Ухвала суду № 56522475, 16.03.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/150/16 Справа № 188/788/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Бурда П. О. Доповідач - Романюк М.М.

Категорія 34

16 березня 2016 року м. Дніпропетровськ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі :

головуючого Романюк М.М.

суддів Котушенко С.П., Красвітної Т.П

.при секретарі Порубай М.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційні скарги ОСОБА_2 та товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Зоря" на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 23 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Зоря", 3-я особа - ОСОБА_3, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої дорожньо - транспортною пригодою,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернулася до суду з зазначеним вище позовом 06 травня 2014 року. В обґрунтування заявлених та уточнених вимог посилалася на те, що 12 липня 2013 року приблизно об 11 год. ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом марки "КАМАЗ-45143", державний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності відповідачу, порушив ПДР, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем "DAEWOO LEGANZA", державний номер НОМЕР_2, який на праві власності належить позивачу, яка на час зіткнення перебувала у якості переднього пасажира.

Вироком Межівського районного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2013 року ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України і засуджено до кримінального покарання.

Внаслідок зазначеного ДТП позивачу було завдано матеріальну шкоду, яка складається з:

57 934 грн. 80 коп. - розмір матеріального збитку, завданий фізичним знищенням належного їй автомобілю, що підтверджується висновком автотоварознавчого дослідження від 19 серпня 2013 року;

850 грн. - витрати, понесені позивачем на проведення авто-товарознавчого дослідження транспортного засобу;

1 700 грн. коп. - витрати, понесені позивачем на евакуацію транспортного засобу, а всього 60 484 грн. 80 коп.

З урахуванням того, що ПрАТ "Українська пожежно - страхова компанія" виплатило позивачу різницю між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 31 103 грн. 21 коп., вважає, що залишаються не відшкодовані завдані дорожньо-транспортною пригодою матеріальні збитки у вигляді витрат на послуги евакуатора в розмірі 1 700 грн.

Крім того, внаслідок зазначеної ДТП позивачу завдано моральну шкоду, яка полягає у наявності фізичного болю та страждань, яких вона зазнала внаслідок отримання тілесних ушкоджень; шрам на її обличчі призвів до порушення повноцінного спілкування з оточуючими людьми, шрам визнано "невиправним", що спричиняє емоційні страждання, пригнічений стан, враховуючи, що вона є публічною людиною; душевними стражданнями, пережитими нею у зв'язку із самим фактом знищення належного їй майна; хвилюваннями у зв'язку з необхідністю перелаштовувати налагоджений спосіб життя.

З урахуванням того, що ДТП сталося з вини працівника відповідача, просить стягнути з відповідача на її користь витрати, понесені на евакуацію транспортного засобу у розмірі 1 700 грн., витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката у розмірі 19 999 грн. 38 коп., та на відшкодування завданої моральної шкоди 70 000 грн.

Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 23 червня 2015 року позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача на відшкодування майнової шкоди 1 700 грн., на відшкодування моральної шкоди 45 000 грн., судові витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 13 026 грн. 10 коп., всього 59 726 грн. 10 коп. Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі позивач посилаючись на необґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнутої суми на відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу просить рішення суду в цій частині змінити та позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та позовних вимог, колегія суддів, дійшла до висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають на таких підставах.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та законності в цих межах.

З даним висновком судова колегія погоджується виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 12 липня 2013 року, приблизно об 11 год., ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом марки "КАМАЗ-45143", державний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності відповідачу, порушив ПДР, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем "DAEWOO LEGANZA", державний номер НОМЕР_2, який на праві власності належить позивачу.

Вироком Межівського районного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2013 року ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України і засуджено до кримінального покарання.

Внаслідок зазначеного ДТП позивачу було завдано матеріальну шкоду, яка складається з: матеріального збитку, завданого фізичним знищенням належного їй автомобілю, витрат, понесених позивачем за проведення авто-товарознавчого дослідження транспортного засобу; витрат, понесених позивачем на евакуацію транспортного засобу.

Оскільки цивільна відповідальність відповідача була застрахована, ПрАТ "Українська пожежно - страхова компанія" виплатило позивачу різницю між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 31 103 грн. 21 коп. Таким чином, залишилися не відшкодованими завдані дорожньо-транспортною пригодою матеріальні збитки у вигляді витрат на послуги евакуатора в розмірі 1 700 грн.

Згідно ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

З урахуванням викладеного суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що за завдану позивачу шкоду повинен нести відповідальність відповідач, як володілець джерела підвищеної небезпеки, яким керував його працівник під час виконання трудових обов'язків.

Посилання відповідача на те, що відшкодовувати позивачу витрати на послуги евакуатора повинно ПрАТ "Українська пожежно - страхова компанія", оскільки відповідальність відповідача була застрахована, не може бути прийнято до уваги, так як право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред'явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідна правова позиція викладена у Постанова Верховного Суду України при розгляді справи 6-2808цс15 від 20 січня 2016 року.

Оскільки витрати позивача в розмірі 1 700 грн. підтверджені документальними доказами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення зазначених позовних вимог.

Посилання в апеляційних скаргах позивача про неправильний висновок суду щодо розміру стягнутої суми на відшкодування завданої моральної шкоди та відповідача щодо доведеності зазначених вимог не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Відповідно ж до ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням зазначеного та приймаючи до уваги, що позивачу окрім завдання матеріальної шкоди, було завдано ще й шкоду здоров'ю, а також те, що розмір відшкодування моральної шкоди повинен бути співмірним завданій шкоді, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо частково задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в розмірі 45 000 грн.

Посилання позивача на неправильність рішення суду щодо розміру стягнення витрат за надання правової допомоги не відповідає вимогам закону.

Згідно ч.1, п.2 ч.3 ст.79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Згідно ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З урахуванням зазначеного та приймаючи до уваги, що позивачем надано суду належні докази понесених нею витрат на правову допомогу, з відповідним розрахунком, а також те, що позивні вимоги позивача задоволено частково, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу пропорційно задоволених позовних вимог.

Встановивши факти та зумовлені ними правовідносини, суд першої інстанції правильно застосував правові норми та ухвалив правильне по суті рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст.307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Зоря" - відхилити.

Рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 23 червня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.М.Романюк

Судді: С.П.Котушенко

Т.П.Красвітна