Рішення № 56533916, 18.03.2016, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 148/1902/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18 березня 2016 року Тульчинський районний суд Вінницької області

В складі : головуючого судді Робак С. О.

при секретарі Немирівській Ю.А.

за участі адвокатів Стоян А.С., Григоришена О.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Тульчині справу за позовом ОСОБА_3, ТОВ «Шпиківський деревообробний завод» до ОСОБА_4 в її інтересах та інтересах ОСОБА_5 та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - служби у справах дітей Тульчинської районної державної адміністрації Вінницької області про усунення порушень права користування та розпорядження майном та користування житлом, шляхом виселення і за зустрічним позовом ОСОБА_4 в своїх інтересах і в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ТОВ «Шпиківський деревообробний завод» про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю, визнання вселення правомірним, визнання договору від 01.10.2015 про найм житла АДРЕСА_1 в гуртожитку ТОВ «Шпиківський деревообробний завод» між ОСОБА_3 і ТОВ «Шпиківський деревообробний завод» недійсним,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 та ТОВ «Шпиківський деревообробний завод» звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 в її інтересах та інтересах ОСОБА_5 про усунення порушень права користування та розпорядження майном та користування житлом, шляхом виселення.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги, позивачі посилались на те, що 01.10.2010 ОСОБА_3 уклав договір найму житлового приміщення з фонду житла для тимчасового користування з ТОВ «Шпиківський деревообробний завод» в особі керівника ОСОБА_6, строком до 01.10.2015.

Через певний час після укладення договору, за його згодою, без відповідної реєстрації, всупереч чинному законодавству України, в АДРЕСА_1 стала вільно проживати ОСОБА_4 з малолітньою дитиною ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_1.

За плином часу наймач ОСОБА_3 нагадав ОСОБА_4, щоб та разом з малолітньою дитиною покинула квартиру, однак остання знехтувала його законними вимогами наймача житла, посилаючись на проживання з нею малолітньої дитини. Всі істотні умови договору наймач ОСОБА_3 справно та належно виконує.

Згідно вимог ч.1 ст.774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайом) можливо лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.3 ст.774 ЦК України до договору піднайому застосовується положення про договір найму.

За змістом ч.1 ст.777 ЦК України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.

Наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.

Згідно вимог ст.103 ЖК України договір найму жилого приміщення може бути змінено тільки за згодою наймача.

Відповідно до ч.1 ст.116 ЖК України, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають з ним систематчино порушують правила співжиття роблять неможливим для інших проживання з ним в одній квартирі виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Згідно п.5.3 договору найму від 01.10.2010 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Шпиківський деревообробний завод», наймач не має права надавати житлове приміщення з фондів житла для тимчасового проживання приватизувати, обмінювати та здійснювати поділ цього житлового приміщення, здавати в піднайом або вселяти в нього інших громадян.

Відповідно до довідки ТОВ «Шпиківський деревообробний завод» за №38 від 27.08.2015, відповідач ОСОБА_4 та її малолітня дитина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 жодних правових підстав для вселення не мають.

Всі вимоги щодо виселення з займаного ними житла в АДРЕСА_1 нехтуються.

Згідно ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Таким чином позивачі вважають, що оскільки ОСОБА_4 та її малолітня дитина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 проживають в АДРЕСА_1 без жодних правових підстав, в тому числі без належної реєстрації, що порушує право користування та розпорядження наймодавця ТОВ «Шпиківський деревообробний завод» своїм майном та право користування наймача ОСОБА_3 квартирою і порушують переважні права наймача, тому просять усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження житлом ТОВ «Шпиківський деревообробний завод» та порушення права користування квартирою ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_4 та її малолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 з вищевказаної квартири.

ОСОБА_4, заперечуючи проти позовних вимог ОСОБА_3 та ТОВ «Шпиківський деревообробний завод», в своїх інтересах та інтересах малолітньої дитини ОСОБА_5 звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_3 та ТОВ «Шпиківський деревообробний завод» про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю, визнання вселення правомірним, визнання договору від 01.10.2015 про найм житлового приміщення - АДРЕСА_1 в гуртожитку ТОВ «Шпиківський деревообробний завод» між ОСОБА_3 і ТОВ «Шпиківський деревообробний завод» недійсним, мотивуючи свої вимоги тим, що вона і ОСОБА_3 створили сім'ю і почали спільно проживати без реєстрації шлюбу, маючи спільний бюджет та вели спільно господарство. Спочатку, ОСОБА_3, вона та її малолітня дитина проживали в будинку баби відповідача - ОСОБА_8, а потім після укладення договору найму житлового приміщення з фонду житла від 01.10.2010 вони всі разом переселилися і стали проживати в квартирі АДРЕСА_1

Так як шлюб між нею і ОСОБА_3 укладений не був, то договір найму житлового приміщення був укладений тільки з ОСОБА_3 При укладенні договору найму квартира не була готова для проживання, а тому вони за їхні спільні кошти зробили в даній квартирі ремонт і стали в ній проживати, в зв'язку з чим вона на законних підставах, як член сім'ї наймача, з його згоди, а не самовільно, вселилась в дану квартиру, де і проживає по даний час з малолітньою дитиною.

29.11.2013 ОСОБА_3 залишив її з дочкою проживати в даній квартирі, так як їх сім'я розпалась, а сам став проживати в іншому місці. Проживаючи в спірній квартирі, вона продовжувала сплачувати кошти за найом житла, за використану електроенергію, тим самим виконувала умови договору найму житла.

З часу вселення в дане житлове приміщення ні ОСОБА_3, ні ТОВ «Шпиківський деревообробний завод» жодного разу на ставили питання про те, що вона самовільно вселилась в квартиру АДРЕСА_1. З часу виселення ОСОБА_3 з спірної квартири, а саме з 29.11.2013, ТОВ «Шпиківський деревообробний завод» не звертався до неї з пропозицією звільнити займану квартиру.

Так як ОСОБА_3 з 29.11.2013 не проживав в спірній квартирі, то вважає, що він втратив право на дане житло. Крім того, ТОВ «Шпиківський деревообробний завод» з ОСОБА_3 уклав договір найму від 01.10.2015 квартири АДРЕСА_1 яка була не звільнена, так як вона з малолітньою дочкою в ній проживала, а тому вважає, що є підстави для визнання даного договору найма недійсним.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 та представник ТОВ «Шпиківський деревообробний завод» - адвокат ОСОБА_2 позов підтримали, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини. На його задоволенні наполягають.

В задоволенні зустрічного позову просять відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Позивач-відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні підтвердив, що він з 2010 року проживав з ОСОБА_4 однією сім'єю без реєстрації шлюбу спочатку в будинку його бабусі, а після закінчення проведення ними ремонту в наданій квартирі АДРЕСА_1, 3 перейшли разом жити в дану квартиру. В спірну квартиру вони поселились на підставі договору найма від 01.10.2010, який був укладений між ним та ТОВ «Шпиківський деревообробний завод». В кінці листопада 2013 року їх сім'я розпалась і він залишив ОСОБА_4 з дитиною проживати в даній квартирі, а сам перейшов проживати в інше місце. На даний час в нього інша сім'я. Так як строк дії договору найму житлового приміщення від 01.10.2010 закінчився, то 01.10.2015 з ним був укладений новий договір найму житлового приміщення на спірну квартиру строком на п'ять років - по 01.10.2020. Дане житлове приміщення йому було надано не в зв'язку з трудовими відносинами з ТОВ «Шпиківський деревообробний завод».

Позивач - відповідач - представник ТОВ "Шпиківський деревообробний завод" суду пояснив, що договір найму житла був укладений з ОСОБА_3, а не з ОСОБА_4 і остання ніякого відношення до спірної квартири не має і її проживання в даній квартирі перешкоджає користуватися та розпоряджатися майном, а тому просить усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні майном шляхом виселення її з малолітньою дитиною з даної квартири.

Відповідач - позивач ОСОБА_4 та її представник Стоян А.С. позов не визнали, просять в його задоволенні відмовити, а їх зустрічні позовні вимоги задовольнити, посилаючись на викладені в зустрічній позовній заяві обставини.

Третя особа - представник служби у справах дітей Тульчинської районної державної адміністрації Вінницької області в судовому засіданні вважає, що в позові ТОВ «Шпиківський деревообробний завод» та ОСОБА_3 про виселення ОСОБА_4 з її малолітньою дитиною слід відмовити.

Заслухавши пояснення учасників процесу та показання свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_3 та ТОВ «Шпиківський деревообробний завод» про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном шляхом виселення слід відмовити, а зустрічний позов ОСОБА_4 задовольнити частково, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст.2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми.

Обгрунтованим визнається рішення ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані ( пропущення строку позовної давності тощо ), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Так, при розгляді справи, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що ТОВ «Шпиківський деревообробний завод» є власником об'єкту житлової нерухомості - гуртожитку, який розташований в АДРЕСА_1 що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18.11.2013 (а.с.17).

Відповідно до ч.1 ст.810 ЦК України за договором найму ( оренди ) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.

Договір найму житла укладається в письмовій формі ( ч.1 ст.811 ЦК України ).

01.10.2010 між ОСОБА_3 та ТОВ «Шпиківський деревообробний завод» в особі керівника ОСОБА_6 був укладений в письмовій формі договір найму житлового приміщення з фонду житла для тимчасового проживання, а саме квартири АДРЕСА_1, строком до 01.10.2015, який 01.05.2013 був перероблений у зв'язку із зміною технічного паспорту, а 01.10.2015 року був укладений новий договір найму житлового приміщення з фонду житла для тимчасового проживання строком до 01.10.2020, що підтверджується копіями договорів найму житлового приміщення з фонду житла для тимчасового проживання (а.с.14, 47,66).

Згідно п.1.1. Договору найму житлового приміщення, укладеного між ТОВ «Шпиківський деревообробний завод ( наймодавець ) з однієї сторони та ОСОБА_3 ( наймач ) з іншої сторони, наймодавець надав наймачу і членам його сім'ї в тимчасове користування житло - квартиру АДРЕСА_1, а наймач відповідно до п.п. 1.3.1. та 1.3.3. зобов'язався використовувати житло за призначенням та у встановлені терміни своєчасно вносити плату за використання житла та електричну енергію.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 на час укладення договору найму житлового приміщення від 01.10.2010 проживав спільно однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 та її малолітньою дочкою ОСОБА_5 За спільні кошти вони зробили поточний ремонт в даній квартирі і як сім'я почали в ній проживати. Дані обставини позивач-відповідач ОСОБА_3 не заперечує.

Також факт спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу підтвердив в судовому засіданні свідок ОСОБА_9

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_4 та її малолітня дитина поселились в спірну квартиру, як члени сім'ї наймача ОСОБА_3 і відповідно до ч.1 ст.816 ЦК України вони набули рівних з наймачем прав та обов'язків щодо користування житлом.

Тому, посилання позивачів - відповідачів на те, що відповідач ОСОБА_10 з малолітньою донькою ОСОБА_5 жодних правових підстав для вселення у вищевказану квартиру АДРЕСА_1 не мали, так як ордер на вселення їм не видавався і вони не зареєстровані в даній квартирі, є необґрунтованими, оскільки вони поселились разом з наймачем на підставі договору найму, як члени його сім'ї, а реєстрація проживання виконує обліково-статистичні функції, і її наявність або відсутність самі по собі не є підставою для визнання чи не визнання права користування житлом за особою, яка там проживає.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що відповідач-позивач ОСОБА_4 з малолітньою донькою ОСОБА_5 з часу вселення в квартиру АДРЕСА_1, а саме, з 01.10.2010 постійно в ній проживають, а саме, до 29.11.2013 проживали разом з ОСОБА_3, а після розпаду їх сім'ї і вибуття ОСОБА_3 з даної квартири в інше місце проживання, проживають самостійно по даний час. Проживаючи в спірній квартирі, як бувші члени сім'ї наймача, ОСОБА_4 продовжувала сплачувати квартплату та плату за електроенергію, що підтверджується наданими нею квитанціями про їх оплату.

Аналізуючи зібрані докази, суд вважає, що позивачі-відповідачі ОСОБА_3 та ТОВ «Шпиківський деревообробний завод» не довели ті обставини, на які вони посилались як на підставу своїх позовних вимог, а тому в задоволенні їх позову слід відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_4 в частині визнання договору найму житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1 від 01.10.2015, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ «Шпиківський деревообробний завод» недійсним задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до ч.1 ст.822 ЦК України наймач у разі спливу строку дії договору найму житла має переважне право на укладення договору найму житла на новий строк.

Відповідно до ч.2 ст.824 ЦК України ОСОБА_4, оскільки ОСОБА_3 з листопада 2013 року вибув з даного житла могла стати наймачем, як особа, яка постійно проживала з колишнім наймачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.47 Конституції України, ст.ст.16, 810,811-813,816,821,822,824 ЦК України, ст. 213-215,256 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_3 та ТОВ "Шпиківський деревообробний завод" до ОСОБА_4 в її інтересах та інтересах ОСОБА_5 та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - служби у справах дітей Тульчинської районної державної адміністрації Вінницької області про усунення порушень права користування та розпорядження майном та користування житлом, шляхом виселення відмовити.

Позов ОСОБА_4 в її інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_5 задовольнити частково.

Встановити факт спільного проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 01.10.2010 по 29.11.2013.

Визнати вселення ОСОБА_4 в квартиру АДРЕСА_1 правомірним.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.

На рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Вінницької області через Тульчинський районний суд.

Суддя: