Рішення № 56527919, 02.03.2016, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/15205/15-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2016 року

Рівненський міський суд

головуючий Герасимчук М.К.

при секретарі Клімашевич В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІнтерГрандКапітал+" про визнання недійсним договору майнового (фінансового) лізингу, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним договір майнового лізингу № 805310 від 22 вересня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІнтерГрандКапітал+"; стягнути з відповідача на його користь сплачені грошові кошти в сумі 39 390 грн., моральну шкоду - 5 000 грн. та судові витрати - 443 грн. 90 коп.

В обґрунтування позовних вимог вказується, що 25 вересня 2015 року між ТОВ "ІнтерГрандКапітал+" та ОСОБА_1 був укладений договір майнового лізингу №805310. Перед підписання договору ОСОБА_1 за реквізитами наданими представником відповідача було сплачено 39 000 грн. на рахунок ТОВ "ІнтерГрандКапітал+" з призначення платежу "сплата вартості фінансування згідно договору 805310". Позивач доводить, що відповідач надаючи послуги фінансового лізингу, уклав договір внаслідок нечесної підприємницької практики, без відповідного дозволу - взяття на облік юридичної особи, що має право надавати послуги фінансового лізингу. Спричинена позивачу, внаслідок введення в оману відповідачем щодо його права на укладення відповідачем договорів фінансового лізингу та отримання за цим договором від нього коштів, - моральна шкода полягає у порушенні його прав споживача. Сплачені на користь відповідача кошти залишаються на його рахунках, і, з метою задоволення власних потреб та можливого отримання прибутку за відповідний період, використовуються ним в здійсненні власної фінансово-господарської діяльності. Також, позивач поніс витрати при укладенні та виконанні зобов'язань за недійсним договором, позбавлений можливості користуватися та вільно розпоряджатися своїми коштами внаслідок неправомірних дій відповідача, чим порушується його право власності. Все це призводить до постійного хвилювання, глибокого обурення і відчуття несправедливості, збагнення того, що його просто використали обманним шляхом. Моральну шкоду завдану відповідачем оцінює в розмірі 5000 грн.

В судовому засіданні позивач позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про місце та час розгляду справи повідомлялося у встановленому порядку. Суд, у відповідності до положень ст. 169 ч. 4 ЦПК України, вважає можливим розгляд справи у відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі матеріалів з постановленням заочного рішення, про що не заперечує позивач.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Судом встановлено, що 25 вересня 2015 року між ТОВ "ІнтерГрандКапітал+" та ОСОБА_1 був укладений договір майнового лізингу №805310. Згідно квитанції від 22 вересня 2015 року, ОСОБА_1 з на рахунок ТОВ "ІнтерГрандКапітал+" сплачено 39 000 грн. з призначення платежу "сплата вартості фінансування згідно договору 805310".

Відповідно до ст. 2, 4 Закону України "Про фінансовий лізинг" відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються цим законом, положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом. За п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансовий лізинг віднесено до фінансових послуг.

Положеннями Закону України "Про захист прав споживачів" визначено, Споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Нечесна підприємницька практика забороняється.

Суд визнає обгрунтованими доводи позивача про те, що відповідач надаючи послуги фінансового лізингу, уклав договір внаслідок нечесної підприємницької практики.

Як вказує позивач, договір повинен був бути укладений саме ТОВ "ІнтерГрандКапітал+", скорочено ТОВ "ІГК+", а не ТОВ "ІГК+ лізинг". Оскаржуваний договір фінансового лізингу укладений за відсутності у відповідача необхідного обсягу цивільної дієздатності. Згідно ч. 4 ст. 5 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", яка визначає права на здійснення операцій з надання фінансових послуг зазначено: "Можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції". Відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" розпорядженням Держфінпослуг № 21 від 22 січня 2004 року розроблено Положення про надання фінансових послуг з фінансового лізингу юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, яке встановлює можливості надання послуг з фінансового лізингу та порядок, якого необхідно дотримуватись при наданні цієї послуги юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, але мають визначене законами та нормативно-правовими актами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, право надавати послугу з фінансового лізингу. Стаття 2 Положення містить вимоги, яким має відповідати така юридична особа. До таких обов'язкових вимог Положення відносить наявність Довідки про взяття на облік юридичної особи, виданої Держфінпослуг та/або Нацкомфінпослуг.

У Реєстрі осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги (фактично це є реєстр лізингових компаній, на якому зазначено дати надання довідок та рішення Нацкомфінпослуг про внесення їх до реєстру) на офіційному сайті Нацкомфінпослуг - відомості про внесення до реєстру та видачу довідки ТОВ "ІГК+" - відсутні.

Таким чином, відповідач здійснює свою діяльність та уклав договір з позивачем без відповідного дозволу - Довідки Нацкомфінпослуг про взяття на облік юридичної особи, що має право надавати послуги фінансового лізингу.

Відповідно до п. 2 ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність, що вводить споживача в оману або є агресивною; якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно характеру, атрибутів та прав продавця або його агента, зокрема інформації про його особу та активи, статус, наявність ліцензії тощо.

Наведені обставини свідчать про незаконність діяльності відповідача, та про порушення його прав споживача, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про захист прав споживачів", згідно якого права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо, зокрема, будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію. Таке порушення його права споживача відповідачем полягає у приховуванні останнім інформації про відсутність у нього довідки, що надає дозвіл для укладення з ним договорів з надання послуг фінансового лізингу та за відсутності законних підстав для укладання таких договорів із споживачами.

За змістом ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У цьому разі кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. На виконання договору позивачем було сплачено на користь відповідача 39 000 грн. (комісійній сбір банку 390 грн.), разом 39 390 грн., які підлягають поверненню.

Також підлягає до задоволення вимога щодо стягнення моральної шкоди. Згідно ч. 2 ст. 227 ЦК України якщо юридична особа ввела другу сторону в оману щодо свого права на вчинення такого правочину, вона зобов'язана відшкодувати їй моральну шкоду, завдану таким правочином.

Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що грошова сума в розмірі 5 000 грн. буде достатньою для відшкодування завданої позивачу діями відповідача моральної шкоди.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 443,90 грн.

На підставі ст.ст. 15, 16, 23, 203, 215, 216 ЦК України, ст. 4, 18, 19 Закону України "Про захист прав споживачів", керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 задоволити повністю.

Визнати недійсним Договір майнового лізингу № 805310 від 22 вересня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІнтерГрандКапітал+" (код ЄДРПОУ 31232558).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІнтерГрандКапітал+" (код ЄДРПОУ 31232558) на користь ОСОБА_1 (код ДРФО НОМЕР_1) сплачені грошові кошти 39 390 (тридцять дев'ять тисяч триста дев'яносто) грн., моральну шкоду в розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн. та судові витрати в сумі 443 (чотириста сорок три) грн. 90 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано за письмовою заявою відповідачів протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Головуючий -