Постанова № 565334, 11.04.2007, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40

УХВАЛА

Іменем України

11.04.2007 р. справа №26/315а

Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів

при секретареві судового засідання

за участю представників сторін:

від позивача:

Заремба С.В.-довіреність № 1/2006 від 21.09.06р.,

від відповідача 1:

від відповідача 2:

прокурор:

Кутько О.М. - довіреність № 12659/10/10-013 від 21.08.06р., Арабей О.І.- довіреність № 20 від 10.04.07р.

Убірай О.В. - довіреність № 41/2с від 03.01.07р.

Завгородня Т.В. - посвідчення

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державної податкової інспекції у Київському районі м.Донецьк

на постанову (ухвалу) господарського суду

Донецької області

від

16.02.2007 року (повний текст складений 21.02.07р.)

по справі

№26/315а

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Експометал" м.Донецьк

до

Державної податкової інспекції у Київському районі м.Донецьк

Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області м. Донецьк

про

визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Експометал” м. Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 07.06.2006 р. № 0001302340/0-8930/10/23-413, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування на 8513355 грн., від 04.07.2006 р. № 0001302340/1-10111/10/7-23-413, від 11.09.2006 р. № 0001302340/2-13639/10/23-413, від 04.07.2006 р. № 0001592340/0-10110/10/7/23-413, від 29.08.2006 р. № 0001592340/1-12936/10/23-413, від 11.09.2006 р. № 0001592340/2-13640/10/23-413, від 11.09.2006 р. № 0002412340/0-13638/10/23-413, від 11.09.2006 р. № 0002402340/0-13641/10/23-413.

Заявою від 30.11.2006 р. позивач доповнив позовні вимоги та просить також стягнути з коштів Держаного бюджету України з рахунку, відкритого на ім’я Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області м. Донецьк бюджетне відшкодування з ПДВ по податковим деклараціям з ПДВ за лютий, березень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2005 р. на загальну суму 9551260 грн.

Ухвалою від 22.01.2007 р. до участі у справі у якості другого відповідача було залучено Головне управлінні Державного казначейства України у Донецькій області м. Донецьк.

Постановою господарського суду Донецької області від 16.02.07р. (повний текст складений 21.02.07р.) по справі № 26/315а позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Експометал” м. Донецьк були задоволені в повному обсязі з врахуванням заяви позивача від 30.11.2006 р. про доповнення позовних вимог. Були визнані недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька: № 0001302340/0-8930/10/23-413 від 07.06.2006 р., № 0001302340/1-10111/10/7-23-413 від 04.07.2006 р., № 0001592340/0-10110/10/7/23-413 від 04.07.2006 р., № 0001592340/1-12936/10/23-413 від 29.08.2006р., № 0001302340/2-13639/10/23-413 від 11.09.2006 р., № 0001592340/2-13640/10/23-413 від 11.09.2006 р., № 0002412340/0-13638/10/23-413 від 11.09.2006 р., №0002402340/0-13641/10/23-413 від 11.09.2006 р. та стягнено з коштів Державного бюджету України з рахунку відкритого на ім’я Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Експометал” м.Донецьк бюджетне відшкодування з ПДВ по деклараціям з ПДВ за лютий, березень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2005 р. у сумі 9551260 грн.

Відповідач 1, Державна податкова інспекція у Київському районі м. Донецька, не погодився з постановою господарського суду Донецької області та подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову господарського суду Донецької області від 16.02.07р. (повний текст складений 21.02.07р.) по справі № 26/315а скасувати та прийняти нову постанову, за якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Скаржник вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, при цьому посилається на п.1.8 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.97р. (зі змінами та доповненнями) та зазначає, що законодавством передбачено, що однією з обов’язкових підстав включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ є фактична сплата цих сум, а відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету, оскільки Законом України „Про ПДВ” встановлений прямий взаємозв’язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. Відповідач 1наполягає на тому, що за змістом Закону України „Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.97р.право на відшкодування ПДВ виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з факту існування зобов’язання по сплаті ПДВ в ціні товару. Заявник апеляційної скарги робить посилання на відповіді, отримані на запити про проведення зустрічних перевірок по ланцюгу виробника, з яких вбачається, що підтвердити фактичну сплату податку до бюджету не можливо у зв’язку з ліквідацією підприємств-контрагентів. Внаслідок чого в ході перевірки підприємства встановлені порушення податкового законодавства.

Крім зазначеного, посилається на пп.7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.97р. (зі змінами та доповненнями) та Порядок заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого Наказом ДПА України 30.05.97р. № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.97р. за № 250/2054 у редакції Наказу від 15.06.05р. № 213 та зазначає, що підприємством до бюджетного відшкодування віднесені суми ПДВ, які перевищують суму податкового кредиту попереднього періоду, що не враховано судом першої інстанції під час розгляду спору.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Експометал” м. Донецьк, у відзиві на апеляційну скаргу (вих. № б/н від 10.04.07р.) доводи податкового органу відхилив, постанову місцевого господарського суду вважає законною та обґрунтованою, прийнятою відповідно до вимог діючого законодавства.

Відповідач 2, Головне управлінні Державного казначейства України у Донецькій області м. Донецьк, у відзиві на апеляційну скаргу (вих.№ 02-30 від 10.04.07р.) зазначає, що станом на 10.04.07р. Управлінням Державного Казначейства у Київському районі м.Донецька висновок та реєстр на відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок ТОВ „Експометал” від першого відповідача не отримано, відшкодування ПДВ підприємствам з бюджету відповідно до п.7 Порядку взаємодії між органами державної податкової служби України, МФУ та ДКУ в процесі відшкодування ПДВ за висновками органів ДПС України”, затвердженого сумісним наказом ДПАУ, Мінфіну та ДКУ від 03.08.04р. № 451/501/132 здійснюється органами казначейства згідно з отриманим реєстром та висновками регіональних податкових органів.

До канцелярії Донецького апеляційного господарського суду надійшло повідомлення прокуратури Донецької області від 05.04.07р. № 05/1-04-26/315а, за яким повідомилось про вступ у розгляд справи № 26/352а прокурора в порядку ст.60 Кодексу адміністративного судочинства України. В судовому засіданні апеляційної інстанції прокурор підтримав доводи апеляційної скарги податкового органу та наполягав на скасуванні оскарженої постанови господарського суду Донецької області від 16.02.07р. (повний текст складений 21.02.07р.) по справі № 26/315а.

За розпорядженням заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 30.03.07р. для розгляду апеляційної скарги Державної податкової інспекції в Київському районі м.Донецька була призначена колегія суддів у складі: судді Величко Н.Л. (головуючий), судді М”ясищева А.М., судді Шевкової Т.А.

За розпорядженням заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 03.04.07р. у зв’язку з виходом з відпустки судді Алєєвої І.В. була змінена та для розгляду апеляційної скарги Державної податкової інспекції в Київському районі м.Донецька призначена колегія суддів у складі: судді Алєєвої І.В. (головуючий), судді М”ясищева А.М.., судді Шевкової Т.А.

Фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічних засобів відповідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Донецький апеляційний господарський суд з приводу позовних вимог стосовно визнання недійсними спірних податкових повідомлень-рішень встановив.

За результатами виїзної планової документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 25.09.03р. по 31.12.05р., податковим органом був складений акт перевірки № 1105/23-6-32645745 від 24.05.06р. в якому було встановлено порушення позивачем:

- п. 1.8 ст.1, п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” в редакції, яка діяла до 01.06.05р.), внаслідок чого встановлено завищення підприємством суми бюджетного відшкодування: за лютий 2005 р. на 3011868 грн., за березень 2005 р. на 1001878 грн. (п. 4).

- порушення п. 1.8 ст.1, п.п. 7.4.1 п. 7.4, ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” (із змінами та доповненнями) внаслідок чого встановлено завищення підприємством різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного періоду: за червень 2005 р. –412701 грн., за липень 2005 р. –1164146 грн., за серпень 2005 р. –9815824 грн.

- порушення п.п. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” із змінами та доповненнями внаслідок чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за: жовтень 2005 р. на суму 3101794 грн., листопад 2005 р. на суму 231517 грн., грудень 2005 р. на суму 1638885 грн.

На підставі даного акту ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення від 07.06.2006 р. № 0001302340/0-8930/10/23-413, за яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ по деклараціям: лютий 2005 р. на суму 3011868 грн., березень 2005 р. на суму 1001878 грн., жовтень 2005 р. на суму 3101794 грн., листопад 2005 р. на 231517 грн., грудень 2005 р. на суму 1166298 грн., у загальній сумі на 8513355 грн.

За результатами адміністративного оскарження відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення: № 0001302340/1-10111/10/7-23-413 від 04.07.2006 р. яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ по вищезазначеним деклараціям на загальну суму 8513355 грн. та № 0001592340/0-10110/10/7/23-413 від 04.07.2006 р., яким до позивача застосовані фінансові санкції у сумі 17950 грн. на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, які позивач також оскаржив в адміністративному порядкую

За результатами подальшого адміністративного оскарження ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001592340/1-12936/10/23-413 від 29.08.2006р., яким до позивача застосовані фінансові санкції у сумі 17950 грн. на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

На підставі листа ДПА в Донецькій області від 18.08.2006 р. та направлення на перевірку від 23.08.2006 р. № 684 ДПІ у Київському районі м. Донецька здійснила позапланову виїзну перевірку позивача з питань зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за період з 25.09.2003 р. по 31.12.2005 р., за наслідками якої складено акт № 1759/23-4/32645745 від 28.08.2006 р. „Про результати виїзної планової перевірки ТОВ „Експометал” Код за ЄДРПОУ 32645745 з питань зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період з 25.09.2003 р. по 31.12.2005 р.”, висновки якого співпадають з вищенаведеними висновками попереднього акту перевірки № 1105/23-6-32645745 від 24.05.06р., крім висновків про порушення позивачем п.п. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 закону України „Про податок на додану вартість”, внаслідок чого перевіряючими встановлено завищення підприємством суми відшкодування за: липень 2005 р. на суму 284659 грн., серпень 2005 р. на суму 16780 грн., вересень 2005 р. на 30228 грн., жовтень 2005 р. на суму 2822083 грн., листопад 2005 р. на суму 817310 грн., грудень 2005 р. на суму 581507 грн. та прийняті податкові повідомлення-рішення від 11.09.2006р.: № 0001302340/2-13639/10/23-413, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування: за лютий 2005 р. на 3011868 грн., за березень 2005 р. на 1001878 грн., за жовтень 2005 р. на 3101794 грн., за листопад 2005 р. на 231517 грн., за грудень 2005 р. на 1166298 грн. на загальну суму 8513355 грн., № 0001592340/2-13640/10/23-413, яким застосовані фінансові санкції у сумі 17950 грн., № 0002412340/0-13638/10/23-413, яким збільшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2005 р. на 279711 грн., за грудень 2005 р. на 584791 грн. на загальну сумі 864502 грн. та № 0002402340/0-13641/10/23-413, яким зменшено суму бюджетного відшкодування: за липень 2005 р. на 284659 грн., за серпень 2005 р. на 16780 грн., за вересень 2005 р. на 30228 грн., за листопад 2005 р. , усього на 917460 грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 68818 грн. на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.00р. № 2181 (зі змінами та доповненнями).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що постанова місцевого господарського суду в цій частині відповідає нормам діючого законодавства і не підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі, з огляду на наступне.

Як вбачається, в акті перевірки № 1105/23-6-32645745 від 24.05.06р., на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення - рішення, податковим органом встановлено наступне.

По операціям позивача з ТОВ „Осиріс” розрахунки у сумі 24355031, 46 грн. здійснювались шляхом видачі векселів та шляхом заліку зустрічних вимог. По операціям позивача з ТОВ „Донбас Імпорт Експорт” розрахунки у серпні 2005 р. у сумі 6996296,91 коп., у вересні 2005 р. –53398864,23 грн. здійснювались шляхом заліку зустрічних вимог, що свідчить за позицією податкового органу про відсутність надмірної сплати ПДВ до бюджету та невиконання умови п. 1.8 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість”

Встановлене в акті порушення позивачем вимог п. 1.8 ст.1, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, п. 19 ст. 1, ст.. 19 Бюджетного кодексу України, полягає у тому, що внаслідок ліквідації або визнання банкрутами таких підприємств: ТОВ ВКФ „Укрвторресурс”, ТОВ „Дніпропром”, ТОВ «Домбас», ТОВ „Тервіс”, ТОВ „Укрпромкомплект”, ТОВ „Осиріс” (зустрічними перевірками підтверджено постачання товару ТОВ „Осиріс” контрагентам позивача в усіх податкових періодах, у яких відбувались правовідносини з цим підприємством, окрім операцій за серпень 2005 р.), які є постачальниками контрагентів позивача, неможливо встановити кінцевого виробника продукції, по операціям з придбання якої позивачем сформований податковий кредит. Постачальником контрагентів позивача у перевіряємомому періоді також було підприємство ПП “Ультра мет-13а”, яке згідно інформаційної довідки має ознаки фіктивності, у зв’язку з чим направлено запит на проведення зустрічних перевірок.

З врахуванням викладеного, за висновками ДПІ, відсутня можливість підтвердити податковий кредит позивача у лютому 2005 р. на 3011868 грн., у березні 2005 р. у сумі 1022999 грн., у червні 2005 р. на сумі 412701 грн., у липні 2005 р. у сумі 1164146 грн., у серпні 2005 р. у сумі 9815824 грн.

Суд першої інстанції, аналізуючи приписи пп. 3.1.1 п.3.1 ст.3 та п.п. 7.4.1 п.7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.97р. (зі змінами та доповненнями) як в редакції, що діяла до набрання чинності Закону України від 25.03.2005 р. N 2505-IV так і у редакції Закону України від 25.03.2005 р. N 2505-IV , а також приписи п.п.7.5.1 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, що встановлює події, за якими у платника виникає право на податковий кредит та приписи підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції, що діяла до набрання чинності Закону України від 25.03.2005 р. N 2505-IV, так і в редакції Закону України від 25.03.2005 р. N 2505-IV), дійшов обґрунтованого висновку, що належним доказом правомірності формування податкового кредиту є податкова накладна, виписана згідно з вимогами пункту 7.2.1 п. 7.2 статті 7 цього Закону, що видається продавцем, зареєстрованим як платник ПДВ, яка є одночасно звітним і розрахунковим документом (п.п. 7.2.3, 7.2.4 статті 7 Закону).

Місцевим господарським судом під час розгляду справи були досліджені надані до матеріалів справи податкові накладні, оформлені відповідно до вимог Закону України “Про податок на додану вартість”, які були включені позивачем до податкового обліку (формування податкового кредиту) у відповідних податкових періодах, та правомірно встановлено, що зазначеними податковими накладними підтверджується правомірність формування позивачем податкового кредиту. Правомірність формування позивачем податкового кредиту не заперечується податковим органом та було визнано останнім під час розгляду справи судом першої інстанції.

Судова колегія вважає, що висновок податкового органу в акті перевірки стосовно неможливості підтвердження правомірності формування позивачем податкового кредиту за відповідні періоди внаслідок ліквідації або визнання банкрутами підприємств, які є постачальниками контрагентів позивача, є таким, що не узгоджується з наступними приписами чинного законодавства.

Пунктом 1.3. ст.1. Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що платником податку вважається особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України (редакція підпункту не змінювалась).

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 ст.. 2 цього закону (редакція Закону України від 25.03.2005 р. N 2505-IV), платником податку є будь-яка особа, яка:

а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку;

б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку;

в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті, а також будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку. П.п. 2.3 встановлені випадки у яких особа зобов’язана зареєструватися у якості платника ПДВ.

Відповідно до п. а) п.п 10.1. ст.. 10 цього закону, особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є платники податку, визначені у статті 2 цього Закону.

Пунктом 10.2 ст.10 встановлено, що платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Таким чином, Законом України “Про податок на додану вартість” (в редакції яка діяла до набрання чинності Законом України від 25.03.2005 р. N 2505-IV та в редакції, що діє після набрання чинності цим законом), яким визначено ставки та механізм справляння ПДВ, обов’язок щодо визначення об’єкту оподаткування, нарахування податку та його утримання у покупця товарів або послуг, правильності обчислення ПДВ покладено на платника податку –продавця товару.

Обов’язок сплатити нарахований продавцем ПДВ у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну, у підтвердження сплати податку, законом покладений на платника податку –покупця.

Закон України “Про податок на додану вартість” не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку –покупця товарів (послуг) за правильність визначення платником податку –продавцем товарів (послуг) об’єкту оподаткування та правильність відображення їх у податковому обліку.

До податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні, якщо платник податку придбав товари вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. При цьому для вказаного віднесення відповідних сум податків, сплачених у ціні товару, до податкового кредиту платника податків, який придбав товар, Законом України “Про податок на додану вартість” не передбачено умов про сплату цих сум до бюджету. Законом передбачений лише обов’язок платника податку надати покупцю податкову накладну, а у разі імпорту товару на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту вважається вантажна митна декларації, яка підтверджує сплату податку на додану вартість.

В акті перевірки зазначено, що у періоді, що перевірявся, позивач відображав у деклараціях з ПДВ експортні та імпортні операції, які підтверджені вантажними митними деклараціями.(арк.. 45-54 акту перевірки).

Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету то, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Ліквідація, або визнання підприємств –контрагентів банкрутами, у зв’язку з чим неможливо підтвердити факт уплати ПДВ до бюджету, не може бути підставою для виключення сум з податкового кредиту, а також на позбавлення платника податку на отримання бюджетного відшкодування. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Як було встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та не заперечується податковим органом, правильність формування податкового кредиту позивачем за певні податкові періоди (з січня по грудень 2005р.) підтверджується матеріалами справи, а саме податковими накладними, оформленими відповідно до вимог Закону України „Про податок на додану вартість”.

Несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та на суму бюджетного відшкодування, тому податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість (зменшувати суми бюджетного відшкодування) та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, або контрагентами продавця, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій, що обґрунтовано встановлено місцевим господарським судом під час розгляду справи.

Судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що ДПІ не доведені факти не відображення у податкових зобов’язаннях контрагентами позивача ПДВ по наведеним господарським операціям, а також іншими постачальниками по ланцюгу господарських операцій, сам факт ліквідації підприємства (визнання банкрутом) –продавця товару, або його контрагентів, не є підставою для позбавлення платника податку права на отримання бюджетного відшкодування.

Крім зазначеного, як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено місцевим господарським судом під час розгляду справи, наведені ДПІ в акті перевірки підприємства, були ліквідовані або визнані банкрутами після проведення господарських операцій з позивачем, або з контрагентами позивача, податковим органом не доведено, що на момент здійснення господарських операцій, продавці, або їх контрагенти, тощо, були виключені з Єдиного державного реєстру та з реєстру платників ПДВ, а свідоцтва про реєстрацію їх платниками податку на додану вартість анульовані.

З урахуванням викладеного, судовою колегією не приймаються заперечення заявника, викладені в апеляційній скарзі, оскільки покупець не може нести відповідальність за несплату податків продавцями.

Відповідно до п. 1.8 ст.. 1 Закону, бюджетним відшкодуванням вважається сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Ст. 7 Закону України „Про ПДВ” визначено порядок отримання такого відшкодування. Пунктом п. 7.7. ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість”, у редакції Закону України від 25.03.2005 р. N 2505-IV, передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Закон не містить норми, яка надає платникам право на бюджетне відшкодування лише після підтвердження податковими органами сплати виробником товару ПДВ до бюджету.

Посилання ДПІ в апеляційній скарзі на порушення вимог п.п. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.97 р. № 166 у редакції Наказу ДПА України від 15.06.05 р. № 213 - віднесення до бюджетного відшкодування суми ПДВ, які перевищують суму податкового кредиту попереднього періоду не приймаються судовою колегією до уваги з огляду на наступне.

Пунктом п. 7.7. ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість” (у редакції Закону України від 25.03.2005 р. N 2505-IV), передбачено наступне.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. (п.п7.7.1)

Положеннями пп.7.7.2 п.7.7 ст. 7 передбачено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. (п.п.7.7.2)

Таким чином, відповідно до п.п. 7.7.2, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Матеріалами справи підтверджується здійснення позивачем визначення сум, належних до відшкодування, у повній відповідності із наведеними вище вимогами Закону України “Про податок на додану вартість” у межах суми податку, фактично сплаченого позивачем у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів у складі їхньої вартості. Так, актом перевірки також встановлено (арк.. 54), що відповідно до документів, наданих до перевірки, позивачем фактично сплачено постачальникам товарів у червні 2005 р. –309536 грн., у липні 2005 р. –120444 грн., у серпні 2005 р. –181460 грн., у вересні 2005 р. –3101794 грн., у жовтні 2005 р. –817310 грн., у листопаді 2005 р. –1638885 грн.

Крім зазначеного, Формою розрахунку бюджетного відшкодування, яку затверджено Наказом ДПА України від 30 травня 1997 р.166, у редакції наказу ДПА України від 15 червня 2005 р. N 213, на який посилається податковий орган в апеляційній скарзі, передбачено, що у рядку 3 зазначається сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактична сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів, а у рядку 4 зазначається сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню (сума, указана в рядку 1, у межах суми, указаної в рядку 3) (значення цього рядка переноситься до рядка 25 податкової декларації за поточний звітний податковий період) .

Судова колегія погоджується з висновком господарського суду Донецької області стосовно того, що така вимога форми розрахунку суперечить п. а) п.п. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, оскільки цим пунктом сума бюджетного відшкодування обмежена лише сумою податку, яка фактично сплачена контрагентам у попередньому періоді, а не сумою сплаченого податкового кредиту попереднього наступного періоду.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено місцевим господарським судом, позивач відповідно до наведених вимог, подав до ДПІ разом з деклараціями заяви про повернення суми бюджетного відшкодування та розрахунки суми бюджетного відшкодування у яких визначив суми відшкодування. Позивач у розрахунках бюджетного відшкодування за листопад та грудень 2005 р. визначив у рядку 3 суму ПДВ фактично сплаченого у попередньому податковому періоді (вересень, жовтень, 2005 р.) контрагентам, а не суму сплаченого податкового кредиту попереднього наступного періоду, що відповідає вимогам п. а) п.п. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку стосовно того, що податкові повідомлення-рішення податкових повідомлень-рішень від 07.06.2006 р. № 0001302340/0-8930/10/23-413, від 04.07.2006 р. № 0001302340/1-10111/10/7-23-413, від 11.09.2006 р. № 0001302340/2-13639/10/23-413, від 04.07.2006 р. № 0001592340/0-10110/10/7/23-413, від 29.08.2006 р. № 0001592340/1-12936/10/23-413, від 11.09.2006 р. № 0001592340/2-13640/10/23-413, від 11.09.2006 р. № 0002412340/0-13638/10/23-413, від 11.09.2006 р. № 0002402340/0-13641/10/23-413 не можуть вважатися законними та підлягають визнанню недійсними, що зумовило задоволення позовних вимог в даній частині.

При цьому слід зазначити, що судова колегія погоджується також з висновками місцевого господарського суду щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0002412340/0-13638/10/23-413 від 11.09.2006р., за яким позивачу збільшено бюджетне відшкодування з посиланням на п. а) п.п. 7.7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та визначеню, що позивач добровільно відмовляється від отримання 864502 грн., як бюджетного відшкодування, і зазначена сума підлягає зарахуванню у рахунок зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів та правомірним визначенням судом тих обставин, що в актах перевірок не відображені обставини щодо заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування, встановленої п. п. 7.7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а також з висновком суду стосовно відсутності підстав для застосування до позивача фінансових санкцій за спірними податковими повідомленнями-рішеннями відповідно до вимог п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.00р. № 2181 (зі змінами та доповненнями).

Судова колегія враховує також, що заперечень та доводів з цього приводу скаржником в апеляційній скарзі не наведено.

За приписами ч.1 ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Як вбачається, інших доводів, в тому числі стосовно іншої частини задоволених позовних вимог про стягнення бюджетного відшкодування з ПДВ по податковим деклараціям за лютий, березень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2005 р. у загальній сумі 9551260грн. заявником апеляційної скарги не наведено, але скаржник просить скасувати постанову господарського суду Донецької області в повному обсязі.

Що стосується вимог позивача щодо відшкодування ПДВ, судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду в цій частині з огляду на наступне.

Судом першої інстанції були в повному обсязі досліджені наявні в матеріалах справи декларації з ПДВ за лютий 2005 р. та березень 2005р., до яких доданий розрахунок експортного відшкодування та вантажні митні декларації, які підтверджують розмір експортного відшкодування та суми податку, які підлягають відшкодуванню, декларації з ПДВ за квітень та травень 2005 р., декларації з ПДВ за червень 2005 р., податкові декларації з ПДВ за липень 2005 р., за серпень 2005р., за вересень 2005р., за жовтень 2005 р., додані до них розрахунки бюджетного відшкодування та заяви про повернення сум бюджетного відшкодування, на рахунок в установі банку, податкові декларації з ПДВ за листопад 2005р. та грудень 2005р. додані до них розрахунків бюджетного відшкодування та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, на рахунок в установі банку, а також подані позивачем уточнюючі розрахунки податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку із самостійним виправленням помилки за листопад 2005 р. та грудень 2005р.

З врахуванням даних податкових декларацій позивача з ПДВ, а також тих обставин, що під час судового розгляду сторони визнали, що позивачу відшкодовано з коштів Державного бюджету по деклараціям за лютий , липень , серпень, вересень, листопад та грудень 2005 р. сума ПДВ, що в загальному обсязі складає 637968 грн., суд першої інстанції встановив, що залишок невідшкодованого бюджетного відшкодування складає: по декларації за лютий 2005 р. –297595968 грн., по декларації за березень 2005 р. –1001878 грн., по декларації за липень 2005 р. –292024 грн., по декларації за серпень 2005 р. –110592 грн., по декларації за вересень 2005 р. –179228 грн., по декларації за листопад 2005 р. –679675 грн., по декларації за грудень 2005 р. –1212448 грн., всього у загальній сумі 9553606 грн., з якої позивач просить відшкодувати 9551260 грн. (різниця 2347 грн.)

Під час визначення зазначених сум, суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги дані, наведені в акті звірення з бюджетом станом на 12.02.2007р., складеного сторонами, з тих підстав, що наведений документ має виправлення, а відомості, наведені у даному акті не відповідають дійсності, про що було повідомлено сторонами.

Крім зазначеного, судом першої інстанції було обґрунтовано враховано, що позивач погодився з сумою ПДВ, визначеною йому за податковим повідомленням-рішенням від 07.06.2006 р. № 0001292340/0 у загальній сумі 3521 грн., а також, що у станом на 01.01.2005 р. позивачу не було відшкодовано бюджетну заборгованість з ПДВ у сумі 21136 грн., та те, що за рахунок зазначеного бюджетного відшкодування, яке утворилось станом на 01.01.2005 р., позивач сплатив податкові зобов’язання по декларації за січень 2005 р. на суму 3615 грн., по декларації за квітень 2005 р. у сумі 5668 грн., по декларації за травень 2005 р. у сумі 8683 грн. та фінансові санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 26.09.2005 р. № 0007001640/0.

З врахуванням всіх викладених обставин та даних матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачу належить до відшкодування з коштів Державного бюджету України заявлена ним по деклараціям за лютий, березень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2005 р. сума податку на додану вартість в розмірі 9551260 грн.

Враховуючи, що позивач разом з податковими деклараціями за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2005 р. подав до ДПІ у встановленому порядку розрахунки суми бюджетного відшкодування та заяви на отримання бюджетного відшкодування у яких визначив, що суми бюджетного відшкодування підлягають перерахуванню на рахунок позивача у банківській установі, а до декларацій за лютий, березень 2005 р. надав розрахунки експортного відшкодування, а також з врахуванням приписів п.п. 7.7.1 та п.п. 7.7.3 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість” (редакція Закону України від 25.03.2005 р. N 2505-IV), п.п. 7.7.5 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону України “Про податок на додану вартість”, а також тих обставин, що доказів направлення органам державного казначейства висновку на відшкодування зазначеної суми суду не надано, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з коштів Державного бюджету України на користь позивача бюджетного відшкодування з ПДВ по деклараціям за лютий, березень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2005 р. у сумі 9551260 грн.

При задоволенні позовних вимог в цій частині суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги, що даним рішенням встановлена незаконність зменшення сум бюджетного відшкодування, податкові повідомлення-рішення, якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування визнані недійсними. Під час розгляду справи ДПІ підтвердила, що податковий кредит сформований позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, які включені до податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене та керуючись п.1-3 ст. 160, п.2 ч.2 ст.162, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ст.198, ст.200, п.1 ст.205, ст..206, п.5 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, п.6 та п.7 розділу VІІ “Прикінцевих та перехідних положень” Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України № 2953-ІУ від 6 жовтня 2005 року, Донецький апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Київському районі м.Донецька на постанову господарського суду Донецької області від 16.02.07р. (повний текст складений 21.02.07р.) по справі № 26/315а –залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Донецької області від 16.02.07р. (повний текст складений 21.02.07р.) по справі № 26/315а –залишити без змін

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня її складення в повному обсязі.

Ухвала складена в повному обсязі 13.04.2007 року.

Головуючий:

Судді: