Рішення № 56538176, 14.03.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 449/1154/14 Головуючий у 1 інстанції: Савчак А.В.

Провадження № 22-ц/783/399/16 Доповідач в 2-й інстанції: Гірник Т. А.

Категорія:27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді- Гірник Т.А.

суддів - Бакуса В.Я., Левика Я.А.

секретар - Симець В.І.

з участю представника позивача ОСОБА_2

представника третьої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_4

третьої особи за зустрічним позовом ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 31 серпня 2015 року у справі за позовом ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, третя особа ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки, позовом ОСОБА_6 до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", треті особи: ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про визнання договору іпотеки недійсним, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2014 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся в суд з указаним позовом до відповідачів. Просив ухвалити рішення, яким звернути стягнення на предмет іпотеки згідно Договору Іпотеки б/н від 21.03.2006 року, а саме цегляний житловий будинок, загальною площею 112,3 м.кв., житловою площею 70,1 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та приналежні до житлового будинку цегляно-бетонну літню кухню-підвал (літера Б), дерев"яний гараж (літера В), цегляний сарай (літера Г), дерев"яний сарай (літера Д0, цегляну убиральню (літера Е), дворові споруди (1-3), який належить ОСОБА_12 та його дружині ОСОБА_13 на праві спільної сумісної власності з метою задоволення вимог ПАТ Райффайзен Банк Аваль" згідно кредитного договору №014/08-5/10200 СК від 20.03.2006 р. в сумі 23 178,6 дол. США (311288, 59 грн., з яких 8799,22 дол. США (118173,52 грн) - заборгованість за кредитом, 7379,38 дол. США (99105,07 грн.)- заборгованість за відсотками, 7000 дол. США (94010 грн) - нарахована пеня.

У січні 2015 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ПАТ «Райффазен Банк Аваль» про розірвання договору іпотеки. Заявою від 13.03.2015 року змінив предмет та підстави зустрічного позову та просив визнати недійсним Договір іпотеки б/н від 21.03.2006 року, укладений між ОСОБА_12, як іпотекодавцем, ОСОБА_6 як боржником та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» як позикодавцем .

Ухвалою судового засідання від 29.04.2015 року позови об'єднані в одне провадження.

Оскаржуваним рішенням Перемишлянського районного суду Львівської області від 31 серпня 2015 року позов ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" задоволено частково.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки згідно Договру іпотеки б/н від 21.03.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Перемишлянського районного нотаріального округу Юзвою Н.Б.. зареєстрованого за №294, а саме: цегляний житловий будинок будинок, позначений на плані літ. А-1, що складається з чотирьох кімнат, кухні, ванни, 2-ох коридорів, тамбуру, 2-ох приміщень підвалу та входу в підвал, загальною площею 112,3 м.кв., житловою площею 70,1 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та приналежні до житлового будинку цегляно-бетонну літню кухню-підвал (літера Б), дерев"яний гараж (літера В), цегляний сарай (літера Г), дерев"яний сарай (літера Д0, цегляну убиральню (літера Е), дворові споруди (1-3), з метою задоволення вимог ПАТ Райффайзен Банк Аваль" згідно кредитного договру №014/08-5/10200 СК від 20.03.2006 р. в сумі 23 178,6 дол. США (311288, 59 грн., з яких 8799,22 дол. США (118173,52 грн) - заборгованість за кредитом, 7379,38 дол. США (99105,07 грн.)- заборгованість за відсотками, 7000 дол. США (94010 грн) - нарахована пеня.

Визначено спосіб реалізації предмету іпотеки через проведення прилюдних торгів.

Встановлено початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб»єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

У задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Вирішено питання судових витрат.

Рішення оскаржив ОСОБА_3 Вважає його незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відмовити, його позов про визнання недійсним договору іпотеки задоволити. Мотивує тим, що його батьки ОСОБА_16 та ОСОБА_17 перебували у зареєстрованому шлюбі, який припинився 07.11.2002року у зв'язку із смертю матері ОСОБА_16 За життя батьками побудовано будинок з господарськими будівлями за адресою АДРЕСА_1 /далі спірний будинок/, право власності на який не було зареєстровано, однак такий був внесений у погосподарську книгу сільської ради. Таким чином на момент смерті матері вказаний будинок на праві спільної сумісної власності в рівних частках належав обом батькам.

На момент виникнення на підставі рішення суду від 19.01.2006 року у ОСОБА_12 (іпотекодавця) права на спадкове майно у вказаному будинку, батько ОСОБА_17 мав право на ? частку спірного майна. Таким чином, ОСОБА_12 могло бути успадковано ? частки спірного будинку, що відповідає частці матері ОСОБА_16, яка склала заповіт на ОСОБА_12, що вірно встановлено рішенням Перемишлянського районного суду від 27 квітня 2015 року у справі №449/307/15-ц про визнання недійсним свідоцтва про право власності та визнання права власності на спадкове майно, яке набрало чинності 08.05.2015 року і яким визнано недійсним свідоцтво про право власності на будинок і скасовано державну реєстрацію права власності на будинок за ОСОБА_12

Таким чином на момент укладання договору іпотеки, іпотекодавець ОСОБА_12 мав право на ? частку спірного будинку, тому не праві був розпоряжатися будинком в цілому, в тому числі передавати в іпотеку. Тому ОСОБА_3, як сторона договору, оспорює такий в судовому порядку з врахуванням зазначеного вище рішення суду.

За наведених обставин, посилання в рішенні суду на те, що ОСОБА_12 був власником житлового будинку переданого в іпотеку не ґрунтується на законі, оскільки відсутність згоди інших співвласника будинку на передачу спірного майна в іпотеку, є наслідком недійсності договору іпотеки і це встановлено ст. 6 ЗУ «Про іпотеку» в частині надання обов'язкової згоди всіх співвласників для укладення договору іпотеки.

При розгляді справи за апеляційною скаргою представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 доводи такої підтримав.

Третя особа по зустрічному позову ОСОБА_18 висловила аналогічну позицію.

Представник позивача за первісним позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» / далі Банк/ - ОСОБА_2 проти доводів апеляційної скарги заперечила. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване. Врахувати, що на час укладення договору іпотеки ОСОБА_12 у забезпечення виконання Кредитного договору, укладеного банком з ОСОБА_3 - іпотекодавець був одноосібним власником будинку, що переданий в іпотеку. Банк заручився згодою подружжя іпотекодавця на передачу майна в іпотеку, тому суд обґрунтовано вирішив вимоги до спадкоємців ОСОБА_12 та вирішив звернути стягнення на предмет іпотеки. Підстав для задоволення зустрічного позову не було.

Інші учасники в судове не з»явились, належно повідомлені про розгляд справи за апеляційною скаргою, про що до справи долучено розписки про отримання завчасно судових повісток. Про причини неявки не повідомили. Колегія суддів вважає можливим розгляд справи в їх відсутності, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали даної цивільної справи, витребуваних судом апеляційної інстанції справи Перемишлянського районного суду Львівської області № 2- 80 /2006 р., справи цього ж суду № 2- 285/2010 року, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог заявлених у суді першої інстанції, заслухавши учасників процесу, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до вимог ст.ст.11, 59, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому кожна із сторін зобов»язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до вимог ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законим є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду в повній мірі таким вимогам не відповідає.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

У відповідності до вимог ч.3 вказаної норми - апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов»язковою підставою для скасування рішення.

Матеріалами справи встановлено, що 20.03.2006 року між Акціонерним поштово - пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» /далі Банк/ та ОСОБА_3 /третя особа по первісному позову та позивач по позову про визнання договору недійсним /було укладено Кредитний договір №014/08- 5/10200-СК (а.с.9-10), згідно з умовами якого позичальник отримав кредит у сумі 17000 (сімнадцять тисяч) доларів США строком по 20.03.2013 року та прийняв на себе зобов'язання сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 15,00% річних та здійснювати повернення кредиту щомісячними платежами відповідно Графіку (а.с.11).

З метою забезпечення зобов'язань за Кредитним договором між Банком та ОСОБА_3, як боржником та ОСОБА_12, який діяв як майновий поручитель на підставі договору поруки, укладеного 20.03.2006 року № 014/08-5/10200-2, іменуємим іпотекодавцем - 21.03.2006 року було укладено Договір іпотеки б/н (а.с.6-8), згідно якого в іпотеку банку передано нерухоме майно, а саме: цегляний житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та приналежиі до житлового будинку цегляно- бетонна літня кухня-підвал, дерев'яний гараж, цегляний сарай, дерев'яний сарай, цегляна убиральня, дворові споруди. На момент укладення договору іпотеки предмет іпотеки належив ОСОБА_12 Право власності на будинок у ОСОБА_12 виникло на підставі рішення Перемишлянчського районного суду Львівської області від 19 січня 2006 року, яким було задоволено позов ОСОБА_12 до виконавчого комітету Короснянської сільської ради про визнання права власності на житловий будинок. Рішення постановлене як заочне / а.с. 14 / справи № 2- 80/2006 р. та а.с. 141-144 даної справи/.

Дружина ОСОБА_12 -ОСОБА_20 13.03.2006 року надала згоду на укладення її чоловіком ОСОБА_12 з Банком Договору іпотеки (а.с.14).

В зв»язку з невиконанням боржником ОСОБА_3 умов кредитного договору, порушення зобов'язання по сплаті кредиту, Банк 18.02.2010 року звертався до суду з позовом про дострокове стягнення заборгованості з ОСОБА_6, як боржника та ОСОБА_21, як поручителя на підставі Договору поруки 014/08-5/10200-1 від 20.03.2006 року / а.с. 17 справи № 2-285/2010 р. Перемишлянського районного суду у справі за позовом Банку до ОСОБА_3, ОСОБА_21 /.

Заочним рішенням Перемишлянського районного суду Львівської області від 07.05.2010р. позов банку задоволено /а.с.15 та а.с. 42 справи № 2- 285/2010). З даного рішення убачається, що сума заборгованості по Кредитному договору станом на 08.02.2010 року складала 15218,47 доларів США, з яких: 9557,04 дол.США заборгованості за кредитом, 1256,12 дол.США заборгованість за відсотками, 4405,31 дол. США пеня. За матеріалами цієї справи даних про виконання рішення суду немає.

Враховуючи те, що боржником ОСОБА_3 надалі не виконувались умови договору, в тому числі зазначене вище рішення суду, що не заперечила його представник при розгляді справи за апеляційною скаргою, Банк з врахуванням виникнення за даними розрахунку (а.с. 16-18) заборгованості станом на 29 серпня 2014 року яка складає: 8799,22 дол. США заборгованість за кредитом, 7379,38 дол.США заборгованість за відсотками, 77766,89 дол. США (1044991,34 грн.) нарахованої пені (згідно п.9.1. Кредитного договору)., при цьому, згідно розрахунку пеня нарахована банком з 29.08.2011 року по 29.08.2014 року, - тобто за три останні роки до дня подання позову - звернувся з позовом до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про звернення стягнення на предмет іпотеки згідно договору від 21.03.2006 року, укладеного між Банком та ОСОБА_3, як боржником та ОСОБА_12, який діяв як майновий поручитель на підставі договору поруки, укладеного 20.03. 2006 року № 014/08-5/10200-2, іменуємим іпотекодавцем 21.03.2006 року (а.с.6-8).

Банком заявлено вимоги до зазначених відповідачів як спадкоємців першої черги за законом з мотивів, що 01.10.2006 року іпотекодавець ОСОБА_12 помер, про що до справи долученою копію свідоцтва про смерть./а.с. 154/

З мотивів отримання інформації про звернення зазначених відповідачів до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини, до останніх заявлено вимоги, як до спадкоємців іпотекодавця: пережившого подружжя та дітей. Відповідно встановлено документи щодо зміни їх прізвищ.(а.с.19, 86, 89 ,159).

Задовольняючи позовні вимоги банку, суд першої інстанції врахував, що з моменту винесення рішення 07.10.2010 року, про яке зазначено вище і до подання даного позову - 5.09.2014 року сума заборгованості по кредиту (тіла кредиту) практично не змінилась (з 9557,04 дол.США. зменшилась до 8799,22 дол. США), що, на думку суду, свідчить про ігнорування боржника ОСОБА_3 обов'язків за кредитним договором.

Крім того, судом взято до уваги, що з часу винесення рішення про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 та поручителя ОСОБА_16 07.05.2010р. (а.с. 15) і самим банком не вчинялось активних дій по стягненню заборгованості та подання даного позову значно швидше. Таке зволікання з боку банку, на думку суду, свідчить недобросовісність та штучне створення Банком умов для надмірного зростання суми заборгованості за рахунок, перш за все, нарахованої пені, розмір якої є занадто завищеним (0,5% за день прострочення, 182,5 % річних, які до того ж нараховані за три роки).

З огляду на зазначені обставини, суд, на підставі ч.3 ст. ст. 551 тач.2 ст.616 ЦК України прийшов до висновку, що розмір нарахованої пені слід зменшити з 77766,89 дол. США (1044991,34 грн.) до 7000 дол. США (94010 грн.). За таких обставин вважав, що загальний розмір суми, в рахунок якої необхідно звернути стягнення на предмет іпотеки складатиме 23178,6 дол. США (311288,60 грн.) з яких: 8799,22 дол. США заборгованість за кредитом, 7379,38 дол.США заборгованість за відсотками, 7000 дол. США нарахована пеня (по курсу 13,43 грн. за 1 долар) та постановив відповідне рішення.

З посиланням на ст. 611, 615 ЦК України та порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором. Відповідно до ч. 1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» та п. 5.1., 5.2. вищезазначеного договору іпотеки, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо боржником будуть порушені умови Кредитного договору № 014/08-5/10200-СК від 20.03.2006р.

У випадку невиконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором за рахунок заставленого майна (його реалізації) Банк має право задовольнити у повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання переданого в іпотеку майна, а також витрат, пов'язаних з реалізацією предмета іпотеки (п. 3.1.4. Договору іпотеки).

З врахуванням того, що на момент укладення договору іпотеки ОСОБА_12 був власником житлового будинку переданого в іпотеку, була згода його дружини на укладення цього договору, інших зареєстрованих співвласників на той час не існувало, а право власності на 1/2 будинку за його батьком не було зареєстроване і лише рішенням Перемишлянського районного суду 27 квітня 2015 року (а.с.142-144) було визнано право власності на частки в цьому будинку як за спадкоємцями ОСОБА_12, який помер у 2006 році так і спадкоємцями ОСОБА_17, який помер 2008 року - батька іпотекодавця ОСОБА_12 - суд задовольнив вимоги банку частково.

З обґрунтованістю такої позиції суду першої інстанції колегія суддів не може погодитись з огляду на наступне.

У відповідності до положень ст.223 ЦПК України - рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

При перегляді оскаржуваного рішення, колегія суддів не вправі надавати правову оцінку рішенням, які набрали законної сили.

В силу положень ч. 3ст. 61 ЦПК України - підставами звільнення від доказування є обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній господарській, або адміністративній справі, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Із витребуваних судом апеляційної інстанції матеріалів цивільної справи № 2-80/2006 р. Перемишлянського районного суду Львівської області убачається, що 12.01.2006 року ОСОБА_12 звернувся до Перемишлянського районного суду Львівської області до відповідача виконавчого комітету Короснянської сільської ради Перемишлянського району з вимогами про визнання права власності на житловий будинок з приналежними господарськими будівлями, що знаходяться в селі Унів Перемишлянського району Львівської області.

Як зазначалось вище, заочним рішення від 19 січня 2006 року задоволено позов ОСОБА_12.

Вказане рішення було підставою для видачі ОСОБА_12 свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 07.02.2006 року за змістом якого особа набула одноосібне право власності на будинок з господарськими спорудами, про що зазначено у цьому свідоцтві, копія якого долучена до справи/ а.с. 12./

07.02.2006 року проведено реєстрацію права власності на нерухоме майно зазначене у Свідоцтві, про що долучено витяг Золочівського міжрайонного БТІ / а.с. 13/.

Вказані обставини передували укладенню договору іпотеки 21.03.2006 року, за яким особа передала в іпотеку зазначене майно у забезпечення виконання боржником ОСОБА_3 Кредитного договору від 20.03.2006 року, про що вказано вище.

Заочне рішення суду від 19 січня 2006 року, на підставі якого ОСОБА_12 набув право власності на майно, яке у подальшому передано ним в іпотеку за договором від 21.03.2006 року - було скасовано місцевим судом, хоча заяву про його скасування як заочного подано не відповідачем у справі, а особами, котрі вважали себе спадкоємцями ОСОБА_17, що помер в 2008 році - батька іпотекодавця ОСОБА_12, котрий ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер. В подальшому усі відповідачі у даній справі виступали позивачами у справі по якій постановлено рішення.

Про звернення зазначених вище осіб з заявою про перегляд заочного рішення був обізнаний представник Банку, оскільки 24.02.2015 року подавав клопотання до суду про залишення такої заяви без розгляду, оскільки заяву про перегляд заочного рішення вправі подавати лише відповідач у справі яким була Короснянська селищна рада / а.с. 68-69 справи № 2-80 / 2006/.

Крім того, 27 квітня 2015 року у зазначений вище справі Перемишлянським районним судом було винесено рішення (а.с.142-144), згідно якого було визнано недійсним свідоцтво про право власності на житловий будинок видане 7.02.2006 року на ім»я ОСОБА_12, хоча таке видано на підставі скасованого судом рішення від 19.01.2006 року, як заочного ухвалою суду від 26.02.2015 року / а.с. 141 / Даним рішенням також було визнано право власності:

- за ОСОБА_20, ОСОБА_9, ОСОБА_10 по 1/8 частині будинковолодіння в порядку спадкування після смерті ОСОБА_12, а за ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_11 право власності по 5/24 за кожним в порядку спадкування будинку по АДРЕСА_1 /а.с. 143-144/. Додатковим рішенням цього ж суду від 29 липня 2015 року вирішено про скасування державної реєстрації права власності на житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 / а.с. 178 справи № № 2-80 / 2006 р. /.

Колегія суддів ще раз звертає увагу на те, що в силу положень ЦПК України - не вправі надавати правову оцінку судовим рішенням, які набрали законної сили. Про ухвалення Перемишлянським районним судом рішення 27 квітня 2015 року, зміст якого наведено вище, а також про підстави за яких було скасовано заочне рішення цього суду від 19 січня 2006 року, яким визнано за ОСОБА_12 право власності на будинок, який в подальшому став предметом іпотеки - було відомо представнику Банку, оскільки копії таких рішень наявні у матеріалах цивільної справи, котра переглядається. І крім того, представником Банку скеровувалось клопотання про залишення без розгляду заяви про перегляд рішення суду, про яке вказано вище.

При розгляді справи за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на оскаржуване рішення від 31.08.2015 року, колегією суддів з»ясовувалось питання у представника Банку ОСОБА_2 щодо оскарження Банком означених рішень. В судовому засіданні 21.12.2015 року представником позивача повідомлено, що Банк рішення суду від 27 квітня 2015 року, копія якого у матеріалах справи - не оскаржував. В судовому засідання колегією суддів оголошувалась перерва з метою витребування матеріалів зазначених цивільних справ.

Після перерви, судове засідання призначено на 14.03.2016 року, в якому представником Банку підтверджено, що рішення суду від 27.04.2015 року не оскаржено, а отже наявність такого необхідно було враховувати як суду першої інстанції при вирішенні справи та враховується судом апеляційної інстанції при перегляді оскаржуваного рішення.

Рішенням Перемишлянського районного суду Львівської області від 27.04.2015 року, яким скасовано заочне рішення цього суду від 19.01.2006 року - встановлені обставини, що після смерті 07.11.2002 році ОСОБА_16 - матері ОСОБА_12 / іпотекодавця/, останній з врахуванням наявності заповіту матері ОСОБА_16 від 16 липня 2002 року на належне майно складеного на його користь - вправі був успадкувати лише ? частину будинку, оскільки друга половина належала чоловікові ОСОБА_16 - ОСОБА_17, котрий помер в 2008 році.

З врахуванням таких обставин судом вирішено питання про визнання права власності на відповідні частки у будинковолодінні за спадкоємцями ОСОБА_12 та спадкоємцями ОСОБА_17 про що вказано вище.

За наведених обставин суд першої інстанції повинен був врахувати скасування судового рішення від 19.01.2006 року, на підставі якого у іпотекодавця виникло одноосібне право власності на нерухоме майно передане останнім в іпотеку, а також встановлені судовим рішенням обставини щодо права спільної часткової власності на це нерухоме майно за іншими особами в тому числі відповідачами за позовом Банку, котрі не надавали своєї згоди на передачу майна в іпотеку за договором від 21.03. 2006 року, стороною якого в тому числі був ОСОБА_3

Звертаючи стягнення на предмет іпотеки, суд вирішив справу з врахуванням виникнення права на майно в силу положень ст. 1218 ЦК України, за якою до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Та положень ч. 5 ст. 1268 ЦК України за якою незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Однак з врахуванням зазначеного вище судового рішення від 27.04.2015 року відповідачі у справі, по-перше не були єдиними власниками предмета іпотеки, по -друге не мали правовстановлюючих документів на спадкове майно. Зазначеним рішенням за ними визнано частки у спадковому майні в числі інших спадкоємців, які до участі у справі судом не залучались, хоча суд звернув стягнення і на майно право на яке визнано судовим рішенням, яке на час ухвалення оскаржуваного рішення набуло законної сили і не оскаржувалось.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 в цій частині підлягає до задоволення.

Щодо висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 , то колегія суддів вважає, що такий зроблено судом при неповному з»ясуванні обставин та неправильному застосуванні норм матеріального права.

Відмовляючи у задоволенні цього позову, суд мотивував своє рішення тим, що у відповідності до положень ст. 23 ЗУ «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.

З огляду на вищезгадані положення ст.. 23 ЗУ «Про іпотеку», зміна власників будинку не тягне за собою припинення іпотеки. Тому, суд вважав, що немає підстав визнавати договір іпотеки недійсним.

Вирішуючи спір в частині вимог позову ОСОБА_3, суд не звернув увагу на те, що позивачем по цьому позову заявлено вимогу про визнання договору недійсним і мова не йшла про припинення зобов»язання за договором іпотеки у розумінні положень ст.. 23 Закону.

Тому в цій частині рішення не можна вважати таким, що постановлено з правильним застосуванням норм матеріального права.

Водночас колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову ОСОБА_3 з огляду на наступні обставини. Заявляючи вимоги про визнання недійсним договору, позивач ОСОБА_3, як сторона оскаржуваного договору просив визнати такий недійсним з мотивів виникнення на предмет іпотеки прав в порядку спадкування у інших осіб як спадкоємців ОСОБА_12, щ помер в 2006 році та ОСОБА_17, що помер в 2008 році, в силу обставин, встановлених рішенням суду від 27.04. 2015 року. З підстав невідповідності оспорюваного договору вимогам закону, тобто за відсутності згоди інших осіб як співвласників предмету іпотеки, право на яке визнано у подальшому судом - просив визнати такий договір недійсним.

Однак з обґрунтованістю таких вимог погодитись не можна.

Станом на час укладення оспорюваного правочину, ОСОБА_12 був одноосібним власником майна котре передавалось в іпотеку за договором від 21.03.2006 року.

Подружжям іпотекодавця надано згоду на укладення такого договору.

Отже, на момент укладення договору іпотеки ОСОБА_12 був власником житлового будинку переданого в іпотеку, була згода його дружини на укладення цього договору, інших зареєстрованих співвласників на той час не існувало. І лише рішенням Перемишлянського районного суду 27 квітня 2015 року (а.с.142-144) було визнано право власності на частки в цьому будинку як за спадкоємцями ОСОБА_12 (який помер у 2006 році) так і спадкоємцями ОСОБА_17 - батька іпотекодавця (який помер в 2008 році).

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову ОСОБА_3 з підстав зазначених позивачем та з урахуванням мотивів його позову.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги частково. Рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення по суті позовних вимог.

Керуючись ст. ст.303, 304, п.2 ч. 1 ст. 307, п. 3 ч.1 ст. 309, 313 , ч. 2 ст. 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволити частково.

Рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 31 серпня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, третя особа ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.

У задоволенні позову ОСОБА_6 до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", треті особи: ОСОБА_11, ОСОБА_23 , ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про визнання договору іпотеки недійсним - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді