Постанова № 56524911, 17.03.2016, Ставищенський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 378/154/16-а

Провадження № 2-а/378/5/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2016 р. Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді: Марущак Н. М.,

за участю секретаря: Шевченко Т.А.,

позивача: ОСОБА_1,

його представника: ОСОБА_2,

представника відповідача: ОСОБА_3,

третьої особи: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Ставище адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 селищної ради, третя особа ОСОБА_4, про визнання неправомірними та скасування рішень селищної ради, -

ВСТАНОВИВ:

До суду з вказаним позовом звернувся ОСОБА_1 посилаючись на те, що відповідно до рішення 17 сесії ОСОБА_5 селищної ради шостого скликання № 321 від 05.01.2012 р. в масиві по вул. Якіра смт. Ставище йому була виділена земельна ділянка шляхом надання в користування терміном на 1 рік в розмірі 0,1315 га для ведення городництва. Вказану земельну ділянку він використовує до даного часу і відповідно щороку сплачує податок за її використання.

В цьому році ним також попередньо (авансом) сплачено податок за використання земельної ділянки. Відповідно протоколу № 55 від 09 вересня 2015 року постійної комісії селищної ради з питань агропромислового комплексу, земельних ресурсів, соціального розвитку та благоустрою селища, інженером-землевпорядником селищної ради було продовжено використання земельної ділянки до 01.11.2016 року. На підставі отриманих погоджень ним було продовжено використання земельної ділянки шляхом внесення органічних і мінеральних добрив та оранки.

Листом від 16.10.2015 року його повідомлено про те, що вищевказана земельна ділянка вилучається у у нього для суспільних потреб 01.11.2015 року.

Рішенням № 19 від 11.12.2015 р. ОСОБА_4 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність по вул. Якіра, 1-а площею орієнтовно 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Рішенням № 40 від 24.12.2015 р. у нього (позивача) було вилучено надану йому у тимчасове користування для ведення городництва земельну ділянку. З вказаного рішення та вищевказаного рішення селищної ради № 321 від 05.01.2012 р. про надання йому дозволу на проведення інвентаризації земельної ділянки для виготовлення документів вбачається, що зазначена земельна ділянка мала конкретне цільове призначення - для городництва. Тобто, на дану земельну ділянку було надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 рішенням від 11.12.2015 р. за неналежним цільовим призначенням в той час, коли вона знаходилась у його законному користуванні.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Як вбачається із копії протоколу №54 від 14 липня 2015 року - постійної комісії селищної ради з питань агропромислового комплексу, земельних ресурсів, соціального розвитку та благоустрою селища ним була подана заява про надання дозволу на розробку проекту відведення на вказану вище земельну ділянку, на яку комісія рекомендувала відмовити йому в задоволенні даної заяви. Проте його заява не виносилася на розгляд сесії, чим було порушено вимоги ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»

Рішення від 24.12.2015 р. „Про вилучення земельної ділянки у гр. ОСОБА_1П. є незаконним оскільки суперечить протоколу № 55 від 09 вересня 2015 року постійної комісії селищної ради з питань агропромислового комплексу, земельних ресурсів, соціального розвитку та благоустрою селища, в частині погодження подальшого використання земельної ділянки, ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» щодо порядку розгляду питання про вилучення земельної ділянки та повідомлення усіх учасників процесу, та є несправедливим, оскільки порушує його право на користування земельною ділянкою, та спричиняє йому значні збитки у зв'язку з понесеним значними затратами, пов'язаними зі сплатою податку за землю та внесення органічних і мінеральних добрив та оранки.

Позивач просить суд визнати рішення 3 позачергової сесії ОСОБА_5 селищної ради сьомого скликання № 19 від 11.12.2015 р. «Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд», рішення 4 позачергової сесії ОСОБА_5 селищної ради сьомого скликання № 40 від 24.12.2015 р. „Про вилучення земельної ділянки у нього (позивача) наданої йому у тимчасове користування для ведення городництва такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, порушують права позивача з боку відповідача, які підлягають захисту, та скасувати їх.

Позивач та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, підтвердили обставини зазначені в адміністративному позові.

Представник відповідача ОСОБА_5 селищної ради ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, до суду подав письмові заперечення проти позову, з посиланням на те, що в задоволені позову слід відмовити, оскільки рішенням 17 сесії селищної ради 6 скликання № 321 від 05.01.12 р. ОСОБА_1 було надано дозвіл на проведення інвентаризації земельної ділянки в масиві по вул. Якіра, для ведення городництва. Відповідно до ст. 36 ЗК України земельні ділянки для городництва надаються громадянам у тимчасове користування на умовах оренди. Відповідно до ст.ст. 125, 126 ЗК України право користування земельною ділянкою наступає тільки після державної реєстрації договору оренди. ОСОБА_1 не виготовляв проектну документацію на дану земельну ділянку і не уклав із селищною радою договір оренди земельної ділянки, з чого слідує, що дана земельна ділянка не передавалась у користування ОСОБА_1 Земельний податок сплачується за земельні ділянки, які перебувають у власності громадян, а за земельні ділянки надані в користування сплачується орендна плата згідно договору оренди. ОСОБА_1 міг здійснювати лише добровільне відшкодування за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів. Відповідно до генерального плану забудови смт. Ставище дана земельна ділянка відноситься до земель житлової забудови. До селищної ради звернувся учасник бойових дій із заявою про надання йому даної земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Рішенням 3-ї позачергової сесії селищної ради 7 скликання № 19 від 11.12.2016 р. йому було надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, після чого селищною радою було прийняте рішення 4 сесії селищної ради 7 скликання № 40 від 24.12.2015 р. про відміну рішення 17 сесії селищної ради 6 скликання № 321 від 05.01.12 р.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, його представника ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, третьої особи ОСОБА_4 та дослідивши письмові докази, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити виходячи з наступного.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Рішенням 17 сесії ОСОБА_5 селищної ради 6 скликання № 321 від 05.01.12 р. ОСОБА_1 було надано дозвіл на проведення інвентаризації земельної ділянки в масиві по вул. Якіра для ведення городництва, та зобовязано замовити проведення робіт з інвентаризації земельних ділянок у землевпорядній організації, що має дозвіл (ліцензію) на проведення цих робіт, після чого подати на розгляд та затвердження на черговій сесії селищної ради, погоджені у встановленому законом порядку, технічні матеріали по інвентаризації земельних ділянок у місячний термін після закінчення строків робіт, визначених у відповідному договорі з виконавцем робіт, що підтверджується копією витягу з вказаного рішення (а.с. 24).

Як пояснив позивач і не оспорюється іншими учасниками, він фактично постійно користувався даною ділянкою з часу винесення зазначеного рішення селищної ради від 05.01.12 р.

Рішенням 4 позачергової сесії сьомого скликання ОСОБА_5 селищної № 40 від 24.12.2015 року у ОСОБА_1 вилучено вищевказану земельну ділянку. Крім того, даним оспорюіваним рішенням визнано таким, що втратило чинність рішення 17 сесії селищної ради 6 скликання № 321 від 05.01.12 р. в частині, що відноситься до цієї земельної ділянки (а.с. 11).

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з пунктами «а», «б», «г» ст.12 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

В силу ч.ч.1, 2 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно ч. 1 до ст. 36 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) громадянам або їх об'єднанням із земель державної або комунальної власності можуть надаватися в оренду земельні ділянки для городництва.

Згідно ст.124 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин)передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Згідно ч.2 ст.123 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, ОСОБА_6 міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

В силу ч.3 ст.123 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об'єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу. Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

З аналізу вказаних норм слідує, що право постійного користування земельною ділянкою виникає в особи після державної реєстрації цього права.

В якості підстави для скасування оспорюваних рішень, позивач зазначає, що земельна ділянка, дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо якої надано третій особі, фактично неправомірно вилучена у нього, як ділянка, якою він правомірно користувався. На обгрунтування своїх вимог позивач в позові та в судовому засіданні зазначив, що підтвердженням правомірності користування ним вищевказаною земельною ділянкою є рішення засідання постійної комісії селищної ради з питань агропромислового комплексу, земельних ресурсів, соціального розвитку та благоустрою селища від 09.09.2015 року (протокол № 55) (а.с. 8), накладення на схемі земельної ділянки резолюцій інженера-землевпорядка селищної ради про продовження терміну використання вищевказаної земельної ділянки для ведення городництва (а. с. 13) та щорічна сплата ним (в тому числі і в 2015 році) податку. Проте, належних допустимих доказів правомірності користування даною ділянкою позивачем суду не надано. В поданій копії квитанції від 12.10.2015 року (а.с. 9) про сплату коштів ОСОБА_5 селищній раді в сумі 106 грн. 50 коп. не зазначено платника цих коштів та призначення платежу. Як пояснив позивач, його представник в судовому засіданні, та не оспорюється представником відповідача, на виконання вищевказаного рішення ОСОБА_5 селищної ради 6 скликання № 321 від 05.01.12 р. ОСОБА_1 не замовляв проведення робіт з інвентаризації земельних ділянок у відповідній землевпорядній організації, і відповідно, договір оренди на вищевказану земельну ділянку між ним та селищною радою на вищевказану ділянку не укладався та державна реєстрація права користування не проводилася, та матеріали справи не містять доказів на підтвердження цього.

Враховуючи, що доводи позивача про те, що він є правомірним користувачем вищевказаної земельної ділянки, за користування нею сплачував податок матеріалами справи не підтверджуються, суд вказані доводи не бере до уваги, та приходить до висновку, що підстав для визнання неправомірним вищевказаного рішенням 4 позачергової сесії сьомого скликання ОСОБА_5 селищної № 40 від 24.12.2015 року про вилучення у ОСОБА_1 вищевказаної земельної ділянки та визнання таким, що втратило чинність рішення 17 сесії селищної ради 6 скликання № 321 від 05.01.12 р. в частині, що відноситься до цієї земельної ділянки - відсутні.

Рішенням 3 позачергової сесії сьомого скликання ОСОБА_5 селищної ради № 19 від 11.12.2015 року ОСОБА_4 дозволено розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність по вул. Якіра, 1-а площею орієнтовано 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с. 10).

Відповідно до ч. 3 ст. 116 ЗК Україн безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, в т. ч., у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до абз. 1 частини 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно абз. 1, 3 частини 7 даної статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна ОСОБА_6 Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє ОСОБА_6 Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Обгрунтовуючи неправомірність оспорюваних рішень позивач посилається на те, що селищною радою не було розглянуто у встановленому порядку його заяву від 13.07.2015 року про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,1315 га, яку він використовував до цього часу для ведення городництва, і вказану заяву він подав раніше від ОСОБА_4, а також на ту обставину, що при наданні дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд було порушено порядок зміни цільового призначення вищевказаної земельної ділянки, яка мала конкретне цільове призначення для городництва.

З пояснень позивача, копії протоколу комісії (а.с. 74) встановлено, що 13 липня 2015 року ОСОБА_1 подав заяву про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, і вказану заяву було розглянуто 14 липня 2015 року на засіданні постійної комісії селищної ради з питань агропромислового комплексу, земельних ресурсів, соціального розвитку та благоустрою селища (а.с. 74). Рішенням даної комісії ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку такого проекту. Вказана заява ОСОБА_1 на розгляд сесії селищної ради не виносилась. Проте, нерозгляд даної заяви на сесії селищної ради позивачем не оскаржувався. Вказані обставини не заперечується сторонами, третьою особою.

Відповідно до змісту ч. 4 ст. 47 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою лише попередньо розглядають питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку (частини 10, 11 ст.118 ЗК України).

Системний аналіз норм земельного права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами (клопотаннями) для отримання дозволу на розроблення Проекту та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в ст.118 ЗК органи приймають одне з відповідних рішень. Отримання дозволу на розробку Проекту не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Законом №366-VІІ від 12.07.2013 року були внесені зміни до ст.118 ЗК України, які направлені на спрощення процедури відведення земельних ділянок у власність, зокрема запроваджено принцип мовчазної згоди на етапі отримання дозволу на розроблення документації із землеустрою, оскільки у випадку бездіяльності суб'єкта владних повноважень, внаслідок якої протягом місяця не розглянута заява про надання дозволу на виготовлення проектної документації, заявник має право здійснити замовлення проекту відведення земельної ділянки (ч. 7 ст. 118 ЗК України).

Наведене, відповідає правовій позиції висловленій ОСОБА_6 Судом України у постанові від 10 грудня 2013 року справа №21-358а13.

Проте, як пояснили в судовому засіданні позивач та його представник, позивач після закінчення встановленого строку для розгляду його заяви таким правом не скористався та у місячний строк після цього не замовляв розроблення проекту землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки без надання дозволу селищної ради.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що і земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, і земельні ділянки, призначені для городництва, належать до земель сільськогосподарського призначення. При цьому, можливість передання таких земельних ділянок у власність громадян прямо передбачена приписами статті 22 ЗК України, у той час як положення ст. 36 ЗК України допускають можливість надання земельних ділянок для городництва в оренду.

Суд вважає за необхідне зазначити, що переведення земель з однієї категорії до іншої здійснюється у разі зміни цільового призначення цих земель. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної ОСОБА_6 Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною ОСОБА_6 Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу (частини 1, 2 ст.20 ЗК України).

Проте, як встановлено з копії схематичної карти генерального плану селища (а.с. 108), довідки виконкому ОСОБА_5 селищної ради №233 від 17.03.2016 року (а.с. 109), копії схеми економікопланувального зонування території селища смт. Ставище, яка знаходиться в матеріалах технічної документації з нормативної грошової оцінки земель смт. Ставище 2010 року, затвердженої рішенням 3 сесії шостого скликання селищної ради № 60 від 21.01.2011 року (а.с. 104-107), викопіювання з публічної кадастрової карти України, що знаходиться в матеріалах проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_4 (а.с. 83, 102, 75) земельна ділянка, яку як встановлено судом неправомірно використовував позивач, та стосовно якої ОСОБА_4 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, фактично знаходиться на території смт. Ставище на землі житлової та громадської забудови, в масиві „І (а.с. 108), тобто, цільове її призначення не мінялось, було одне і те ж як на час надання позивачу 05.01.2012 року дозволу на проведення інвентаризації земельної ділянки в масиві по вул. Якіра для ведення городництва тимчасово, так і на час надання ОСОБА_4 11.12.2015 року дозволу на розробку вищевказаного проекту.

З копії посвідчення (а.с. 60) встановлено, що ОСОБА_4 є учасником бойових дій.

Згідно п. 14 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасники бойових дій (статті 5, 6) мають право на першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва.

Як зазначено вище, оспорюваним рішенням сесії селищної ради від 11.12.2015 р. ОСОБА_4 було надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Такий проект на час розгляду справи в суді виготовлено (а.с. 75-98).

Відповідно до ст. 50 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають, зокрема, матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.

Таким чином, під час розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та його затвердження встановлюються, в тому числі, обставини, які перешкоджають отриманню земельної ділянки у власність, в тому числі накладення земельних ділянок, надання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Як встановлено з копії проекту відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_4, обставин, які перешкоджають отриманню останнім земельної ділянки у власність при розроблені цього проекту не було встановлено (а.с. 75-98).

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно вимог ст. 128 КАС України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи викладене, беручи до уваги, що доводи позивача про те, що він є правомірним користувачем вищевказаної земельної ділянки, не знайшли підтвердження в судовому засіданні, ОСОБА_1 звертався до селищної ради з проханням надати дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, а вищевказана земельна ділянка відноситься до землі житлової та громадської забудови, і третій особі ОСОБА_4 було надано дозвіл на розроблення такого проекту саме для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, тобто без порушення цільового призначення землі, - суд вважає, що підстави для визнання протиправними та скасування вищевказаних оспорюваних рішень селищної ради, відсутні, і в задоволені позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 10 ч. 1, 47 ч. 4 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні, ст. 50 Закону України "Про землеустрій", ст. ст. 12, 19, 20 ч. 1, 2; 22, 36, 116 ч. 1, 2; 118 ч. 6, 7, 10, 11; 123, 124, 125 ЗК України, ст. ст. 5, 6, 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст. ст. 2, 8, 9, 10, 11, 17, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5 селищної ради, третя особа ОСОБА_4, про визнання неправомірними та скасування рішень селищної ради відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано у строк, встановлений ст. 186 КАС України. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На постанову суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, складеної у повному обсязі, через Ставищенський районний суд Київської області до Київського апеляційного адміністративного суду.

Постанову в повному обсязі виготовлено 18 березня 2016 року.

Суддя Н. М. Марущак