Ухвала суду № 56534279, 17.03.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/15531/15-ц Провадження № 22-ц/772/660/2016Головуючий в суді першої інстанції Вохмінова О. С.Категорія 44Доповідач Зайцев А. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Зайцева А.Ю.,

суддів: Денишенко Т.О., Нікушина В.П.

при секретарі: Торбасюк О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11.01.2016 року по справі за позовом квартирно-експлутаційного відділу м. Вінниці до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7 про виселення, -

ВСТАНОВИЛА:

Квартирно-експлутаційний відділ м. Вінниці звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7 про виселення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 10.09.2007 року гуртожиток по АДРЕСА_2 був поставлений на баланс КЕВ м. Вінниці, а кімнати гуртожитку призначені для забезпечення житлом військовослужбовців. 29.10.2007 року майору ОСОБА_5 та його родині було видано ордер №064 на вселення в кімнату НОМЕР_1 у гуртожитку, що по АДРЕСА_2. 04.12.2007 року ОСОБА_5 вибув для подальшого проходження служби до м. Харків - на посаду начальника регіонального медіа центру МО України - начальника інформаційного відділу «Народна армія» та фактично перестав проживати у гуртожитку за вказаною адресою. В 2008 році за місцем служби ОСОБА_5 отримав від Міністерства оборони України службове житло за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до наказу Міністра оборони України № 411 від 04.05.2011 року ОСОБА_5 було звільнено з лав Збройних Сил України у зв'язку з переведенням його до Державної прикордонної служби України і наказом Головного редактора друкованого органу Міністерства оборони України «Народна армія» від 23.05.2011 року № 83 ОСОБА_5 було виключено зі списків особового складу редакції. Разом з тим, ОСОБА_5 із сім`єю безпідставно займає кімнату в гуртожитку, і використовували її не за призначенням - здавали для проживання іншим особам, а тому відповідно до вимог житлового законодавства позивач просив виселити відповідачів із спірної кімнати без надання їм іншого житла.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11.01.2016 року позов задоволено. Виселено ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_2 з кімнати НОМЕР_1 в гуртожитку АДРЕСА_2 без надання іншого жилого приміщення. Стягнуто з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2 на користь КЕВ м. Вінниці судові витрати в сумі по 60,90 грн. з кожного.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 посилаючись на незаконність рішення, порушення судом норм матеріального права, просив рішення скасувати, та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

За змістом ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частина 1 статті 303 ЦПК України передбачає, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням виконкому Вінницької міської ради від 28.12.1989 року №463 затверджено акт державної комісії про прийняття до експлуатації гуртожитку по АДРЕСА_2. Даним рішенням Вінницькому обласному об'єднаному бюро технічної інвентаризації вказано зареєструвати гуртожиток за в/ч 35564 та видати реєстраційне посвідчення. Згідно акту прийому-передачі від 29.01.2001 року гуртожиток по АДРЕСА_2 був переданий в/ч А0549, а згідно акту прийому-передачі будівель від 05.04.2007 року цей гуртожиток ліжкового типу був переданий КЕВ м. Вінниці. Згідно індивідуальної карти обліку будівлі гуртожиток перебуває в користуванні КЕВ м. Вінниці.

29.10.2007 року майору ОСОБА_5, сім'я якого складається з п'яти осіб (дружина - ОСОБА_6, її син - ОСОБА_7, донька - ОСОБА_4, мати дружини - ОСОБА_2.) було видано ордер №064 на вселення в кімнату НОМЕР_1, житловою площею 18.11 кв.м., у гуртожитку по АДРЕСА_2, на підставі рішення адміністрації в/ч А0215 від 09.07.2004 року.

З 06.11.2007 року ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 зареєстровані в кімнаті гуртожитку.

04.12.2007 року ОСОБА_5 знявся з реєстрації за даною адресою в зв`язку з вибуттям у м. Харків для подальшого проходження служби на посаді начальника регіонального медіа центру МО України - начальника інформаційного відділу «Народна армія».

Відповідно до повідомлення адресно-довідкового підрозділу ГУДМС УДМС України у Харківській області з 20.05.2009 року ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3.

Також, суд першої інстанції встановив, що 12.11.2008 року військовослужбовцю ОСОБА_5 на склад родини 4 особи - дружина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, син дружини - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, донька - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, Солоницівською селищною радою видавався службовий ордер № 894 на житлову площу за адресою АДРЕСА_3 (трикімнатна квартира, 44,7/75,69). 28.09.2011 року на дану квартиру Комісією по приватизації державного житлового фонду КП «Солоницівське підприємство теплових мереж» на підставі розпорядження органу приватизації № 3332 від 14.09.2011 року було видане свідоцтво про право власності, відповідно до якого власником всієї квартири є ОСОБА_5 і його право зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Згідно відомостей з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно за відповідачами ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7 нерухоме майно не зареєстроване.

Судом першої інстанції під час розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_5, ОСОБА_6, неповнолітня ОСОБА_4 та ОСОБА_7 фактично в кімнаті гуртожитку не проживають, оскільки проживають в Харківській області, проте займають кімнату, оскільки зберігають свої речі. Відповідач ОСОБА_2 пояснила, що лише періодично проживає в гуртожитку. Також ці обставини підтверджуються довідкою Департаменту освіти Вінницької міської ради від 20.11.2015 року, відповідно до якої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 у загальноосвітніх навчальних закладах освіти м. Вінниці не навчається.

Крім того, згідно акту обстеження гуртожитку, що в АДРЕСА_2 станом на 02.11.2015 року, встановлено, що у кімнаті НОМЕР_1 зареєстрована сім'я ОСОБА_5, але у ній не проживає. Квартиронаймач ОСОБА_5 знятий з реєстрації за даною адресою у м. Харків. В ході перевірки двері кімнати ніхто не відчинив, але зі слів сусідів ОСОБА_5 іноді з`являється.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16.01.2015 року та рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 16.03.2015 року було встановлено, що в кімнаті фактично без відповідних правових підстав проживала сім`я ОСОБА_8 з 2011 року, яка була виселена відповідно до вимог ст. 116 ЖК України.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вірно виходив з того, що гуртожиток АДРЕСА_2 призначений лише для проживання військовослужбовців, а тому відповідачі підлягають виселенню з кімнати НОМЕР_1 в гуртожитку АДРЕСА_2 без надання іншого житла на підставі ч. 2 ст. 132 ЖК УРСР.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що гуртожиток АДРЕСА_2 призначений для тимчасового проживання військовослужбовців та членів їх сімей і не є службовим житлом в розумінні глави 3 ЖК УРСР. ОСОБА_5 разом з членами сім`ї був забезпечений житловою площею в гуртожитку в зв`язку з проходженням служби у Вінницькому гарнізоні, а при подальшому проходженні служби у м. Харкові був забезпечений разом з членами сім`ї службовим житлом - трикімнатною квартирою в смт Солоницівка Харківської області, проте на підставі наказу Міністра оборони України від 04.05.2011 року ОСОБА_5 звільнено з займаної посади, а з 23.05.2011 року виключено із списків особового складу Міністерства оборони України.

Крім того, відповідачі не перебувають на квартирному обліку в черзі на одержання житлових приміщень у Вінницькому гарнізоні.

Під час проходження військової служби житлові права ОСОБА_5 та членів його сім`ї, в тому числі неповнолітньої ОСОБА_4, були забезпечені. Більше того, службова квартира в подальшому перейшла у власність відповідача, а кімната в гуртожитку фактично здавалась в найом іншим людям, оскільки відповідачі фактично в ній не проживали, а в даний час лише зберігають свої речі. Відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7 у трудових відносинах із Збройними Силами України не перебували і не перебувають, тому суд вважає, що їх житлові права були похідними від прав ОСОБА_5, який звільнився з лав Збройних Сил України за власним бажанням і без поважних причин.

Колегія суддів звертає увагу на те, що порушення прав позивача триває у часі, відповідачі продовжують незаконно володіти військовим гуртожитком. На час звернення до суду з даним позовом діє Інструкція про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями № 373 від 30.11.2011 року, якою визначено, що у разі якщо особа, звільнена з військової служби, не перебуває на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов у ЗС України, вона підлягає виселенню з гуртожитку з усіма членами сім'ї, які з нею проживають.

Таким чином, відповідачі, зокрема апелянт, неправомірно утримують у своєму володінні військовий гуртожиток, хоча не мають ніякого відношення до військової служби, зобов'язані були його звільнити ще при переїзді ОСОБА_5 з сімєю в іншу місцевість з переходом на інше місце несення служби і тим більше у зв'язку із звільненням ОСОБА_5 з військової служби.

Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновків, що доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не повно з'ясовані обставини по справі, або порушено норми матеріального права, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11.01.2016 року по справі за позовом квартирно-експлутаційного відділу м. Вінниці до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7 про виселення - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: А.Ю.Зайцев

Судді: В.П. Нікушин

Т.О. Денишенко