Рішення № 56535374, 11.03.2016, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 0541/6859/2012

Провадженя№ 2/266/4/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2016 року м. Маріуполь

Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі головуючого судді Пантелєєва Д.Г., за участю секретаря Циганкової М.М., позивача ОСОБА_1, його представників ОСОБА_2, ОСОБА_3, відповідачки ОСОБА_4, її представника ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про повернення в натурі безпідставно набутого майна -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом до відповідача, в обґрунтування своїх вимог посилаючись на те, що його померла в 2011 році дочка ОСОБА_6 за життя 14.02.2008 року видала довіреність на ім'я ОСОБА_7, яка на її підставі здійснила продаж належної ОСОБА_6 квартири АДРЕСА_1, яку придбав ОСОБА_8 Згідно договору купівлі-продажу від 03.03.2013 року, вартість квартири становила 5 970 гривень, однак фактично сплачена ОСОБА_8 за квартиру склала 20 000 доларів США, з яких ОСОБА_6 з боку ОСОБА_7 було передано 5 000 доларів США. Залишок суми в 15 000 доларів США ОСОБА_7 присвоїла собі. Позивач, як спадкоємець першої черги, вважаючи, що ОСОБА_7 присвоїла належні йому грошові кошти, просив стягнути з відповідачки 123 714,50 гривень, що еквівалентно 20 000 доларам США.

В листопаді 2015 р. позивач ОСОБА_1 збільшив розмір позовних вимог, та, виходячи з існуючого курсу гривні до долару США, просив суд стягнути на його користь гроші в сумі 360 094,65 гривень.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представники ОСОБА_2 і ОСОБА_3 позов у обсязі вимог підтримали. ОСОБА_1 пояснив, що його дочка ОСОБА_6, ще за життя, мала потребу у грошах, тому домовилася із ОСОБА_7 про продаж її квартири АДРЕСА_1 за 35 000 доларів США. Задля цього дочка видала ОСОБА_7 у лютому 2008 р. довіреність. Також дочка отримала від ОСОБА_7 в борг 5 000 доларів США, які мала повернути після продажу квартири з відсотками в сумі 8 000 доларів США. Не дотримуючись умов про ціну продажу, ОСОБА_7 без відома дочки позивача продала квартиру ОСОБА_8 за 20 000 доларів США. Оскільки дочка позивача зловживала спиртними напоями, то позивач з дружиною в жовтні-листопаді 2008 року отримали від ОСОБА_7 5 000 доларів США. Дочка позивача померла в березні 2011 року. Він є спадкоємцем померлої дочки. 15 000 доларів США залишилися неповернутими відповідачкою. Тому просив стягнути з відповідачки на його користь гроші в сумі 360 094,65 гривень, що еквівалентно 15 000 доларам США по діючому на даний час курсу. Щодо розписки про отримання ним та його дружиною від ОСОБА_7 7 000 доларів США, то позивач спочатку пояснив, що підписи його та дружини на розписці виконані за допомогою ксероксу, а в наступному пояснив, що на момент складання розписки вони із дружиною були відсутні в м. Маріуполі, а тому не могли підписатися фізично, як і тому, що вони, не отримавши грошей і не проживали за адресою, зазначеною в розписці, не могли також поставити своїх підписів. Також зазначив, що його онук і син ОСОБА_6 - ОСОБА_9, вчинив злочин відносно брата ОСОБА_7 - ОСОБА_10, і ОСОБА_6 йому в січні 2008 року передала гроші в сумі 5 000 грн. у рахунок відшкодування шкоди, розписка про те, що він не має претензій до ОСОБА_9, але про зв'язок між продажем квартири та кримінальною справою заперечував.

Відповідачка ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_5 в судовому засіданні позов не визнали. ОСОБА_4 пояснила, що в лютому 2008 року ОСОБА_6 видала на її ім'я довіреність для здійснення продажу квартири, оскільки була винна велику суму грошей. Квартира була продана в березні 2008 року ОСОБА_8, який відразу передав їй 10 000 доларів США, які вона передала ОСОБА_6 Потім ОСОБА_6 попросила ще 3 000 доларів, які були передані нею ОСОБА_6 Останній розрахунок був в вересні 2008 року, ОСОБА_8 передав їй 7 000 доларів США, які вона передала ОСОБА_1, всього нею передано 20 000 доларів США. Текст розписки складала особисто, написано її рукою на прохання ОСОБА_1 Інших розписок в неї не має. Дату ставила в розписці на прохання ОСОБА_1, які особисто ставили свої підписи в розписці. Квартира була продана за 20 000 доларів США. Поставила під сумнів об'єктивність свідчень на користь ОСОБА_1 свідка ОСОБА_11, оскільки між ними є особисті неприязні відносини та свідок особисто знайомий з позивачем. Про продаж квартири повідомила ОСОБА_6 в день здійснення правочину. В квартирі мешкали квартиранти, які внесли оплату за неї на три роки наперед. Всі гроші від продажу квартири в сумі 20 000 доларів США, нею було передано ОСОБА_6, ОСОБА_1, про що є розписки.

Представник відповідача, ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що позовні вимоги позивача ґрунтуються на твердженні, що відповідач не передав ОСОБА_6 частину коштів за продаж квартири. Це, за її переконанням, є особистою думкою позивача та спростовується наявними в справі матеріалами. Згідно з довіреністю, відповідач був уповноважений здійснити продаж квартири, при видачі якої ОСОБА_6 не пред'являла ніяких матеріальних претензій. Частина грошей від продажу квартири отримана ОСОБА_1 особисто. На момент смерті ОСОБА_6 було відсутнє будь-яке зобов'язання ОСОБА_4 згідно судового рішення повертати будь-яку суму грошей спадкодавцю ОСОБА_6, яка за життя не зверталась до суду для захисту своїх порушених прав.

Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши письмові докази, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову на підставі наступних правових норм та встановлених обставин справи.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до п. 19 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року застосовуючи положення статті 387 ЦК, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Позов про витребування майна, пред'явлений до особи, у незаконному володінні якої це майно знаходилось, але на момент розгляду справи в суді у неї відсутнє, не може бути задоволений.

Судом встановлено, що 14 лютого 2008 року ОСОБА_6 видала ОСОБА_7 довіреність, якою уповноважила останню продати за ціну та на умовах на її розсуд належну їй квартиру АДРЕСА_1 т. 1 (а.с. 5).

Діючи на підставі вище вказаної довіреності, 03 березня 2008 року ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, з ОСОБА_8 ціна договору зазначена - 5 970,00 гривень (т. 1 а.с. 7).

Судом також встановлено, що ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а.с. 15). За її життя, 28 вересня 2008 року між ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_12 було складено розписку, з якої вбачається, що ОСОБА_7 передала, а ОСОБА_1 та ОСОБА_12 отримали 7 000 доларів США від продажу квартири ОСОБА_6, про що в розписці є відповідні підписи всіх трьох осіб (т. 1 а.с. 44).

З постанови старшого слідчого СВ Приморського РВ ММУ ГУМВС України в Донецькій області Лукашенка Ю.В. від 5 листопада 2015 року про закриття кримінального провадження № 42014051020000006 вбачається, що оригінал розписки від 28.09.2008 р. містить оригінальні підписи ОСОБА_1 та ОСОБА_12 (т. 2 а.с. 27).

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя від 8 квітня 2010 року по справі № 2-118/10 за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні квартирою, стягнення матеріальної шкоди, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_8, ОСОБА_7 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, позовні вимоги ОСОБА_8 задоволені, у позові ОСОБА_1 відмовлено. При ухваленні рішення судом встановлено, що розпискою від 28 вересня 2008 року та поясненнями ОСОБА_6 та ОСОБА_1 підтверджено, що ОСОБА_7 передала ОСОБА_1 7 000 доларів США в зв'язку із кінцевим розрахунком за квартиру та відсутність претензій між сторонами (а.с. 10-12). Зазначене рішення після його перегляду Апеляційним судом Донецької області залишено в силі ухвалою від 01 липня 2010 року (а.с. 13-14).

Ствердження ОСОБА_1 про копіювання його підпису на розписці спростовується висновком експертизи № 361 від 31 травня 2013 року, з якого вбачається, що при дослідженні штрихів спірних підписів ОСОБА_1 та ОСОБА_12 ознак, що свідчать про застосування технічних засобів і методів копіювання при їх виконанні не встановлено (а.с. 58-61).

Викладені вище обставини дають суду право вважати, що ОСОБА_4 повністю розрахувалася за продану квартиру, про що ОСОБА_1 засвідчив своїм особистим підписом у розписці від 28 вересня 2008 року і не спростував цього в суді.

При цьому, посилання позивача ОСОБА_1 про його відсутність в межах м. Маріуполь на момент складання розписки суд до уваги не приймає, оскільки в суді знайшов своє підтвердження сам факт підписання ним розписки, а час, коли це було зроблено, для правильного вирішення справи не має.

Від цього також суд не приймає до уваги пояснення в суді свідка ОСОБА_11 щодо взаємовідносин між ОСОБА_7 та ОСОБА_6, та обставин продажу квартири, оскільки її покази нічим не підтверджуються та спростовуються вищезазначеними доказами.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 по суті позовних вимог пояснень дати не змогли, оскільки вони не були безпосередніми учасниками правочину та не змогли дати пояснення щодо істотних обставин, які мали місце при укладенні спірного договору.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги задоволенню не підлягають, а в позові має бути відмовлено.

Крім того, згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Суд також зауважує, що позивачем ОСОБА_1 не доведено, що він є спадкоємцем померлої ОСОБА_6, що є додатковою підставою для відмови у позові.

Оскільки рішення суду ухвалюються не на користь позивача, то його судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 387, 1218 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про повернення в натурі безпідставно набутого майна - відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції в 10-денний строк з дня його проголошення, а особою, у відсутність якої ухвалено рішення - у той самий строк з дні отримання його копії. Рішення суду набирає законної сили після спливу строку подачі апеляційної скарги. В разі подачі апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набуває законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Пантелєєв Д. Г.