Рішення № 56524900, 16.03.2016, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/3728/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2016 року Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Проць Т. В.

при секретарі Бенчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовомПублічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, третя особа ОСОБА_2,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 в якому просить в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором №2626/0808/88-017 від 15.08.2008 року у розмірі 717361 грн. 59 коп., укладеним між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2, звернути стягнення на предмет іпотеки - однокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 34,76 кв.м., житловою площею 19,1 кв. м., що належить відповідачу на праві власності та визнати за позивачем право власності на вказане нерухоме майно.

Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві, та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача та третьої особи ОСОБА_4 заперечив проти задоволення позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні в звязку з недоведеністю та необґрунтованістю.

Суд, вислухавши сторонни, дослідивши матеріали цивільної справи встановив наступне.

15.08.2008 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 2626/0808/88-017, згідно з умовами якого банк надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 30000 доларів США з розрахунку 12,5 % річних за користування кредитом на строк з 15.08.2008 року до 14.08.2031 року.

З договору іпотеки від №2626/0808/88-017-Z-1 від 15.08.2008 року вбачається, що для забезпечення належного виконання грошових зобов'язань за договором про надання кредиту, іпотекодавець ОСОБА_1 передав в іпотеку банку нерухоме майно однокімнатну квартиру, яка розташована в АДРЕСА_2, загальною площею 34,76 кв.м., житловою площею 19,1 кв. м.

25.05.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» 25.05.2012 року укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами і позивач отримав право вимоги повного, належного та реального виконання обовязків за кредитними та забезпечувальними договорами.

27.08.2015 року на адресу відповідача ПАТ "Дельта Банк" направив досудову вимогу про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. Даним листом боржника попереджено про звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання даної вимоги у визначений термін.

З позовної заяви та доводів представника позивача вбачається, що ОСОБА_2 належним чином не виконує свої зобов'язання за кредитним договором і станом на 28.07.2015 року має заборгованість у розмірі 717361 грн. 59 коп., яка складається з 668351 грн. 78 коп. заборгованості за тілом кредиту, 49009 грн. 81 коп. заборгованості за відсотками.

Представником позивача суду подано розрахунок заборгованості станом на 14.03.2016 року в сумі 794944 грн.10 коп., яка складається з суми заборгованості за кредитом 29486,26 доларів США, суми заборгованості за відсотками 285,48 доларів США, пені 19225 грн. 98 коп., що є еквівалентом 767231 грн. 34 коп. та 7428 грн. 18 коп. відповідно, суми за ставкою 3% від суми простроченого тіла 144 грн.12 коп., суми з ставкою 3% від суми прострочених відсотків 914 грн. 48 коп.

Відповідно до ст.525,526,530 ЦК Українизобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлені договором строки. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна умов договору не допускається.

У відповідності дост.611 ЦК Україниу разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною першою ст.33та ст.39 Закону України "Про іпотеку"передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основними зобов'язаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно дост.37 Закону України "Про іпотеку"іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Відповідно до ст.39 Закону України «Про іпотеку» в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Виходячи зі змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку», у розумінні норми статті 39 Закону України «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою ч.6 ст.38 цього Закону.

Згідно з ч.6 ст.38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Відповідно до ч.2 ст.43 Закону України «Про іпотеку» початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Вказана правова позиція зазначена Верховним Судом України у постанові від 27 травня 2015 року ( справа № 6-332цс15), у постанові від 07 жовтня 2015 року (справа № 6-1935цс15) та у постанові від 21 жовтня 2015 року (справа № 6-1561цс15), у постанові від 10.06.2015 року (справа №6-332цс15).

Відповідно до ч.1 ст.360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Статтею 11 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Недоведеність обставин, про які зазначає позивач є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо про те зазначає відповідачдля відхилення його заперечень проти позову, а, відповідно, для задоволення вимог позивача.

Враховуючи розмір та складову позовних вимог, наявність в матеріалах справи розрахунку заборгованості лише станом на 14.03.2016 року, копії рахунків про сплату відповідачем кредитних коштів та відсутність розрахунку заборгованості за кредитним договором, який би включав в себе дані про період виникнення заборгованості, її складові, заперечення відповідача щодо розміру заборгованості, суд приходить до висновку про недоведеність розміру заборгованості відповідача за кредитним договором на яку посилався позивач.

Крім того, представник позивача в прохальній частині позовної заяви не зазначив і в судовому засіданні не заявив про встановлення початкової ціни реалізації предмета іпотеки, що суперечить вимогам ст.38, 39 та 43 Закону України «Про іпотеку». Звіт про оцінку предмету іпотеки суду не надав.

На виконання вимог ст.10 ЦПК України представнику позивача судом роз'яснено його право уточнити позовні вимоги щодо вартості предмета іпотеки та необхідність надати докази наявності існування кредитної заборгованості станом на 28.07.2015 року, для чого оголошувалась перерва в судовому засіданні, однак представник банку наполягав на задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на предмет іпотеки за позивачем без визначення ціни предмету іпотеки. Позовні вимоги щодо розміру заборгованості представник позивача не уточнив.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд приходить до висновку, про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.10, 11, 15, 60, 212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, третя особа ОСОБА_2 відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня отримання копії рішення апеляційної скарги.

СуддяОСОБА_5