Ухвала суду № 56522375, 16.03.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2693/16 Справа № 199/2648/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Якименко Л. Г. Доповідач - Демченко Е.Л.

Категорія 30

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Волошина М.П., Куценко Т.Р.

при секретарі - Синенко Є.А.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 28 січня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Дніпроінмед» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

в с т а н о в и л а:

У квітні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з уточненим позовом до ОСОБА_2, приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Дніпроінмед» (далі - ПрАТ «СК «Дніпроінмед») про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, мотивуючи тим, що 07 грудня 2014 року на перехресті нерівнозначних доріг вул.Образцова та вул.Байкальська в м.Дніпропетровську сталася дорожньо-транспортна пригода за участю водія ОСОБА_5, який керував належним йому автомобілем «Форд», державний номер НОМЕР_1, та водія ОСОБА_2, яка керувала автомобілем «Ніссан», державний номер НОМЕР_2.

Зазначав, що постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 27 січня 2015 року ОСОБА_2 було визнано винною у скоєнні вказаної ДТП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.

Вказував, що з метою визначення розміру заподіяної йому шкоди було проведено автотоварознавче дослідження, відповідно до висновку про оцінку вартості матеріального збитку, завданого володільцю транспортного засобу «Форд», державний номер НОМЕР_1, складеного 26 лютого 2015 року, вартість матеріального збитку складає 405.437 грн.

Посилаючись на те, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована ПрАТ «СК «Дніпроінмед» згідно з полісом №АС/8948622 від 20 жовтня 2014 року, за умовами якого ліміт відшкодування матеріальних збитків встановлювався у розмірі 50.000 грн., з яких 1.000 грн. франшиза та в процесі слухання справи відповідачем ПрАТ «СК «Дніпроінмед» було виплачено страхове відшкодування у межах визначеного ліміту у розмірі 49.000 грн., просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 358.117 грн. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 10.000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди та 5.992 грн.56 коп. витрат на правову допомогу.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 28 січня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково. Стягнуто завдану матеріальну шкоду внаслідок пошкодження автомобіля в сумі 358.117 грн., на відшкодування моральної шкоди 3.000 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 5.992 грн.56 коп. Вирішено питання стосовно судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення в частині стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 5.992 грн.56 коп., посилаючись на те, що суд в цій частині ухвалив рішення з порушенням норм матеріального й процесуального справа.

Розглянувши матеріали справи, обговоривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин у справі та їх повноту, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасуванню рішення суду.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Статтею 14 ЦК України визначено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Поряд із засобами заохочення, виконання цивільних обов'язків забезпечується відповідальністю, яка встановлена договором або актом цивільного законодавства. Будь-яка особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, що 07 грудня 2014 року на перехресті нерівнозначних доріг вул.Образцова та вул.Байкальська в м.Дніпропетровську сталася дорожньо-транспортна пригода за участю водія ОСОБА_5, який керував належним ОСОБА_3 на праві власності автомобілем «Форд», державний номер НОМЕР_1, та водія ОСОБА_2, яка керувала автомобілем «Ніссан», державний номер НОМЕР_2.

Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 27 січня 2015 року ОСОБА_2 було визнано винною у скоєнні вказаної ДТП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.

З метою визначення розміру заподіяної володільцю автомобіля «Форд» шкоди було проведено автотоварознавче дослідження, відповідно до висновку якого вартість завданого автомобілю «Форд», державний номер НОМЕР_1, матеріального збитку складає 405.437 грн.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована ПрАТ «СК «Дніпроінмед» згідно з полісом №АС/8948622 від 20 жовтня 2014 року.

За умовами страхового полісу ліміт відшкодування матеріальних збитків встановлювався у розмірі 50.000 грн., з яких 1.000 грн. франшиза.

ПрАТ «СК «Дніпроінмед» виплатила ОСОБА_3 страхове відшкодування у межах визначеного ліміту у розмірі 49.000 грн.

Згідно з вимогами ч.1 ст.303 ЦПК України і зважаючи на роз'яснення, викладені в п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» №12 від 24 жовтня 2008 року, - під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, а тому колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду та законність рішення суду в частині стягнення матеріальної шкоди внаслідок пошкодження автомобіля в сумі 358.117 грн. та в частині стягнення у рахунок відшкодування моральної шкоди 3.000 грн., оскільки дані висновки суду не були оскаржені.

Відповідно до вимог ст.303 ЦПК України колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, а саме, стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 5.992 грн.56 коп.

Частиною 1 ст.38 ЦПК України визначено, що сторона, третя особа, особа, яка відповідно до закону захищає права, свободи чи інтереси інших осіб, а також заявники та інші заінтересовані особи в справах окремого провадження (крім справ про усиновлення) можуть брати участь у цивільній справі особисто або через представника.

Правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги; така особа має право: знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії долучених до справи документів, бути присутнім у судовому засіданні; така особа допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі (ч.1,2 ст.56 ЦПК України).

Відповідно до п.3 ч.3 ст.79 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду.

Згідно ст.84 ЦПК України, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 85 ЦПК України).

Судові витрати на правову допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов'язані з наданням стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права під час вирішення цивільної справи( ст.ст.84,88 ЦПК України).

Відповідно ч.ч.1,2 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, 06 січня 2015 року між адвокатським об'єднанням «Юридичне агентство «Адвокат», в особі виконавчого директора ОСОБА_6, та позивачем ОСОБА_3 укладено договір щодо надання юридичних послуг №1, відповідно до умов якого ОСОБА_3 доручив, а адвокатське об'єднання прийняло на себе зобов'язання по наданню правової допомоги. Строк дії зазначеного договору до 31 грудня 2015 року.

Також сторони погодили, що оплата правової допомоги по вищевказаному договору здійснюється у розмірі 40% встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину роботи.

Сторони дійшли згоди, що в обов'язки адвокатського об'єднання по даній справі входить надання клієнту консультації та правової оцінки по справі, ознайомлення з матеріалами справи, підготовка заперечень на позов, представлення інтересів клієнта в суді, підготовка процесуальних документів для захисту інтересів клієнта в суді та інші дії (т.1 а.с.60).

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом (ч.2 ст.84 ЦПК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року №590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» затверджено граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, відповідно до яких в цивільних справах граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних з правою допомогою сторін, на користь ухвалено судове рішення, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не перевищує суму, що обчислюється, виходячи з того, що зазнаній особі виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

Разом з тим склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані наступні документи: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимог.

Згідно наданого позивачем ОСОБА_3 акту приймання-здачі робіт послуг від 25 березня 2015 року та розрахунку вартості послуг адвокатським об'єднанням «Юридичне агентство «Адвокат» було затрачено 12 годин 30 хвилин роботи за надання правової допомоги і сума оплати по наданню правової допомоги по договору про надання правової допомоги становить 5.992 грн.56 коп. (т.1 а.с.63)

Факт сплати ОСОБА_3 зазначених витрат підтверджується рахунком №1 від 06 січня 2015 року (т.1. а.с.61).

Таким чином висновок суду першої інстанції щодо стягнення витрат на правову допомогу підтверджений належними та допустимими доказами, відповідає нормам процесуального права, а отже є правильним. При цьому суд, виходячи із розрахунку таких витрат, правильно визначився із сумою, що підлягає стягненню.

Зважаючи на вищенаведене, доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи, зводяться до особистого тлумачення заявником норм права, а письмових та належних доказів на їх підтвердження до апеляційного суду останнім надано не було.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що судове рішення в оскарженій частині ухвалено судом першої інстанції з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст.303,307,308,313,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 28 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Волошин М.П.

Куценко Т.Р.