Ухвала суду № 56530302, 14.03.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/707/16 Головуючий 1 інст. - Зінченко О.В.

Справа № 636/716/15-ц Доповідач - Бурлака І.В.

Категорія: житлові

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«14» березня 2016 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді: Бурлака І.В.,

Суддів: Карімової Л.В., Яцини В.Б.,

за участю секретаря: Кривошеіної О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Люботинського міського суду Харківської області від 25 листопада 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Люботинської міської ради Харківської області, Служба у справах дітей Люботинської міської ради Харківської області, ОСОБА_5 про виселення та анулювання реєстрації місця проживання,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3, ОСОБА_4. В обґрунтування свого позову посилалася на те, що їй належить на праві приватної власності 1/3 житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

У лютому 2011 року вона дозволила проживати в зазначеному будинку ОСОБА_2 за умови укладення договору найму житлового приміщення.

Зазначила, що разом з ОСОБА_2 також стала проживати її донька ОСОБА_4

У 2012 році вона дала згоду на реєстрацію місця проживання в її житловому будинку ОСОБА_2 та її доньки ОСОБА_4, а 03.02.2015 року зареєстровано ще й її сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зазначила, що договір найму житлового приміщення так і не було укладено, оскільки ОСОБА_2 постійно ухилялася від цього, комунальні платежі не сплачувала. З травня 2014 року вона неодноразово зверталася до відповідача з вимогою звільнення будинку та зняття з реєстраційного обліку, однак ОСОБА_2 на її вимоги не реагувала та продовжувала проживати.

18 травня 2015 року вона направила на адресу відповідача лист з офіційними вимогами про укладення договору найма жилого приміщення разом із таким договором та просила до 01 червня 2015 року розглянути направлений їй договір та повідомити про прийняте рішення, в разі відмови підписання договору звільнити будинок та знятися з реєстраційного обліку разом із дітьми. Через декілька днів вона отримала лист від відповідача від 22 травня 2015 року, в якому ОСОБА_2 відмовилася укласти договір та зазначила, що в найкоротший термін звільнить будинок.

Вказала, що 06 червня 2015 року ОСОБА_2 разом із своїми дітьми вибула на постійне місце проживання до іншого населеного пункту.

Просила виселити з жилого будинку, який належить їй на праві приватної власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_2 та її дітей ОСОБА_4 і ОСОБА_3 без надання іншого жилого приміщення, шляхом анулювання реєстрації місця проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, анулювання запису про реєстрацію ОСОБА_4 і ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 в будинковій книзі у зв'язку з відсутністю підстав для проживання в зазначеному будинку, а також на підставі ч.2 ст.167 ЖК України у зв'язку з вибуттям наймача і членів його сім`ї на постійне місце проживання в інший населений пункт та на підставі ч.3 ст.825 ЦК України і ч.3 ст.168 ЖК України, у зв'язку з тим, що житлове приміщення, зайняте наймачем, необхідне для проживання йому та членам його сім`ї.

Рішенням Люботинського міського суду Харківської області від 25 листопада 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 через свого представника, подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення - скасувати, постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги. При цьому посилалася на неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Вважала, що суд не надав належної оцінки доказам у справі, не звернув увагу на те, що доказами фактичного укладання договору оренди між нею та ОСОБА_2 є те, що вона дала згоду на її проживання та реєстрацію; що не укладання договору оренди не є вимогою закону та не тягне за собою недійсності договору.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно відхилити, рішення суду - залишити без змін.

При цьому судова колегія виходить з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачу належить на праві власності 1/3 житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

05 квітня 2012 року та 03 лютого 2015 року за згодою позивача у зазначений будинок зареєстровано відповідача разом з її дітьми. Будь - яких договірних відносин між сторонами не існувало. Комунальні платежі за проживання позивач з відповідача не стягувала. З 06 червня 2015 року в спірному будинку відповідач з дітьми не проживає, з реєстрації не знялася.

В суді апеляційної інстанції позивач пояснила, що будинок складаєтся з двох кімнат. В будинку вона не проживає, у неї є інше житло. В ньому проживає її син.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції, з висновком якого погоджується судова колегія, обґрунтовано виходив з того, що позивач обрав не той спосіб захисту.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, указана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь - яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (частина друга статті 16 ЦК України).

З огляду на загальні засади цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов'язків сторін (статті 3,12-15,20 ЦПК України; статті 3-5,11,15,31 ЦПК України) необхідно дійти висновку про те, що виселення шляхом анулювання реєстрації місця проживання, анулювання запису про реєстрацію не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту.

Посилання представника позивача на те, що відповідача необхідно виселити на підставі вимог статей 167, 168 ЖК України та статті 825 ЦК України є безпідставними, оскільки статті 167,168 ЖК України, стаття 825 ЦК України, на які посилається позивач, стосуються розірвання договору найму, якого між сторонами, як було встановлено в суді першої інстанції, не укладено.

За таких обставин судова колегія вважає, що підстав для зміни або скасування рішення суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ст. ст. 308, 313, п.1 ч.1.ст.314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України судова колегія

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Люботинського міського суду Харківської області від 25 листопада 2015 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Судді колегії