Рішення № 56533726, 11.03.2016, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/11864/15-ц

Провадження №2/761/650/2016

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11 березня 2016 року Шевченківський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді Савицького О.А.

при секретарі Личак М.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа,яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_6, про виселення з квартири без надання іншого жилого приміщення,

в с т а н о в и в :

24.04.2016 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про виселення з квартири без надання іншого жилого приміщення.

Під час розгляду справи судом позивачем, в порядку ст. 31 ЦПК України, було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, згідно змісту якої вона просить визнати дії ОСОБА_3 щодо здачі в оренду частини квартири АДРЕСА_1 без її згоди, як співвласника цієї квартири, незаконними, а також виселити ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

Позовні вимог позивач обґрунтовує тим, що відповідно до свідоцтва про право власності вона є співвласником 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 (надалі - квартира). В вказаній квартирі зареєстровані позивач, її колишній чоловік ОСОБА_3 та ОСОБА_7

Разом з тим, 22.12.2014 року відповідач ОСОБА_3 у відсутність позивача та без її відома та згоди, в порушення вимог ст. 358 ЦК України, поселив, як вбачається з висновку Шевченківського РУ ГУМВС України від 25.12.2014 року, ОСОБА_8, який після неодноразових звернень позивача до органів МВС, виїхав з квартири.

Однак, 21.03.2015 року до квартири позивача знову вселились невідомі їй особи, дозволу на вселення яких вона також не давала. Як потім стало відомо позивачу, всіх сторонніх осіб в її квартиру приводить та вселяє як квартирантів ОСОБА_9.

При цьому, позивач зазначає, що з моменту вселення сторонніх осіб в квартиру, її життя перетворилось на суцільний жах. Вона неодноразово вимагала, щоб відповідачі залишили її власність, однак до жодних результатів це не призвело. Більш того, в квартиру вселився ще один мешканець, який зловживає спиртними напоями, до нього приходять жінки, які залишаються на ніч та користуються місцями загального користування.

У зв'язку з тим, що, незважаючи на неодноразові звернення позивача до органів міліції з приводу протиправних дій відповідачів, жодних дій щодо їх виселення прийнято не було, позивач звернулась до суду з вказаним позовом, оскільки вважає, що порушено її право власника, так як вселення відповідачів можливе лише за наявності її згоди, яку вона ані усно, ані письмово ніколи не давала.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_10 позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав, викладених в позові, на підставі ст. 358 ЦК України.

Представник відповідача ОСОБА_3 та третьої особи ОСОБА_6 - ОСОБА_11 проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що відповідач, в силу положень ст. 361 ЦК України, правомірно розпоряджається своєю часткою спірної квартири шляхом передання її в оренду.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_6 просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в судове засідання не з'явились, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду справи, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є власниками в рівних частках квартири АДРЕСА_1, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло, виданим 02.06.1998 року за № 243 (а.с. 6) та копією заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13.09.2011 року (а.с. 71).

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28.08.2007 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 визначено порядок користування квартирою АДРЕСА_1 (а.с. 70).

На даний час в квартирі зареєстровані три особи: позивач - ОСОБА_1, відповідач - ОСОБА_3 та ОСОБА_7, опікований ОСОБА_3, що підтверджується копією Довідки Комунального підприємства Київської обласної ради «Рембудексплуатація» від 25.12.2015 року № 108 (а.с. 7).

Разом з тим, як встановлено з рапортів ДІМ Шевченківського РУ ГУМВС України в м.Києві ст. лейтенанта міліції Євтушенка Я.А. та Баришка О.О. від 30.07.2015 року та 19.08.2015 року відповідно (а.с. 61, 87), а також не заперечувалось учасниками судового розгляду, в квартирі АДРЕСА_1 окрім позивача також проживають відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_2, які орендують кімнату у вказаній квартирі згідно Договору оренди квартири, укладеного між ними та ОСОБА_6, яка діла в інтересах ОСОБА_3 на підставі довіреності від 16.07.2014 (а.с. 75-77).

Вказані обставини також підтверджуються копією письмових пояснень ОСОБА_4 від 17.08.2015 року, наданих останнім ДІМ Шевченківського РУ ГУМВС України в м.Києві Баришок О.О. (а.с. 89).

Крім того, згідно рапорту Старшого інспектора відділу Шевченківського управління поліції ГУ Національної поліції в м. Києві майора поліції Кляпка Б.М. від 21.01.2016 року у спірній кватирі також проживає відповідач ОСОБА_5 (а.с. 123). Дана обставина також була підтверджена третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_6, оскільки вона безпосередньо , в інтересах ОСОБА_3, уклала з останнім договір оренди житлового приміщення, замість братів ОСОБА_4.

Звертаючись з позовом до суду, позивач посилається на те, що порушено її право співвласника 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, оскільки вона не надавала ані усної, ані письмової згоди відповідачу ОСОБА_3 на вселення ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до квартири.

Положеннями ч. 1 ст. 321 ЦК України регламентовано, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

При цьому, згідно положень ч. 1 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Однак, як встановлено судовому засіданні, відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були вселені в квартиру АДРЕСА_1 без надання згоди на їх проживання позивачем, що також не заперечувалось поясненнями учасників судового розгляду.

При цьому, щодо посилань сторони відповідача ОСОБА_3 на положення ст. 361 ЦК України, згідно яких співвласник має право самостійно розпорядитись своєю часткою у праві спільної часткової власності, суд вважає їх помилковими, оскільки дана норма застосовується до правовідносин, коли частки співвласників виділені в натурі, у зв'язку з чим, вказана норма закону в даному випадку не підлягає застосуванню, так як частки сторін не виділені в натурі, а за рішенням суду тільки встановлено порядок користування сторонами їх спільним майном.

Отже, враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_3 щодо здачі в оренду частини квартири АДРЕСА_1 без згоди іншого співвласника цієї квартири, а саме ОСОБА_1, є такими, що не відповідають вищевказаним вимогам закону.

Крім того, згідно вимог ч. 1 ст. 109 Житлового кодексу Української РСР виселення із займаного приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 116 Житлового кодексу Української РСР осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Таким чином, враховуючи, що відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були вселені в квартиру АДРЕСА_1 без згоди позивача, яка є співвласником квартири та категорично заперечує проти їх проживання в ній, тобто вселення відбулося незаконно, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо визнання дій ОСОБА_3 щодо здачі в оренду частини квартири АДРЕСА_1 без згоди позивача, як співвласника цієї квартири, є незаконними, а тому вважає за необхідне виселити ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

Враховуючи викладене, на підставі ст.ст. 321, 356, 358, 361 ЦК України, ст.ст. 109, 116 Житлового кодексу Української РСР та керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 17, 57-60, 88, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_6, про виселення з квартири без надання іншого жилого приміщення - задовольнити.

Визнати незаконними дії ОСОБА_3 щодо здачі в оренду частини квартири АДРЕСА_1 без згоди іншого співвласника цієї квартири ОСОБА_1.

Виселити з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м.Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: