Постанова № 56525765, 18.03.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 33/781/30/16 Головуючий у суді І-ї інстанції Отян О. В.

Категорія - 172-7 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Деревінський С. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2016 року. Суддя Апеляційного суду Кіровоградської області Деревінський С.М., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кіровограда апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 22.01.2016 року.

Цією постановою:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Китайгород Олександрівського району Кіровоградської області, українки, громадянки України, освіта середня спеціальна, яка заміжня, інвалід 3-ої групи, працює на посаді вихователя дошкільної групи Підлісненського НВК, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ідентифікаційний код № НОМЕР_1,

визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1, 2 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір - 275 грн. 60 коп.

Справа про адміністративне правопорушення розглянута з участю:

- прокурора Сідорова В.А.,

- особи, що притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_3,

- захисника ОСОБА_4

В С Т А Н О В И В :

Постановою Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 22.01.2016 року ОСОБА_3 визнано винною у тому, що вона, будучи посадовою особою місцевого самоврядування, а саме депутатом Підлісненської сільської ради шостого скликання від 09.11.2010 року, вчинила неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів, а також вчинила дії в умовах реального конфлікту інтересів за таких обставин.

05.08.2015 року на засіданні 34-ї сесії Підлісненської сільської ради Олександрівського району було прийняте рішення № 340 «Про надання дозволу на складення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення ОСГ та ОЖБ». Згідно даного рішення, надано

дозвіл на складення проектно-кошторисної документації з передачі у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_5, що розташована по АДРЕСА_1 для ОЖБ пл. - 0.25 га, для ОСГ пл.-0,1302 га, для ОСГ пл. - 0,4298 га.

Відповідно до протоколу пленарного засідання 34 сесії Підлісненської сільської ради шостого скликання від 05.08.2015 року за рішення № 340 «Про надання дозволу на складення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення ОСГ та ОЖБ» проголосувало «за» 9 депутатів сільської ради, в тому числі й ОСОБА_3

ОСОБА_5 є близьким родичем, а саме чоловіком депутата Підлісненської сільської ради ОСОБА_3

Однак, ОСОБА_3 не повідомила сесію про наявність у неї реального конфлікту інтересів, а також вчинила дії в умовах реального конфлікту інтересів, що призвело до невиконання нею вимог ст.12-1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», п. 1,2 ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 35 Закону України «Про запобігання корупції», чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП.

У апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та закрити провадження у справі.

Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що протягом останніх місяців вона дуже хворіє, стан її здоров'я нестабільний, лікування проходить як вдома, так і в лікувальних закладах і надати всі докази під час розгляду справи не могла, а тому районним судом не враховано всі обставини.

Так, апелянт зазначила, що прийняте рішення про надання дозволу на складання проектно-кошторисної документації з передачі у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_5 не вплинуло на майнові чи будь-які інші інтереси третіх осіб, оскільки всі питання, які виносяться на розгляд сесії, попередньо розглядаються на засіданнях постійних комісій. Дане питання також було розглянуто на засіданні земельної комісії Підлісненської сільської ради з питань раціонального використання землі, природних ресурсів, благоустрою та розвитку населених пунктів, до складу якої вона не входить та було надано пропозицію про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення ОСГ та ОЖБ всім громадянам, які звертались, в тому числі її чоловіку.

В голосуванні брали участь 8 депутатів із загального складу 12 осіб, голосували одноголосно, а тому її голос не був вирішальним і ніяким чином не вплинув на прийняте рішення.

Також, апелянт вказала, що її чоловік ОСОБА_5 до сесії сільської ради з заявою щодо затвердження проекту землеустрою та передачі в приватну власність земельних ділянок не звертався, з чого слідує, що у власність земельні ділянки йому не передані.

Крім того, земельна ділянка площею 0,38 га по АДРЕСА_1 б, яка була обумовлена при прийнятті рішення 34 сесії шостого скликання Підлісненської сільської ради № 340 від 05.08.2015 року перебуває в безперервному та відкритому користуванні її чоловіка з 1992 року, являється прибудинковою територією та була передана в приватну власність її чоловіку ОСОБА_5, згідно Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року №15-92 «Про приватизацію земельних ділянок», що підтверджується архівним виписом з рішення тринадцятої сесії двадцять першого скликання Підлісненської сільської ради народних депутатів № 64 від 15.12.1993 року та може бути передана йому у власність, згідно ст. 119 Земельного Кодексу України. Земельна ділянка площею 0,4298 га по вул. Жовтневої революції перебуває в користуванні її чоловіка з 2004 року, що підтверджується витягом з рішення 15 сесії двадцять четвертого скликання Підлісненської сільської ради № 189 від 16.04.2004 року, але право власності на дані ділянки документально не оформлено. Тому рішення 34 сесії шостого скликання Підлісненської сільської ради № 340 від 05.08.2015 року лише дублювало (поновлювало) рішення попередніх років.

Заслухавши доповідача, ОСОБА_3, її захисника ОСОБА_6, які підтримали доводи апеляції та просили постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в її діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП. Заслухавши прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та вважав, що постанову суду необхідно залишити без змін. Допитавши свідка ОСОБА_7, дослідивши матеріали адміністративної справи та доводи апеляції в межах апеляційних вимог, апеляційний суд дійшов переконливого висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Перевіркою матеріалів справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд погоджується з висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-7 КУпАП, за обставин, викладених в постанові, а саме, що будучи посадовою особою місцевого самоврядування - депутатом Підлісненської сільської ради шостого скликання від 09.11.2010 року, ОСОБА_3 вчинила неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів.

Проте, апеляційний суд не погоджується з кваліфікуючою ознакою ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, вчинення дій в умовах реального конфлікту інтересів, так як згідно протоколу про вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією не конкретизовано, які саме ОСОБА_3 вчинила дії чи які прийняла рішення в умовах реального конфлікту інтересів.

При цьому, будучи суб'єктом, на якого поширюється дія закону України «Про запобігання корупції», а саме депутатом Підлісненської сільської ради Олександрівського району, ОСОБА_3 в силу своїх повноважень самостійно не приймала будь-яких рішень, а приймала у складі колегіального органу, сесії сільської ради.

За таких обставин, апеляційний суд вважає за необхідне виключити зазначену ознаку даного складу правопорушення, а дії ОСОБА_3 кваліфікувати лише за ч. 1 ст. 172-7 КУпАП неповідомлення про наявність реального конфлікту інтересів.

Висновок про вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-7 КУпАП об'єктивно підтверджується дослідженими судом першої інстанції доказами, а саме:

- показаннями ОСОБА_3, згідно яких вона свою винуватість у вчиненні правопорушення, пов'язаного з корупцією, не заперечувала, пояснила, що вчинила проступок у зв'язку з незнанням законодавства.

Під час апеляційного розгляду, ОСОБА_3 не заперечувала, що будучи депутатом Підлісненської сільської ради Олександрівського району шостого скликання, не повідомила на засіданні 34 сесії сільської ради під час прийняття рішення № 340 «Про надання земельних ділянок для ведення ОСГ та ОЖБ» про наявність у неї реального конфлікту інтересів у зв'язку з вирішенням питання про надання дозволу на складення проектно-кошторисної документації з передачі у приватну власність земельної ділянки її чоловіку ОСОБА_5, розташованої по АДРЕСА_1 для ОЖБ пл. - 0.25 га, для ОСГ пл. - 0,1302 га, для ОСГ пл. - 0,4298 га.

Проте ОСОБА_8 вважає, що у її діях немає складу правопорушення, передбаченого ст. 172-7 КУпАП, так як на прийняте рішення сесії про надання дозволу на складання проектно-кошторисної документації з передачі у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_5, не вплинув її голос, вона не переслідувала майнові чи будь-які інші корисні інтереси.

Голова Підлісненської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області свідок ОСОБА_9, дав пояснення, аналогічні поясненням, даним ОСОБА_3 в апеляційному суді і викладеним в її апеляційній скарзі.

Однак, доводи апеляційної скарги ОСОБА_3, пояснення свідка ОСОБА_9 спростовуються, а винуватість ОСОБА_5 підтверджується дослідженими судом першої інстанції матеріалами справи, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення, пов'язаного з корупцією за ст.172-7 КУпАП щодо ОСОБА_3

(а.с.1-3);

- інформацією голови Підлісненської сільської ради № 225/01-16 від 22.10.2015 року, який вказав прізвища депутатів, що протягом 2015 року подавали заяви до Підлісненської сільської ради про наявність конфлікту інтересів, прізвища ОСОБА_3 серед цих депутатів, немає.

(а.с.5);

- протоколом пленарного засідання 34 сесії Підлісненської сільської ради шостого скликання від 05.08.2015 року.

(а.с.8-11);

- рішенням Підлісненської сільської ради від 05.08.2015 року «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення ОСГ і ОЖБ», згідно якого ОСОБА_5 надано дозвіл на складання проектних документації з передачі у приватну власність земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 для ОЖБ пл. - 0.25 га, для ОСГ пл. - 0,1302 га, для ОСГ пл. - 0,4298 га.

(а.с.12-13);

- списками депутатів Підлісненської сільської ради шостого скликання, які брали участь у роботі 34 сесії, де серед інших вказано прізвище депутата ОСОБА_3

(а.с.15,16);

- рішенням Підлісненської сільської ради шостого скликання №1 від 09.11.2010 року «Про визнання повноважень сільського голови і депутатів сільської ради», згідно якого визнано повноваження ОСОБА_3, як депутата Підлісненської сільської ради по виборчому округу № 7

( а.с.17-18);

- копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 27.04.1991 року, згідно якого укладено шлюб між ОСОБА_5 і ОСОБА_10, з присвоєнням прізвища після укладення шлюбу «ОСОБА_3»

(а.с.30).

Отже, оцінивши зібрані у справі докази і доводи апеляції в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що вина ОСОБА_3 доказана повністю, її дії правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 172-7 КУпАП, так як вона вчинила неповідомлення про наявність реального конфлікту інтересів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 року № 1700-VII, реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Стаття 28 цього Закону, визначає обов'язки, осіб, щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів зокрема: 1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; 2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; 3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; 4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Частиною 2 ст. 35 Закону України «Про запобігання корупції», визначено особливості врегулювання конфлікту інтересів, що виникає у діяльності окремих категорій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а саме: у разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів у особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи, яка входить до складу колегіального органу (комітету, комісії, колегії тощо), вона не має права брати участь у прийнятті рішення цим органом.

Крім того, про обов'язок повідомити про конфлікт інтересів, визначено у ст. 59-1 Закону України « Про місцеве самоврядування в Україні» № 280/97-ВР від 21.05.1997 року , згідно якої сільський, селищний, міський голова, секретар, депутат сільської, селищної, міської ради, голова, заступник голови, депутат районної, обласної, районної у місті ради бере участь у розгляді, підготовці та прийнятті рішень відповідною радою за умови самостійного публічного оголошення про це під час засідання ради, на якому розглядається відповідне питання.

Наведені норми Законів України «Про запобігання корупції» і «Про місцеве самоврядування в Україні», ОСОБА_3 не виконала, за наявності реального конфлікту інтересів, який виник під час проведення 34 сесії Підлісненської сільської ради Олександрівського району, не повідомила про це і прийняла участь у розгляді інформації спеціаліста-землевпорядника ОСОБА_11, а також у голосуванні за прийняття рішення № 340 від 05.08.2015 року, про надання її чоловіку ОСОБА_5 дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ОСГ та ОЖБ.

Апеляційний суд зазначає, що ОСОБА_3 поставлено в провину саме неповідомлення про наявність у неї реального конфлікту інтересів, а не отримання неправомірної вигоди, як на цьому вона акцентує апеляції і показав свідок ОСОБА_9, а також її захисник.

Доводи апеляції ОСОБА_3, що її голос під час прийняття сесією рішення не був вирішальним є безпідставними, так як заздалегідь невідомо як проголосує кожен депутат сільської ради.

Отже, вивчивши та проаналізувавши наявні матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_3 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-7 КУпАП.

Будь-яких доказів, які б спростовували цей висновок, щодо наявності в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-7 КУпАП, як в апеляційній скарзі, так і під час судового розгляду справи в апеляційній інстанції, апелянтом не надано.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, дії ОСОБА_3 перекваліфікації на ч. 1 ст.172-7 КУпАП, з підстав зазначених вище, з виключенням кваліфікуючої ознаки ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, вчинення дії чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів

У зв'язку з виключенням ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, апеляційний суд вважає за необхідне зменшити розмір накладеного на ОСОБА_3 адміністративного стягнення до розміру встановленого санкцією ч. 1 ст. 172-7 КУпАП.

При цьому враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_3, ступінь її вини, майновий стан, стан здоров'я, обставину, що пом'якшує відповідальність, це визнання винуватості, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність та вважає за необхідне накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі мінімальної межі, встановленої санкцією ч. 1 ст.172-7 КУпАП, який буде сприяти вихованню ОСОБА_3 в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як нею самою , так і іншими особами.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 22.01.2016 року щодо ОСОБА_3 змінити .

Із кваліфікації дій ОСОБА_3 виключити кваліфікуючу ознаку за ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, залишивши кваліфікацію за ч. 1 ст. 172-7 КУпАП за якою її визнати винною та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі сто неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн.

У решті постанову Олександрівського районного суду Кіровоградської області залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Кіровоградської області С.М. Деревінський