитаного ОСОБА_4, який визнаний по справі потерпілим, а також доказами по справі є досліджені в суді документи кримінального провадження.

Так, з показів допитаного в суді ОСОБА_4 вбачається, що 31.10.2014 року, близько 17 години 45 хвилин, він керуючи автомобілем «ВАЗ 21104», їхав в м. Київ по автодорозі Р-06 «Ульянівка - Миколаїв». В салоні автомобіля яким він керував перебували ОСОБА_7 ОСОБА_8, ОСОБА_9 Зазначив, що після того. як він проїхав с. Троїцьке Новоодеського району, побачив світло фар автомобіля, який рухався йому назустріч. Коли автомобіль почав наближатися, то побачив, що цей автомобіль виїхав на зустрічну, його, смугу руху. Пояснив, що після цього він зменшив швидкість руху до 35 км/год і прийнявши вправо, з'їхав на узбіччя дороги, де зупинився, але уникнути зіткнення не зміг, так як цей зустрічний автомобіль при проїзді наїхав на його автомобіль. Зазначив, що внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди, автомобіль, яким він керував був повністю пошкоджений, так, що відновленню не підлягає, а він та його пасажири отримали тілесні ушкодження різного ступеню тяжкості. Підтвердив свідчення обвинуваченого про те, що після ДТП всім потерпілим була надана невідкладна медична допомога, а також, що на місце пригоди була викликана швидка допомога і міліція.

З досліджених в судовому засіданні обставин, що викладені в протоколі огляду місця пригоди, зі схеми ДТП, з рапорту чергового Новоодеського РВ УМВС України в Миколаївській області, витягу з ЄРДР, вбачається, що 31.10.2014 року, близько 17 години 45 хвилин, на 180 км автодороги Р-06 «Ульянівка-Миколаїв», відбулася ДТП, внаслідок зіткнення військово-транспортного автомобіля «ЗІЛ 131», в/н НОМЕР_3, під керуванням військовослужбовця військової частини А2802 ОСОБА_1 з легковим автомобілем «ВАЗ 21104» , д/н НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_4, в результаті чого обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а водій автомобіля «ВАЗ» та його пасажири отримали тілесні ушкодження.

З протоколу огляду місця пригоди від 31.10.2014 року, схеми і фото таблиці до нього, з протоколу додаткового огляду місця пригоди від 01.11.2014 року, фототаблиці і схеми до нього, з акту обстеження дорожніх умов на ділянці дороги, де сталася ДТП від 31.10.2014 року, вбачається, що зіткнення транспортних засобів відбулося на узбіччі вищевказаної дороги, на смузі руху автомобіля «ВАЗ», яким керував водій ОСОБА_4

Згідно з проведеним медичним освідуванням, водій автомобіля «ЗІЛ 131» - військовослужбовець ОСОБА_1 та водій автомобіля «ВАЗ 21104» ОСОБА_4 в момент ДТП перебували у тверезому стані, що підтверджено дослідженими в суді письмовими медичними висновками від 31.10.2014 року.

Пасажир легкового автомобіля «ВАЗ» - ОСОБА_7, внаслідок отриманих в ДТП тілесних ушкоджень, потрапила до Новоодеської ЦРЛ, де перебувала на стаціонарному лікуванні в період з 31.10.2014 року по 05.11.2014 року.

Як вбачається з висновку судово-медичного експерта №213 від 16.02.2015 року, у ОСОБА_7, внаслідок ДТП, мали місце тілесні ушкодження у вигляді рани в області лівої надбрівної дуги та ушибу грудної клітини, які виникли від дії тупих твердих предметів при знаходженні в салоні автомобіля в строк не виключено 31.10.2014 року і за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних.

Пасажир легкового автомобіля «ВАЗ» - ОСОБА_9, внаслідок отриманих в ДТП тілесних ушкоджень, потрапила до Новоодеської ЦРЛ, де перебувала на стаціонарному лікуванні в період з 31.10.2014 року по 05.11.2014 року.

Як вбачається з висновку судово-медичного експерта №935 від 06.07.2015 року, у ОСОБА_9, внаслідок ДТП, мали місце тілесні ушкодження у вигляді ушибу правої половини грудної клітини, рани обличчя в області лівої надбрівної дуги, які виникли від дії тупих твердих предметів при знаходженні в салоні автомобіля і його зіткнення в строк не виключено 31.10.2014 року і за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних, з короткочасним розладом здоров'я.

Водій легкового автомобіля «ВАЗ» - ОСОБА_4, внаслідок отриманих в ДТП тілесних ушкоджень, потрапив до Новоодеської ЦРЛ, де перебував на стаціонарному лікуванні в період з 31.10.2014 року по 05.11.2014 року.

Як вбачається з висновку судово-медичного експерта №933 від 06.07.2015 року, у ОСОБА_4, внаслідок ДТП, мали місце тілесні ушкодження у вигляді ушибу грудної клітини зліва, яке виникло від дії тупих твердих предметів при знаходженні в салоні автомобіля при зіткненні, в строк не виключено 31.10.2014 року і за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних.

Пасажир легкового автомобіля «ВАЗ» - ОСОБА_8, внаслідок отриманих в ДТП тілесних ушкоджень, потрапив до Новоодеської ЦРЛ, де перебував на стаціонарному лікуванні в період з 31.10.2014 року по 05.11.2014 року.

Як вбачається з висновку судово-медичного експерта №934 від 06.07.2015 року, у ОСОБА_8, внаслідок ДТП, мали місце тілесні ушкодження у вигляді ушибу м'яких тканин лівого стегна і гомілки, підшкірної гематоми скроневої області зліва, перелому 1-ої п'ястної кістки правої кісті руки, які виникли від дії тупих твердих предметів при знаходженні в салоні автомобіля і його зіткнення в строк не виключено 31.10.2014 року і за ступенем тяжкості відносяться до категорії середньої тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров'я.

Згідно з висновку проведеної судової авто-технічної експертизи №324 від 23.10.2015 року, процесуальні витрати по проведенню якої склали 1152 гривні, вбачається, що автомобіль «ВАЗ 21110», яким керував водій ОСОБА_4 в момент ДТП перебував у технічно справному стані і забезпечував водію можливість належним чином керувати ним.

Згідно висновку №750 від 24.11.2015 року, проведеної по справі судової транспортно-трасологічної експертизи, витрати по проведенню якої склали 2304 гривень, вбачається, що зіткнення автомобіля «ВАЗ 21104» з автомобілем «ЗІЛ 131» відбулося на правому узбіччі по ходу руху автомобіля «ВАЗ 21104», в кінці слідів гальмування, на відстані близько 1,24 м від краю проїжджої частини дороги. Автомобіль «ЗІЛ 131» перед зіткненням деякий час рухався по зустрічній смузі з виїздом лівими колесами на праву частину узбіччя по ходу руху автомобіля «ВАЗ 21104» і в момент перед зіткненням водій автомобіля «ЗІЛ 131» почав виконувати маневр відвороту вправо на смугу свого руху. Зіткнення транспортних засобів відбулося під кутом, величина якого між повздовжними вісями транспортних засобів, склала 15-18 градусів, відраховуючи від осьової лінії автомобіля «ЗІЛ 131» проти годинникової стрілки.

Як вбачається з висновку №325 від 26.11.2015 року, проведеної по справі судової авто-технічної експертизи, процесуальні витрати по проведенню якої склали 1536 гривень, водій автомобіля «ВАЗ 21104» ОСОБА_4 перебував в аварійній ситуації, яка Правилами дорожнього руху не регламентується, в зв'язку з чим, цією авто технічної експертизою не розглядалася. Згідно з аналізом інформації, що залишилась на місці пригоди у виді слідів, у стані аварійної ситуації водій автомобіля «ВАЗ 21104» ОСОБА_4 застосував всі можливі засоби з попередження зіткнення ТЗ, тоді, як водій автомобіля «ЗІЛ 131» ОСОБА_1, повинен був з технічної точки зору керуватися п.п.12.1, 12.2, 13.3 ПДР України і при належному і своєчасному їх виконанні, він мав технічну можливість не допустити виникнення аварійної ситуації та уникнути зіткнення транспортних засобів. Невиконання водієм автомобіля «ЗІЛ 131» ОСОБА_1 вимог п.п. 12.1, 12.2, 13.3 ПДР України з технічної точки зору знаходиться в причинному зв'язку з наслідками цієї дорожньо-транспортної пригоди.

Як вбачається з наданого представником потерпілих і цивільних позивачів, в судовому засіданні, в порядку доповнення судового слідства, звіту про оцінку вартості пошкоджень автомобіля «ВАЗ 21104», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_4, матеріальна шкода, що була завдана власнику цього автомобіля в результаті його пошкодження в ДТП складає 52488,55 гривень.

Згідно з висновками досліджених в судовому засідання документів службового розслідування, проведеного командуванням військової частини за місцем проходження військової служби військовослужбовцем ОСОБА_1, вбачається, що вищевказана ДТП сталася з вини військовослужбовця ОСОБА_1

Всі ці дослідженні в судовому засіданні докази по цій справі повністю узгоджуються, як між собою, так і з показаннями допитаних в суді обвинуваченого, потерпілого ОСОБА_4 щодо обставин скоєння цього злочину, про які вони розповіли в судовому засіданні, а також узгоджуються з висновками досліджених експертиз, та з усіма іншими фактичними обставинами, що були встановленні, як в ході досудового, так і судового слідства, повністю викриваючи обвинуваченого та доводячи його провину у порушенні ним інкримінованих в провину Правил дорожнього руху України, що привели до цієї ДТП, внаслідок якої потерпілий ОСОБА_13 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Досліджені докази підтверджують, як признательні покази обвинуваченого, так і його злочинну самовпевненість при вчиненні ним порушень Правил дорожнього руху, що привело до скоєння дорожньо-транспортної пригоди та доводить провину обвинуваченого у вчиненні ним інкримінованого протиправного діяння.

Аналіз цих досліджених в судовому засіданні доказів свідчить про те, що обвинувачений діяв з непрямим умислом, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій при керуванні військо-транспортним автомобілем, передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, але не бажаючи їх настання, легковажно розраховував на їх відвернення.

Докази, що були досліджені в суді, повністю підтверджують факт скоєння обвинуваченим злочину при обставинах, що викладені в обвинуваченні, і доводять, що він дійсно вчинив цей злочин і, що його признательні свідчення у скоєному, відповідають дослідженим в суді фактичним обставинам цієї справи.

В зв'язку з повним визнанням обвинуваченим своєї вини та визнанням сторонами кримінального провадження всіх інших фактичних обставин справи щодо суті пред'явленого обвинувачення, за згодою обвинуваченого, проти чого не заперечували прокурор та всі інші учасники судового розгляду, суд з'ясувавши, що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, встановивши відсутність сумнівів у добровільності та істинності позицій учасників судового розгляду, роз'яснивши їм наслідки цих дій, а саме, що в даному випадку вони будуть позбавлені можливості оскаржувати ці визнані ними фактичні обставини в апеляційному порядку, у відповідності до вимог ст.349 ч.3 КПК України, визнав недоцільним подальше дослідження доказів, стосовно пред'явленого обвинувачення, а саме щодо допиту свідків обвинувачення, які зазначені в реєстрі матеріалів досудового розслідування та потерпілих, які не з'явилися в судове засідання, подавши письмові заяви про розгляд справи у їх відсутність.

За таких вищевикладених обставин, дослідивши в судовому засіданні покази обвинуваченого та всі інші вищезазначені докази, в тому числі, документи, що характеризують особу обвинуваченого, суд приходить до висновку, що вина військовослужбовця ОСОБА_1 в інкримінованому йому в провину злочині, повністю доведена дослідженими доказами, в тому числі його признательними показами, які відповідно до ст.ст.84-86 КПК України, являються належними і допустимими доказами, які суд кладе в основу обвинувального вироку.

Органом досудового розслідування дії обвинуваченого кваліфіковані за ст.415ч.1 КК України.

Відповідно до ст.ст.94, 337 КПК України, аналізуючи та оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази, як кожного окремо, так і всіх їх у сукупності, в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акта, суд приходить до висновку, що така кваліфікація дій обвинуваченого являється правильною, а тому відповідно до встановленого, суд кваліфікує дії військовослужбовця ОСОБА_1 за ст.415 ч.1 КК України, так як він скоїв порушення правил водіння транспортної машини, що спричинило потерпілому ОСОБА_8 середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Суд виключає зі змісту обвинувачення, пред'явленого військовослужбовцю ОСОБА_1, зазначені там обставини про спричинення його винними діями легких тілесних ушкоджень водію легкового автомобіля «ВАЗ 21110», д/н НОМЕР_4 -ОСОБА_4, пасажирам цього автомобіля: ОСОБА_9, ОСОБА_7, поскільки ці особи не можуть бути потерпілими від інкримінованого в провину військовослужбовцю ОСОБА_1 злочину, так як диспозицією цієї статті обвинувачення, що передбачена ч.1 ст.415 КК України, передбачено, що потерпілими від цього злочину, можуть бути особи, яким спричиняються середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження або загибель потерпілого.

Згідно ст.55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням було завдано моральної, фізичної або майнової шкоди.

Досліджені в судовому засіданні докази свідчать про те, що водій ОСОБА_4, пасажири цього автомобіля: ОСОБА_9, ОСОБА_7, отримали легкі тілесні ушкодження, в зв'язку з чим, вони не можуть бути потерпілими особами по цій справі, поскільки суспільно-небезпечні наслідки інкримінованого в провину діяння ОСОБА_1, що передбачене ч.1 ст.415 КК України, по відношенню саме до цих осіб, не охоплюється складом цього злочину, в зв'язку з чим, обвинувачення ОСОБА_1. в цій частині зазначених обставин, суд визнає необґрунтованим, таким, що не ґрунтується на законі.

На таких позиціях стоїть і Верховний Суд України, даючи керівні роз'яснення судам у п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», де зазначено, що відповідальність за ст.415 КК України настає у особи лише за умови, коли винна особа внаслідок порушення певних правил спричинила з необережності потерпілому середньої тяжкості чи тяжке тілесне ушкодження або його загибель.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він являється військовозобов'язаним, працездатним, громадянином України, який проходить військову службу по контракту в Збройних Силах України з 06 вересня 2013 року на посаді водія акумуляторника військової частини А2802, у військовому звані молодшого сержанта, являється учасником бойових дій в зоні проведення АТО, одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, раніше не судимий, має задовільний стан здоров'я, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває.

За таких, вищевикладених обставин, призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує, як ступінь тяжкості, характер та обставини скоєного ним злочину, так і враховує особу обвинуваченого, обставини, що обтяжують та пом'якшують йому покарання.

Так, суд враховує, що скоєний обвинуваченим злочин хоча і відноситься до категорії середньої тяжкості, але скоєний ним з необережною формою вини.

Також, суд враховує відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого.

Як обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченому, суд враховує його каяття, повне визнання ним своєї провини, сприяння слідству у розкритті злочину та у встановлені істини по справі, часткове добровільне відшкодування постраждалим в ДТП особам заподіяної моральної шкоди, факт надання постраждалим невідкладної медичної та іншої допомоги безпосередньо після вчиненої ДТП.

Також, суд враховує спеціальний статус обвинуваченого, а саме те, що він являється військовослужбовцем, його вік, задовільний стан здоров`я, матеріальний та сімейний стан, а також враховує як думку прокурора, так і думку представника потерпілого щодо призначення військовослужбовцю ОСОБА_1 можливого покарання.

Наявність цих декількох обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченому, з урахуванням характеру та ступеня суспільної небезпечності і тяжкості скоєного ним діяння, та з урахуванням його особи, не дають суду підстав, при призначені йому покарання, застосувати ст.69 КК України та призначити йому покарання нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції статті обвинувачення, так як наявність сукупності кількох обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченому, не знижують істотно ступінь тяжкості вчиненого ним злочину.

Суд зазначає, що повинна бути не лише сукупність декількох обставин, що пом'якшують покарання, а й щоб ці обставини ще й істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, чого суд не вбачає в діянні обвинуваченого.

Разом з тим, суд при призначенні покарання обвинуваченому, враховує вимоги ст.69-1 КК України.

За такого, із врахуванням вищевказаних: характеру, обставин та ступеню тяжкості скоєного злочину, з урахуванням особи обвинуваченого, який будучи військослужбовцем, допустив грубу, злочинну самовпевненість, враховуючи обставини, що пом'якшують йому покарання, суд приходить до висновку, що відповідно до вимог ст.ст.65-68, 69-1 КК України, йому має бути призначене для відбування покарання у виді позбавлення волі, яке передбачено санкцією ч.1 ст.415 КК України, в межах мінімальної межі санкції цієї статті. Таке покарання, на думку суду, буде тим необхідним і достатнім заходом як для виправлення обвинуваченого, так і для попередження вчинення ним нових злочинів.

Приймаючи до уваги вищевикладені обставини, що позитивно характеризують особу обвинуваченого та які значно пом'якшують йому покарання, з урахуванням повного усвідомлення і визнанням ОСОБА_1 своєї вини і тих негативних наслідків вчиненого злочину, суд приходить до висновку, що каяття обвинуваченого у скоєному ним діянні дійсно являється щирим.

За таких обставин, суд вважає, що виправлення і перевиховання обвинуваченого можливе без реального відбування ним покарання у виді позбавлення волі, а з наданням йому можливості здійснити своє виправлення, на підставі ст.75 КК України, через звільнення від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі, з випробуванням, та із встановлення обмежень, передбачених ст. 76 КК України.

По справі заявлені цивільні позови ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8 про відшкодування завданої їм злочином матеріальної і моральної шкоди.

Відповідно до вимог ст.ст.127-129 КПК України, шкода яка завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Поскільки діяння, яке інкриміноване в провину ОСОБА_1, що передбачене ст.415 ч.1 КК України, не передбачає настання кримінальної відповідальності у випадку заподіяння особам легких тілесних ушкоджень, то суд приходить до висновку, що пред'явлені ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_9 цивільні позови в цьому кримінальному провадженні являються безпідставними і виходять за межі обвинувачення, що пред'явлене ОСОБА_1

Суд, відповідно до вимог ст.ст. 337 КПК України, розглядає справу лише в межах пред'явленого обвинувачення, в зв'язку з чим, має право розглянути і розв'язати заявлені цивільні позови, лише в цих межах, які охоплюються складом злочину, що пред'явлений обвинуваченому.

Разом з цим, вказані особи: ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_9 не позбавлені свого права пред'явити свої позови про відшкодування їм завданої матеріальної і моральної шкоди в іншому порядку, а саме: в порядку цивільного судочинства.

За таких вищевикладених обставин, суд приходить до висновку, що заявлені ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_9 цивільні позови про відшкодування матеріальної і моральної шкоди слід залишити в цьому кримінальному провадженні без розгляду, роз'яснивши право цих осіб, звернутись з цими позовами в порядку цивільного судочинства.

Позов потерпілого ОСОБА_8 до обвинуваченого ОСОБА_1 і військової частини А2802 про стягнення матеріальної і моральної шкоди підлягає частковому задоволенню.

Як вбачається з досліджених в судовому засіданні матеріалів справи, внаслідок винних протиправних, злочинних дій обвинуваченого, який являється військовослужбовцем військової частини А2802, де проходить військову службу за контрактом, під час керування ним військово-транспортним автомобілем «ЗІЛ 131», військовий номерний знак НОМЕР_5, який закріплений за вказаною військовою частиною, скоїв зіткнення цього транспортного засобу з іншим легковим автомобілем, пасажиром якого був ОСОБА_8, який в результаті цього ДТП, скоєного з вини військовослужбовця ОСОБА_1, отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, від яких тривалий час лікувався як на стаціонарному так і амбулаторному лікуванні в медичних закладах та витратив на своє лікування грошові кошти, які за підрахунками, згідно досліджених чеків понесених на придбання цих ліків, склали в загальній сумі 4100,05 гривень, що знайшло своє підтвердження в судовому засіданні наданими потерпілим та дослідженими письмовими доказами, які були надані ним в додатку до позову, а також письмовими доказами(документами), наданими прокурором, а саме: копіями історії хвороби стаціонарного хворого Новоодеської ЦРЛ - ОСОБА_8 з медичними призначеннями ліків, висновком СМЕ №934 від 06.07.2015 року.

Також, суд зазначає, що потерпілий ОСОБА_8, внаслідок вчиненої з вини ОСОБА_1 ДТП, одержав тілесні ушкодження середньої тяжкості від чого зазнав фізичного болю, нервових переживань і душевних страждань, як під час їх одержання, так і відчував їх в процесі свого лікування, тобто зазнав моральної шкоди.

Відповідно до вимог ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Така моральна шкода може відшкодовуватися як грішми, іншим майном, так і в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування завданої моральної шкоди визначається судом, залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, перенесених потерпілим, ступеню вини особи. яка завдала цієї шкоди та з урахуванням всіх іншим обставин справи.

При визначені моральної шкоди, завданої потерпілому ОСОБА_8, суд враховує характер і обставини злочину, ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, отриманих потерпілим, характер і глибину перенесених ним фізичних і душевних страждань, тривалість цих страждань, їх значимість та значимість зусиль, необхідних для відновлення його морально-психологічного стану, враховує форму і ступінь вини обвинуваченого, а також вимоги розумності та справедливості.

З урахуванням всіх цих обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_8 була завдана моральна шкода, яка повинна бути відшкодована солідарно обвинуваченим, як особою, яка безпосередньо вчинила цей злочин, так і військовою частиною, яка являється законним володільцем джерела підвищеної небезпеки, а достатньою компенсацією на відшкодування завданої моральної шкоди, на думку суду, буде її відшкодування в грошовому виразі в сумі 4000 гривень.

Ця, завдана потерпілому матеріальна і моральна шкода, відповідно до ст.ст.23,1166-1168,1172,1187, 1190 ЦК України, і підлягає стягненню в солідарному порядку з обвинуваченого і військової частини А2802 на користь позивача ОСОБА_8

В іншій частині заявлений позов потерпілим ОСОБА_8 через недоведеність обставин, в тому числі відшкодування витрат вартості туристичного туру, через недоведеність і безпідставність вимог, задоволенню не підлягає.

Речові докази по справі, а саме: автомобіль «ВАЗ 2110», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_4, що зареєстрований, відповідно до свідоцтва про реєстрацію ТЗ на правах власності за ОСОБА_15 і переданий досудовим слідством на відповідальне зберігання під збережну розписку законному володільцю ОСОБА_4, відповідно до ст.100 КПК України, - слід залишити у законного володільця ОСОБА_4

Визнаний по справі речовий доказ, а саме: військово-транспортний автомобіль «ЗІЛ 131», військовий номер НОМЕР_5, що закріплений за військовою частиною А2802 і переданий досудовим розслідуванням під збережну розписку командуванню військової частини А2802, відповідно до ст.100 КПК України, - слід залишити у розпорядженні військового командування цієї військової частини.

Процесуальні витрати по залученню експертів з проведення призначених і проведених по даній справі судових експертиз, складають в загальному розмірі 4982 гривень, які відповідно до вимог ст.ст.118,122, 124-126 КПК України, підлягають стягненню з обвинуваченого на користь цих експертних установ.

Керуючись ст. ст.368-371, 373-374, 376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Військовослужбовця ОСОБА_1 визнати винуватим у скоєні злочину, що передбачений ст.415 ч.1 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2(два) роки.

На підставі ст.75 КК України, звільнити військовослужбовця ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки з випробуванням, якщо він протягом одного року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

На підставі ст.76 КК України, покласти на військовослужбовця ОСОБА_1 наступні обов'язки:

-не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу командування військової частини за місцем проходження військової служби та повідомляти командування військової частини за місцем проходження ним військової служби про зміну свого місця проживання.

Відповідно до ч.3 ст.76 КК України, ст. 14 КВК України, покласти на командування військової частини за місцем проходження військової служби ОСОБА_1 здійснення контролю за поведінкою засудженого військовослужбовця ОСОБА_1 в період відбування ним призначеного даним вироком суду покарання з випробуванням.

Початок строку відбування покарання засудженому рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Стягнути в солідарному порядку з обвинуваченого - військовослужбовця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_2 і військової частини А2802, Код 26614159, що розташована в м. Миколаєві, пр-т Героїв Сталінграду, 60, на користь потерпілого ОСОБА_8, в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди 4100,05 гривень та 4000 гривень в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди, а всього стягнути солідарно 8100,05 гривень. В іншій частині заявленого позову ОСОБА_8 - відмовити.

Заявлені позови ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_7 про відшкодування їм завданої злочином матеріальної і моральної шкоди, - залишити без розгляду, роз'яснивши їм їх право на зверхня з цими позовами в порядку цивільного судочинства

Стягнути із обвинуваченого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_2 на користь Миколаївського відділення ОНДІСЕ м. Миколаїв, вул. Генерала Карпенка, 27 - процесуальні витрати по залученню експертів для проведення експертиз в загальній сумі 4982,00 гривень.

Речові докази по справі, а саме: автомобіль «ВАЗ 2110», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_4, що зареєстрований, відповідно до свідоцтва про реєстрацію ТЗ на правах власності за ОСОБА_15 і переданий досудовим слідством на відповідальне зберігання під збережну розписку законному володільцю ОСОБА_4, відповідно до ст.100 КПК України, - залишити у законного володільця ОСОБА_4

Визнаний по справі речовий доказ, а саме: військово-транспортний автомобіль «ЗІЛ 131», військовий номер НОМЕР_5, що закріплений за військовою частиною А2802 і переданий досудовим розслідуванням під збережну розписку командуванню військової частини А2802, відповідно до ст.100 КПК України, - залишити у розпорядженні військового командування цієї військової частини.

Запобіжний захід у відношенні обвинуваченого на досудовому розслідуванні не обирався і прокурором при судовому розгляді справи не ставилось питання про обрання йому запобіжного заходу, а тому у суду відсутні правові підстави для обрання обвинуваченому такого запобіжного заходу на період до набрання вироком суду законної сили.

Вирок суду може бути оскаржений протягом 30 днів з дня його оголошення до апеляційного суду Миколаївської області через Новоодеський районний суд Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги, а засудженим в той же строк з моменту одержання копії вироку.

Копія вироку після його проголошення вручається обвинуваченому і прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, а учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні копія вироку направляється поштовим відправленням.

Головуючий: