Рішення № 56531837, 06.08.2014, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/19044/14-ц

Провадження № 2/755/5162/14

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2014 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Яровенко Н.О.

при секретарі Сиченко К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, 3-я особа: Головне управління юстиції в місті Києві про визнання правочину недійсним, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, 3-я особа Головне управління юстиції в м.Києві про визнання правочину недійсним посилаючись на те, що з відповідачем ОСОБА_2 вона проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу з жовтня 2000 року по грудень 2007 року.08.12.2007 року між нею та відповідач було зареєстровано шлюб. В липні 2006 року разом з чоловіком придбали квартиру АДРЕСА_1. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 23.04.2014 року спірну квартиру визнано спільною сумісною власністю, за нею визнано право власності на 1/2 частину спірної квартири. Реєстраційна служба відмовила в реєстрації за нею права власності на частку квартири, оскільки квартира зареєстрована за іншою особою. 11.06.2013 року її чоловік без її згоди подарував спірну квартиру своїй матері. Тому просила суд визнати, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договір дарування квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернокур Оленою Михайлівною 11.06.2013 року недійсним та стягнути на її користь з ОСОБА_2 судові витрати.

В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали та просять суд визнати, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договір дарування квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернокур Оленою Михайлівною 11.06.2013 року недійсним.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позов визнав та просив суд його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. До суду надійшла заява про визнання позову та слухання справи у її відсутність.

Суд, вислухавши пояснення позивача, її представника, відповідача ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи приходить до наступного висновку.

Як вбачається з пояснень та матеріалів справи, 19.06.2014 року рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Коломієць О.А. було відмовлено ОСОБА_1 у держаній реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 оскільки в державному реєстрі речових прав наявна реєстрація заявленого права за іншою особою.

Між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 11.06.2013 року був укладений договір дарування квартири АДРЕСА_1, відповідно до якого ОСОБА_2 подарував спірну квартиру ОСОБА_3

Звертаючись до суду з позовом позивач просить суд визнати договір дарування недійсним, оскільки ОСОБА_2 без її згоди подарував спірну квартиру чим порушив її майнові права, оскільки спірна квартира є спільною сумісною власність їх як подружжя. За таких обставин вважає, що даний договір є недійсним.

З даним твердженням суд погоджується частково.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності договору, визначені у статті 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Оцінивши наявні у справі докази, дослідивши матеріали судової справи, суд приходить до висновку, що укладений між сторонами договір дарування квартири частково не відповідає вимогам чинного законодавства, що підтверджується наступними доказами.

Рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 23.04.2014 року встановлено факт проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без шлюбу, ОСОБА_1 з ОСОБА_2 в період з 2000 року по 07.12.2007 року; квартиру АДРЕСА_1 визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2; за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 за кожним (а.с.10-12).

Частиною 3 ст. 61 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі ті особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, з врахуванням рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 23.04.2014 року спірний договір дарування є частково недійсним, оскільки ОСОБА_2 мав право на відчуження лише належної йому частини квартири, а тому даний договір укладеним з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки на момент посвідчення договору волевиявлення позивача саме на укладення даного договору було відсутнє.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу,в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, прав та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 217 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочку виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

З врахуванням викладених вимог ЦПК України, позивачем не в повній мірі викладені позовні вимоги, оскільки визнання частково недійсним договору дарування квартири тягне за собою припинення права власності ОСОБА_3 на 1/2 частину спірної квартири та визнання права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1. За таких обставин, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та додатково припинити право власності ОСОБА_3 та 1/2 частину спірної квартири одночасно визнавши право власності на 1/2 частину квартири за ОСОБА_1

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові

витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Тому, підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача сплачений в дохід держави судовий збір в сумі 121 грн. 30 коп. з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 203, 215 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 11, 58, 60, 61, 88, 208, 212-215, 217, 218 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, 3-я особа: Головне управління юстиції в місті Києві про визнання правочину недійсним задовольнити частково.

Визнати договір дарування квартири АДРЕСА_1 укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 11 червня 2013 року, зареєстрований в реєстрі за № 1543 частково недійсним.

Припинити право власності ОСОБА_3 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

Визнати право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 по 121 грн. 80 коп. судового збору з кожного.

В решті позову відмовити.

До суду може бути подана апеляційна скарга на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні при його проголошенні протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя