Ухвала суду № 56522578, 17.03.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-407/2000 Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22ц/774/702/К/16 Коваль Н.В.

Категорія № 81 (2) Доповідач - Братіщева Л.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого-судді: Братіщевої Л.А.,

суддів: Грищенко Н.М., Михайлів Л.В.,

при секретарі: Євтодій К.С.,

за участю: представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кривому Розі апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 15 лютого 2016 року про відмову в задоволенні заяви про роз'яснення рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності на гараж недійсним та визнання права власності на гараж, розподіл спадкового майна, -

ВСТАНОВИЛА:

В січні 2016 року ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_3 звернулась до суду з заявою, яку уточнила, про роз'яснення рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 14 вересня 2000 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності на гараж недійсним та визнання права власності на гараж, розподіл спадкового майна.

Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 15 лютого 2016 року в задоволенні заяви представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про роз'яснення рішення суду, відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та роз'яснити, чи вірно розуміти, що згідно рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 14 вересня 2000 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності на гараж недійсним та визнання права власності на гараж, розподіл спадкового майна - право власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 77,48 кв.м., визнано за ОСОБА_2 та двома її дітьми, а саме: ОСОБА_7, 1983 року народження та ОСОБА_8, 1990 року народження.

На її думку суд невірно застосував ч. 1 ст. 221 ЦПК України та не роз'яснив рішення суду, яке є незрозумілим, оскільки на виконання рішення суду від 14.09.2000 року ОСОБА_2 09.09.2015 року звернулась до державного реєстратора прав власності на нерухоме майно з приводу реєстрації права власності на квартиру, однак 11.09.2015 року було прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав, оскільки рішення суду не дає змоги визначити: право власності, форму власності, вид спільної власності та ідентифікувати власників, щодо двох дітей ОСОБА_2

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, у вересні 1999 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності на гараж недійсним, визнання права власності на гараж та розподіл спадкового майна, який уточнювала. У листопаді 1999 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулись до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про розподіл спадкового майна та визнання права власності на частку спадкового майна, який уточнювали.

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 14 вересня 2000 року (а.с. 106-112) розподілено спадкове майно: автомобіль «Опель Кадет Караван» 1987 р.в. держ. № НОМЕР_1 вартістю 9523 грн., виділивши його в натурі ОСОБА_2, взнаю за нею право власності на автомобіль та стягнувши з неї на користь ОСОБА_5, ОСОБА_6 за належну їм спадкову частку грошову компенсацію в сумі 1904 грн. 60 коп.;

АДРЕСА_1, вартістю 12841 грн. залишити у власності ОСОБА_2 та двох її дітей, стягнути з неї на користь ОСОБА_5, ОСОБА_6 за спадкову частку грошову компенсацію в сумі 1284 грн. 10 коп.;

будівлю ПП «Мисс Фото» по АДРЕСА_3, вартістю 12514 грн. ОСОБА_2 а майно в ньому на 12365 грн. 88 коп. залишити у власності ОСОБА_2, стягнув з неї на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за належну спадкову частку грошову компенсацію відповідно 2502 грн. 80 коп. за будівлю, 2473 грн. 20 коп. за майно;

незакінчений будівництвом житловий будинок АДРЕСА_2, вартістю 28688 грн. виділити в натурі ОСОБА_2, стягнув з неї на користь ОСОБА_5, ОСОБА_6 за належну їм спадкову частку грошову компенсацію в сумі 5737 грн. 60 коп.

Визнано право власності на гараж в блоці № 1 за № 225 в ГБК «Горизонт» Жовтневого району м. Кривого Рогу від 10.10.1997 року за ОСОБА_5 недійсним, визнавши його спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_5, виділив його в натурі, вартістю 1888 грн. ОСОБА_2, визнав за нею прав власності на гараж, стягнув з неї на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_6 грошову компенсацію за належну їм спадкову частку в сумі 377 грн. 60 коп., а всього 14279 грн. 90 коп.

В іншій частині позову позивачам відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 витрати за експертизи в сумі 250 грн.

Стягнуто з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 держмито в дохід держави по 71 грн. 40 коп., з кожного, а з ОСОБА_2 - 214 грн. 20 коп.

Зазначене рішення суду набрало законної сили.

Відповідно до рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 24341131 від 11 вересня 2015 року, державним реєстратором прав на нерухоме майно було відмовлено у державній реєстрації права власності форма власності: приватна, спільна сумісна на квартиру, що розташована АДРЕСА_1 за суб'єктом: ОСОБА_9, ОСОБА_2, ОСОБА_8, оскільки подане рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 14 вересня 2000 року не дає змоги визначити: право власності, форму власності, вид спільної власності та ідентифікувати власників (щодо двох дітей ОСОБА_2) (а.с. 173).

У вересні 2015 року ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_3 звернулась до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення по справі стосовно позовної вимоги про розподіл спадкового майна, а саме: квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 77,48 кв.м., залишити у власності ОСОБА_2 та двох її дітей - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, визнавши за кожним із них право власності на 1/3 частку квартири (а.с. 169-170).

Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 07 жовтня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2015 року, було відмовлено в задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення по справі (а.с. 188, 210-211).

В січні 2016 року ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_2 звернулась до суду з заявою про роз'яснення рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 14 вересня 2000 року, яку уточнила та просила роз'яснити, чи вірно розуміти, що згідно, рішення право власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 77,48 кв.м. визнано за ОСОБА_2 та двома її дітьми, а саме: ОСОБА_7, 1983 року народження та ОСОБА_8, 1990 року народження.

Відмовляючи в задоволенні заяви представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про роз'яснення рішення, суд першої інстанції виходив з того, що питання щодо визнання права власності на двох дітей ОСОБА_2: ОСОБА_7, 1983 року народження та ОСОБА_8, 1990 року народження, не було предметом спору при розгляді позову та винесення рішення, а також в рішенні не зазначена загальна площа спірної квартири.

Колегія суддів частково погоджується з даним висновком суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 221 ЦПК України, якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Пунктом 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» передбачено, що, відповідно до ст. 221 ЦПК України роз'яснення рішення суду, а не ухвали, можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію.

Так, на думку колегії, суд обґрунтовано зазначив в ухвалі про відмову в задоволенні заяви про роз'яснення рішення суду в частині зазначення загальної площі 77,48 кв.м. квартири АДРЕСА_1, оскільки, як вбачається з рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 14 вересня 2000 року (а.с. 106-112), в резолютивній частині не зазначена загальна площа спірної квартири, а тому не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо роз'яснення рішення суду із зазначенням загальної площі 77,48 кв.м. зазначеної квартири.

Але, колегія суддів не погоджується з висновком суду про відмову в роз'ясненні рішення щодо визнання права власності за ОСОБА_2 та двома її дітьми із зазначенням прізвищ, імен, по-батькові та року народження дітей, з наступних підстав.

Як вбачається з уточненого позову ОСОБА_2 (а.с. 22), вона зазначає, що після смерті її чоловіка ОСОБА_10 відкрилась спадщина та спадкоємцями є: вона, як дружина, двоє дітей: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, а також батьки чоловіка: батько ОСОБА_5 та мати ОСОБА_6 (а.с. 22).

В зустрічній позовній заяві ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не заперечують та також зазначають, що спадкоємцями за законом після смерті їх сина ОСОБА_10 є вони, як батьки, дружина ОСОБА_2 та двоє їх малолітніх дітей (а.с. 23-24).

Відповідно до свідоцтв про народження, ІНФОРМАЦІЯ_6 народилась ОСОБА_7 та ІНФОРМАЦІЯ_7 року народилась ОСОБА_8, батьками яких є ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 року та ОСОБА_2 - позивач по справі (а.с. 42, 44).

Згідно реєстраційного посвідчення, виданого Криворізьким міським Бюро технічної інвентаризації № 95п від 06.05.1996 року, чотирьохкімнатна квартира по АДРЕСА_1 зареєстрована за: ОСОБА_2 - позивачем по справі, її померлим чоловіком ОСОБА_10 та двома їх дітьми ОСОБА_7, ОСОБА_8 на підставі договору міни квартирами від 24.04.1996 року (а.с. 81).

Так, рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 14 вересня 2000 року в мотивувальній частині встановлено, що спірна квартира належить на праві власності ОСОБА_2, ОСОБА_10 та двом їх дітям: ОСОБА_7, ОСОБА_8, що сторонами не оспорювалось.

Однак в резолютивній частині вказаного рішення, в другому абзаці зазначено: «АДРЕСА_1, вартістю 12841 грн. залишити у власності ОСОБА_2 та двох її дітей, стягнути з неї на користь ОСОБА_5, ОСОБА_6 за спадкову частку грошову компенсацію в сумі 1284 грн. 10 коп.», без зазначення прізвищ, імен, по-батькові та року народження дітей, що перешкоджає ОСОБА_2 зареєструвати право власності на зазначену квартиру, оскільки 11.09.2015 року державним реєстратором прав на нерухоме майно було прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав, оскільки рішення суду не дає змоги визначити: право власності, форму власності, вид спільної власності та ідентифікувати власників, щодо двох дітей ОСОБА_2

Враховуючи наведене, судова колегія приходить до висновку, що заява представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про роз'яснення рішення суду підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду скасуванню.

Керуючись ст.ст. 221, 303, 307, 312, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, задовольнити частково.

Ухвалу Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 15 лютого 2016 року - скасувати та постановити нову ухвалу.

Заяву представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про роз'яснення рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 14 вересня 2000 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності на гараж недійсним та визнання права власності на гараж, розподіл спадкового майна - задовольнити частково.

Роз'яснити, що другий абзац резолютивної частини рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 14 вересня 2000 року, який є наступним після речення: «розподілити спадкове майно: автомобіль «Опель Кадет Караван» 1987 р.в. держ. № НОМЕР_1 вартістю 9523 грн., виділивши його в натурі ОСОБА_2, взнаю за нею право власності на автомобіль та стягнувши з неї на користь ОСОБА_5, ОСОБА_6 за належну їм спадкову частку грошову компенсацію в сумі 1904 грн. 60 коп.» слід розуміти, наступним чином: квартиру АДРЕСА_1, вартістю 12851 грн. залишено у власності ОСОБА_2 та двох її дітей: ОСОБА_7, 1983 року народження та ОСОБА_8 1990 року народження, стягнути з неї на користь ОСОБА_5, ОСОБА_6 за спадкову частку грошову компенсацію в сумі 1284 грн. 10 коп.

В задоволенні іншої частині заяви - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Л.А. Братіщева

Судді: Н.М. Грищенко

Л.В. Михайлів