Ухвала суду № 56523345, 15.03.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/1026/15-ц Головуючий у 1-й інст. Адамович О. Й.

Категорія 47 Доповідач Заполовський В. Й.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Заполовського В.Й.,

суддів: Талько О.Б., Шевчук А.М.,

за участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Житомирської міської ради, за участю третьої особи Приватного підприємства «Творчо-виробничий центр «Олеся» про скасування рішення органу місцевого самоврядування та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Приватного підприємства «Творчо-виробничий центр «Олеся» до Житомирської міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3 про визнання дійсним рішення Житомирської міської ради № 676 від 03.07.2008 року, за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Творчо-виробничий центр «Олеся» на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 03 лютого 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

У січні 2015 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з цим позовом.

Обґрунтовуючи позов посилалися на те, що пунктом 1 рішення Житомирської міської ради від 03.07.2008 року № 676 «Про розгляд звернення приватного підприємства «Творчо-виробничий центр «Олеся» підтверджено право користування земельною ділянкою по вул. Київська-Театральна в м. Житомирі Приватного підприємства «Творчо-виробничий центр «Олеся», яка була виділена «Творчо-виробничому центру «Олеся» рішенням міської ради народних депутатів від 26.02.1993 року, враховуючи виконання усіх соціально-економічних умов перед містом.

Позивачі вважають, що дане рішення порушує їхні права, оскільки їм на праві приватної власності належать квартири, які знаходяться на спірній земельній ділянці.

При цьому зазначають, що згідно ст. 30 Земельного кодексу України в редакції 1992 року та ст. 377 ЦК України при набутті права власності на нерухоме майно до власника переходить право власності або користування на земельну ділянку на якій знаходиться нерухомість.

За наведених обставин, позивачі просили визнати незаконним та скасувати пункт 1 вказаного рішення Житомирської міської ради від 03.07.2008 року №676 «Про розгляд звернення приватного підприємства «Творчо-виробничий центр «Олеся».

Приватне підприємство «Творчо-виробничий центр «Олеся» в свою чергу подало позов до Житомирської міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3 про визнання дійсним пункту 1 зазначеного рішення Житомирської міської ради № 676 від 03.07.2008 року.

Обґрунтовуючи позов зазначали, що у підприємства в постійному користуванні знаходиться земельна ділянка прощею 0,40 га згідно Державного акту на право користування землею, виданого на підставі рішення сесії Житомирської міської ради від 26.02.1993 року, яке є чинним. Підприємство не надавало згоди на вилучення земельної ділянки на користь позивачів за первісним позовом.

Тому вважає, що рішення Житомирської міської ради є законним та прийнятим в межах повноважень, якими наділені органи місцевого самоврядування в частині регулювання земельних відносин та вирішення земельних спорів.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 03 лютого 2016 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3 до Житомирської міської ради задоволено.

Визнано незаконним та скасовано пункт 1 рішення Житомирської міської ради від 03.07.2008 року № 676 «Про розгляд звернення приватного підприємства «Творчо-виробничий центр «Олеся».

Вирішено питання судових витрат.

Приватному підприємству «Творчо-виробничий центр «Олеся» у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду ПП «Творчо-виробничий центр «Олеся» подало апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким в задоволенні первісного позову відмовити, а їх позов задовольнити.

Зокрема зазначає, що оскаржуваним рішенням Житомирської міської ради права позивачів у даній цивільній справі не порушені; приймаючи оскаржуваний пункт рішення Житомирська міська рада діяла в межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією України і законами України; вказаний спір не повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Крім того, судом першої інстанції не було застосовано позовну давність у спірних правовідносинах.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах визначених ст. 303 ЦПК України колегія суддів визнає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Вирішуючи спір та задовольняючи позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 і відмовляючи у задоволенні позову ПП «Творчо-виробничий центр «Олеся» суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскаржуване рішення Житомирської міської ради від 03.07.2008 року №676 прийняте в порушення норм чинного законодавства, є незаконним, впливає на права та інтереси позивачів.

З таким рішенням суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки воно узгоджується із встановленими судом обставинами справи та нормами закону, що регулюють спірні правовідносини.

Так, відповідно до рішення Житомирської міської ради народних депутатів від 26.02.1993 року Творчо-виробничому центру «Олеся» надано земельну ділянку площею 4000,0 кв.м для будівництва культурно-адміністративного центру з прибудованим 9-поверховим житловим будинком на розі вулиць Київська-Театральна у м.Житомирі за рахунок знесення житлових будинків міськради по вул. Театральній, №5-а, №5-б та будинку по вул. Київській, 6, при умові погодження питання надання приміщень організаціям, які орендують будинок по вул. Київській, 6 (а.с. 64-66).

На підставі даного рішення Творчо-виробничому центру «Олеся» було видано державний акт на право користування землею серії Б №022692 (а.с.33-36).

Відповідно до договорів купівлі-продажу позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 є власниками квартир, що розташовані в будинку АДРЕСА_1. Вказані будинки розміщені на земельній ділянці, яка включена до державного акту на право користування землею, що виданий Творчо-виробничому центру «Олеся» (а.с.15 - 18, 197).

Рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 24.05.2001 року №319 за даними домоволодіннями було закріплено земельну ділянку площею 0,2280 га. (а.с.185, 186).

Таким чином, зі змісту рішення Житомирської міської ради народних депутатів від 26.02.1993 року та правовстановлюючих документів наданих позивачами вбачається, що на момент надання Творчо-виробничому центру «Олеся» земельної ділянки її частина була зайнята будинками №5а та №5б по вул.Театральній, власниками квартир яких є позивачі.

Згідно до ч. 1, 2 ст.120 ЗК України (у редакції станом на 03.07.2008 року), до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Тобто, до позивачів, як до набувачів частини житлових будинків переходить право власності або користування частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Пунктом 1 рішення Житомирської міської ради від 03.07.2008 року №676, яке оскаржується позивачами, було вирішено підтвердити право користування земельною ділянкою Приватним підприємством «Творчо-виробничий центр «Олеся», яка була виділена йому рішенням міської ради народних депутатів від 26.02.1993 року (а.с. 7- 9, 198 - 199).

За змістом ст.126 ЗК України (в редакції станом на 03.07.2008 року) право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

З огляду на наведене, рішення №676 фактично було прийняте в підтвердження рішення Житомирської міської ради народних депутатів від 26.02.1993 року і воно впливає на права та інтереси позивачів.

Відтак, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуваним рішенням Житомирської міської ради від 03.07.2008 року права позивачів не порушені не ґрунтуються на матеріалах справи.

Водночас, є безпідставним таке ж твердження представника третьої особи з посиланням на ухвалу суду касаційної інстанції від 24.02.2016 року, що долучена до матеріалів справи в ході апеляційного розгляду справи, якою скасовано рішення апеляційного суду Житомирської області від 23.11.2015 року та на яке посилався суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Разом з тим, відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 12 ЗК України визначено повноваження міських рад у галузі земельних відносин.

Відповідно до ст.116 Земельного Кодексу України, в редакції, яка була чинна на момент прийняття міською радою рішення № 676 від 03.07.2008 року, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Частиною 2 даної статті ЗК України визначалось, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування, а згідно ч.3 вказаної статті надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Статтею 123 ЗК України визначено порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам. Зокрема ч.1 ст. 123 вказувалося, що надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування», в редакції, яка була чинною на момент прийняття міською радою рішення № 676 від 03.07.2008 року, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання регулювання земельних відносин.

Згідно з підпунктом другим пункту б ч.1 ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування» до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, реєстрація суб'єктів права власності на землю; реєстрація права користування землею і договорів на оренду землі; видача документів, що посвідчують право власності і право користування землею, вирішення земельних спорів у порядку встановленому законом.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 року "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК). Власник земельної ділянки, права якого порушено, може вимагати відшкодування завданої цим моральної шкоди (частина третя статті 386 ЦК).

При розгляді справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування в разі незгоди з рішеннями з питань, віднесених у галузі земельних відносин до їх компетенції (зокрема, про відмову в передачі земельної ділянки у власність чи користування, у продажі земельної ділянки, в наданні дозволу і вимог на розроблення проекту відведення земельної ділянки тощо), суд за наявності підстав для задоволення позову визнає рішення такого органу недійсним і зобов'язує його залежно від характеру спору виконати певні дії, передбачені його компетенцією (або не вчиняти чи припинити їх), на захист порушеного права, як цього вимагає законодавство, або надає право позивачеві вчинити певні дії для усунення порушень його права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.158 Земельного кодексу України, в редакції, яка діяла на момент прийняття міською радою рішення № 676 від 03.07.2008 року, земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Частиною 3 ст. 158 ЗК України передбачено, що органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

Тобто, як вбачається з вище наведених норм до компетенції органів місцевого самоврядування у сфері земельних відносин належить, зокрема, вирішення питань, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність або користування чи не вирішення цих питань, припинення права власності чи користування землею. Однак, чиним на час прийняття оспорюваного рішення законодавством не передбачалося право органів місцевого самоврядування приймати рішення про підтвердження права користування земельною ділянкою, оскільки, документами, які підтверджують право власності та право на постійне користування земельною ділянкою відповідно до ст. 126 Земельного Кодексу України, в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення, є державний акт, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону, тому додаткового підтвердження не потрібно.

Крім того, земельна ділянка була надана в користування Творчо-виробничому центру «Олеся» ще в 1993 році і у разі оспорення такого права воно підтверджується в судовому порядку, а не шляхом прийняття органом місцевого самоврядування такого рішення. Приймаючи таке рішення відповідач фактично висловлював свою позицію зацікавленої особи, яка брала участь в судовій справі при оспоренні права ПП "ТВЦ "Олеся" на користування спірною земельною ділянкою.

Таким чином, сукупність наведених обставин та норм закону свідчить про обгрунтованість висновку суду першої інстанції, що приймаючи оскаржуване рішення від 03.07.2008 року про підтвердження права користування земельною ділянкою Житомирська міська рада вийшла за межі своєї компетенції. При цьому, суд правильно вважав, що дане рішення не є таким, що прийняте з питання регулювання земельних відносин, оскільки право на прийняття такого рішення Земельним кодексом України не передбачено.

Відтак, доводи апеляційної скарги про те, що Житомирська міська рада приймаючи оскаржуваний пункт рішення діяла на підставі та в межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією України і законами України не узгоджуються з матеріалами справи та нормами закону.

Відповідно до ст.152 Земельного кодексу України захист права власності на землю здійснюється, у тому числі, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або місцевого самоврядування.

Згідно із ч. 10 ст. 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Прийшовши до висновку, що пункт 1 рішення Житомирської міської ради від 03.07.2008 року №676 "Про розгляд звернення приватного підприємства "Творчо-виробничий центр "Олеся" прийнятий за межами повноважень органу місцевого самоврядування, а тому є незаконним, суд першої інстанції обгрунтовано постановив рішення про його скасування.

Разом з тим, суд не знайшов підстав для застосування строку позовної давності, оскільки зважаючи на обставини та умови прийняття відповідачем рішення №676 не можна вважати, що позивачі могли дізнатися про існування оспорюваного рішення, тобто про порушення своїх прав ще в 2008 році або за три роки до звернення з позовом.

Також, суд першої інстанції правильно вважав, що задоволення позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про скасування рішення органу місцевого самоврядування від 03.07.2008 року №676, яким було підтверджене право користування земельною ділянкою Приватним підприємством «Творчо-виробничий центр «Олеся», виключає можливість задоволення позову даної особи про визнання дійсним цього ж рішення Житомирської міської ради.

При цьому суд зробив правильний висновок, що обраний третьою особою спосіб захисту свого права не відповідає способам визначеним в ЗК України та в ЦК України, оскільки вимога про визнання рішення дійсним не є цілком тотожною вимозі про визнання права.

З врахуванням наведеного, викладені в апеляційній скарзі доводи, в тому числі і доводи, що вказаний спір не підлягав розгляду в порядку цивільного судочинства, висновків суду не спростовують, є необгрунтованими та такими, що не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Творчо-виробничий центр «Олеся» відхилити.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 03 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді