Ухвала суду № 56525750, 16.03.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/306/16 Головуючий у суді І-ї інстанції Циганаш І. А.

Доповідач Черненко В. В.

УХВАЛА

Іменем України

16.03.2016 колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Черненко В.В.

суддів: Потапенка В.І.,Чорнобривець О.С.

за участю секретаря: Гончар В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 09.11.2015 року по справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся у суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до укладеного договору № б/н від 08.08.2007 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 4 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Позивач зазначив, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», складає між ним та Банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

Позивач зазначив, що банк свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, однак відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. Станом на 30.06.2015р. має заборгованість в розмірі 14937,28 грн., яка складається: 3285,64 грн. - заборгованість за кредитом, 8281,54 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 2182,61 грн. - заборгованість по пені та комісії, 500 грн. - штраф (фіксована часина), 687,49 грн. - штраф (процентна складова).

Позивач зазначив, що оскільки відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язань і заборгованість за договором не погашає , просив суд стягнути з відповідача на користь банку заборгованість у розмірі 14937,28 грн. за кредитним договором від 08.08.2007 року. Заборгованість підтверджується розрахунком.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 09.11.2015 року позов задоволено.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10.12.2015 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 09.11.2015 року залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в зв'язку з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції встановив, що 08 серпня 2007 року між ЗАТ КБ « ПриватБанк » та ОСОБА_2 укладено договір, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 4 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом ( а.с. 7).

Суд першої інстанції зазначив, що з копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №054809 вбачається, що 17.07.2009 року здійснено зміну найменування юридичної особи на ПАТ КБ « ПриватБанк».

Суд першої інстанції встановив , що з розрахунку заборгованості по кредитному договору б/н від 08.08.2007 року вбачається, що станом на 30.06.2015 року ОСОБА_2 має заборгованість у розмірі 14 937 грн. 28 коп., яка складається з наступного: 3 285 грн. 64 коп. - заборгованість за кредитом; 8 281 грн. 54 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2 182 грн.61 коп. - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до умов кредитного договору: 500 грн. - штраф ( фіксована частина ), 687 грн. 49 коп. - штраф ( процентна складова ) ( а.с. 4-6 ).

Посилаючись на статті 525,526,530,610,1048 ЦК України ч.2 статті 1050 ЦК України ч. 1 ст. 1054 ЦК України суд першої інстанції дійшов висновку,що відповідач не спростував доводи викладені в позовній заяві то відповідно позов підлягає задоволенню в повному обсязі виходячи із обставин встановлених судом та доказів наданих сторонами по справі.

В апеляційній скарзі зазначається, що рішення суду першої інстанції є протиправним, необґрунтованим та таким, що порушує норми процесуального права, з підстав неповного з'ясування судом обставин , які мають істотне значення для справи. Зокрема зазначається, що суд першої інстанції не звернув увагу , що умови кредитного договору та протиправні дії з боку кредитора були спрямовані на виконання протиправних умов договору . Статтею 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», подібний правочин визначено недійсним, а сам правочин договору на підставі статті 15 п.2 ЦК України є нікчемним. Крім того суд першої інстанції не застосував строки позовної давності при звернені позивача з позовом до суду відповідно до статті 257 ЦК України.

Колегія суддів перевірила зазначені доводи і дійшла висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з чим погодилась і колегія суддів, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.. ст.. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених вимог та на підставі наданих доказів.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 29.07.2015 року відкрите провадження у справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Судовий розгляд справи призначений на 30.09.2015 року.

ОСОБА_2 29.09.2015 року подав до суду заяву з клопотанням про відкладення розгляду справи, призначеної на 30.09.2015 року у зв'язки з хворобою

30.09.2015 року у зв'язку з тим , що сторони не з'явились у судове засідання розгляд справи відкладено на 09.11.2015 року .

Позивач по справі просив справу розглядати за його відсутності, проти постановлення заочного рішення не заперечує.

Відповідач по справі по справі про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений однак в судове засідання призначене на 09.11.2015 року не з'явився. Будь яких заяв, клопотань від відповідача не надходило.

Відповідно до частини 4 статті 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином , суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

09.11.2015 року Ленінським районним судом м. Кіровограда по справі постановлене заочне рішення.

18.11.2015 року відповідачем по справі подана заява про перегляд заочного рішення .

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10.12.2015 року у задоволені заяви про перегляд заочного рішення відмовлено оскільки суд дійшов висновку, що докази , на які посилається відповідач , мають істотне значення для правильного вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що 08 серпня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено договір, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 4 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

З розрахунку заборгованості по кредитному договору б/н від 08.08.2007 року вбачається, що станом на 30.06.2015 року ОСОБА_2 має заборгованість у розмірі 14 937 грн. 28 коп., яка складається з наступного: 3 285 грн. 64 коп. - заборгованість за кредитом; 8 281 грн. 54 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2 182 грн.61 коп. - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до умов кредитного договору: 500 грн. - штраф ( фіксована частина ), 687 грн. 49 коп. - штраф ( процентна складова ) .

Відповідно до частин 2,3 статті 27 ЦПК України - особи . які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язанні подати усі наявні у них докази до або після попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться - до початку розгляду справи по сутті. Особи які беруть участь у справі , зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не спростував доводи позивача в частині заборгованості і не надав належних доказів відповідно до норм діючого процесуального законодавства на підтвердження своїх заперечень.

В заяві про перегляд заочного рішення відповідач підтвердив, факт укладення 08.08.2007 року кредитного договору відповідно до якого він отримав кредит у розмірі 4000 грн. Зазначив, що зазначений кредит та відсотки за користування кредитом повернув , однак не підтвердив зазначене доказами.

Також відповідач зазначив, що позивачем пропущено строк позовної давності звернення до суду з позовом, оскільки дія картки закінчилась у серпні 2011 року, що є підставою для відмови у позові.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дій, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час ,що минув до переривання перебігу позовної давності , до нового строку не зараховується.

З матеріалів справи вбачається, що останній платіж за кредитним договором здійснено 25.09.2012 року у сумі 1000 грн., що свідчить про переривання строку позовної давності.

Встановлені обставини дають підстави зробити висновок , що позивач звернувся у суд з позовом в межах строків позовної давності.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що кредитний договір який є предметом судового розгляду необхідно вважати нікчемним є необґрунтованими, оскільки вказані обставини не є предметом судового розгляду виходячи із позовних вимог. Зустрічний позов відповідачем не подавався.

Колегія суддів, приймаючи до уваги встановлені обставини, дійшла висновку, що суд першої інстанції розглянув справу в межах доводів позовної заяви та наданих сторонами доказів.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки не підтверджуються належними доказами, суперечать фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Відповідач по справі не надав належних доказів на спростування позовних вимог.

Підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України залишається без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Заочне рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 09.11.2015 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: