Рішення № 56536005, 15.03.2016, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/8106/15-ц

2/310/238/16

РІШЕННЯ

Іменем України

15 березня 2016 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Прінь І.П.,

при секретарі Бевз О.А.,

за участю: прокурора Букало І.С.,

представника відповідача Дороз В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бердянську цивільну справу за позовом Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області, в інтересах держави, до Бердянської міської ради Запорізької області, ОСОБА_3, третя особа - реєстраційна служба Бердянського міськрайонного управління юстиції, про визнання незаконним та скасування рішення Бердянської міської ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку, скасування рішення державного реєстратора, повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року Бердянський міжрайонний прокурор, в інтересах держави, звернувся до суду з зазначеним вище позовом.

Ухвалою суду, занесеною до журналу судового засідання від 19.01.2016 року, у зв'язку з реорганізацією органів прокуратури було здійснено заміну позивача Бердянську міжрайонну прокурату на належного позивача Бердянську місцеву прокуратуру.

В позові вказує на те, що п. 5.6 рішення Бердянської міської ради № 23 від 20.11.2014 року «Про передачу у власність та в оренду земельних ділянок громадянам» затверджено проект відведення земельної ділянки та передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0600 га, розташовану по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ( присадибна ділянка), кадастровий номер НОМЕР_2.

На підставі цього рішення державним реєстратором речових прав на нерухому майно 08.12.2014 року прийнято рішення про державну реєстрацію права власності відповідача на земельну ділянку і видано свідоцтво про право власності на цю земельну ділянку НОМЕР_3.

Прокурор просить: визнати недійсним та скасувати п. 5.6 рішення Бердянської міської ради № 23 від 20.11.2014р.; визнати недійсним свідоцтво про право власності НОМЕР_3 від 08.12.2014р.; скасувати рішення державного реєстратора індексний номер 17785041 від 08.12.2014 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку; зобов'язати відповідача повернути земельну ділянку територіальній громаді м. Бердянська.

Вважає, що рішення № 23 від 20.11.2014року «Про передачу у власність та в оренду земельних ділянок громадянам» було прийнято Бердянською міською радою з порушенням вимог ст.ст. 51,60,61,84,118 Земельного кодексу України, ст.ст.85,88,90 Водного кодексу України, п.2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, ст.ст. 12,19 ЗУ «Про планування та забудову територій», ст.ст. 1,16,17 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності».

За повідомленням Бердянської міської ради від 23.03.2015р. з посиланням на Генеральний план м. Бердянська, який був затверджений рішенням Бердянської міської ради №8 від 25.06.2009р., спірна земельна ділянка розміщується частково на території магістральної вулиці загальноміського значення проектна №5 та частково на території реконструкції під забудову для обслуговування відпочиваючих.

Відповідно до ситуаційної схеми місцезнаходження земельної ділянки остання знаходиться в межах міста Бердянська, в межах двокілометрової зони прибережної захисної смуги Азовського моря, на відстані 480 м від урізу води Азовського моря.

А тому надання цієї земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку є порушенням вимог ст.60 Земельного кодексу України та ст.ст. 88,90 Водного кодексу України, якими передбачено, що земельні ділянки прибережних захисних смуг можуть передаватися лише на умовах оренди для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

П. 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 5 листопада 2004 року № 434, встановлено, що у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об'єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку з урахуванням конкретної ситуації. Однак у затвердженому спірним рішенням міської ради проекті землеустрою розміри і межі прибережної захисної смуги Азовського моря не враховано, що унеможливлює відведення такої земельної ділянки.

Оскільки рішення № 23 від 20.11.2014року «Про передачу у власність та в оренду земельних ділянок громадянам» було прийнято Бердянською міською радою з порушенням вимог ст.ст. 51,60,61,84,118 Земельного кодексу України, ст.ст.85,88,90 Водного кодексу України, п.2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, ст.ст. 12,19 ЗУ «Про планування та забудову територій», ст.ст. 1,16,17 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», прокурор з посиланням на ст. 21,116 ЗК України, ч.1 ст. 203, ч.1 ст. 215 ЦК України просить визнати незаконним і скасувати це рішення.

На підставі незаконно прийнятого рішення державним реєстратором реєстраційної служби Бердянського міськрайонного управління юстиції було здійснено реєстрацію прав власності на спірну земельну ділянку за відповідачем і видано свідоцтво про право власності на земельну ділянку. Посилаючись на ч.1 ст. 203, ч.1 ст. 215, ст..1212 ЦК України просить визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 08.12.2014р., зобов'язати відповідача ОСОБА_3 повернути спірну земельну ділянку територіальній громаді м. Бердянська.

Також, посилаючись на ч.3 ст.3, ч.2 ст.26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», з метою належного виконання рішення суду просить скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на спірну земельну ділянку.

Прокурор Букало С.І. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить їх задовольнити.

Представник відповідача Бердянської міської ради - Дороз В.Ю. проти задоволення позову заперечує. В обґрунтування заперечень посилається на те, що рішення Бердянської міської ради № 23 від 20.11.2014 року було прийнято з дотриманням вимог Земельного кодексу України та вимог Водного кодексу України. Відповідно до проекту землеустрою, який був поданий на затвердження відповідачем, спірна земельна ділянка відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови, що підтверджується довідкою з державної статистичної звітності - форми 6-зем. Тобто спірна земельна ділянка не відноситься до земель водного фонду, проект відведення та закріплення меж прибережної захисної смуги вздовж Азовського моря Бердянською міською радою не приймався. Рішення про віднесення цієї земельної ділянки до земель водного фонду не приймалося. Тому на час прийняття спірного рішення Бердянська міська рада діяла в межах наданих їй повноважень. Просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився. Про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.74). Причини неявки суду не повідомив, заперечень щодо позову не подав.

Представник третьої особи - реєстраційної служби Бердянського міськрайонного управління юстиції у судове засідання не з'явився. Про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За ст. 13, 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтями 2, 19 Закону України «Про охорону земель» визначено, що об'єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Відповідно до ст. 45 ЦПК України, прокурор має право, з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді, в межах повноважень, визначених законом, звертатися до суду з позовною заявою (заявою), брати участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подавати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, посадові особи органів державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад і передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Частинами першою та другою статті 116 ЗК України визначено, що громадяни і юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Право власності на земельну ділянку, відповідно до ст.125 ЗК України, виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" .

Відповідно до ч.3 ст.152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

За змістом статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Судом встановлено, що п. 5.6 рішення Бердянської міської ради Запорізької області №23 від 20.11.2014р. (а.с.10) було затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0600га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою АДРЕСА_1.

Згідно з Генеральним планом міста Бердянська, який був затверджений рішенням Бердянської міської ради №8 від 25.06.2009р. встановлено, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 розміщується частково на території магістральної вулиці загальноміського значення проектна №5 та частково на території реконструкції під забудову для обслуговування відпочиваючих, що підтверджується листом заступника міського голови Матвєєва С.В. ( а.с.16).

Як вбачається із ситуаційної схеми місцезнаходження земельної ділянки (а.с.13), складеної інженером-землевпорядником Державного агентства земельних ресурсів Сергієнко С.М., спірна земельна ділянка знаходиться в межах міста Бердянська, на відстані 480м. від урізу води Азовського моря (Бердянської затоки).

Спеціаліст юридичного сектору управління Держгеокадастру у Бердянському районі Запорізької області Васильєв М.А., який був залучений до участі у справі в якості спеціаліста, суду пояснив, що при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3 управління Держземагенства у Бердянському районі Запорізької області видало висновок про погодження цього проекту. Будь-яких обмежень щодо користування земельної ділянки не було встановлено, оскільки на той час проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги Азовського моря не було, а тому спеціалісти керувалися ст.88 ЗК України, яка передбачає, що у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.

Згідно зі статтями 19, 20 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі й землі водного фонду; віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Подібний порядок встановлено й для зміни цільового призначення земель, що згідно із частиною другою статті 20 ЗК України проводиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Відповідно до статті 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.

Згідно з частиною першою статті 58 ЗК України та статтею 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об'єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню й належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Так, стаття 59 ЗК України передбачає обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлює можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди. Відповідно ж до частини четвертої статті 84 ЗК України землі водного фонду не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об'єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об'єктів портової інфраструктури та інших об'єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом (частина четверта статті 59 ЗК України).

Отже, за змістом зазначених норм права землі під водними об'єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки) і каналами; іншими водними об'єктами; підземними водами та джерелами; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі, зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не могли передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.

Крім того, за положеннями статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України (у редакціях, які були чинними на час виникнення правовідносин) уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Правовий режим прибережних смуг визначається статтями 60-62 ЗК України та статтями 1, 88-90 ВК України.

Відповідно до статті 60 ЗК України, статті 88 ВК України уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом.

У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.

Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Як зазначає представник відповідача проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги вздовж Азовського моря Бердянською міською радою не розроблявся і не затверджувався. Але відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Згідно з пунктом 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 5 листопада 2004 року № 434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об'єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку з урахуванням існуючих конкретних умов забудови на час установлення водоохоронної зони.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 5 листопада 2004 року № 434.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України в постановах від 21 травня 2014 року у справі № 6-16цс14, від 24.12.2014р. у справі №6-206цс, від 14 01.07.2015р. у справі №6-523 цс15.

Таким чином, суд визнає, що спірне рішення прийнято Бердянською міською радою незаконно, тому позовні вимоги про визнання цього рішення незаконним та про його скасування підлягають задоволенню.

Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

Власником спірної земельної ділянки є територіальна громада м. Бердянська в особі Бердянської міської ради, яка своїм рішенням незаконно відчужила земельну ділянку на користь ОСОБА_3 Оскільки рішення міської ради про відчуження спірної земельної ділянки на користь ОСОБА_3 підлягає скасуванню, то відсутні правові підстави збереження цього майна за відповідачем, а тому до спірних правовідносин, які виникли безпосередньо між власником майна і його володільцем, необхідно застосувати положення статті 1212 ЦК України.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України в постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15.

Спірна земельна ділянка розташована в адміністративних межах м. Бердянська Запорізької області.

Відповідно до положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» з 1 січня 2013р. землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими. При цьому землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Враховуючи вищевикладене, підлягають задоволенню позовні вимоги прокурора про зобов'язання відповідача ОСОБА_3 повернути земельну ділянку територіальній громаді м. Бердянська.

Судом також встановлено, що на підставі рішення Бердянської міської ради №23 від 20.11.2014р. державним реєстратором реєстраційної служби Бердянського міськрайонного управління юстиції Мирошиченко Р.Ю. 08.12.2014 року за індексним номером 17785041 було прийнято рішення про реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_3 На підставі рішення реєстратора відповідачу видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно НОМЕР_3 від 08.12.2014р.

Щодо позовних вимог прокурора про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно №30603045 від 08.12.2014р. та про скасування рішення державного реєстратора від 08.12.2014 року за індексним номером 17793043 про реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_3, то ці вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

За ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відповідно до ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" .

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із стаття 11 цього Закону, державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення державної реєстрації прав забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів.

Заінтересована особа не позбавлена можливості звернутися до відповідних органів у порядку, передбаченому чинним законодавством, щодо скасування державної реєстрації прав власності на земельну ділянку.

Проте слід зазначити, що ні державний реєстратор, ні реєстраційна служба Бердянського міськрайоннього управління юстиції не були вказані прокурором як відповідачі у справі, у такому процесуальному статусі вони не були залучені до участі у справі, що унеможливлює прийняття рішення про зобов'язання їх скасувати рішення про державну реєстрацію речових прав та визнати недійсним свідоцтво по право власності.

Також суд зауважує на тому, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно не є за своєю правовою природою правочином, а є лише документом, що посвідчує право власності особи, а тому воно не може бути визнано недійсним з підстав, викладених у ч.1 ст.203 і ч.1 ст. 215 ЦК України, як того вимагає позивач.

Відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 868 від 17.10.2013р., який був чинним на час здійснення державної реєстрації прав власності, а саме п. 24 цього порядку було передбачено, що у випадках, установлених законом, державний реєстратор органу державної реєстрації прав після прийняття рішення про державну реєстрацію права власності, відкриття відповідного розділу Державного реєстру прав та/або внесення записів до зазначеного Реєстру формує свідоцтво про право власності на нерухоме майно (далі - свідоцтво), оформляє його у двох примірниках, які підписує і засвідчує печаткою.

Також суд не вбачає жодних перешкод для виконання рішення суду, оскільки у разі прийняття судом рішення про визнання незаконним і скасування рішення Бердянської міської ради №23 від 20.11.2014 року, на підставі якого здійснено реєстрацію права власності на земельну ділянку за відповідачем, державний реєстратор, відповідно до вимог ч.2 ст. 26 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" зобов'язаний внести до Державного реєстру прав запис про скасування державної реєстрації прав, що автоматично тягне за собою недійсність виданого відповідачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача Бердянської міської ради необхідно стягнути судовий збір на користь спеціального фонду Державного бюджету України у розмірі 1378,00 грн., з ОСОБА_3 - судовий збір на користь спеціального фонду Державного бюджету України у розмірі 551,20 грн.

Керуючись ст. 13, 14 Конституції України, ст. ст. 10,11,15,58-60,88,208-215 ЦПК України, ст.ст. 328,393,387 ЦК України, ст. ст. 21,58, 59, 60-62 ЗК України, ст.ст.4,88-90 ВК України, ст. 26 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати п.5.6 рішення п'ятдесят першої сесії Бердянської міської ради Запорізької області №23 від 20.11.2014 року "Про передачу у власність та в оренду земельних ділянок громадянам", яким затверджено проект відведення земельної ділянки та передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0600 га з присвоєнням поштової адреси: АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Зобов'язати ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) повернути територіальній громаді м. Бердянська земельну ділянку площею 0,0600 га вартістю 113088,00 грн., яка знаходиться в АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_2.

Позовну заяву в частині визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав власності залишити без задоволення.

Стягнути з Бердянської міської ради Запорізької області (ЄДРПОУ 20525153) судовий збір на користь спеціального фонду Державного бюджету України у розмірі 1378,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) судовий збір на користь спеціального фонду Державного бюджету України у розмірі 551,20 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Бердянський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні під час проголошення рішення суду,- протягом 10 днів з дня його отримання.

СуддяІ. П. Прінь