Ухвала суду № 56530376, 16.03.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/ 2281/16 Головуючий 1 інст. - Константинов Д.С.

Справа № 626/1860/14-ц

Категорія : відшкодування шкоди Доповідач - Черкасов В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді - Черкасова В.В.

суддів - Пономаренко Ю.А., Кокоша В.В.,

за участю секретаря - Лашаковій Д.І.

заслухавши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Приватного аграрно-орендного підприємства «Промінь» про стягнення матеріальної та моральної шкоди за апеляційною скаргою Приватного аграрно-орендного підприємства «Промінь» на рішення Красноградського районного суду Харківської області від 05 лютого 2016 року, -

в с т а н о в и л а:

У серпні 2014 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Приватного аграрно-орендного підприємства «Промінь» про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

В обгрунтування позовних вимог позивачі вказували, що їх сім'я займається веденням товарного сільськогосподарського виробництва на земельних ділянках, які розташовані на території Кобзівської сільської ради Красноградського району Харківської області. Так, ОСОБА_1 належить на праві приватної власності земельна ділянка загальною площею 5,76 га, ОСОБА_2 належить земельна ділянка площею 5,72 га, ОСОБА_3 на праві приватної власності належить 7,27 га земельної ділянки. Вищевказані земельні ділянки знаходяться поряд та об'єднані в один масив на полі НОМЕР_1 яке належить Приватному аграрно-орендному підприємству «Промінь». Позивачі зазначили, що 13 вересня 2012 року працівниками Приватного аграрно-орендного підприємства «Промінь» були здійсненні протиправні дії, чим завдано їм як матеріальної, так і моральної шкоди, а саме, відповідачем скошені агротехнікою посіви соняшнику на їхній земельній ділянці.

Тому, позивачі, з урахуванням уточнених позовних вимог, просили суд стягнути з Приватного аграрно-орендного підприємства «Промінь» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 32 401 грн., за юридичну допомогу - 2 000 грн., судовий збір - 324 грн. та 341.52 грн., моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. разом із судовим збором 243,60 грн., судовий збір за подачу апеляційної скарги - 81 грн., 121,80 грн. Всього на користь ОСОБА_1 стягнути з відповідача 45 512,92 грн. На користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просили стягнути з підприємства по 32 401 грн. матеріальної шкоди, по 1 500 грн. за юридичну допомогу, по 324 грн. та по 81 грн. судового збору, а всього стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 - 43 477 грн., а на користь ОСОБА_3 - 34 460 грн.

У судовому засіданні представник відповідача вказував, що робітники Приватного аграрно-орендного підприємства «Промінь» проводили косіння соняшника на своєму полі, на посіви одноосібників не заїжджали.

Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 05 лютого 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного аграрно-орендного підприємства «Промінь» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 24 301 грн., витрати на юридичну допомогу в сумі 2 000 грн., суму сплаченого судового збору в розмірі 665,52 грн. Всього - 26 966,52 грн. Стягнуто з підприємства на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 24 301 грн., витрати на юридичну допомогу в сумі 1 500 грн., суму сплаченого судового збору в розмірі 576 грн. Всього - 26 377 грн. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 24 301 грн., витрати на юридичну допомогу в сумі 1 500 грн., суму сплаченого судового збору в розмірі 559 грн. Всього - 26 360 грн. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Приватне аграрно-орендне підприємство «Промінь» ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вказує на відсутність доказів незаконного косіння соняшника відповідачем на земельних ділянках позивачів. Крім того, здійснювати розрахунок суми заподіяної шкоди мала спеціальна комісія відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року №284, тому розмір завданих збитків позивачам визначено не компетентним органом.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, знаходить апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з доведеності заподіяння відповідачем шкоди позивачам, яка підлягає відшкодування пропорційно.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає правильними.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянкизагальною площею 5,76 га, ОСОБА_2 власником земельної ділянки площею 5,72 га, ОСОБА_3 - власником 7,27 га земельної ділянки (а.с. 14-17 т.1). Вказані земельні ділянки знаходяться в межах поля НОМЕР_1 яке також обробляється Приватним аграрно-орендного підприємством «Промінь».

З постанови про закриття кримінального провадження вбачається, що між сторонами були укладені договори оренди земельних ділянок, які розірвано. Позивачі використовували свої земельні ділянки для вирощування сільськогосподарських культур. Згідно путьового листа на ім'я ОСОБА_4 та ОСОБА_5 встановлено, що останні проводили збір врожаю 12,13 вересня 2012 року соняшника на полі НОМЕР_1 де знаходиться соняшник одноосібників, позивачів, сільськогосподарською технікою Приватного аграрно-орендного підприємства «Промінь», де було випадково здійснено наїзд на посіви соняшнику земельних ділянок одноосібників, чим завдано їм збитків.

Відповідно до ч.ч 2,3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відшкодування заподіяних збитків.

Як роз'яснено в ч. 2 п. 12 постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» №7 від 16.04.2004 року у випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується відповідно до статей 211, 212 ЗК, статей 22, 623, 1166, 1172, 1192 ЦК особами, що її заподіяли.

За загальним правилом відшкодування шкоди, завданої з недоговірних зобов'язань, встановленим ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За змістом ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Статтею 211 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення: а) укладення угод з порушенням земельного законодавства ; б) самовільне зайняття земельних ділянок; в) псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами; г) розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об'єктів, що негативно впливають на стан земель; ґ) невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням; д) порушення строків повернення тимчасово займаних земель або невиконання обов'язків щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням; е) знищення межових знаків; є) приховування від обліку і реєстрації та перекручення даних про стан земель, розміри та кількість земельних ділянок; ж) непроведення рекультивації порушених земель; з) знищення або пошкодження протиерозійних і гідротехнічних споруд, захисних насаджень; и) невиконання умов знімання, збереження і нанесення родючого шару ґрунту; і) відхилення від затверджених в установленому порядку проектів землеустрою; використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без затверджених у випадках, визначених законом, проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь; ї) ухилення від державної реєстрації земельних ділянок та подання недостовірної інформації щодо них; й) порушення строків розгляду заяв щодо відведення земельних ділянок; к) порушення строку видачі державного акта на право власності на земельну ділянку.

Законом може бути встановлено відповідальність і за інші порушення земельного законодавства.

Згідно з п. 16 постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» розмір шкоди, заподіяної пошкодженням посівів і насаджень при прокладенні шляхів, трубопроводів та проведенні розвідувальних, бурових, будівельних робіт, псуванням і забрудненням сільськогосподарських та інших земель, іншими порушеннями земельного законодавства, визначається з урахуванням витрат на відновлення родючості землі, а також доходів, які власник землі або землекористувач міг би одержати при використанні земельної ділянки і які він не одержав за час до приведення землі у стан, придатний для її використання за цільовим призначенням, або до повернення самовільно зайнятої ділянки.

Зокрема, при пошкодженні посівів, самовільному зайнятті ріллі або сінокосінні на користь землекористувача (власника) стягується вартість неодержаних сільськогосподарської продукції чи сіна, обчислена за ринковими цінами, з урахуванням середньої врожайності певної культури в господарстві, за винятком витрат виробництва, пов'язаних зі збиранням урожаю, а також витрат на відновлення якості земель відповідно до їхнього призначення.

Згідно з ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Таким чином законодавцем розмежовуються підстави для відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення зобов'язання (договору) (ст. 611, 623 ЦК України) та шкоди, яка виникає із не договірних зобов'язань (зокрема ст. 1166, 1667,1192 ЦК України).

Щодо підстав для відшкодування шкоди, яка виникає з недоговірних зобов'язань, то розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи (п. 2 постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» №6 від 27.03.1992 року).

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з вимогами ст.ст. 57-60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підтвердження розрахунку завданих збитків позивачами надано довідку Управління агропромислового розвитку Красноградської районної державної адміністрації Харківської області від 25 червня 2013 року №275 відповідно до якої урожайність соняшнику в 2012 році по ПАОП «Промінь» склала 27,1 ц/га (а.с.22 т.1).

Довідкою Управління агропромислового розвитку Красноградської районної державної адміністрації Харківської області від 06 серпня 2015 року встановлено також за даними АПК-інформ станом на 24 липня 2015 року орієнтовану ціну на соняшник, а саме від 9 500 до 9 700 грн./тонна (а.с.16 т.2).

Показники урожайності соняшника на полі позивачів визначено компетентним органом. Заперечуючи проти них відповідач інших доказів не надав.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, оскільки позивачі набули право вимоги відшкодування завданих збитків до відповідача відповідно до вимог чинного законодавства

Доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та вимогами чинного законодавства, оскільки відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову та не доведено ті обставини, на які він посилаються, як на підставу своїх заперечень проти обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Статтею 157 ЗК України передбачено право на відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, а порядок визначення та відшкодування збитків встановлюється Кабінетом Міністрів України, який своєю постановою від 19 квітня 1993 року № 284 затвердив Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.

Разом з тим, ухвалою суду касаційної інстанції встановлено, що вищевказаний Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284, не застосовується до спірних правовідносин, оскільки він регулює порядок визначення збитків за інших обставин.

Згідно до ч.4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення судом касаційної інстанції є обов'язковими для суду першої інстанції чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Судом першої інстанції обгрунтовано встановлено, що на земельних ділянках позивачів соняшник працівниками відповідача було неправомірно зібрано.

Тому судом першої інстанції розмір завданих збитків позивачам визначено правомірно, виходячи з тієї площі на якій був безпідставно зібраний соняшник, його урожайності та вартість за вирахуванням затрат, які поніс відповідач на збирання соняшнику на той час.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1ч.1ст.307, ст.ст.308,313,314,315,317,319,324 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Приватного аграрно-орендного підприємства «Промінь» - відхилити.

Рішення Красноградського районного суду Харківської області від 05 лютого 2016 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий - В.В. Черкасов

Судді: Ю.А. Пономаренко

В.В. Кокоша