Ухвала суду № 56525887, 18.03.2016, Лисичанський міський суд Луганської області

У.н. 415/1095/16-к

Н.п. 1-кп/415/274/16

У Х В А Л А

Іменем України

18.03.16 м. Лисичанськ

Колегія суддів Лисичанського міського суду Луганської області

у складі головуючого судді Суббота М.І.

суддів Старікової М.М.

ОСОБА_1

за участю секретаря Гуртової К.О.

прокурора Кожушок Д.М.

захисника ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду клопотання прокурора Кожушок Д.Ю. про продовження строку тримання під вартою у відношенні ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ст.258-3 ч.1 КК України, заявлене прокурором під час підготовчого судового засідання 18.03.2016 року, -

В С Т А Н О В И В :

17 березня 2016 року до Лисичанського міського суду надійшов обвинувальний акт за матеріалами кримінального провадження відносно ОСОБА_3 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.258-3 ч.1 КК України.

У відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 на досудовому розслідуванні ухвалою слідчого судді було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який спливає 20 березня 2016 року, у звязку з чим, під час підготовчого судового засідання прокурор звернувся до Лисичанського міського суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою у відношенні ОСОБА_3О у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 22015130000000433 від 18.08.2015р.

В обґрунтування клопотання зазначив, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ст.258-3 ч.1 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів та за який, згідно санкції статті, передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 8-ми до 15-ти років, підстави, за яких було обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не змінились, ризики не зменшились. Про те що обвинувачений ОСОБА_3 може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України свідчать такі обставини, як тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_3 у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.258-3 ч.1 КК України, відсутність постійного місця роботи та як наслідок, відсутність постійного джерела доходів. Враховуючи що строк тримання під вартою обвинуваченого спливає, судовий розгляд кримінального провадження у відношенні ОСОБА_3 не розпочатий, просив суд продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою на 60 діб.

Захисник ОСОБА_2 заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, оскільки прокурором не доведено існування ризиків щодо можливості переховування його підзахисного, а також вчинення інших кримінальних правопорушень, а підстави на які посилається прокурор є надуманими та необґрунтованими, оскільки обвинувачений має міцні соціальні звязки.

Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора за необґрунтованістю, посилаючись на те, що ризик його переховування відсутній, оскільки він не мав наміру переховуватись від органів досудового розслідування, просив врахувати стан здоровя, міцні соціальні зв»язки

Суд, заслухавши доводи сторін кримінального провадження приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 29 Конституції України ніхто не може бути арештованим або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а згідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний відносно обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.

При цьому суд враховує правову позицію ЄСПЛ викладену у п. 74 рішення від 10.02.2011 року у справі «Харченко проти України» відповідно до якої «відсутність чітко сформульованих положень, які б визначали, чи можливо належним чином продовжити (якщо так, то за яких умов) застосування на стадії судового слідства запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного на визначений період на стадії досудового слідства», «не відповідає критерію «передбачуваності закону» для цілей пункту 1 статті 5 Конвенції».

Згідно пунктів 1 і 5 ч. 1 ст. 177 КПК України "метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; … 5) вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою, відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України не може перевищувати шістдесяти днів.

Судом встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, який відповідно до санкції статті карається позбавленням волі від 8-ми до 15-ти років та відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.

При вирішенні питання доцільності продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, зокрема що обвинувачений може переховуватись від суду відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України свідчать такі обставини як тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення в якому він обвинувачується, що може бути достатньою причиною разом з іншими для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою (рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк проти України»).

Також суд зазначає, що відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик переховування цієї особи від правосуддя.

При цьому зазначено, що небезпека переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Суд не відхиляє доводів сторони захисту викладених на користь обвинуваченого, а також враховує його вік та стан здоровя , його сімейний та майновий стан, але вважає що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обовязків та запобіганню процесуального ризику, ухилення від суду, а тому підстав для зміни або скасування запобіжного заходу суд не вбачає.

Вказані суспільні інтереси, на думку колегії суддів, не дивлячись на презумпцію невинуватості мають більшу перевагу, ніж правила про повагу до свободи особи , а тому продовження обвинуваченому строків тримання під вартою є виправданим.

Враховуюче вищевикладене, з метою забезпечення обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків, а також відсутність підстав для скасування або зміни запобіжного заходу, суд вважає можливим клопотання прокурора задовольнити та продовжити раніше обраний обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строків, встановлених ст. 197 КПК України. В задоволенні клопотання захистника про зміну запобіжного заходу відмовити за необґрунтованістю.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 29 Конституції України, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 31, 177, 178, 197, 318, 372 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Клопотання прокурора Кожушок Д.М. про продовження строку тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.258-3 КК України на 60 днів, тобто по 17 травня 2016 року, включно.

Дана ухвала діє до 17 травня 2016 року, включно.

В задоволенні клопотання захистника про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою відмовити за необґрунтованістю.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: М.І.Суббота

Судді: М.М.ОСОБА_4 ОСОБА_1