Ухвала суду № 56528809, 18.03.2016, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/16123/15-к

н/п 1-кс/640/2312/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2016 р. м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді - Муратової С.О.,

при секретарі - Феденко Д.В.,

за участю заявника - ОСОБА_1,

представника заявника - захисника ОСОБА_2,

слідчого - Неминущого С.С.,

представника потерпілого - захисника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015220000000622 від 30.07.2015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України,-

встановив:

15.03.2016 до Київського районного суду м. Харкова поштою надійшло клопотання ОСОБА_1, в якому заявник просить скасувати ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова про арешт квартири АДРЕСА_1, що заповів йому ОСОБА_4; усунути перешкоди у здійсненні права власності щодо квартири шляхом виключення відомостей про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

На обґрунтування клопотання заявник посилається на ст. ст. 19, 41 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 182, 316, 319, 321, 391 ЦК України, ст. ст. 99, 101, 170, 171, 174 КПК України, ст. 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, та зазначає, що 17.07.2015 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Місіяж О.А. посвідчено заповіт ОСОБА_4, який заповів йому вказану квартиру. У той же день, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4 помер. У лютому 2016 р. він звернувся до Десятої Харківської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про спадщину на зазначену квартиру, однак йому було відмовлено, оскільки на зазначену квартиру ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова накладено арешт. Вважає таке рішення про накладення арешту необґрунтованим та незаконним, оскільки позбавляє його можливості отримати документ, що підтверджує його право на квартиру, володіти та розпоряджатися нею. Вважає, що накладення арешту на квартиру супроводжувалося порушенням норм КПК України, що передбачають законний порядок виконання цієї слідчої дії.

В судовому засіданні заявник ОСОБА_1, його представник - захисник ОСОБА_2, клопотання підтримали в повному обсязі, просили вимоги задовольнити.

Слідчий ГУ НП в Харківській області Неминущий С.С. в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання про скасування арешту майна, вказуючи, що ним проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12015220000000622 від 30.07.2015 на ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, в якому ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 05.08.2015 накладено арешт на квартиру, яка належала померлому ОСОБА_4, з метою забезпечення кримінального провадження. На теперішній час підготовлено проект підозри, слідчі дії тривають, необхідність в збереженні заходу забезпечення кримінального провадження не відпала.

До участі у розгляді клопотання на підставі п. 14 ч. 1 ст. 7, п. 4 ч. 2 ст. 56, ст. 58 КПК України допущено представника потерпілого ОСОБА_7 - захисник ОСОБА_3 за її клопотанням.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_3 в інтересах потерпілого ОСОБА_7 заперечувала проти скасування арешту майна, вказуючи, що діючими нормами КПК України передбачено порушення питання про скасування арешту майна визначеним у ст. 174 КПК України колом осіб. Наразі ОСОБА_1 не є суб'єктом подання такого клопотання, оскільки не є власником, володільцем майна, яке арештоване. За нормами ЦК України право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту його реєстрації. Враховуючи, що здійснюється досудове розслідування за фактом шахрайських дій, спрямованих на заволодіння нерухомим майном (квартирою), є необхідним збереження накладеного арешту на зазначену квартиру.

Слідчий суддя, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, матеріали справи № 640/13548/15-к (н/п 1-кс/640/5724/15) за клопотанням про арешт майна, приходить до наступного.

Слідчим суддею достовірно встановлено, що в провадженні СУ ГУ НП в Харківській області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015220000000622 від 30.07.2015, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 05.08.2015 задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУМВС України в Харківській області Неминущего С.С. про арешт майна у даному кримінальному провадженні № 12015220000000622 від 30.07.2015, за ознаками ч. 3 ст. 190 КК України; ухвалено накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_4, шляхом заборони її відсудження до скасування арешту майна у встановленому КПК України порядку (а.с. 23-25, справи № 640/13548/15-к (н/п 1-кс/640/5724/15).

Як передбачено ч.1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

Згідно положень ч.2 ст. 170 КПК України метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження. При тому ч.3 ст. 170 КПК України передбачає, що підставою арешту майна є наявність ухвали слідчого судді чи суду за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримано за рахунок доходів від вчиненого злочину.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Згідно наданого Витягу з кримінального провадження № 12015220000000622 за ознаками ч. 3 ст. 190 КК України, 30.07.2015 до ЄРДР внесено відомості про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, діючи за попередньою змовою з приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Міссіяж О.А., одразу після смерті власника квартири, нотаріально посвідчили заповіт на квартиру АДРЕСА_1 нібито від повіреного померлого власника квартири ОСОБА_4 на третю особу, при цьому при знаходженні останнього в реанімаційному відділенні КЗОЗ «ОК ЛЕМД та МК» нотаріус його не відвідувала, жодних нотаріальних дій за участю власника квартири не проводилось, на час вчинення нотаріальних дій паспорт померлого знаходився у його сусідів, які не передавали документ стороннім особам, довіреність на будь-яких осіб ОСОБА_4 перед своєю смертю не надавав.

З наданих даних слідує, що квартира за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрована на праві власності за ОСОБА_4

Обставини складання, посвідчення заповіту від ІНФОРМАЦІЯ_1 нібито від повіреного померлого власника квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_4 на третю особу мають бути перевірені органом досудового розслідування шляхом виконання передбачених нормами КПК України слідчих дій, які на теперішній час тривають.

Стороною обвинувачення доведено, що в подальшому застосуванні цього заходу є потреба, і що потреби досудового розслідування у даному кримінальному провадженні виправдовують на теперішній час такий ступінь втручання у права і свободи осіб, як арешт квартири.

Скасування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна - квартири може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню.

Застосування заходу забезпечення у вигляді арешту майна у вказаний спосіб відповідає належній правовій процедура та завданням кримінального провадження.

Вищевказана квартира має значення для забезпечення кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, що це майно є предметом, доказом злочину, набуте злочинним шляхом.

Доказів того, що в подальшому застосуванні арешту майна, вжитого ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 05.08.2015 відпала потреба, при розгляді даного клопотання слідчому судді не надано, а тому на теперішній час слідчий суддя не вбачає підстав для його скасування.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

В статті 174 КПК України визначено вичерпний перелік осіб, які мають право подавати клопотання про скасування арешту, зокрема, власник або володілець майна.

На теперішній час єдиним, зареєстрованим у визначеному нормами чинного законодавства порядку, власником зазначеної квартири є ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Право ОСОБА_1 на отримання цієї квартири за заповітом, нібито складеним на його користь, є на теперішній час оспорюваним та невизнаним. Заявником не надано даних про те, що на теперішній час він є власником зазначеної вище квартири, на яку накладено арешт ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 05.08.2015, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні клопотання про скасування арешту в порядку ст. 174 КПК України.

Клопотання про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час розгляду питання слідчим суддею від учасників процесуальної дії не надійшло, за ініціативою суду не здійснюється, що відповідає положенням ст.107 КПК України.

Керуючись ст.ст. 107, 174, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -

ухвалив:

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015220000000622 від 30.07.2015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Ухвала виготовлена в нарадчій кімнаті, є оригіналом.

Слідчий суддя Муратова С.О.