Ухвала суду № 56525000, 10.03.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/1529/15-ц Головуючий у І інстанції Рябченко Л. А.Провадження № 22-ц/780/654/16 Доповідач у 2 інстанції Кулішенко Ю. М.Категорія 26 10.03.2016

УХВАЛА

Іменем України

10 березня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кулішенка Ю.М.,

суддів: Лащенка В.Д., Сушко Л.П.,

при секретарі: Волинець Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанк Росії" про зобов"язання вчинити дії , -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2015 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що 20 січня 2014 року між ним та Публічним акціонерним товариством «Дочірній банк Сбербанку Росії» було укладено Договір банківського вкладу (депозиту) № 3330/112/563798 з видачею купонного ощадного сертифіката на пред'явника в рамках договору щодо банківського обслуговування. Відповідно до умов договору, 20 січня 2014 року позивач перерахував кошти в сумі 100 000 (сто тисяч) доларів США на рахунок банку, про що свідчить платіжне доручення № 6451923 від 20 січня 2014.

22 січня 2015 року позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою про повернення йому коштів, внесених на депозитний рахунок, та нарахованих відсотків одноразово через касу банку. Проте, у листі від 03 лютого 2015 року № 30/7/50-36 відповідач посилається на неможливість виплати, оскільки він обмежений у видачі готівкових коштів в іноземній валюті Постановою Правління НБУ «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному і валютному ринках України» від 1.12.2014 № 758. Позивач змушений звертатися до суду за захистом своїх прав.

Просив погасити ощадний (депозитний) сертифікат на пред'явника серії НОМЕР_1, що випущений 20.01.2014, шляхом видачі готівкою одноразовою операцією через касу банку вкладу в сумі 100 000 (сто тисяч) доларів США та нараховані, згідно договору банківського вкладу, відсотки.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 лютого 2015 року позов задоволено.

Зобов'язано Публічне акціонерне товариство «ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ» погасити ощадний (депозитний) сертифікат на пред'явника серії НОМЕР_1, що випущений 20.01.2014, шляхом видачі ОСОБА_3 готівкою одноразовою операцією через касу банку вкладу в сумі 100 000 (сто тисяч) доларів США та нараховані, згідно договору банківського вкладу № 3330/112/563798, відсотки.

Вирішено питання про стягнення судових витрат.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ПАТ «Дочірній банк «Сбербанк Росії» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити. Зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що на момент звернення позивача до ПАТ «Дочірній Банк Сбербанку Росії» діяли встановленв Національним банком України обмеження щодо погашення ощадних (депозитних) сертифікатів. Тому виконати вимоги позивача він не мав можливості.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 16 червня 2015 року рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 лютого 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволені позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 листопада 2015 року рішення апеляційного суду Київської області від 16 червня 2015 року скасовано та передано справу на новий апеляційний розгляд.

При новому апеляційному розгляді справи встановлено, що 20 січня 2014 року між ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством «Дочірній банк Сбербанку Росії» було укладено Договір банківського вкладу (депозиту) № 3330/112/563798 з видачею купонного ощадного сертифіката на пред'явника в рамках договору щодо банківського обслуговування.

Відповідно до умов п.1.1 договору, банк приймає від клієнта грошові кошти, перераховані з його поточного рахунку № 26205000411279 на рахунок банку, та видає клієнту відповідний неемісійний цінний папір в документарній формі - ощадний (депозитний) сертифікат на пред'явника, і зобов'язується виплатити клієнту (пред'явнику сертифікату) номінальну вартість сертифікату та сплачувати нараховані проценти на умовах та в порядку, передбаченому договором.

Пунктами 1.2-1.7 депозитного договору встановлено: суму вкладу: 100 000 (сто тисяч) доларів США,строк отримання (розміщення) вкладу: 367 днів,дата вимоги вкладу: 22.01.2015,процентна ставка за сертифікатом: 8% річних, вид сертифікату: купонний.

Відповідно до умов договору, 20 січня 2014 року позивач перерахував кошти в сумі 100 000 (сто тисяч) доларів США на рахунок банку, про що свідчить платіжне доручення № 6451923 від 20 січня 2014 року.

22 січня 2015 року позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою про повернення йому коштів, внесених на депозитний рахунок, та нарахованих відсотків одноразово через касу банку.

Листом від 3.02.2015 № 30/7/50-36 відповідач повідомив про неможливість виплати з поточного рахунку повну суму вкладу і нараховані проценти в один операційний день, оскільки він обмежений у видачі готівкових коштів в іноземній валюті Постановою Правління НБУ «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному і валютному ринках України» від 1.12.2014 № 758.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем порушено умови договору, укладеного між ним та ПАТ «Дочірній Банк сбербанку Росії», і крім того судом першої інстанції було зазначено, що постанова Правління Національного банку України «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному і валютному ринках України» від 1 грудня 2014 року №758 ніяким чином не змінює умови договору, укладеного між сторонами.

З вказаним висновком погоджується і колегія суддів виходячи з наступних підстав:

Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу). До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно до ст. 1060 ЦК України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Відповідно до ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

За вимогами ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Згідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Згідно до п. 1.2. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003 року №516 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2003 року за №1256/8577 із змінами, договір банківського вкладу (депозиту) укладається на умовах видачі вкладу (депозиту) на першу вимогу (вклад (депозит) на вимогу) або на умовах повернення вкладу (депозиту) зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад (депозит).

Відповідно до п. 1.6. вищевказаного Положення, банк сплачує вкладнику суму вкладу (депозиту) і нараховані за ним проценти у валюті вкладу (депозиту), якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті, або на умовах та в порядку, передбачених договором, відповідно до заяви вкладника - в іншій іноземній чи в національній валюті. У п. 3.3. вищезазначеного Положення вказано, що банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком. За договором банківського вкладу (депозиту) незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, розміщених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. А в п. 3.5 вказаного Положення зазначено, що проценти на банківський вклад (депозит) виплачуються вкладникові на його вимогу відповідно до строків, визначених у договорі банківського вкладу (депозиту).

Ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 529 ЦК України кредитор має право не приймати від боржника виконання його обов'язку частинами, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Посилання ПАТ «Дочірній Банк Сбербанк Росії» на постанову Правління Національного банку України № 245 "Про врегулювання діяльності фінансових установ та проведення валютних операцій", положеннями якої передбачено зобов'язання уповноважених банків обмежити видачу (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті з поточних та депозитних рахунків клієнтів через каси та банкомати в межах 15 тис. грн на добу на одного клієнта в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України, є безпідставним, оскільки відповідні постанови цього банку є розпорядчими актами, які адресовані обмеженій кількості осіб і таке регулювання здійснюється в межах адміністративно-правових відносин Національного банку України з банками, які охоплюються його наглядовою діяльністю.

Нормативно-правові акти Національного банку України є нормативно-правовими актами органу державного управління.

Відповідно до ст. 56 Закону України "Про національний банк України", Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб. Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються поста новами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують відповідальність.

Встановивши вказані обставини, з врахуванням положень ст..41 Конституції України, ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність", Закону України "Про захист прав споживачів", ст..56 Закону України "Про національний банк України", ст..ст.526, 530, 610, 627, 628, 1058, 1060, 1061 Цивільного кодексу України, суд прийшов до правильного висновку про порушення прав позивача діями відповідача щодо відмови у видачі вкладу.

Висновки суду першої інстанції викладені в рішенні відповідають вимогам закону та обставинам справи.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір, повно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази та ухвалив обґрунтоване рішення з вірним застосуванням норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" - відхилити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 лютого 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: