Ухвала суду № 56530314, 09.03.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/1760/16 Головуючий 1 інст. - Бородіна Н.М.

Справа № 2018/2-910/11/18 Доповідач - Кісь П.В.

Категорія: договірні

У Х В А Л А

іменем України

09 березня 2016 року Апеляційний суд Харківської області у складі:

головуючого, судді - Кіся П.В.,

суддів: - Кіпенко І.С.,

- Шаповал Н.М.,

за участю секретаря - Сементовської О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 28 лютого 2011 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» (правонаступник - публічне акціонерне товариство «Дельта Банк») до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в :

04.11.2010 року публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк» (далі по тексту - ПАТ «Кредитпромбанк») звернулося з вказаним позовом і просило стягнути з ОСОБА_3 заборгованість по кредитному договору № 7832/13/08-А від 26.03.2008 року у розмірі 410 755 грн. 91 коп., судові витрати та змінити кінцевий термін кредитного договору на дату подання позовної заяви, а також накласти арешт на майно ОСОБА_3 в межах заявлених позовних вимог.

В обґрунтування позовної заяви ПАТ «Кредитпромбанк» зазначало, що 26.03.2008 року ОСОБА_3 та ПАТ «Кредитпромбанк» уклали кредитний договір № 7832/13/08-А, відповідно до якого позивач відкрив для ОСОБА_3 невідновлювану кредитну лінію в національній валюті в межах загальної суми 751 875 грн. з кінцевим строком користування кредиту - 10.03.2015 року.

ОСОБА_3 скористався грошовою сумою у розмірі 450 000 грн. для купівлі транспортного засобу, згідно з договором № 04/03-08 від 20.03.2008 року купівлі-продажу транспортного засобу - автомобіля «Land Rover Sport HS"

Кредитним договором № 7832/13/08-А від 26.03.2008 рокувстановлено сплату відсотків за користування кредитом у розмірі 13,2 % на рік.

Однак ОСОБА_3 взяті зобов'язання не виконав, не повертає своєчасно банку кредитні кошти, не погашає заборгованість за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором станом на 04.10.2010 року за позичальником утворилась заборгованість у сумі 410 755 грн. 91 коп., яка складається з: 353 667 грн. 12 коп. - заборгованість за кредитом; 43 280 грн. 17 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1414,02 грн. - заборгованість за процентами; пені - 13 808 грн. 12 коп.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 28 лютого 2011 позов задоволено.

Суд вирішив стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Кредитпромбанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 410 755 грн. 91 коп., вирішив питання про розподіл судових витрат та змінив кінцевий термін кредитного договору № 7832/13/08-А від 26.03.2008 року на 04.11.2010 р.Також, суд наклав арешт в межах суми 410 755, 91 грн. на майно відповідача в межах суми позову.

Ухвалою цього ж суду від 11.01.2016 року заява відповідач про перегляд заочного рішення залишена без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким у задоволенні вимог ПАТ «Кредитпромбанк» відмовити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи скаргу, апелянт вказує, що суд першої інстанції не дав належної оцінки кредитному договору, оскільки відповідно до п.1.1 договору не відновлювана кредитна лінія була відкрита позивачем строком по 10.03.2015 року. Умовою дострокового стягнення суми заборгованості відповідно до п.5.3 кредитного договору є невиконання позичальником письмового повідомлення-вимоги у строк, вказаний у такому документі (зміна остаточного терміну повернення коштів). В матеріалах справи міститься письмове повідомлення-вимога № 5416/32б.б-32ХВ від 27.07.2010 року, але даного документу відповідач не отримував і відповідач не надав доказів відправлення та отримання відповідачем даної вимоги.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає за таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 21.09.2011 року між сторонами укладено кредитний договір № 7832/13/08-А, відповідно до п.1.1 якого відповідачу було відкрито не відновлювану кредитну лінію в межах загальної суми 751 875 грн. строком по 10.03.2015 року, зі строком користування до 21.09.2014 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,2% річних - п. 1.5 кредитного договору (а.с. 9-11).

Відповідно до п. 3.3 позичальник зобов'язаний сплачувати банку нараховані проценти за користування кредитами щомісяця до «10» числа включно кожного місяця, наступного за звітнім або в день повного дострокового погашення заборгованості за кредитами

Пунктом 3.9 передбачено, що за порушення строків повернення кредитів чи сплати процентів, сплачувати Банку за кожний день пеню у розмірі подвійної процентної ставки, встановленої у п.1.5 договору, від суми простроченого платежу, залежно від валюти кредиту, за яким виникло таке прострочення.

ОСОБА_3 отримав грошову суму в розмірі 450 000 грн. на купівлю автомобіля, що підтверджується заявою на видачу готівки № 309_30 від 20.03.2008 року. (а.с.22).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_3, усупереч вимог ст.526 ЦК України, не виконує взяті за умовами договору і передбачені ст.1049 ЦК України зобов'язання щодо повернення кредитних коштів та належної плати за їх користування, а відтак для нього настають наслідки, передбачені договором та ст.ст.611, 1049, 1050ЦК України.

Колегія суддів погоджується з таким рішенням суду, оскільки воно ухвалене у відповідності із законом і на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності.

Згідно вимог ст.ст.10,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом, до яких дана справа не відноситься.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договорів та визначенні умов з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, вимог розумності та справедливості .

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Тобто, ОСОБА_3 у відповідності до вимог ст. 627 ЦК України обрав для себе фінансову установу, яка надавала відповідні фінансові послуги, і уклав договір на запропонованих вказаним банком умовах. Сторони погодили між собою умови договору, відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, про що свідчать їх підписи в кредитному договорі.

Таким чином волевиявлення сторін було вільним і направленим на отримання реальних наслідків договору, тобто з боку відповідача на отримання кредиту, а з боку позивача на повернення виданих коштів і отримання прибутку у вигляді плати за користування кредитом.

Поряд з цим, сторони також погодили між собою відповідальність сторін, яка настає при невиконання ними умов договору.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться звичайно.

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що після отримання кредиту ОСОБА_3 певний час сплачував грошові кошти з метою повернення кредиту, відсотків за користування, а починаючи з 2009 року відповідач почав порушувати строки погашення заборгованості. (а.с. 14-17).

У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором станом на 04.10.2010 року за позичальником утворилась заборгованість у сумі 410 755 грн. 91 коп., яка складається з: 353 667 грн. 12 коп. - заборгованість за кредитом; 43 280 грн. 17 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1414,02 грн. - заборгованість за процентами; пені - 13 808 грн. 12 коп.

З огляду на вимоги ст.ст. 10, 60 ЦПК України та ст.ст.526, 611, 1049 ЦК України саме позичальник зобов'язаний довести належне виконання ним взятих на себе зобов'язань щодо повернення кредитних коштів та здійснення оплати за користування цими коштами.

Відповідачем та його представником не надано доказів, які б спростовували доводи позивача та висновки суду першої інстанції

Посилання апелянта на те, що він не отримував повідомлення-вимоги № 5416/32б.б-32ХВ від 27.07.2010 року і що позивач не надав доказів відправлення та отримання відповідачем даної вимоги, а також, що у зв'язку з цим банк не міг звертатись до суду з позовом про дострокове погашення заборгованості, не свідчить про наявність підстав для скасування рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Отже, у банка настає право вимоги від позичальника виконання основного зобов'язання не з моменту закінчення строку дії договору, а з моменту прострочення повернення чергової частини грошових коштів.

Згідно зі ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Як роз'яснено у п. 29 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2013 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", при вирішенні спорів про дострокове повернення кредиту суд має враховувати положення статей 1050, 1054 ЦК і виходити з того, що якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути кредит частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту. Передбачене статтею 1050 ЦК України право кредитодавця вимагати від позичальника дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, є самостійним.

Умовами кредитного договору передбачено право банку вимагати дострокового погашення кредиту у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором; пред'являти позичальнику вимогу про дострокове погашення кредиту у випадку прострочення позичальником строків погашення кредиту. Позичальник зобов'язаний виконати вимогу кредитора про дострокове погашення грошових зобов'язань за цим договором (п. 5.2, 5.3 кредитного договору).

Таким чином, оскільки відповідач має прострочену заборгованість, ПАТ «Кредитпромбанк» на підставі ст.1050 ЦК України скористався своїм правом вимоги на дострокове повернення кредиту.

За таких обставин суд апеляційної інстанції, згідно вимог ст.308 ЦПК України, відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 28 лютого 2011 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, в касаційному порядку може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - П.В. Кісь

Судді: І.С. Кіпенко

Н.М. Шаповал