Ухвала суду № 56524984, 14.03.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/8336/15-ц Головуючий у І інстанції Муранова-Лесів І. В.Провадження № 22-ц/780/1426/16 Доповідач у 2 інстанції Журба С. О.Категорія 24

УХВАЛА

Іменем України

14 березня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Данілова О.М., Сержанюка А.С.,

за участю секретаря Говорун В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 грудня 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» до ОСОБА_2, публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» про відшкодування матеріальної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2015 року ПАТ «Страхова компанія «Країна» звернулося до суду із позовом, який мотивувало наступним:

30листопада 2013 року о 12 год. 15 хв. в м. Києві по вул. Межигірська -Оболонська, сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «ЗАЗ 110557», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, що належить ВАТ «Ковельмолоко», транспортного засобу «Suzuki», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, та транспортного засобу «KIA CEED», державний номерний знак НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_4. Водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «Suzuki», рухаючись по другорядній дорозі, не надала дорогу транспортному засобу, який наближався до даного перехрестя, що призвело до зіткнення з автомобілем марки «KIA CEED», що спричинило пошкодження вищевказаних транспортних засобів. Постановою Подільського районного суду м. Києва від 20 грудня 2013 року ОСОБА_2 визнано винною у вчинені правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Позивач зазначав, що в результаті вказаної ДТП було пошкоджено застрахований в ПАТ «СК «Країна» згідно з умовами договору добровільного страхування наземного транспортного засобу №Т30008483 від 10 червня 2013 року належний ОСОБА_4 автомобіль «KIA CEED». Позивачем було виплачено страхувальнику ОСОБА_4 страхове відшкодування у розмірі 63 216 гривень 51 копійок, який був визначений на підставі звіту №1936, ремонтної калькуляції, рахунку №СА-000155145 від 12 грудня 2013 року. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент ДТП була застрахована в ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО» на підставі полісу № АС/5311758. Різниця між розміром завданої ОСОБА_4 шкоди і розміром страхового відшкодування, виплаченого ПАТ УСК «ГАРАНТ-АВТО» на користь позивача, становить 13216 гривень 51 копійка (63216,51 грн. (розмір завданої шкоди) - 49490,00 грн. (страховий платіж, який оплачується ПАТ УСК «Гарант Авто) + 510,00 грн. (франшиза, передбачена полісом №АС/5311758)). Зважаючи на наведене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь матеріальну шкоду в розмірі 13216 гривень 51 копійку та понесені судові витрати.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 грудня 2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповноту та неправильність встановлення обставин, що мають значення для її вирішення, просив рішення суду першої інстанції скасуватита ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. Обґрунтував скаргу тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, сплату вищезгаданої суми має здійснювати ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО» а не ОСОБА_2 Зазначає, що оскільки ОСОБА_2 є винною особою, саме вона і повинна відшкодувати матеріальну шкоду. Крім того зазначає, що вона не повідомила страховика про страховий випадок у визначений законом термін, що унеможливлює сплату страхового відшкодування третьою особою по справі. За таких умов вважає висновки суду такими, що не ґрунтуються на положеннях закону.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне:

У відповідності до положень ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Перевіривши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду в повній мірі відповідає наведеним вимогам, підстави для його скасування чи зміни відсутні.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідальність ОСОБА_2 за завдану нею шкоду була застрахована в ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО» не тільки за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів (з лімітом відповідальності 50 000,00 грн.), але й за договором добровільного страхування такої відповідальності, що також мав ліміт відповідальності у розмірі 50 000,00 грн. Таким чином загальний розмір покритої обома полісами застрахованої відповідальності ОСОБА_2 складає 100000,00 грн., що значно перевищує розмір відшкодованої позивачем на користь ОСОБА_4 шкоди (63216,51 грн.). За таких умов правові підстави для задоволення позову відсутні.

З наведеними висновками суду першої інстанції в повній мірі погоджується й колегія суддів апеляційного суду, вважаючи їх виваженими та обґрунтованими. При цьому колегія судів критично відноситься до посилань позивача на відсутність можливості для задоволення вимог позивача за рахунок страхового відшкодування за укладеним ОСОБА_2 з ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО» договором добровільного страхування відповідальності на тій підставі, що ОСОБА_2 не повідомила страхову компанію про страховий випадок, відтак у ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО» відсутні підстави для виплати такого відшкодування.

Ст. 10 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. Аналогічна норма міститься і в ст. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами.

Ні в ході розгляду справи судом першої інстанції, ні під час апеляційного перегляду рішення суду, позивачем не було надано жодного доказу з приводу відмови ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО» у виплаті страхового відшкодування за договором добровільного страхування відповідальності ОСОБА_2 як у зв'язку з неповідомленням нею страхової компанії щодо страхового випадку, так і з інших причин. Фактично дане твердження позивача залишилося недоведеним, відтак не може бути прийняте судом. Більш того, такі посилання позивача спростовуються тим, що у відповідності до наданого до матеріалів справи рішення Господарського суду м. Києва від 03.09.2014 року по справі за позовом ПАТ «Страхова компанія «Країна» до ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО» про стягнення коштів з останньої на користь позивача було стягнуто страхове відшкодування, передбачене укладеним ОСОБА_2 договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів. За таких умов господарський суд констатував наявність правових підстав для відшкодування спричиненої ОСОБА_2 шкоди саме ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО», однак позивач звернувся до цього товариства лише з вимогою відшкодування 49490,00 грн. і з вимогою відшкодування решти виплачених коштів не звертався.

Зважаючи на викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що суд першої інстанції, розглядаючи спір, повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а його рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких умов передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді не встановлено.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» відхилити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді: О.М. Данілов

А.С. Сержанюк