Ухвала суду № 56523942, 17.03.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 340/663/14-ц

Провадження № 22-ц/779/503/2016

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції

Суддя-доповідач Васильковський В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Васильковського В.М.

суддів: Малєєва А.Ю., Меленко О.Є.,

секретар Мельник О.В.,

з участю представника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про відшкодування матеріальних втрат та моральної шкоди за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Верховинського районного суду від 23 грудня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

у вересні 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося з даним позовом, мотивуючи його тим, що 25.08.2005 між банком та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого вона отримала кредит у розмірі 3 900 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків 36 % на рік. Внаслідок неналежного виконання відповідачкою зобов'язань станом на 30.06.2014 утворилась заборгованість на загальну суму 6 168,58 грн, яку просив стягнути із ОСОБА_3

В жовтні 2015 року ОСОБА_3 звернулася із зустрічним позовом, посилаючись на те, що в період виконання даного договору з кредитної картки використала 10 094 грн, сплатила банкові 22 282,26 грн, тому вимога сплатити ще 6 168,58 грн суперечить Закону України "Про захист прав споживачів". Банк визначив заборгованість внаслідок нарахування підвищених (у подвійному розмірі) процентів на прострочені суми погашення кредитних коштів усупереч договору. Вважала, що банком їй заподіяно матеріальних втрат на суму 3 822,45 грн, з яких 3 199,33 грн переплата по кредиту. Просила поновити строк звернення із зустрічним позовом до суду, стягнути із ПАТ КБ «ПриватБанк» на її користь 3 822,45 грн матеріальних втрат та 3 822,45 грн завданої неправомірними діями банку моральної шкоди.

Рішенням Верховинського районного суду від 23 грудня 2015 року в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про відшкодування матеріальних втрат та моральної шкоди відмовлено за пропуском строку позовної давності.

В апеляційній скарзі представник ПАТ КБ «ПриватБанк» посилається на необґрунтованість рішення суду, порушення норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором або законом. Суд не врахував, що відповідно до п. 1.2 кредитного договору Правила користування платіжною карткою є його невід'ємною частиною, а згідно п. 3.2 підписанням договору ОСОБА_3 ствердила, що ознайомлена з Тарифами банку і Правилами користування платіжною карткою, тому додаткове їх підписання не вимагається. Не врахував суд і те, що відповідно до п. 5.5.1 Правил надання банківських послуг за несвоєчасне виконання зобов'язань позичальник сплачує відсотки за підвищеною відсотковою ставкою, яка встановлюється тарифами. Згідно Тарифів відсоткова ставка встановлена 3 % в місяць, а у випадку прострочки 6 % в місяць, тобто 72 % на рік. Ця відсоткова ставка діяла з моменту укладення договору, ОСОБА_3 не надала суду інших Тарифів чи Правил користування платіжною карткою. Належним доказом на спростування правомірності нарахування заборгованості по кредиту міг бути висновок економічної експертизи, однак така у справі не проводилась, а висновок спеціаліста не може братися до уваги при ухваленні рішення. Тому просить оскаржуване рішення в частині відмови в позові ПАТ КБ «ПриватБанк» скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги банку задовольнити в повному обсязі.

В іншій частині судове рішення не оскаржується, тому відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України його законність і обґрунтованість апеляційним судом не переглядається.

В засіданні апеляційного суду представник ПАТ КБ «ПриватБанк» апеляційну скаргу підтримала. У поданій заяві ОСОБА_3 доводи апеляційної скарги заперечила, згідна на розгляд справи за її відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши подані докази і доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 25.08.2005 між ЗАТ КБ «ПриватБанк» банком та ОСОБА_3 укладено договір № SAMDN22000003631784, згідно якого ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 3 900 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Станом на 30.06.2014 банк нарахував заборгованість за цим договором в сумі 6 168,58 грн, яка складається з 1905,58 грн заборгованості за кредитом та 4 263,00 грн заборгованості по процентах.

Відмовляючи в задоволенні первісного позову, суд першої інстанції виходив із того, що банком станом на 30.06.2014 безпідставно нараховано заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 6 168,58 грн, оскільки ця сума заборгованості утворилась внаслідок неправомірного нарахування банком підвищених 72 % на прострочену заборгованість по кредиту, що не передбачено умовами договору та здійснено банком в односторонньому порядку без належного повідомлення ОСОБА_3

Висновок суду відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, 25.08.2005 між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено договір № SAMDN22000003631784, згідно якого для виконання операцій з безготівкових розрахунків, а також для одержання наявних коштів, банк відкриває клієнту картковий рахунок і видає платіжну карту Visa Classic Credit, вид карти - особиста міжнародна, термін дії карти - два роки, валюта - гривня, кредитний ліміт «Фінансовий фіксований» у сумі 3 900 грн. Базова процентна ставка по кредитному ліміту на момент підписання договору - 3 % на місяць з розрахунку 360 днів у році. Термін дії кредитного ліміту відповідає терміну дії карти. Забезпеченням зобов'язань є доручення клієнта на списання заборгованості з карти № 4627081738971980. Погашення заборгованості по кредитному ліміту і відсотках проводиться щомісячними платежами в розмірі 7 % від залишку заборгованості по кредитному ліміту на кінець звітного місяця. Період здійснення платежу - місяць, що випливає за звітним. Підписанням договору клієнт підтверджує, що він ознайомлений з Тарифами банку, Правилами, що зобов'язується виконувати (п. 3.2).

Заперечуючи проти задоволення позову ОСОБА_3 зазначала, що з умовами про застосування підвищеної процентної ставки (72 % річних) вона не була ознайомлена, брала зобов'язання сплачувати 3 % на місяць за користування кредитними коштами. Вказувала, що заборгованість за кредитним договором у неї відсутня, оскільки сплативши 12.09.2011 року 8 500 грн у рахунок погашення кредиту, вона повністю виконала взяті зобов'язання за цим договором.

Як видно із наданого банком розрахунку заборгованості, 12.09.2011 прострочена заборгованість за кредитом зменшилась на 2 312,03 грн, проценти погашені в сумі 6 187,97 грн, що разом становить 8 500 грн та відповідає вказаній відповідачкою сумі погашення кредиту (а. с. 10).

Разом з тим, банк почав нараховувати проценти на прострочену заборгованість за кредитом з 30.11.2006, до цієї дати такої заборгованості у ОСОБА_3 не було (а.с. 8).

Пунктом 5.2 договору № SAMDN22000003631784 від 25.08.2005 передбачено право банку робити зміни тарифів, а також інших умов обслуговування картрахунку. При цьому банк зобов'язаний не пізніше, ніж за 21 день до намічених змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці картрахунку, згідно п. 4.7 цього договору.

В той же час, у тексті договору відсутня умова щодо нарахування підвищених процентів на прострочену заборгованість по кредиту в розмірі 72 %.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно висновку спеціаліста від 23.12.2015, за договором № SAMDN22000003631784 ОСОБА_3 з 30.09.2005 по 02.03.2007 отримала 10 094 грн та з 26.10.2005 по 12.09.2011 сплатила банку 22 282,26 грн.

Крім наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості ОСОБА_3, в якому одночасно зазначено ставки 36 % на поточну заборгованість та 72 % на прострочену заборгованість, інших даних на виконання вимог ухвали суду касаційної інстанції від 02 вересня 2015 року відносно періоду та за якою процентною ставкою було розраховано заборгованість відповідача, позивач не надав.

За змістом ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів відхиляє посилання в апеляційній скарзі на п. 5.5.1 Правил надання банківських послуг, що за несвоєчасне виконання зобов'язань позичальник сплачує відсотки за підвищеною відсотковою ставкою, яка встановлюється тарифами, з огляду на те, що цей пункт Правил є бланкетним, з посиланням на Тарифи, якими встановлюються проценти за підвищеною відсотковою ставкою, а сам п. 5.5.1 не містить інформації про розмір такої підвищеної ставки.

Наявні в матеріалах справи Правила користування платіжною картою, як і Довідка про умови кредитування, не містять дати їх затвердження банком, а тому встановити час, протягом якого вони діяли та чи саме з цими Правилами було ознайомлено відповідача, не можливо. Заперечення ОСОБА_3, що вона була ознайомлена і підписувала Правила і Тарифи банку, не спростовано.

Долучений до апеляційної скарги наказ ПриватБанку № 1663 «Про зміну умов обслуговування кредитних карт «Універсальна» виданий 31 серпня 2005 року, в той час як кредитний договір укладено з ОСОБА_3 25 серпня 2005 року, до видачі цього наказу, тому останній не може бути належним доказом про ознайомлення відповідачки із встановленою Тарифами підвищеною процентною ставкою (72 % річних) на прострочену заборгованість по кредиту.

На порушення умов п. 4.7 договору № SAMDN22000003631784 від 25.08.2005 банк не надавав ОСОБА_3 виписки про стан її Картрахунку, не проінформував її у визначений договором спосіб про зміни Тарифів, а укладений сторонами кредитний договір не містить даних про ознайомлення відповідача відносно умов обслуговування та прав банку щодо нарахування підвищених процентів на прострочену заборгованість по кредиту в розмірі 72%.

Ураховуючи зазначене, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду про відмову в задоволенні первісного позову ПАТ КБ «ПриватБанк».

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне й обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Верховинського районного суду від 23 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга на ухвалу може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Васильковський В.М.

Судді: Малєєв А.Ю. Меленко О.Є.