Ухвала суду № 56531661, 15.07.2014, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/12929/14-ц

Провадження № 2-з/755/12/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2014 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Яровенко Н. О.

при секретарі Сиченко К. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» про забезпечення позову,-

в с т а н о в и в :

В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва знаходиться цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та збитків.

До суду від представника позивача надійшла заява забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача ОСОБА_2, оскільки відповідачем не виконано жодного зобов'язання відповідно до укладеної мирової угоди, ухиляється від виконання зобов'язань, а тому невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Частиною 1 ст. 151 ЦПК України передбачено, що суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

ППВС України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» п. 3 роз'яснено, що згідно п.1 ч.1 ст. 151 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладання арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Однак, звертаючись з заявою про забезпечення позову, представником позивача не наведено ґрунтовних підстав для вжиття заходів забезпечення позову, не долучено доказів, які б підтвердили факт належності відповідачу майна, не вказано номери рахунків, не надано доказів того, що вказані рахунки належать відповідачу та не вказано, яка саме сума грошових коштів знаходиться на даних рахунках та призначення даних рахунків. В той же час забезпечення позову слугує підставою гарантії реалізації рішення суду у випадку задоволення позовних вимог та не може замінювати безпосередньо рішення суду.

Оцінивши наведені обставини для вжиття заходів забезпечення позову, суд приходить до висновку, що заява позивача про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 151-153 ЦПК України, суд-

у х в а л и в :

В задоволенні заяви представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» про забезпечення позову відмовити.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 12-рп/2010 від 28 квітня 2010 року ухвала може бути оскаржена.

Суддя Н. О. Яровенко