Рішення № 56531417, 16.03.2016, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2016 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Перепелюк Л. М.

суддів: Одинака О.О., Половінкіна Н.Ю.

секретар: Герман Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача, зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 лютого 2015 року,-

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2013 року публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» подало позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором станом на 31.08.2013 року в розмірі 4558,94 дол. США, з яких: 1602, 51 дол. США - заборгованість за кредитом, 2155,32 дол. США- заборгованість по процентах за користування кредитом, 542,42 дол. США - заборгованість по комісії за користування кредитом, штрафи - 62,58 дол. США, 214,11 дол. США. Посилалось на те, що 26 березня 2008 року між публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №б/н, за умовами якого позичальнику надано кредит в сумі 2000 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 19,20 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, тобто строком до 31 березня 2011 року.

Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява №22ц/794/515/2016 рік Головуючий у 1 інстанції Волошин С.О.

Категорія 19/27 Доповідач Перепелюк Л.М. разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Строк дії картки закінчився ще 31 березня 2011 року, а тому саме з цього часу у банку виникло право звернення до суду.

У лютому 2013 року відповідач ОСОБА_1 подала зустрічну позовну заяву про визнання кредитного договору недійсним та нікчемним з тих підстав,

що ніяких договорів не підписувала, відсутні докази про сплату нею заборгованості по кредитному договору, більше п'яти років банк не пред'являв претензій з приводу заборгованості.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 березня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 11 червня 2014 року, в задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» було відмовлено з підстав пропуску строку позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права, в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 було відмовлено за безпідставністю.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду кримінальних та цивільних справ від 03 грудня 2014 року рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 березня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 11 червня 2014 року скасовано в частині відмови у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» та справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

У січні 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» подало заяву про збільшення та уточнення позовних вимог. Посилалося на те, що відповідно до умов договору станом на 31.03.2011 року - строк закінчення картки - відповідач ОСОБА_1 не сплатила кредит у розмірі 1602, 51 дол. США. Заборгованість по процентах за користування кредитом - 2033,63 дол. США, заборгованість за комісією 680,90 дол. США, штрафи в розмірі 31,70 дол. США і 215,85 дол. США позивач розрахував за три роки до дати подачі позову з 07.10.2013 року по 31.12.2014 року. Всього просило стягнути з відповідача заборгованість на загальну суму - 4564,59 дол. США.

У лютому 2015 року відповідач ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічною позовною заявою до ПАТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживача, зобов'язання вчинити певні дії щодо повернення їй зайво сплачених грошових коштів в еквіваленті станом по курсу НБУ на дату платежу 330 дол. США. Вважала, що на стадії переддоговірної роботи позивач застосував нечесну підприємницьку практику, ввів її, як позичальника банківських послуг, в оману стосовно умов договору, процентної ставки, реальної відсоткової ставки, сукупної вартості кредиту, валюти кредиту, порядку надання коштів та порядку погашення заборгованості. Зазначає, що підписала анкету, але ліміт й строк дії картки, процентна ставка зазначені співробітниками банку після підписання нею анкети та отримання кредитної картки. Довідка про умови кредитування від 14.08.2008 року була виписана після отримання картки.

Посилалась на те, що маючи намір отримати кредитні кошти в національній валюті України 26 березня 2008 року вона отримала через банкомат банку ПАТ КБ «ПриватБанк» грошові кошти у національній валюті, а не в іноземній валюті, як стверджує представник банку.

Банк запропонував їй укласти не кредитний договір, а просту анкету, додатки до якої з умовами надання кредиту, тарифами не були їй надані для ознайомлення. Після підписання анкети та отримання кредитної картки вона довідалась про ліміт й строк дії картки та процентну ставку. Довідка про умови кредитування була виписана 14 травня 2008 року, тобто після отримання картки.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 03 лютого 2015 року справу за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором об'єднано в одне провадження з справою за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ "ПриватБанк" про захист прав споживача, зобов'язання вчинити певні дії.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 лютого 2015 року задоволено позов ПАТ КБ «ПриватБанк».

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 30 квітня 2008 року в розмірі 4564 доларів США 59 центів та судові витрати в сумі 719 грн. 77 коп.

У задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

ОСОБА_1 подала на рішення суду апеляційну скаргу. Вважає, що судом порушені норми матеріального і процесуального права. Позов заявлено з порушенням строків позовної давності.

Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 11.08.2015 року апеляційну скаргу задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 лютого 2015 року змінено, зменшено розмір стягуваної з ОСОБА_1 заборгованості на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» з 4 564 дол. 59 центів США до 2 618 дол. 08 центів США, з яких: 1 602 дол. 51 цент США - заборгованість за кредитом, 915 дол. 57 центів США - заборгованість за процентами, 100 дол. США - комісія; та зменшено розмір судового збору з 719 грн. 77 коп. до 413 грн. 15 коп. В решті рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 лютого 2015 року тобто в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача, зобов'язання вчинити певні дії залишено без змін.

На рішення апеляційного суду ПАТ КБ «Приватбанк» подав касаційну скаргу, в якій просить рішення апеляційного суду Чернівецької області від 11.08.2015 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог Банку скасувати, та в цій частині залишити без змін рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 27.02.2015 року.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 січня 2016 року касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задоволено частково рішення апеляційного суду Чернівецької області від 11.08.2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці вул. 27.02.2015 року в частині, залишеній без змін рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 11.08.2015 року, про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача, зобов'язання вчинити певні дії набрало законної сили, оскільки в касаційному порядку не оскаржено.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

У справі встановлено, що 26 березня 2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н, за умовами якого позичальнику надано кредит в сумі 2 тис. дол. США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 19,20 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, тобто строком до 31 березня 2011 року.

Згідно із розрахунком кредитної заборгованості за спірним договором станом на 31 грудня 2014 року ОСОБА_1 має кредитну заборгованість в розмірі 4 564 дол. США 59 центів, яка складається із непогашеної суми кредиту в розмірі 1602 дол. США 51 цент, заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом в розмірі 2033 дол. США 63 центи, заборгованості з комісії в розмірі 680 дол. США 90 центів, заборгованості зі сплати штрафів в розмірі 31 дол. США 70 центів (фіксована частина) і 215 дол. США 85 центів (процентна складова).

Суд першої інстанції правильно вважав, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 її боргових зобов'язань, утворилась спірна сума кредитної заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь банку у розмірі 4 564 дол. США 59 центів.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові)грошовікошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

У відповідності до ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповіднодо договору.

Однак, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

При цьому, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України), тобто тоді, коли таке виконання прийняте кредитором відповідно до умов договору та вимог закону, в результаті чого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Виходячи із системного аналізу ст.ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору, колегія суддів приходить до висновку про те, що за наявності кредитної заборгованості, яка не погашена боржником, настання визначеної сторонами дати закінчення кредитного договору не припиняє правовідносини сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та чинного законодавства України.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в чій частині є правильним і обґрунтованим.

Разом із тим, на порушення вимог п. 4 ч. 1 ст. 215 ЦПК України в резолютивній частині рішення не вказано суми коштів, що підлягають стягненню окремо за кожною складовою частиною позовної вимоги, тобто судом першої інстанції не зазначено, з чого складається зазначена сума заборгованості, тому рішення суду, відповідно до ст..309 ЦПК України підлягає зміні.

Керуючись ст.ст.209, 218, 307, 309 ЦПК України колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 лютого 2015 року змінити, доповнивши резолютивну частину рішення після слів: стягнути з ОСОБА_1 заборгованості на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» з 4 564 дол. США 59 центів, словами - яка складається з:

1 602 дол. США 51 цент - заборгованість за кредитом,

2033 дол. США 63 центів - заборгованість зі сплати процентів за користуванням кредитом,

680 дол. США 90центів - комісія;

31 дол. США 70 центів - заборгованість зі сплати штрафу (фіксована частина),

215 дол. США 85 центів - заборгованість зі сплати штрафу (процентна частина),

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді: